#читаємо_вголос Natasha Dembitska
Зебіли і прозріння.
Спостерігаю за тим, як реагують буратінофіли на хаотичні тєлодвіженія отого дивного багатоликого утворення, що йменує себе “Зекоманда” і продукує в ефір настільки різні меседжі, що здорова людська психіка просто не може сприймати їх усі всерйоз.
Но ніт.
Заклики до Пороха про допомогу і визнання успіхів у реформах мирно співіснують у їхніх головах із закликами до звільнення реформаторів.
Гнівні пости “у-Зєлєнского-заявілі” про жорстоку боротьбу з корупцією чудово корелюються у них із виявленим у сім’ї Буратіни незадекларованим майном, ще й придбаним у сумнівний спосіб.
Вони однаково радісно влибаються на клоунські заклики до Порошенка рубати руки корупціонерам і на заяви буратіниного піарника про те, що Президент, виявляється, не має на це повноважень.
Нарешті, на сцену спокійно і впевнено виходить Карабас і чесно каже: “Рєбзя, ми вас красіво поімєлі. Порох програв, тому що в нього не було каналу “1+1″, який промив вам мізки. А на сході країни – громадянська війна, як вам давно вже розказують рашистські медіа. І на економіку України мені начхать, кстаті.”
Но ніт.
Зе-хом’ячкам і далі ніде нічо не тисне.
Найцікавіше спостерігати за тією небагаточисельною частиною зеленого табору, у якої все ж таки є мізки. Як мінімум, влибаються вони вже трохи натужно. Я розумію, що свою помилку вони навряд чи визнають. Це властиво людській натурі: визнавати власні помилки важко і страшенно неприємно. Не кожен на це здатен.
Але я нагадаю, єслі шо. Кожному. Бо я бачу, як дивиться зараз на нас світ. Я фізично відчуваю подив і зневагу. Схоже він дивився на британців після голосування за Брекзіт. Тільки в нашому випадку це не просто подив і зневага. Це ще й виразне “і ми їм ще допомагаємо, втрачаючи через санкції свої кошти?!”
Британці намагаються якось пропетляти і ледве оговтуються від шоку через власну тупість.
Для нас тупість 73% може обернутись не просто шоком і соромом. У нас війна. НЕ громадянська.
