Акела промахнувся
Неймовірно щиро вітаю новообраного але ще не інавгурированого (на момент написання цих рядків) преЗЕдента. Провалити свій перший стратегічний план ще до інавгурації – це треба уміти. Вже очевидно, дострокових парламентських виборів – не буде. До жовтня-місяця жити новообраному преЗЕденту доведеться з парламентом зразка листопада 2014 р. і призначеним тим парламентом урядом – з усіма похідними.
А які були стартові позиції! Ви лише вдумайтеся! Вибори преЗЕдент виграв з результатом 73% від всіх хто дійшов до дільниць. Верховна Рада була практично у його ніг. Коаліція – це об’єднання фракції БПП і НФ. А враховуючи те що міністр Аваков по-факту грає на боці преЗЕдента, очевидно, частину депутатів НФ за бажанням він перетягнути міг. З «Батьківщиною», «Самопоміччю» та інши фракціями все очевидно і так.
ПреЗЕденту після другого туру треба було починати багато-багато говорити. З усіма. З лідерами фракцій. З керівниками ВР. З окремими депутатами… Треба було збирати свою команду, вислухувати ідеї, будувати стратегію співпраці з Верховною Радою, думати що можна обіцяти, і, головне, кому?
ПреЗЕденту судячи з усього ще досі не повідомили, що Україна – країна парламентсько-президентськ
Правда така, що президент з України уже тікав, в той час як Верховна Рада – жодного разу. І говорити з Верховною Радою можна у два способи – ласкою і сидячи на танку (як Єльцин у Москві 1995 р.) Танка у преЗЕдента нема. А ламати Верховну Раду через коліно звісно можна, але об’єднання в одних руках зразу виконавчої і законодавчої влади у всі часи називалося диктатурою, а її впровадити не мав ресурсів навіть президент Порошенко. Проте.
Ласкавим словом і політичним маневром можна було зробити Верховну Раду своїм вірним союзником. Але для цього треба було вкалувати. Домовлятися. Стравлювати противників між собою… Та чого я це розповідаю? Якщо преЗЕдент у своєму житті не читав навіть Дюма, я можу лише запитати – якого лиха він взагалі поліз в політику?
Замість маневрувати і домовлятися преЗЕдент поїхав гріти пузико в Туреччину. Це за умови, що вже тоді хмари згустилися над найбільш впливовим його союзником – судді КС виступили проти голови Конституційного суду Станіславом Шевчука. Погрівши пузико преЗЕдент повернувся в Україну і нарешті обдарував керівництво ВР і лідерів фракцій милістю з ними зустрітися. Той факт, що ЖОДЕН голова фракції на зустріч не з’явився уже тоді для преЗЕдента був кричущим сигналом – треба щось робити.
І преЗЕдент зробив – 10 травня він випустив ролик де наїхав на Верховну Раду і зажадав аби Рада призначила дату інавгурації тоді, коли хоче преЗЕдент. Інакше говорячи, преЗЕдент почав давати ВР вказівки (за одне таке маленьких по дупці шльопають), і дав зрозуміти, що ніяких переговорів не буде. Далі – справа техніки.
14 травня судді КС позбавили звання судді КС, і відповідно голови КС Станіслава Шевчука. Далі Верховна рада призначає дату інавгурації днем пізніше ніж хотів преЗЕдент (ніби – поруч, а сигнал від ВР промовистий). І нарешті – хід Парубієм. Фракція НФ об’явила про вихід з коаліції – 30 днів на формування коаліції ВР має. Потім – ВР розпустити не можна, наступають законні півроку.
Результати бурної діяльності преЗЕдента такі. Верховна Рада йому уже крутить дулі. Знайомого голови Конституційного суду він більше не має. Дострокові вибори до Верховної Ради тепер нереальні… А лише вдумайтеся, якби вибори до ВР відбулися зараз, віртуальна партія «Слуга народу» зразу взяла б 40% від всіх хто проголосує… За півроку таких рейтингів уже не буде – з гарантією.
Починати президентство з політичного провалу – ганебно. І ще – символічно. Депутати ВР, міністри, працівники міністерств, еліти на місцях, вся чиновницька вертикаль від Києва до хутора Задрипанськ, зараз слідкує за діями і вчинками преЗЕдента – не може не слідкувати, політичного минулого преЗЕдент не має як таке.
Якщо «Акела промахуватиметься» раз за разом, політичне майбутнє преЗЕденту світить жалюгідне.
