Приєднуйся до «Справа громад»
Відповідаючи на питання «хто винен», я розчепірюю долоню, так щоб чотирма пальцями тицьнути на всі боки, але п’ятим показати на себе. Я знаю, на якому етапі щось пішло не так.
Ми зосередилися на волонтерській роботі, на благодійності, на громадських проектах, але ледь помітно кривилися, коли йшлося про політику та державну службу. Я особисто знаю десятки активних, розумних, супер-успішних людей, які не захотіли балотуватися на місцевих виборах. (Пишу, і підсвідомість підказує – тому що розумні, нє?)
Ми весь час стояли трошки збоку, у невидимому білому пальто. Ми критикували МінСтець і Міноборони, медичну реформу і реформу поліції з позиції зацікавленого, але відстороненого спостерігача. Це нормально, правда. У здоровому суспільстві інтелектуали спостерігають, коментують, ініціюють дискусію, але не ломляться у державне управління. У здоровому суспільстві є баланс між тими, хто робить, і тими, хто критикує.
Нам же до здоров’я як до неба рачки.
Для мене одним із основних уроків виборів стало усвідомлення того, що доведеться вийти із зони комфорту. Зі свого затишного домашнього кабінету, де западає клавіша М, а під ліктем подушечка. Доведеться забути про нелюбов до телефонних дзвінків та очних розмов, перекроїти графік, свідомо виділивши час на те, чого я так довго уникала – комунікацію, поїздки у громадському транспорті, наради.
У 14-15, коли ми з напарником не вилазили з машини, намотуючи по півтори тисячі кілометрів за добу, я вже задавалася питанням – чому я? Як так вийшло, що я, кабінетна миша, ночую у бліндажі у компанії десятка незнайомих мені чоловіків, а по ногах бігають справжні миші?
Тому що не було жодного шансу уникнути цих випробувань, якщо хочеш зберегти крихту самоповаги. Тоді, у перші роки війни, найважливішою була допомога фронту.
Зараз найважливішою справою є формування ефективної, організованої, зубатої, ресурсної опозиції в Україні.
Саме тому я прийняла пропозицію долучитися до ГО «Справа громад».
Як це виглядає на практиці? Десяток людей, політологів, блогерів, юристів зустрічаються для проведення інтенсивних мозкових штурмів. На порядку денному першої наради було питання – як у хворій країні створити здорову всеукраїнську ГО, яка, серед іншого, допоможе порохоботам виграти парламентські вибори (не привертаючи уваги санітарів).
Мені дуже імпонує, що всі обговорення починалися з базису – з ідеології. Подобається, що учасники мають масштабне мислення, не соромляться оперувати такими категоріями, як «національний інтерес», «реформа», «перспектива», але при цьому знають, як система працює на практиці.
Випереджуючи питання: чому ви? Що це взагалі за узурпація повноважень? (При цьому ніхто вам не скаже, що за повноваження, але половина ФБ стала у нашорошену стійку, підозрюючи, що їх зараз хитрим чином обійдуть).
Відповідаю: тому що ми так чи інакше співпрацювали у минулому і знаємо можливості колег. Тому що ми можемо приїхати в офіс по короткому свистку. Тому що ми негласно погодилися безкоштовно виділити частину свого часу, ресурсів та інтелектуального потенціалу для цієї роботи.
І найголовніше: ми не беремо на себе функції керівництва майбутньої ГО, не нав’язуємо людям готових рішень. Ми – оргкомітет, який виконує технічну роботу. Сайт «Справи громад» є тестовим. Структура, напрямки роботи, рекомендації щодо членства є орієнтовними. 25 травня у Києві відбудеться установчий форум організації, у якому візьмуть участь активісти з усіх регіонів України.
Саме на форумі будуть обговорені та проголосовані програмні документи і визначені першочергові практичні завдання. Але, перепрошую, шістсот чоловік не можуть приїхати і зробити все з нуля, їм потрібно дати матеріал для роздумів, якийсь проект, від якого можна відштовхнутися. От саме такою чорновою роботою ми і зайняті.
Чи бачите ви себе у цьому процесі? Все залежить від того, наскільки сильно ви перелякані (закреслено), стурбовані (закреслено), злі. Свого часу нам здавалося, що проголосував на виборах – і молодець, і виконав свій громадський обов’язок. Зараз простого голосування недостатньо навіть для того, щоб стояти на місці. А щоб рухатися вперед, треба бігти удвічі швидше.
Коротше, зона комфорту закінчується тут https://spgr.org.ua/. Маєш той же рівень відірваності – приєднуйся. Не маєш – як мінімум, не заважай.
