Як лікувати Україну

Виктор Федорончук

Чесно кажучи, я вважаю, що Україна як державне утворення знаходиться в такій стадії хвороби недорозвинутості, що без зовнішнього втручання професійних лікарів майже не має шансів на виздоровлення.

Суспільство просто застрягло навіть не в пубертатній (14-15 років) стадії розвитку, а в моменті переходу з дитсадівської стадії розвитку психіки (6-7 років) в шкільну. “Не хочу вчитися і працювати, а хочу жерти на халяву конхфети тоннами і жити безтурботним життям маленької дитинки” – ось базове кредо українця на сьогодні. Чим і користуються аферисти всіх мастей на будь-яких виборах в Україні. І такий народ з дитячим недорозвинутим мисленням і світоглядом буде завжди вибирати тільки тих, хто якнайбільше наобіцяє халявних конхфет, а тих, хто буде пропонувати працювати і думати, зненавидить.

Як на мене кардинальним способом виправлення ситуації я бачу, наприклад, такий сценарій лікування:

1. Для управління Україною на років 15 вибирається якась відома міжнародна організація типу “Фонд Ротшильда”, а контроль за її управлінням має здійснювати Спостережна рада з декількох країн, наприклад, Канада, США, Великобританія, Швейцарія, Швеція.
2. На 10 років повна заборона населенню України права вибирати центральні органи влади. А вибори до місцевих органів проводяться під контролем відповідних організацій з обов’язковою перевіркою вибраних кандидатів з подальшим затвердженням чи відхиленням тих, кого “вибрали” мудрі виборці.
3. Всі ці 10 років проводиться широка і масштабна програма по навчанню населення країни правильно робити вибір, розумінню, як функціонує держава і суспільство, навчанню, як користуватися своїми правами громадянина, і дисципліні з виконання обов’язків громадянина.
4. Через 10 років можна проводити пробні вибори, до яких допускаються тільки ті, хто здав екзамен на розуміння суті виборів і громадянства.
5. Наступні 5 років вибори проводяться в декілька етапів, а вибрані органи працюють під контролем управляючого фонду, який має право відміняти рішення таких органів і навіть розпускати їх, якщо вони довели свою неспроможність ефективно керувати.

15 років – не просто так, це якраз період, протягом якого “дорослі” з психікою 5-7-річної дитини мають подорослішати хоча б до рівня 20 років. А для цього треба виключити основний фактор, який їх стимулює не “дорослішати” в якості громадянина, – виборчі перегони з примітивною лівацькою пропагандою, розрахованою на “бідних діточок” і любителів халяви.

Я не вірю, що еволюційним шляхом при існуючій виборчій системі Україна зможе вибратися з цього лівацького болота і сопливого дитинства. Скоріше навпаки – кожний новий цикл виборів буде все більш деструктивний для країни.

Поділитися:

Три питання до Юлії Тимошенко

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Юлія Тимошенко в гонитві за голосами виборців договорилася до того, що Україна перебуває під зовнішнім керуванням. Та позаяк теза аж надто тхне Кисельов-ТБ, вона додала, що зовні керують нами не США і не ЄС (слава Богу), а низка транснаціональних фінансових олігократій. Маємо привітати Юлію Володимирівну – таки з’явилося в її просторікуваннях щось новеньке. Раніше транснаціональні фінансові олігократії, або владу корпорацій, у пограбуванні України звинувачували хіба що комуністи.

Справедливості задля, за міжнародними фінансово-промисловими корпораціями на Заході водиться чимало гріхів. Раджу подивитися документальний фільм «Корпорація». Більшість наших громадян навіть не підозрюють, що наші набридлі всім олігархи часто-густо безневинні діти порівняно з відомими західними брендами. Крайній подвиг, який сплив на поверхню, – «Райські папери», скандал навколо архіву міжнародної юридичної компанії «Appleby», через які стало відомо про виведення в офшори неймовірних сум такими «акулами» як Nike, Apple, Siemens, Bayer та Deutsche Bank, тощо. Стало відомо, що міжнародні компанії щороку переводять в офшори біля 600 мільярдів євро.

Проте. Корпорації – частина західного світу. Захід не бореться з корпораціями, як таке він бореться з порушеннями закону корпораціями. Захід, яким ми його знаємо, збудований в тому числі корпораціями. Голови корпорацій – це той самий західний істеблішмент.

А у зв’язку з цим у мене до пані Тимошенко три питання.

Питання 1. У Юлії Тимошенко за плечима три неблаговидних вчинки – відміна без суду угоди про розподіл продукції з компанією «Vanco International Limited» (донькою транснаціональної «Vanko Energy Company»), махінації навколо приватизації Одеського припортового заводу (то проведення конкурсу всупереч наказу президента, то відміна результатів, які виявилися «неправильними») і передача «Укрнафти» під контроль структур Ігоря Коломойського.

Чи розуміє Юлія Тимошенко, що фразою про транснаціональні фінансові олігократії, які розкрадають Україну, сказаною нею, вона відлякує інвестора від України як таке? Що замість брендів з ім’ям і репутацією нами цікавитиметься лише різна шантрапа, яка воліє «швидких грошей», та ще компанії, пов’язані з Москвою? Чи саме це і є метою – увалити напередодні виборів економіку країни, аби потім розкрити її для Москви?

Питання 2. Тема «ненажерливих західних корпорацій» – одна з топових в російських медіа. Серед іншого «диктатом корпорацій» пересічного росіянина лякають, аби не впроваджувати прозорих правил гри і не пускати в Росію західного інвестора, який недолугу російську олігархію швидко помножить на нуль.

Це просто збіг, що Юлія Тимошенко вдалася до страшилок, милих серцю фанатів «рускава міра»? Чи вона сподівається на його прихильність?

Питання 3. Розповівши про страшні транснаціональні фінансові олігократії, Юлія Тимошенко забула додати головне – хто саме ті корпорації і фінансові групи, які розорюють Україну? В кожної корпорації є назва і керівник. То хто вони? «De Beers»? «Shell»? «Apple»? «Daimler AG» (Mersedrs)? Може «Nike» або «Adidas»?

Невже таки «The Coca-Cola Company»?

Чи може нас грабує вся Більдербергська група у повному складі, як про це не втомлюються просторікувати російські ЗМІ?

Хто вони – ті самі транснаціональні фінансові олігократії? Де вони ще існують, крім уяви одного старожила української політики?

Поділитися: