Дві доби як Один день з Президентом
Шановні парафіяне! Вашими молитвами та Божим промислом мене, протоієрея Олександра Дедюхіна, обрали (призначили? винесли вирок?) на #Один_день_с_Президентом у якості блогера.
Першим цьому вибору здивувався Юрий Бирюков, бо він сам це призначення зробив, а хто здивувався другим – я чи Президент, коли цей вирок затверджував, невідомо. (Хоча можна спитати в Бірюкова, але він все одно нічого не скаже).
Всі інші блогери (під всіма іншими маються на увазі Alexey Petrov і Анна Оскомина) приїздили до Президента зранку, цілий день ходили за ним хвостиком, щось писали, а потім стомлені та щасливі брели додому спати.
Зі мною вирішили (Бирюков, Президент, Божественне Провидіння?) зробити хитріше. По-православному. У зв’язку з тим, що церковний день починається з вечора, моя поїздка з Петром Олексійовичем (поїздка Петра Олексійовича зі мною?) почнеться вже після заходу сонця (зав’язує вузлик, щоби спитати Президента, коли вже припинять ці богомєрзкіє переводи стрілок годинника).
Отже при тверезому розумі та світлій (поки що) пам’яті збираю рюкзак. В одне відділення кладу підрясник, єпитрахиль та зубну щітку (бо мало лі, може, десь загублюсь, і додому прийдеться не один день добиратися, а протоієрей повинен завжди благоухати акі сосуд с фіміамом), в інше – молитовник, хрест та зарядку для смартфона (ледь не забув валідол, дякую, матушка потурбувалася), і обов’язково декілька протеїнових батончиків (годувати ж ніхто не обіцяв).
Виходжу з дому, по дорозі на маршрутку. В цей час десь там, далеко, Бірюков сміється та пише пост про те, що їду з Президентом саме я, Монова вигулює алабаїв, Комарова розгрібає велику купу гарних новин, веселий поп Дрочка служить молебень за віп-мандрівника Дедюхіна, Завгородній філософствуєт та гладить кота, матушка та багато інших і добрих парафіян моляться за їх духовного наставника, тобто мене.
Пи.Си. Доїхав. Сиджу в очікуванні Петра Порошенка в аеропорту. Сподіваюсь, не засну, і він не пройде мимо, не помітивши мене. І тоді я зможу щиросердечно подякувати йому за Томос.
Пи.Пи.Си. Якщо ви сподіваєтесь, що я вам буду багато писати про поїздку – то марно. «Мысль изреченная есть ложь». Нащо мені вам оце брехати? Приходьте до нас в храм на служби та подивіться мені в очі – самі відчуєте зітхання невимовні.
Пи.Пи.Пи.Си. А може, й напишу щось. Хоча не знаю. Гарний співрозмовник не той, хто триндить, а той, хто вміє слухати. В будь якому випадку стежте за сторінкою «А що там у ПП» та за моєю. І нехай Боже благословіння буде зо всіма вами!
