Милість давання
Зараз, на жаль, такий внутрішній стан, що тільки про смерть і хочеться говорити. Ну та давайте про неї і поговоримо.
Ми підносимо молитви за померлих з однієї простої причини – вони живі.
Людина померла від живої відрізняється лише тим, що більше не грішить. І в цьому контексті смерть є велике благо для дітей Адама. Якби ми жили вічно в нашому гріховному сьогоднішньому стані вічним був би і наш гріх. А так. Яким би ти не був грішником, кінець твоїм гріхам все одно настане. Але так як там немає гріха там немає і покаяння. Каятися треба тут, де грішимо. Інакше ніяк.
У чому ж тоді сенс молитви за померлих якщо там немає покаяння? Хіба може тоді наша молитва змінити щось там, де немає ні гріха, ні покаяння? Звичайно так.
Вся справа в любові. Наша молитва – це любов, яка є Божественна категорія – вона ніколи не перестає – для неї смерть не перепона. Любов, виражена в нашій молитві, несе світло, якому смерть не може бути перепоною. Цю ж любов символізують запалені на панахиді свічки, а також світло любові, який, як і життя людське, має початок, але не має кінця …
Нагою людина приходить в цей світ – нагою й йде з нього, і ніяк не зможе нічого з собою винести звідси, крім любові, яку ми можемо посіяти, виростити і продовжувати збирати урожай і після смерті своєї. Що посіє людина – то й пожне. Якщо сіє краплинки Божественного світла навколо себе – пожне океан молитви, океан любові.
Залишається питання: “Чи дійсно померлим потрібні наші молитви?”
Ап. Павло пише: “Прошу чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей.” (1Тім.2.1) Знову ж таки підкреслю, що “всі люди” – це дійсно все, без винятку, “Бо Христос на те й помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими” .Рім.14.9 “як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть “1Кор.15.22
Якщо ми відмовляємося молитися за покійних, значить ми намагаємося обмежити владу нашого Царя, Який Сам сказав: “І все, чого ви в молитві попросите з вірою, одержите” Мф.21.22, Який Своїм апостолам, а слідом ним і нам каже: “прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому залишаться “.Ін. 20.23. Він “тим, які прийняли Його, віруючим в ім’я Його, дав владу бути дітьми Божими” Ін.1. 12. А те, що для Його влади, якої Він наділив і Своїх чад немає перешкод говорив ще псалмоспівец Давид: “Куди піду від Духа Твого, і від лиця Твого куди втечу? Зійду на небо – Ти там; зійду в пекло – і там Ти “(Пс.138 7-8). Якщо до глибин пекла проникає любов Бога, то невже з цих глибин Він не може підняти грішника? Він Сам говорить про можливість прощення гріха в майбутньому столітті, якщо тільки людина не зневажала Духа Святого, тобто. Не заперечувала явних дій благодаті Божої “Якщо хтось скаже слово на Сина Людського, проститься йому; якщо ж хто скаже на Духа Святого, що не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому “(Мф. 12,31-32).
Ісус, син Сирахов пише: “Милість давання нехай буде до всякого живого, але й померлого не позбавляй милості” .Сір. 7.36
У Нього всі живі, і всі Господні, та й взагалі смерті немає. Лише так.
