#читаємо_вголос Віталій Портніков
Я не розумію всієї цієї вечірньої істерики з приводу слів Андрія Богдана щодо референдуму про домовленості з Росією. Чого ви очікували? Людина призначена головою адміністрації президента. Майже богом. І вона просто говорить, що думає насправді, тому що більше не потрібно ховатися, брехати, бути на нелегальному становищі. Вона – господар, ми – ніхто. А домовленості з Росією – це те, про що ми недавно читали в інтерв’ю іншого господаря, який бог не тому, що його призначають, а тому що у нього є гроші й хуцпа. І тому що він може призначати інших богами, напівбогами і навіть президентами. І він чітко сказав, що час закінчувати ось це все. А щоб не звинуватили в зраді – дадуть проголосувати народу. Нехай народ сам себе зрадить.
Й якщо тільки Кремль дійсно є частиною цього плану – все вийде. І ми отримаємо державу в державі, що буде дивитися Російське телебачення, жити в «русском мире» і голосувати на українських виборах. І неформальні кордону цієї держави потроху розширяться на весь схід і південь нашої країни. Ось вам і дві України в одній, союз Малоросії і Новоросії. А, ще ця нікому не потрібна Галичина, забудьте. Так врастопирку і будемо жити. Бідно. Але мирно.
І не розповідайте мені, що наші громадяни за це не проголосують. Проголосують. Ще й як. Якщо Україна не змогла використати шанс Майдану і агресії для національної консолідації, то що ще їй може допомогти? Якщо навіть після Майдану наші політики залишилися бізнесменами, а наші громадяни наївними мрійниками, які вірять телевізору, то чому б і не проголосувати?
Сьогодні немає нікого, хто міг би зупинити цей процес. Немає політичної еліти, немає народу. Просто нікого. Нікого, хто б зрозумів, що мова йде вже про реальний розкол країни, який може виявитися не за горами – надто вже стрімко все розвивається.
