Пора вмикатися – на порозі реванш
#читаємо_вголос Vasyl Skorobohach
Пора вмикатися. Звикли, що армія міцніє, санкції розширюються, Газпром прогинається, парафії ПЦУ множаться, банки звітують про прибутки, Прозорро оголошує нові рекорди, ПДВ автоматично повертається… В нас виникла стійка ілюзія, що все воно так з кожним днем кращає і гірше вже не буде… Я ось тут наклепав наших здобутків за 5 років, якими можна пишатися. Не Порошенку, всім нам, мільйонам українців. Я зупинився клепати (в мене ще є в голові), бо це вже мало кому цікаво. Це вже буденність. «Давай щось нове і справді вражаюче». Обережніше з бажаннями. У долі чорне почуття гумору, це вражаюче може перекреслити все, до чого ми звикли і що перестали цінувати.
Чому в 2014-му ми віддали 55% голосів Пороху, а зараз 16%? Хтось каже, що президент не виправдав очікувань. Хтось каже, що ми стали дурні… Ні, звичайно, ми не дурні. Ми такі ж, просто в 2014-му в нас був інший порядок денний. Ми вивчали, де знаходиться найближче бомбосховище, готували тривожні валізи, домовлялися з родичами на Західній про розміщення дітей раптом що. Ми тоді були перелякані і мобілізовані. Ми побачили в Пороху лідера, який закриє нагальні питання безпеки. Вони закриті. Але з часом наші апетити і очікування росли… «У всіх хронічних хворобах суспільства винен Порох, всі позитивні зміни останніх 5 років – заслуга мудрого народу». Ось хибний лейтмотив виборів-2019… Ми всі трохи хапнули теплої ванни. Зарано. На порозі реванш. Щоб почати цінувати, потрібно втратити?
