Вибори потрібно завершити в один тур
В сьогоднішній ситуації конфлікту з Росією навіть приблизна рівність голосів за конкуруючих кандидатів в якомусь турі виборів, навіть в першому, коли за вихід в другий тур конкуруватимуть два кандидати з приблизно однаковими результатами, поляризує та ділить суспільство. А що вже казати про близькість результатів двох кандидатів у другому турі. Тоді вже ділиться навпіл вся країна.
Ми досі не можемо належно оцінити, яких великих неприємностей, людських жертв і додаткових територіальних втрат ми уникли у 2014 році , коли на голосуванні 25 травня обрали Президента України лише за один тур.
І до дня можливого другого туру ми, армія та добровольці, вже змогли звільнити половину території, окупованої ворогом у Донбасі.
Якби тоді був ще й другий тур, тоді нам можливо довелося відбивати в росіян вже не тільки території Донеччини та Луганщини, але й Харківщини, Дніпропетровщини і навіть Полтавщини.
І дай Бог, якби тільки їх. І ще зовсім невідомо, чи той Президент, який переміг би в тому другому турі, захотів це робити.
Тобто наступати та відвоювати рідну землю, а не просити миру в Кремля в обмін за капітуляцію.
Тому в часі війни слід закінчувати вибори в найкоротший термін, тобто в один тур.
А для цього кожен українець, кожен виборець повинен максимально відповідально подумати над своїм власним вибором, подумати, хто саме потрібен Україні в ситуації війни та протистояння з ворогом :
- той, хто готовий згодитися на вимоги ворога?
- той, хто обіцяє те, що не зможе виконати, бо за Конституцією Президент в Україні не має права втручатися ні в економіку, ні в роботу судів та МВС?
- той, хто веселить Вас з екрану телевізора клоунадою та байками?
Наберіться терпеливості та чемності, аби поговорити зі своїми земляками та знайомими – можливо, вони, а можливо, і Ви переконаєте своїх опонентів у правильності свого вибору.
Тому що вибори потрібно завершити в один тур…
Більшість людей зараз утримуються від прийняття рішення голосувати за Порошенка через банальне нерозуміння конституційного укладу теперішньої України.
А саме того, що за змінами Конституції, які майже одноголосно проголосувала більшість Верховної Ради після розстрілу Майдану у лютому 2014 року, Президент зараз позбавлений права приймати рішення у сфері економіки та народного господарства.
Більше того, він не має впливу на призначення міністра внутрішніх справ, а отже і на ситуацію з внутрішньою злочинністю в Україні.
Аби вирішувати ці питання, Президент повинен мати достатню кількість депутатів у Верховній Раді, готових проголосувати за нього .
У жовтні 2014 року ті, які проголосували за Порошенка у травні того ж року, спокусилися на всякі “нові обличчя”, такі як Садовий чи, скажімо, Надія Савченко з Семеном Семенченком.
І проголосували за інші партії та списки, які агітували “веселіше” аніж БПП, – ну і тепер ми маємо те, що маємо.
Тобто своєю наївністю, легковірністю та легковажністю спричинили відсутність у Верховній Раді стабільної більшості, яка здатна була б підтримувати ініціативи Порошенка в економіці, боротьбі з корупцією та злочинністю.
І цьому всьому тоді потужно допомагали Путін із своїми групами вторгнення, олігархічні телеканали, Цензор.Нет і “вомбат” Семенченко.
Всі найрейтинговіші конкуренти Порошенка набирають свою “популярність” тим, що критикують стан економіки та ситуацію з корупцією та злочинність.
І при цьому вони відкрито брешуть, що після своєї гіпотетичної “перемоги” на президентських виборах вони негайно виконають свої обіцянки.
Але для того, аби це виконати, вони після виборів обов’язково звернуться до виборців, аби ті допомогли їм вибрати ще й депутатів за їхніми списками на виборах до Верховної Ради, які мають відбутися восени 2019 року.
І тоді знову доведеться обрати “котів у мішку” – складені тими кандидатами у Президенти списки з невідомо якими аферистами, підозрілими особами та банальними агентами ФСБ та ГРУ Росії.
Більше того, поза межами впливу не тільки Президента, але й Верховної Ради перебуває система новостворених “антикорупційних органів”.
У мене враження, що цю систему створила сама корупція, аби самій керувати “боротьбою самої з собою”.
Також нагадаю, що зараз ні Президент, ні Верховна Рада, ні звичайні громадяни не мають можливості впливати на суди.
Тому обіцянки будь-якого кандидата когось там “засудити” чи “посадити” є або брехнею, або признанням у намірі вчинити якийсь антиконституційний заколот в Україні.
