#читаємо_вголос Гліб Бабіч
Особиста скринька Пандори
Попереду нас напевно чекає низка дивовижних відкриттів.
Всіх – це значить зовсім всіх. Включаючи новообраного.
В принципі, значна частка його виборців це люди, які провели останні п’ять років з широко закритими очима. І для них не зрозуміло, що війна – зовсім конкретна штука, з абсолютно конкретним противником, і впливає на процеси в державі неминуче і за всіма законами.
Їм багато чого не зрозуміло, але в цьому – менша частина їх провини.
Живучи в мирному колі власного побуту, і дивлячись в каламутне вікно телевізора – в це легко повірити. Принаймні, відчуття меншовартості, нереальності і незручність війни, яку можна «просто вимкнути» – у цій частині людей однозначно є.
У чому я переконаний на підставі власних спостережень – новий «президентом більшості» також має «побутове» уявлення про цю війну.
Я не вважаю значущими для розуміння його візити в АТО на хвилі загального підйому, тому що, як і для багатьох – «це було давно». І дуже однобоко.
Дивлячись на його оточення, я не бачу, щоб хтось із них міг, хоч в першому наближенні, пояснити йому – що реально відбувається.
І що статус «верховного головнокомандувача» скоро впаде на нього не красивим терновим вінком, а важкою двотавровою балкою.
Він дійсно «людина з телевізора». І мені здається, що він сприймає цю «інопланетну реальність» як телевізійний, змонтований і правильно поданий контент.
Однак, ми говорили про відкриття?
Ось уже зовсім скоро, обраний президент почне приймати справи Президента реального.
І отримає доступ до багато чого, часто таємного, що становить справжню реальність, кардинально відрізняється від телевізійно-побутової версії.
Там буде про все. Про те, як починалася війна. Про те як вона реально відбувалася, у самому стратегічному відношенні. Про те, в якому стані перебувала армія і ресурси. Про те хто і як підпалював ситуацію з різних кінців.
Про персоналії. Про реальну, планомірну і конкретну участь «братнього народу», а так само його спецслужб і армії, що діяли.
Про те як РЕАЛЬНО виглядає на даний момент загроза. Які сили методично підготовлені, зібрані і націлені на нас.
Про все, що «за лаштунками» будь яких переговорів. Про важелі і противаги. Про розстановку сил на світовому політичному полі, і вплив цієї павутини на будь-які процеси.
Про те, які айсберги пройшли повз, показавши в «звичайної реальності» тільки краєчок своєї сяючої дупи. Про те, скільки разів ми минули «п**дець», і де він причаївся зараз.
Він отримає доступ до всіх без винятку секретів, і зрозуміє наскільки це глибоко і страшно, і чому вони є секретами.
Він побачить, як виглядають персоналії, ситуації і очікування, з висоти самої поінформованої людини в країні.
Як виглядає війна, економіка, політика, і все, що відбувається – з самої висоти і цілком.
І чого в реальності стоять слова «хочу» і «можу».
І все це йому доведеться зробити, бо саме в цій ситуації це неможливо доручити нікому іншому.
І тоді я йому не заздрю. Це буде не розрив шаблонів. Це буде розрив свідомості. Напевно. Чи ні. Залежно від того, чи зможе, і чи захоче він це прийняти, зрозуміти і переварити.
Відкриється така собі «скринька Пандори» – яка набита війною, і самою голою, найсуворішою і холодною реальністю.
Я не знаю, чи є можливість при цьому «забити». Я не знаю, чи можна все це «прочитати по діагоналі» – думаю немає, від слів «зовсім не можна».
Йому доведеться це пережити. А ось чи впорається він зі Знанням, яке впаде на голову – невідомо. І якщо впорається – то як саме?
І ось саме тоді буде видно, кого саме принесла нам більшість в демократичному кошику чесних виборів.
Ми всі побачимо це – і це буде наша частка «відкриттів».
Це можна буде побачити за зміною риторики. За періодом неминучою розгубленості.
За першими кроками, а також другими і іншими – в порівнянні з декларованими.
За кадровими призначеннями. По взаємодії.
По тому, що він скаже нам, усвідомивши все.
По тому, наскільки він зрозуміє, що він «не готовий» – і які кроки робитиме, щоб компенсувати і усунути наслідки «неготовністі».
У мене, на жаль, відсутній будь-який оптимізм з цього приводу.
Але я буду радий помилитися, хоч частково.
Поки мені (і вам) залишається чекати.
Поки він отримає свою омріяну булаву. Не підозрюючи, що вона тягне за собою кришку його особистої «скриньки Пандори».
І ось тоді, може статися – він багато в чому зрозуміє того, кому прийшов на зміну.
Що я можу сказати? Поживемо в черговий «час відкриттів».
P.S. Підписуйтесь на сторінку. Буде цікаво.
