Голос із ванної
Ми ж із вами у теплій порохоботській ванні? От я звідти і пишу.
Судячи з моєї вчорашньої стрічки, тут агітувати нема кого, і так всі свої. А противна сторона нашого голосу не чує, тому можна не підбирати слова.
Ну що, друзі. У нас тепер з’явився універсальний аргумент на всі претензії. Хто ж недопрацював? Партія? Штаб? Прихильники, агітатори? Сам ПП? Угу. Покажіть мені партію Зеленського. Програму Зеленського. Зустрічі з виборцями Зеленського. Прямі ефіри та прес-конференції Зеленського.
Нуль набрав тридцять відсотків в Україні. У моїй Україні, яка на п’ятому році війни примудрилася зробити такий ривок від совка до Європи, який не снився жодному попередньому президенту.
Тут закидають, що кампанія «Думай!» була неефективною. Що кампанія, побудована на демонстрації реальних результатів, була неправильною. Що десятки прямих зустрічей із виборцями не дали результату.
Якби я мала злорадну натуру, я б закинула ногу на ногу, налила собі келишок і зайняла спостережний пункт. Все, більше нічого не треба, просто попивай, гойдайся у кріслі і дивися, що буде далі.
Дивися на наших патріотів, яким Порошенко не такий націоналіст. Для яких Президент, який провів декомунізацію, пробив квоти на український контент і здобув незалежність для української церкви, не доскочив до їхньої високої планки.
Дивися на наших анти-корупціонерів, які з бігусом у зубах рознесли світом благу новину про корупцію в Україні. Де президент ввалює 1.5 мільярди своїх грошей в армію, а потім «краде» на тридцять тисяч через сина кума третього заступника. І три тисячі виводить в офшор, так. Звичайно ж, при Зеленському корупція буде подолана у кожній кишені, там відомий спеціаліст по кишенях Коломойський уже хрестики малює на дверях особливо корупційних галузей.
Дивися на задоволених собою малих і старих хом’ячків, які вчорашнім голосом обвалили гривню, викинули Україну з безвізу, обрубали лоукости, закрили медичну реформу, відмовилися від регіональних бюджетів. Звичайно, у їхньому мозку такі ланцюжки не формуються, і протягнути причинно-наслідковий зв’язок між «обранням Зеленського» і «доларом по 60» вони не зможуть, але нам, як стороннім спостерігачам у кріслі-качалці, буде цікаво подивитися.
Це буде наше персональне телебачення, наше ріалті-шоу. Звичайно, трошки напружує, що ми теж на цьому потязі, який зійшов з рейок здорового глузду і несеться собі навпростець. Це ж пост-модерн, так? Дорогі наші журналісти, виправте мене, якщо я вжила неправильне слово. Ви краще знаєтеся на цих матеріях, це ж ваша натура не перенесла вигляду прим’ятого піджака на Президентові. Це ж ви зліпили і продали нам гламурний образ справжнього телегероя.
Знову 19 рік, і знову Україна в очікуванні приходу картавого затинавого коротуна Володьки.
У нас є три тижні, щоб насолодитися видовищем. Побачити, що означає для країни не президентство, а тільки зароза президентства сцикливого малороса, не здатного двох слів зліпити без суфлера, який уже крутиться як вуж на сковороді, не знаючи, до чиїх чобіт йому повзти першому – до Беніних чи до путінських. Чи і туди і туди, аж зад тріскає.
Побачити розгубленість в очах голосувальників по приколу. Послухати аргументацію прихильників Панталонія і – от нежданчик! – Смешка. Перепитати у молодих – ви точно цього хочете? Точно-точно? Востаннє змотатися на вихідних у Відень, тому що найближчі десять років буде не до поїздок.
Перевернути допиту чашку і подивитися, що там вимальовується на кавовій гущі. Щось таке бокате зі смужкою посередині. Мозок? Ні. Дупа? Ні. Здається, граната.
Вйо, порохоботи, докурили і досить, нема коли розсиджуватися. А то ця колимага точно навернеться. Давайте, хлопці, ви хапайте обкурену мавпу, яка лізе на крісло машиніста. А ви наваліться на стрілку, нам треба вивернути на нормальні рейки. Хто там у проході став? Не затуляй горизонт. Погнали.
