Україна для Європи є тим, чим Порошенко був для України
Сьогодні я зустрічалася з чудесною пані, яка передала книги від однієї легендарної авторки. Півтори години розмови ми, в основному, хіхікали. І це не був сміх, який продовжує життя; я дивилася на візаві і бачила у її очах власний єхидний оскал, як у дзеркалі.
І до неї, і до мене почали стікатися неймовірні історії з регіонів. Незалежно від області, сюжет приблизно один: був собі депутат. Або вічний кандидат у депутати, не суть. Головне, він роками підмазував округ: ось вам, люди, новенький фельдшерсько-акушерський пункт, у якому тепер як квіточка сидить баба Маня. Раніше баба Маня бігала по селу з уколами, а тепер селяни як білі люди мають амбулаторію, аналізи, терапевта і виїзного кардіолога.
Або ось вам, люди, меблі у школу і дитячий майданчик. І ремонт у садочку. І безкоштовна маршрутка двічі на день, бо вам зі своєї Задухопеліки три дні лісом до траси добиратися. Або ось вам фургончик із соціальним хлібом і обладнані зупинки по селу, а ще візьміть телефон приймальної, там у мене спеціально навчені юристи, допоможуть вам пенсію порахувати та пільги вибити.
Ви вже знаєте, що далі було, так? Над країною розпилили веселий газ, і вони проголосували за «зелених». Джокери від Зе вигравали вибори з одним бігбордом на район, з нуля, без нічого. А ділки, які стільки часу – ну не скажеш же унавознювали? удобрювали електорат, відповідно, пролетіли.
Щоправда – і це вже смішна частина – разом з ними відлетіли у вирій всі безкоштовні пільги та блага, якими ці, не побоюся сказати, бариги намагалися підкупити наших принципових виборців. Не минуло місяця, як закрився акушерський пункт і знялися з рейсу автобуси. Свято першого дзвоника у багатьох школах обійшлося без рудимента совка, тобто без депутата. Ну і без депутатського телевізора та мультимедійної дошки, це вже само собою.
Є речі, які ми, порохоботи, опанували малою кров’ю, тобто на власному досвіді. Наприклад, що потрібно працювати і заробляти, і буде тобі якщо не щастя, то булка з маслом і море влітку. Що безкоштовні подарунки бувають, але коли тобі просто так роблять щось хороше, ти мусиш подякувати людині. І наступного разу подякувати, і так щоразу, а не просто роззявляти рота. І що доросла самодостатня людина зобов’язана виділяти частку свого часу і грошей на суспільні потреби.
А є люди, які прогуляли дитячі уроки. І тепер проходять курс екстерном, як новообрані депутати у Трускавці. Вирощують нові нейронні зв’язки у мозку, освоюють нові рефлекси. Думай.те – сказав їм один артист. От вони і вчаться думати.
Поки що виходить погано, більшість досі чекає мінімальної зарплати у тисячу доларів, але з того що ми бачимо – процес пішов. Пацієнт уже вийшов зі стадії марення, здулась ейфорія, але поки що не дійшов до стадії критичного осмислення. Так, сидить, очима блимає.
І наостанок. На моє глибоке переконання, Україна для Європи є тим, чим Порошенко був для України. Доки Україна боролася, на цю боротьбу можна було заплющити очі і жити в своє задоволення.
Але якщо Україна перестане боротися, то «немоявійна» раптом виявиться вашою, а не нашою, і з цим доведеться щось вирішувати.
Поляки, до речі, першими зрозуміли. І болгари. До французів дійде років через п’ять, як і минулого разу.
