Не получилось за четыре с половиной года создать Сингапур по обе стороны Днепра? Действительно, ерунда какая-то. Это же так просто, любой сможет. Мы в сказках читали. Можно, конечно, предложить оглянуться назад и сравнить ту Украину с пеньками в Межигорье и нынешнюю страну, но лучше не надо. Не оглядывайтесь…
Сьогодні ми – всі теперішні прихильники Петра Порошенка, тобто Президента України – в часи найсерйознішої війни в нашій новітній історії повинні змобілізувати та зробити все для того, аби на виборчих дільницях нас стало незрівнянно більше. Аби ми стали більшістю. Тому що ми – громадяни України, і їх в Україні більшість…
Поиграем в угадайку? А может быть? А он хороший! Красивый! Правильно говорит! Очки красивые и прическа стильная!.. Да играйтесь на здоровье, только страну оставьте в покое. Она и так натерпелась. И это ещё не конец…
Те, кто несут повестку дня про неправильного Порошенка, как-то невзначай, но всегда, выносят переменную войны за скобки. Президент войны (не автор, но тот, кто взял руль во время оккупации) сделал для страны в весомый охуллиард раз больше, чем предыдущие три Президента. Простите, Януковича президентом не считаю, при нем Лещенко и Кошкина сидели на шконке ровно. Я представляю, сколько он сделает, как Президент мира.
Лесь Подервянский, нашевсьо в литературе разговорного жанра, в эфире телеканала ATR сказал, что Порошенко — лучший Президент Украины.
Тоді на Софії я попрокушувала собі щоки і губи до крові – намагалась стримувати сльози. Не змогла. Я була так близько і через море людей, які хапали за руки, куртку, хотіли просто доторкнутися, аби хоч так висловити підтримку, на іншому рівні – поділитись своїм теплом. Мало хто усвідомлює, з ким має честь бачитись, спілкуватись. Мало хто просто здатен усвідомити масштаб особистості – не було таких раніше.
Это не про больницы и не про ленточки, не про бассейны и спортзалы. Это про команду людей, про рыбку и удочку. Это про децентрализацию, которую Петр Алексеевич инициировал в самом начале своей первой каденции. Не пустые обещания вселенского блага, не популистские обещания равенства и счастья.
После такого сумасшедшего забега, что он должен был сделать в воскресенье? Правильно. Выспаться! Отдохнуть. Ибо впереди новая неделя и новый марафон. Но что делает Порошенко? Идёт в банку к паукам. Внезапно назначает пресс-конференцию для журналистов. Те радостно потирают руки… Радуются глупышки и совершенно не ведают, что они сами уже в капкане. Том самом, который поставили Президенту.
Знаете… Можно бесконечно долго рассказывать избирателям как ты яростно любишь свою страну, и на что готов ради неё? Ты можешь
Ни один танк не должен выехать из казармы, ни один солдат не должен поднять оружие, потому что это будет означать
Я провел небольшой анализ выполнения предвыборных программ Юлией Тимошенко и Петром Порошенко. В 2007 году состоялись выборы в ВР, на
Цікаво, як ви собі це уявляєте? Успішний діяч та бізнесмен, який міг вкластися в кількох ручних політиків та пару зєлєнських-парасюків або взагалі пересидіти війну десь у Каліфорнії, замість цього бере особисту відповідальність за окуповану та пограбовану країну – щоби що? Щоби “всіх обманути, красти з бюджету, домовитись з олігархами та Путіним, а для конспірації створює міжнародну ізоляцію РФ і заганяє її під санкції?
Патріотизм, як відомо, доводять не гарними словами, а корисними справами. Враховуючи потребу держави у всіх перелічених законах, очевидно – ці голосування краще за всіх показують рівень патріотизму кожної з фракцій Верховної Ради.
Синяя или красная, Нео? Путинская сытая ложь или горькая мировая правда? На чью сторону станешь в вечной схватке? Как вы думаете, кто в масштабах страны занимается тем, что выдает пилюльки реальности остальному миру? А откройте Конституцию и пару законов Украины. Не получилось? Ну, я вам упрощу задачу, – Президент.
Я не бачу йому гідного конкурента. Я не бачу кандидата, який сказав би: «Все робиться правильно, але я зроблю краще і ефективніше». Я бачу або явних та прихованих прибічників ідеї «назад до Москви», або дрімучих популістів, які вже мали нагоду показати свій нечуваний професіоналізм на крутих поворотах історії України. До Москви я не хочу, – я воював за право не вертатися до неї.
