У храмі вмч. Георгія Побідоносця я дякував Богові за надзвичайні зустрічі та можливості. Думав про те, що вражень та чудес на сьогодні, мабуть, вже достатньо, тому, мабуть, і загубився. Всі поїхали на зустріч з Ердоганом, а я так і лишився загубленим на Фанарі. Пішов шукати найближчого поліцейського та писати цей пост…
У вас суббота. Первый выходной на этой неделе, а у Президента, сопровождающей делегации, охранников и прочих затесавшихся блогеров – уже второй день визита в Турцию. Конечно, официально это день первый, но вчера вечером тоже были встречи.
Заметки на полях путешествия. Основные события начинаются завтра. Про них читайте на всем известной странице «А що там у ПП?».
Шановні парафіяне! Вашими молитвами та Божим промислом мене, протоієрея Олександра Дедюхіна, обрали (призначили? винесли вирок?) на “Один день с Президентом” у якості блогера. Першим цьому вибору здивувався Юрий Бирюков, бо він сам це призначення зробив, а хто здивувався другим – я чи Президент, коли цей вирок затверджував, невідомо.
Эта бабушка еще до войны понимала, что истинная и каноническая Церковь в Украине может быть с центром только в Киеве, эта Галя уже много лет, еще до войны, поддерживала свою Церковь, потом передавала носки, свитера на фронт и молилась… Баба Галя ежедневно делала мир лучше, и он начал меняться. Красота — это то, что доступно каждому. Баба Галя и дальше творит красоту, а разве мы не хотим ей помочь?
Все-таки Петр Алексеевич — прекрасный дипломат. Убедить византийца в том, что признание украинской церкви необходимо самому Вселенскому Престолу, дорогого стоит. За последнюю тысячу лет подобное не удавалось никому.
Коли праукраїнці викопали Чорне Море, деякі залишилися на березі, а деякі, особливо неспокійні, вирішили сісти у свої човники та й попливти подивитися далекі країни. І так сталося, що зустріли ці мандрівні праукраїнці давніх єгиптян, які у той час розбудовували свою могутню імперію…
