Епідеміологія простими словами. Оксамитова підступність коронавірусу
Декілька важливих “Чому?” епідеміології.
- Чому епідемії не починаються одразу?
- Чому саме теперішня коронавірусна мала такий довгий “підготовчий період”?
- У чому небезпека подібних збудників?
- Чому коронавірус ламає уявлення про епідемічний поріг?
Дивіться. Одноразовий нетривалий контакт з одним хворим або переносником навряд призведе до вашого зараження. Чому? Тому, що є таке штука — вірулентність.
Вірулентність — це мінімальна кількість збудників, що має потрапити у ваш організм, щоб викликати захворювання у відношенні 1 до цієї кількості (1/1 у сибірської виразки, 1/1000 в умовній коковій бактерій). У різних типів бактерій та вірусів вірулентність може дуже суттєво відрізнятися. Від однієї бактерії у Antrax, тобто сибірської виразки, до багатьох тисяч і тисяч чи навіть мільйонів у деяких збудників. Тому і виділяють умовно-патогенні бактерії, наприклад, які або знаходяться у організмі перманентно, або контамінація ними відбувається кожен день. При нормальному імунітеті та при недостатньо великий кількості агентів зараження не виникає. З тим же туберкульозом та золотавим стафілококом ви зустрічаєтесь кожен день у транспорті, в магазині, у кабіні ліфту тощо.
Віруси на кшталт грипу чи коронавірусу — не виняток.
Одноразового контакту з однією людиною майже завжди недостатньо. Але якщо кожен день ви контактуєте з великою кількістю людей, що з високою долею ймовірності є переносниками або латентно хворими, ризик підвищується з кожним контактом.
І для того щоб епідемія набула властивості лавини, потрібна певна кількість хворих і переносників на певну кількість населення. Це зветься епідемічним порогом.
Тому навіть у грипу, з його досить високою вірулентністю, лавиноподібне зростання кількості хворих настає не одразу.
Чому ж тоді звичайні сезонні епідемії грипу не несуть такої загрози?
Ну, по-перше, грип не так часто дає важкі ускладнення.
А по-друге, найважливіше, інкубаційний період у грипу дуже короткий. А контагіозний, тобто заразний період рідко буває довшим за перебіг хвороби. Вірулентний поріг ви могли пройти вдень, а вже ввечері починаються перші симптоми. І наступного дня ви лишаєтесь вдома. І не встигаєте заразити ще більше людей. А одужавши, ви вже не є переносником. У середньому одна хвора на грип людина за 5 днів заражає 1,3 інших людей. І якщо ті 1,3 людей кожна заразить ще 1,3 і так далі, то на десятому поверсі цієї піраміди виходить всього 14 людей.
З коронавірусом усе набагато гірше. Попр набагато нижчу вірулентність (треба більше одиниць вірусу для зараження), в нього набагато довший безсимптомний період — до трьох тижнів. І в цей безсимптомний період ви вже є переносником вірусу, тобто самі вже заразні, хоч і не маєте симптомів. І завдяки цьому контагіозність, тобто заразність, вища. За 5 днів одна людина-переносник коронавірусу встигає заразити що найменш 2,4 (від 2,4 до 2,8) інших людей. І на десятому кроці, за аналогією з описом вище, виходить щонайменш 6400 людей.
А таких періодів може бути аж 4, тільки за безсимптомний період. Тобто беремо 2,4 не в десятому, а в 14 ступеню, а це вже 210 тисяч осіб. Хоча правильніше казати не осіб — переданих доз вірусу, бо кількість контактів навіть у десятій ітерації буде обмеженою.
Небезпеки додає також і те, що хвороба може минути взагалі безсимптомно, чи з якимось незначними симптомами. І людина просто спише це на перевтому, в той час як насправді вона є переносником хвороби і продовжує передавати вірус, дозу за дозою, іншим людям.
Наш вірус належить до швидко мутуючих вірусів, яким був його попередник SARSr у 2003-2004 роках. Як правило, кожна нова мутація робить вірус менш небезпечним. Але деякі роблять навпаки ще більш агресивним.
Уважний читач може запитати — чому ж так швидко минули епідемії SARS та MERS у 2003 та 2015 роках відповідно? Тут є кілька факторів. По-перше, вони з початку були більш агресивними та мали короткий інкубаційний період, тобто епідемії вдалося швидко локалізувати. А по-друге, SARS досить швидко деградував, перетворившись на умовно-патогенний.
З SARS-CoV2 (теперішнім коронавірусом) людству не пощастило. По суті епідемія, (точніше епідемії у різних країнах) почалася ще наприкінці осені. Але десь у грудні-січні сталася перша мутація, що збільшила його агресивність. З цієї мутації пішло зростання захворюванністі в Китаї. Потім, у лютому, сталася ще одна, що зробила вірус ще агресивнішим, і з якою епідемія пішла гуляти світом.
Якщо ви дочитали до цього моменту, то можливо вже зрозуміли, чому стандартні уявлення про епідемічний поріг з цім вірусом не працюють. Існуючі формули розрахунку кількості хворих, з якої почнеться лавина заражень, не підходять для прогнозування поширення Covid-19. Більша частина прогнозів, що робилися до початку березня, виявилися хибними — занадто оптимістичними. На порядки більш оптимістичними . Занадто довгий інкубаційний період та можливе протікання хвороби майже без симптомів потребують додаткового вивчення на прикладах різних країн. Потребує додаткового вивчення й поведінка вірусу у різних умовах різних країн — чи був запроваджений карантин, які саме заходи були запроваджені, яке співвідношення безсимптомних переносників до захворілих, яке відношення хворих у важкій формі до легкохворих, кінцеві показники летальності. На все це потрібен час, гроші та багато-багато тестів. А їх по світу велика й велика нестача. Навіть 4000 тестів на мільйон населення в Південній Кореї — замало. А у Штатах їх зроблено всього порядку 50 на 1 мільйон населення.
Щоб набрати перші 100 тисяч захворілих, вірусу знадобилося 3 місяці. Щоб набрати другі 100 тисяч — менше трьох тижнів. Два дні тому зараження перетнуло межу 200 тисяч. Станом на зараз – вже більше 250. В неділю буде більше 300 тисяч.
Тобто експонентне зростання очевидне. І якщо цього ще не сталося в нас, то тільки поки що. Італія продовжила карантин як мінімум до травня. Польща відстає від Італії за захворювіністю десь на три тижні. Ми — на тиждень від Польщі. Італія досі не вийшла на пік епідемії. Китай дійшов до піку за три тижні, попри жорсткі карантинні заходи.
Тобто можна чекати ще півтора-два місяці, поки наша епідемія скінчиться, або хоча б піде на спад.
Вчені вже експериментують з моноклональними вакцинами. Виявлено найменш 24 види антитіл, тобто вивчається не менше 24 видів експериментальних вакцин. Чи виявиться хоч одна з них універсальною — невідомо. Попереду ще місяці тестувань.
А поки що найнадійнішим засобом захисту є мінімізація контактів зі сторонніми людьми, носіння маски та особиста гігієна.
