Судом по здоровому глузду
Останнім часом складається враження, що Москва задалася метою взяти всі можливі рекорди з безглуздості і нелогічності. Інакше оцінити останню витівку української філії Секти Гундяйствуючих (відомої як УПЦ-МП) не виходить, як не крути.
Вслухайтеся в цю фразу. УПЦ-МП подала ТРИ судові позови проти томосу Вселенського патріарха. Точніше так, релігійні громади і служителі УПЦ-МП подали три позови до Верховного суду України про визнання противоправною і відміну постанови Верховної Ради про підтримку звернення президента України до патріарха Варфоломія про надання томосу про автокефалію Православної церкви в Україні, від 19 квітня 2018 р.
Слабо?
А тепер скажіть мені, який сенс цього дійства? Ну от уявимо на мить, що суд таки схвалив всі три постанови. Далі що? Що завадить Верховній Раді прийняти таку постанову вдруге? Що така відміна постанови змінить у релігійному житті країни?
Патріарх Варфоломій поверне анафему на митрополитів Філарета і Макарія? Зупиниться процес формування автокефальної української церкви? Що, чорт забирай, Вселенський патріарх відмовиться видавати томос Православній церкві в Україні?
На всі ці питання відповідь одна – ні. Процес уже запущений. Вселенський патріарх не даремно довго вичікував – у Фанарі чудово розуміли всі наслідки такого кроку. І якщо вже патріарх Варфоломій зважився на надання томосу Помісній православній церкві в України – значить він врахував всі можливі варіанти і лише тоді прийняв відповідне рішення. Крапка.
Причому позиція Вселенського патріарха у цій ситуації з погляду церковного – залізобетонна. А як раз позиція Секти Гундяйствуючих – навпаки, вельми хитка. Вселенський патріарх виходить з погляду, що в Україні існує величезна громада віруючих, які себе вважають православними і хочуть аби таїнства які вони виконують у храмах були визнані. Ці люди прагнуть спасіння своїх душ. І Вселенський патріарх надає їм таку можливість, приймаючи їх до спільноти офіційної православної церкви. Позиція ж Секти Гундяйствуючих прямо протилежна – Секта Гундяйствуючих відмовляє православним віруючим у спасінні, через те що ці віруючі (українські) спасіння отримувати хочуть не в їхніх храмах. Так, у православних – але не московських.
У задачі запитується, хто в цій ситуації іде шляхом християнської любові, а хто – шляхом пихи і гордині?
Подання в суд – саме з цієї опери.
Це – лише привід знову заявити «томос не справжній». Якщо суд схвалить звернення УПЦ-МП, остання здобуде привід сказати «томос незаконний». Якщо не схвалить (що швидше за все) – буде нагода заявити «всі проти нас!», що вони і так наразі волають на кожному розі. І все. Саме заради цього весь сир-бор.
Який висновок з цього? Та ніякого. Москва лишається вірна собі. Особисто мені їхні безкінечні істерики вже порядно набридли. Чим далі, тим більше я переконуюся, що найкращий спосіб захисту від російських вихилясів – взагалі не звертати на них уваги.
Найбільш невдячна справа у світі – намагатися усвідомити логіку скаженого.
