Миру бути, або «я нікому нічєго нє должен».
Зразкове розведення військ в Станиці Луганській полягає в тому, що ми відійшли, а вони ні. Ми будуємо міст, а біля наших будівельників шастає так звана народна міліція лнр. Зі слів місцевих, бойовики готуються зимувати: копають, риють, бетонують. Але не піднімаємо кіпіш, ми знаємо, хто виступає гарантом, і він «всьо разруліт».
За кілька днів ми відведемо війська з Золотого і Петрівського, незважаючи на те, що обстріли не припиняються дотепер, а останніх кілька днів по Золотому гатять з особливим натхненням. Місцеві налякані, вони бояться, плачуть і просять військових не відходити, але… повертаємося до того, з чого почали, а саме: є той, хто гарантує.
Підписанням Кучмою і партнерами документа в Мінську ми знову ж таки досягли гарантій того, що ніхто нічого не підписував, і мова не йде про жодну капітуляцію. Це лише письмова домовленість про можливість зустрічі в «нормандському форматі». Ми віримо, бо нам дали такі гарантії.
Тим часом сьогодні москва озвучила справжню умову, про яку нам чесно промовчали: за словами суркова «Остаточне узгодження дати саміту нормандської четвірки відбудеться після того, як буде практично завершено і підтверджено розведення сил в Петрівському і Золотому».
Поміж тим ватажки днр і лнр чітко заявили нам, що наш гарант — не гарант, бо чхати вони хотіли на його гарантії нам.
А в скабеєвої сьогодні в прямому ефірі пушилін таки «проговорився» про присутність російських військ на Донбасі. Не про підтримку, а присутність! На путінському каналі! В прямому ефірі! Звісно ж, ми розуміємо, що росіяни сьогодні про це дізналися випадково.
Так само випадково 1 жовтня в днр розпочався перепис населення, бо щось там у них має статися 4 грудня ще цього року. Якась автономія. Звісно, це маячня, бо гарант нам завжди каже правду, а ми пам‘ятаємо, що жодних виборів не буде до тих пір, поки…. п.1, п.2 і далі за списком.
Якось все це збігається з фразою охоронця гаранта про те, що «попрацюємо до нового року». Але, мабуть, це наглі підозри, бо гарант обіцяв працювати цілий один термін, а це — 5 років.
Споглядаючи українське дежавю, Європа нарешті втішилася, бо вже і мріяти забула скинути з себе ярмо, але мудрий український народ звільнив її від приреченості тягнути його проблеми, потерпати від вимушено накладених санкцій, ну і грошей нарешті можна не давати.
США наразі теж не до нас, бо той, хто гарантує, таки прогарантував проблеми не тільки нам, але і їм.
А ще на того, хто каже правду, образилися євреї, бо він не прийшов на Марш пам‘яті в Бабиному Яру. Але не має значення чи то був офіційний захід, чи брифінг. «У вас є діти?». А діти є в усіх.
————
Я не знаю, що буде далі, але точно знаю, що ми потрапили в пастку. І вирватися з неї не вдасться. Все буде зовсім не так, як гарант прогарантував. Бо все давно вирішено. А нам це стало зрозумілим ще в той день, коли зустрічали полонених, в день, коли прозвучало «попрацюємо до нового року».
Пам‘ятаєте, ми з вами пасьянс розкладали і гадали: чим Україна заплатить за доброту путіна і геніальність гаранта, який за 100 днів зробив те, що Порох не зміг за 5 років?
————
Щось колись звучало ще про референдум. Буде.
І теж до нового року.
————
Якшо шо, то я висловила не свою думку, в усьому винен Порох)
#читаємо_вголос Natalka Mishchenko
