Дід, Баба і Ведмідь (казка про дурість)
Жили собі Дід та Баба. Жили вони на краю села, біля дрімучого лісу. Якось увечері чують: хтось стука. Дід і Баба були гостинні – зраділи, відчинили двері, а на порозі Ведмідь:
— Давай, діду, ягничку!
Дід каже, що не дам, Баба каже, що не дам, вона в нас одна. А Ведмідь очі перевертає, піною з пащі бризкає:
— Давайте, бо й вас з’їм!
Що було робити Дідові? Узяв та й вивів ягничку. Взяв Ведмідь ягничку на плечі та й поніс у ліс.
З’їв ягничку і знову приходить. У двері гримає, гарчить, аж хата здригається:
— Давай, діду, теличку!
Дід плаче, Баба плаче, а Ведмідь стукає, грюкає. Що було Дідові робити? Взяв та й віддав теличку.
Ведмідь забрав теличку і поніс у ліс. Понадгризав теличку і вернувся знову до Діда:
— Давай, діду, бабу!
Дід каже:
— Не дам.
Ведмідь очі перевертає:
— Давай, бо й тебе з’їм, хату поламаю!
Попрощався Дід з Бабою, заплакав. Узяв Ведмідь Бабу на спину і поніс.
А Дід побіг по сусідах, в шибки стукає, молить про допомогу. Не хотіли сусіди з Ведмедем зв’язуватися, але розуміли, що після Діда ця скажена тварюка і до них занадиться. Похапали сокири і коси, з Дідом пішли Бабу визволяти.
Відбили Бабу. Правда, Дід руку і око втратив. Ведмедя покалічили, але він у хащі утік і затаївся. Селяни кругом хащів залізну клітку звели, аби Ведмедя голодом замордувати. А Дід щодня вартував, щоби та скажена тварюка не прорвалася. Гарчав Ведмідь з хащів, але жити в селі всім спокійніше стало.
Аж тут приїхав дідів Онук з міста на канікули. Покрутився по селу та й каже:
— А давай, Діду, клітку відчинимо. Нічого не буде поганого. Я тобі гарантую.
Єдине дідове око аж затіпалося від такої дурості, а Онук продовжував:
— Ви, селюки, нічого не розумієте у комунікаціях з ведмедями. Я з Ведмедем все владнаю, а як буде пручатися – обдурю його.
Нічого не відповів Дід, пішов спати. А Онук вирішив не відкладати гарну справу до кінця канікул, та й відчинив клітку тої ж ночі.
На ранок розірвав Ведмідь Діда, Бабу і Онука.
Ось і казочці кінець, а хто зробив висновки і не пішов мовчки спати – молодець
ПС. Потім Ведмідь кісткою телички вдавився (ви ж казку уважно читали?) та й здох, а шкіру його селяни розділили. Но то вже інша казка
#читаємо_вголос Vasyl Skorobohach
