«Видатні заслуги» Ігоря Валерійовича
Коломойський має таке ж право носити зірку героя «За порятунок Дніпра», як Тарута – за порятунок Донецька. Той випадок, коли з такими друзями ворогів не потрібно. Але про все по-порядку.
Чому ми взагалі зачепили цю дражливу тему?
Тому що з наближенням виборів зашкалює кількість ботів, які марширують під хоругвами видатних заслуг Ігоря Валерійовича.
Тому що голос людей, які можуть розповісти правду, слабшає. Багатьох із них уже немає у живих, багато хто виїхав, відсторонився від політичного життя, багатьом і справді здається, що все було так, як розповідають по телевізору.
Отже, що ми маємо?
«Коломойський не допустив захоплення Дніпра проросійськими силами.» Взагалі-то, захоплення проросійськими силами не допустили по всьому південно-східному периметру від Херсона, Одеси і аж до Харкова, за винятком кількох районів Луганської і Донецької області. І ордени у даному випадку потрібно видавати простим жителям міст, добровольцям, активістам, які проявили надзвичайну громадянську мужність і самоорганізацію.
«Коломойський виплачував по 10 тисяч доларів за кожного вбитого російського військового». Насправді це найсмішніший пункт, тому що у природі не існує бійця, який би отримав гроші. Умови виплати щоразу ускладнювалися. Спочатку треба було пред’явити тіло, потім виявилося, що тіло має бути живим, потім зі зброєю, потім з документами, а далі справа зам’ялася.
Що це було взагалі? Всього лише вдала рекламна кампанія банку. У цю ж мисочку можна покласти банківські карти «Героям слава» та патріотичний червоно-чорний пластик від «Приватбанку».
«Коломойський заправив військову техніку за свій рахунок». Це величезне досягнення для власника «Укрнафти», поза сумнівом. Десь так, якби Порошенко пригостив дітей цукерками. Але і тут є нюанс, як стверджують злі язики, пальне не зовсім подарували, а все-таки трошечки продали армії по комерційному курсу.
Чим іще запам’яталося спекотне літо 14?
Ініціативою Коломойського по конфіскації майна «спонсорів сепаратизму». Йшлося про те, що майно буде передане у спеціальне акціонерне товариство, акціонерами якого стануть ветерани і родичі загиблих. Як виглядає, цей план було реалізовано частково. Тобто конфіскація певною мірою відбулася, але до створення АТ справа не дійшла.
Звичайно, все перераховане є лише верхівкою айсберга. На нашу думку, саме у його підводній частині криється причина безкомпромісного протистояння між Порошенком і олігархом. Саме тоді виявилося, що в Україні може залишитися тільки один із них.
Історія націоналізації «Приватбанку» – це не кейс оздоровлення фінансового сектора. Це історія про те, що у воюючій країні, жити якій за оцінкам різних «експертів» лишалося від кількох тижнів до місяців, найкрупніший системний банк, у якому зосереджено більше 30 % вкладів, у якому обслуговується переважна більшість пенсійних і зарплатних рахунків, шаленими темпами виводить активи в офшори через схему фіктивних кредитів.
Результати розслідування Kroll підтвердили, що до націоналізації ПАТ «Приватбанк» був об’єктом масштабних та скоординованих шахрайських дій, що призвели до збитків мінімум у 5,5 млрд дол. Фактично, утворився «банк у банку», гігантська пральня, що перенаправляла фінансові потоки у кишені екс-акціонерів та афілійованих з ними осіб. Щоб запобігти банкрутству банку, а значить – колапсу всієї банківської системи України, держава була змушена вкласти 116 млрд грн.
Чи не занадто дорогий урок? Ми то запам’ятаємо, а от щоб діти не потрапили у ту саму пастку, їм слід регулярно повторювати: коли ви бачите перед собою щось таке яскраве, феєричне, не побоюсь цього слова – клоунське, щось таке, що б’є на емоцію, то завжди слідкуйте за кишенями. Бо доки ви спостерігаєте шоу, один веселий дядечко, схожий на Санта-Клауса, підважує ваш гаманець.
