Погана маріонетка
Хай-но побуду Капітаном Очевидність. Це таке приємне амплуа, я з ним зрослася як мінімум до наступних виборів.
Отже, пан Зеленський не є Президентом України. Він «особа, яка в порядку, встановленому Конституцією України та Законом України “Про вибори Президента України”, обрана Президентом України» (стаття 163 Регламенту ВРУ). Між «особою, обраною Президентом України» та «чинним Президентом України» така ж відмінність, як між пуцькою і пучкою.
Права, повноваження, булава і печатка видаються виключно після інавгурації.
А далі, повернувшись із відпустки, я засіла за телефон і обдзвонила деяких знайомих технологів та чиновників із одним простим питанням.
А якщо Рада не проголосує за дату інавгурації, що тоді?
– Як це не проголосує?
– Ну так як проголосує, тільки навпаки.
– Ну, Парубій тоді дату призначить.
– А якщо не призначить?
(сміх у слухавці)
Сміх у слухавці у всіх шести випадках з шести. Тому що у законодавстві, яке регулює вступ новообраного Президента на посаду, немає слова «автоматично». Він не стає Президентом автоматично через 30 днів після виборів, якщо не буде проведена інавгурація на урочистому засіданні Верховної Ради. Насправді це патова ситуація.
Ідемо далі. Сама процедура приведення до присяги схожа на шлюб. Тільки у церкві панотець звертається до присутніх – чи ніхто не знає причин, які унеможливлюють укладення шлюбу? Та ви сто разів бачили цю сцену, потім Шрек вривається у собор і кричить «I object!»
Так от, у нас у ролі Шрека виступає Голова Конституційного суду, який «повідомляє про виконання новообраним Президентом України всіх конституційних вимог щодо несумісності з посадою Президента України та відсутності інших обставин, що унеможливлюють складення ним присяги» (стаття 166 Регламенту).
Вас не бентежить обтічність формулювання? Одній мені за «іншими обставинами» явно читається «аналізи»?
Звичайно ж, ми просто жартуємо. Ми ж не віримо, що ВР пошле лісом одного нахабного відео-блогера, який у ситуації повної залежності від вищого законодавчого органу дозволяє собі виступати із хамськими погрозами на адресу цього органу.
Якщо без жартів, то кожне своє рішення, кожну ініціативу Зеленському доведеться проводити через парламент. Йому доведеться просити людей, причому просити особисто, на очних зустрічах. Йому доведеться знаходити аргументи, вибачатися, давати пояснення своїй неадекватній поведінці – а інакше ніяк. А інакше абсолютно всі центри впливу переїдуть з Банкової на Грушевського. Без лояльного парламенту та уряду Зе може взагалі на роботу не ходити.
Відповідаючи на закиди, що «Зеро і так нуль, нічого не вирішує, керуватимуть ті, хто стоїть за ним», я киваю – угу. Спробуйте покерувати, якщо ваша маріонетка не просто загубилася у часі і просторі, «мамо де я?», а ще й примудрилася пересратися з усіма більш-менш впливовими потенційними партнерами. Чисто технічно, як? Платити за кожен чих, за кожне призначення?
Ти можеш бути найрозумнішим у галактиці, ти можеш оживити Мертве море і закопати Чорне, але толку з того, коли ти провів у президенти порожнечу?