Дуже гарна новина

Николай Ильинов

Зараз дуже рідко бувають гарні новини, але сьогодні є така.

Верховна Рада ухвалила зміни до закону «Про статус народного депутата України», скасувавши вимогу вищої освіти для помічників народних депутатів. Це правильно, це один з найкращих сеансів уринотерапії для виборців, які думали, що оберуть просто смішних, а ті потім собі знайдуть вумних! Але для Верховної Ради, де приймаються закони України, вумні не потрібні. Тому я вважаю, що це правильне рішення, вона, та вища освіта, чесно кажучи, і для преЗедента була зайвою – тільки відволікала від КВНу, а замість тих всіх екзаменів можна було витратити час на удосконалення гри на піаніно, не руками, звичайно, руки треба берегти, ними ще треба дулі крутити та факи показувати. Добре, що хоч вчився у виші, де батько професорував, а то взагалі б прийшлося щось знати.

Наступним кроком я очікую прийняття закону про заборону людям в вищою освітою мати право голосу на виборах президентів, депутатів, мерів. А то вони, суки, навчаться, а потім обирають всяких Порошенків, які по 6 мов знають, а то ходить такий вумний, каже щось незрозуміле: асоціація, євроінтеграція, імплементація. Ти можеш просто сказати, лох ти чи не лох? Та ладно, якщо б просто язиком базікав, а то і дії робить якісь незрозумілі. Ось навіть пред’явити підозру у контрабанді і то якась херня виходить.

Сидять собі слідчі, гадають:
– Що там Порошенко контрабандою завіз?
– Картини!
– Він що, ідіот? Тут тобі преЗедент провів опитування, дозволив канабіс провозити, як раз в медичних цілях, можна сказати, що для лікування ковіду. В тебе і мережа депутатів по Україні є, давай, дій, а він картини завозить. І що тепер з ними робити? Нічого так і не вийшло.

Або дозволила Верховна Рада відкривати казино, так відкривай, гроші ж є! Ні, він то «Театр на Подолі» будував, то тепер будує концертний зал міжнародного рівня. А кисневі станції в лікарні закуповує! Для кого? Ну, нічому життя не вчить того Порошенка! Чим більше він буде допомагати людям, тим більше це буде викликати підозру в тому, що той Порошенко і далі краде, а, значить, діра в бюджеті з-за нього. Краще б хоч один відосік нормальний зняв!

Отже, не буду більше писати, на сьогодні досить і однієї гарної новини.

А на рахунок виборців без вищої освіти ви там, у свої слугах народу, подумайте. До того ж досить вже морозитися, об’єднуйтесь з медведчуком, і буде у вас нормальна партія Об’єднана ПлАтформа Слуг НарОду за ЖИТТЯ, скорочена назва «ОПАСНОзаЖИТТЯ!»

Поділитися:

Петро Порошенко незадоволений сьогоднішнім рішенням ВРУ по відповідальності за недостовірне декларування

Петро Порошенко

Cьогоднішнім рішенням Верховної Ради по відповідальності за недостовірне декларування я незадоволений і поділяю низку критичних аргументів щодо цього законопроекту.

Грошові пороги для покарання завищені, а саме покарання — занадто м’яке. Це ліпше, ніж нічого. Це краще, ніж жодної відповідальності. От так, якщо коротко, можна описати результат.

Чи могло бути рішення інакшим? Так, і ми за лічені години після рішення КС внесли законопроект, який передбачав відновлення статус-кво із жорсткою кримінальною відповідальністю за помилки у декларуванні. Місяць і тиждень зверху було витрачено на дискусії у питанні, де все гранично ясно.

А що, монобільшість уже розпустили? Чи вже нема 246 депутатів, за яких Зеленський брав персональну відповідальність, коли вів їх на вибори? Що їм заважало відновити закон за кілька днів? Відповідь проста. Це ми звикли декларуватися з 2016 року, а нові обличчя злякалися декларування. Волинку тягнули сорок днів лише через брак голосів у монобільшості. І через відсутність політичної волі Зеленського забезпечити силами власної коаліції відновлення реальної відповідальності за свідомі помилки у деклараціях. Його, як виявилося, у цій історії цікавило лише одне — підім’яти під себе Конституційний Суд. А з корупцією він не бореться. Він її кришує і тому вирішив стати особистим адвокатом пана Татарова.

Щодо Європейської Солідарності, ми будемо наполягати на розгляді нашого проекту по кримінальній відповідальності та законопроекту по посиленню конкурсних засад при призначенні нових суддів КС із залученням комісії міжнародних експертів, яка перевіряла б на доброчесність кандидатів до Вищого антикорупційного суду.


Не передбачає позбавлення волі: Голова НАЗК закликав Президента накласти вето на законопроект 4460-д, який сьогодні прийняли у ВРУ

Голова Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) Олександр Новіков надіслав офіційний лист до Президента України Володимира Зеленського щодо законопроекту № 4460-д, який сьогодні прийняла Верховна Рада України.

У листі Олександр Новіков зазначає, що цей законопроект не передбачає позбавлення волі для осіб, які умисно не подають е-декларацію або умисно не зазначають у ній недостовірні відомості. Таким чином, ці діяння Верховна Рада визнає не злочинами, а кримінальними проступками. Тобто, корупціонера можуть взагалі звільнити від відповідальності у випадку щирого каяття.

«Переведення» зазначених діянь з категорії злочинів до категорії кримінальних проступків надає можливість, сплативши штраф, не подати декларацію та приховати набуте в корупційний спосіб майно», — зазначає Олександр Новіков.

Голова НАЗК закликав Президента України накласти вето на законопроект.

«У зв’язку з наведеним просимо застосувати до вказаного Закону право вето відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 106 Конституції України», — підсумував Голова НАЗК.

Повний текст листа можливо знайти за посиланням.

Що передувало листу?

Сьогодні, 4 грудня, Верховна Рада України прийняла законопроект 4460-д. Він відновлює кримінальну відповідальність за умисне декларування недостовірних відомостей та умисне неподання декларації, але не передбачає позбавлення волі за такі дії.

Лише якщо особа умисно не задекларує майна на більш ніж 4000 неоподатковуваних мінімумів (~8 млн грн), суд може призначити їй покарання у вигляді обмеження (але не позбавлення) волі на строк до 2 років. Під час обмеження волі корупціонер перебуватиме не в тюрмі, а у виправному центрі. Там він зможе вільно користуватися засобами зв’язку (телефоном, інтернетом) та залишати центр за дозволом його керівництва.

Позиція НАЗК лишається незмінною: за умисне зазначення недостовірних відомостей на більш ніж 1 млн грн має передбачатися позбавлення волі.

Джерело

Поділитися:

Рада заборонила депутатам брати родичів у помічники (відео)

Депутати від партії Зеленського «Слуга народу» з першого дня своїх повноважень почали влаштовувати на роботу до Верховної Ради України своїх родичів. Про це заявила народний депутат з фракції «Європейська Солідарність» Вікторія Сюмар.

Вона зазначила, що це спонукало її разом з колегами розробити законопроект про заборону депутатам влаштовувати на роботу помічниками своїх родичів. Коментуючи резонансне розслідування програми «Схеми» про розквіт «кумівства» серед «Слуг»,  вона наголосила – законопроект монобільшість не виносила на голосування до тих пір, поки журналісти не почали своє розслідування.

«Ідея закону виникла тому, що ми побачили, що наші «зелені» колеги – вони зелені у своїй свідомості. Вони, прийшовши у парламент, першою справою почали влаштовувати своїх родичів на посади своїх помічників. Було відчуття, що це набуває тотального і масового характеру», – розповіла Вікторія Сюмар.

Депутатка зазначила, що як член комітету з питань антикорупційної політики запропонувала ідею ухвалити відповідний закон своїм колегам і був зареєстрований цей законопроект. «Був позитивний висновок антикорупційного комітету про те, що законопроект потрібно приймати, але його не виносили на засідання парламенту».

За словами Вікторії Сюмар, законопроект більше року не виносився на голосування у сесійну залу. Інтерес до нього виник саме завдяки розслідуванню програми «Схеми» на радіо «Свобода», присвяченому темі працевлаштування депутатами своїх родичів у помічник. Він дуже несподівано з’явився у порядку денному.

«Очевидно, що спікер Дмитро Разумков хотів позбутися такої ганьби парламентаризму, як такий суцільний непотизм і кумівство, і поставив його на голосування», – вважає Сюмар.

«Мені здається що це вкрай важливе питання, бо це питання довіри до парламенту загалом. «Слуги» сьогодні вбивали довіру до того, що робить депутат. І коли вони йшли з ідеєю, що вони будуть «суцільно новими» – не будуть користуватися благами, різними державними дачами, різними кортежами, то ми побачили все абсолютно навпаки. Ми якраз побачили максимальне використання і автопарку Верховної Ради, і президентської резиденції», – зазначила представниця «Європейської Солідарності».

«Народні депутати нічим не відрізняються від міністрів, голів обласних державних адміністрацій та інших чиновників, і очевидно мають зі своїми дружинами-чоловіками жити вдома, а не проводити таку дуже активну громадсько-політичну роботу. Тому що все це має всі ознаки лобізму і корупції», – наголошує Сюмар.

«Ми сьогодні побачили, що «зелена» команда – це найбільший розквіт корупції і найбільший розквіт олігархічного впливу в Україні», – резюмує Вікторія Сюмар.

Співголова фракції «Європейська Солідарність» Ірина Геращенко додала: «Дійсно депутати залишалися тією єдиною кастою, яка мала право брати найближчих родичів саме в штат. Це абсолютно ненормально, коли депутат отримує достатньо високу зарплату та ще й родичів своїх бере до себе на зарплату. Абсолютно невідомо як, і не можливо перевірити, а що ж ці родичі роблять. Чи вони дійсно вміють готувати законопроекти, чи якісь запити, доповідь, аналітику. Чи просто числяться на роботі, трудова книжка лежить в хорошому місці, буде написано: «помічник народного депутата України», місце роботи – Верховна Рада України. Тому ми дуже раді, що це зупинили».

Джерело

 

Карикатура © Євген Кран

Поділитися:

Змінено військові звання військовослужбовців

Михайло Забродський

Вітаю, шановні друзі! Закон №2247 прийнятий в цілому. Так, саме той, що стосується генеральських (і не тільки!) військових звань. Повна назва – “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців”. У відповідь на чисельні питання, коротко розповім про зміст закону.

По-перше, солдати і сержанти. Солдати отримали ще одне солдатське звання – рекрут. По аналогії з системою військових звань багатьох країн світу. Планується до застосування для солдат зі складу поповнення, які проходять підготовку в навчальних військових частинах і ще не мають військової спеціальності.

Становий хребет Збройних Сил – сержанти. Замість військового звання “старшина” введено звання “головний сержант”. Плутанина між назвою посади і військового звання, звісно, ще деякий час буде продовжуватись, але звикнеться.

Поважна категорія – прапорщики – зникла як клас! Положення, яке викликало чисельні дискусії. В багатьох арміях світу ця категорія існує в тому чи іншому вигляді. Наприклад, ворент-офіцери (англ. warrant officer (WO) – ред.) в Армії США. У нас цю категорію віднесли до “Старшого сержантського і старшинського складу”. Таким чином сержанти відсьогодні будуть мати ще чотири нових сержантських звання – штаб-сержант, майстер-сержант, старший майстер-сержант і головний майстер-сержант. Старшини ВМС, відповідно, матимуть подібну лінійку звань з основою “старшина”.

Офіцерські звання молодших і старших офіцерів залишались без змін. Для більшого розуміння – від “молодшого лейтенанта” до “полковника” все залишається як є.

Тепер про те, що збурювало найбільший суспільний інтерес, про військові звання генералів і адміралів. Але будемо пам’ятати, що правильна назва цієї категорії – вищий офіцерський склад. Все досить таки просто. Однак часто самі прості речі викликають найбільше запитань. Для зручності після назв військових звань буду вказувати кількість зірок на погонах, за прикладом практики країн-членів НАТО. Зірки, доречи, не п’ятикінцеві!

Почнемо відсьогодні вже колишнього, вищого військового звання – генерал армії України (одна велика зірка). Його більше не існує. Вищим військовим званням визначено “генерал” (“адмірал”) – чотири зірки. За ним йдуть “генерал-лейтенант” (“віце-адмірал”) – три зірки. Після них: “генерал-майор” (“контр-адмірал”) – дві зірки. І первинними генеральськими званнями стали “бригадний генерал” і для ВМС “коммодор” – одна зірка.

На завершення два питання, які турбують багатьох.

По-перше, нові військові звання діючим генералам будуть присвоєні у відповідності до кількості зірок на погонах саме зараз. Так, ви все зрозуміли вірно. Діючі генерал-майори стануть бригадними генералами, генерал-лейтенанти стануть генерал-майорами. Генерал-полковники знов стануть генерал-лейтенантами… Психологічно непроста і болюча процедура. Але на сьогодні іншого виходу не існує.

По-друге, командирам бригад не будуть присвоювати звання бригадних генералів. Бригадами у нас будуть командувати полковники, саме так, як це прийнято в усьому світі…

Поділитися:

Антиколомойський закон прийнято, але…

Валерій Прозапас

Я б не впадав в ейфорію від прийняття того закону.

Коломойський ще за Богдана/Гончарука сповна використав своє перебування в кабінеті президента і компенсував з відсотками всі свої фінансові фантазії, не на один ПриватБанк.

І встановив такі впливи на державні підприємства, депутатів, посадовців, силовиків та суди, що забиратиме стільки мільярдів, скільки захоче, поки Україна буде систематично у переддефолтному стані.

Він навіть Зеленського може собі дозволити для розваги пінать своїми керованими “опозиціонерами” типу Дубінського та “журналістами” типу Іванова, – все одно тепер без бабушкі ніхто не зможе вести політику без урахування його інтересів.

Та і Бог би з ним, нарід це заслужив, якби не одне але – Коломойський злягається з Кремлем, а це може призвести лише до знищення держави, вони цього і не приховують.

Тому про порятунок через один закон говорити якось занадто оптимістично, це локальний епізод, не більше, ін’єкція в смертельно хворий державний організм.

Справжній розвиток можливий лише без ракової пухлини у вигляді колективного Коломойського та колективного Зеленського, це прояви одного цілого.



Елена Подгорная

Завтра (13.05.2020 г. – ред.) в очередной раз зелёные «слуги народа» попытаются рассмотреть так называемый «антиколомойский» закон. Не смотря на сжавшиеся и затвердевшие в этом состоянии анусы. Не смотря на перспективу страшных египетских кар, когда карать будут не курортом…

Ведь заблокировали этот закон не оппозиция, а непосредственно сами депутаты Зеленского. Они по скудоумию своему оказались в очень неудобной позе прямо посреди двух огней. С одной стороны МВФ поджимают. А там дядьки серьёзные. И тётки тоже. Умом не объять — то ли иллюминаты, то ли рептилоиды. В Трускавце о таком не рассказывали, потому страшно вдвойне.

С другой стороны ИгорьВалерич. А он страшнее всех рептилоидов, вместе взятых. Потому что свой, известный. И вполне ожидаемый. Кофе с ним пить стрёмно, может потом ноздрями пойти.

Монобольшинство подумало и с переляку втулило в закон правок столько же, сколько там было букв и запятых, оставив без изменений исключительно междометия. Закон заблокирован, и это значит, что политическая ответственность за этот пердимонокль на преЗеденте Валоде.

У Зеленского была масса возможностей не выё…, пардон, не кокетничать, а принять закон сразу в первом чтении и уже заниматься более предметно переговорами с МВФ.

Ну ладно, не в первом, так во втором. Но в целом и сразу, как это делало монобольшинство с другими законами в известном уже нам турборежиме. Могут же, когда хотят.

Статья 119 закона про Регламент парламента позволяет назначить особый порядок принятия документа вместо рассмотрения каждой из более чем 16-ти тысяч правок. Парламент мог применить особый способ «ad hoc», который заключается в том, что бы отступить от стандартной процедуры по решению 226 голосов депутатов.
Но нет.

Закон оттягивают, используя все возможности. Как крайнюю плоть на члене. Вава, так можно уздечку порвать. И будет бо-бо.

Истинная причина таких проволочек — колебания Зеленского. Он же как хочет? И рыбку съесть, и на х* сесть, и чтобы косточкой не подавиться. Пытается пропетлять между дефолтом и интересами ИгорьВалерича. Да так, чтобы если шо, то Вава не виноват. Это ИгорьВалерич хитрый, ушлый, пользуется каждой минутой, что бы оспорить национализацию во всех возможных судах.

Например, пока Вава чухался, братья Суркисы — те, что повязаны с Коломойским всякими бизнес-делами, — 15 апреля уже выиграли апелляционный суд, и только внезапно неожиданное сопротивление Верховного суда спасло ПриватБанк от решения выплатить Суркисам почти 30 миллиардов гривен. Чистая случайность или чья-то совесть. Или расчёт. Не важно. Но наши деньги спасли. Пока. До следующего суда.

Вава, давай решайся. Закон нужно принять и в том виде, чтобы у ИгорьВалерича не осталось шансов содрать с нас денег. Не бойся. Мы тебе вазелину купим. Это будет не больно.

 

Поділитися:

Зміни до Держбюджету: «поїзд під укіс»

Елена Подгорная

Сегодня (13.04.2020 – ред.) в парламенте водили козу вокруг бюджета. Сначала слева направо. Потом справа налево. Законопроект предложило правительство №3279-д от 11.04.2020, если кому в оригинале почитать интересно. Вкратце напишу для ленивых и занятых.

Эти умнейшие люди страны минуснули из доходной части бюджета 120 миллиардов гривен. К расходам плюсанули 82 миллиарда. Итого получилось: дыра в бюджете увеличилась втрое. Была она в цифрах 96,3 миллиарда гривен, стала 298,4 миллиарда гривен.

Я надеюсь, что все понимают, бюджет с таким дефицитом выполнить невозможно. Нужен кредит МВФ. И законопроект написан так, как будто кредит уже есть, вон в контейнере наличкой лежит. Только что выгрузили. Министр финансов, например, деньги уже не только разгрузил, а и поделил. Стоит с полными руками стобаксовых купюр и готовится дыру в бюджете затыкивать. А про увеличение ЗВР НБУ может даже не мечтать. Не хватит.

Но мы то знаем, что кредита нет и, скорее всего, не будет. Потому что в антиколомойском законе правок сегодня больше, чем слов со знаками препинания. Без принятия этого закона, который есть чётким условием МВФ, у нас будет не дефолт. У нас будет мор – денег нет ни на что. В том числе их нет и на борьбу с пандемией.

А пока депутаты делят виртуальные деньги.
Минфин якобы получит +64,7 миллиарда гривен на создание фонда по борьбе с Covid-19; +3 миллиарда для резервного фонда; +3,3 миллиарда для обслуживания госдолга.
Минсоцполитики ожидает +29,7 миллиарда гривен для Пенсионного фонда.
МОЗ должен получить +15,8 миллиарда гривен на реализацию программы гарантий медобслуживания населения.
Государственная судебная администрация ожидает +1,1 миллиарда гривен (зачем?).
МВД получит +195 миллионов гривен и по любому – есть они или их нет.

А что пустили под нож? Какие доходы сократили частично или полностью? Вот тут самая вкусняшка:
Программу субсидий на оплату газа – минус 8,2 миллиарда гривен;
Различные виды социальной помощи – минус 1,3 миллиарда гривен;
Расселение и обустройство депортированных крымчан – минус 20 миллионов гривен;
Компенсация части затрат на обеспечение мероприятий по реализации госпрограмм социальной защиты населения – минус 140 миллионов гривен (всего было предусмотрено 150 миллионов);
Государственный фонд регионального развития – минус 2,6 миллиарда гривен;
Предоставление льготных ипотечных кредитов ВПО – минус 485 миллионов гривен;
Мероприятия по социальной, трудовой и профессиональной реабилитации лиц с инвалидностью – минус 337 миллионов гривен;
Фонд энергоэффективности – минус 1,6 миллиарда гривен;
Природоохранные мероприятия – минус 433,8 миллиона гривен.

Ну шо, как? Нравится. И 100 дней уже никто не просит – сами взяли. Страна на карантине, экономика в жопе, дефолт – вот он, рядом. Его потрогать можно. А скоро он сам вас потрогает.

Все социальные программы пустили под нож напрочь. Ибо нечего тут. Рабочие места вам после карантина создадут – улицы пойдёте убирать, подъезды мыть. Грузчики опять же… Возможно, будут нужны. За паёк.

Нагнетаю? Да нет. Это я вполне оптимистична. Худший сценарий озвучивать не буду, вас и так до икоты вирусами запугали.

Алесеич, мы всё уронили. Вообще всё. И года не прошло…


Валерій Прозапас

Ріст дефіциту бюджету на 200 мільярдів – це та цифра коштів, яка кудись зникла за останні півроку.

Щезла, випарувалася, – намагаються переконати нас новиє ліца.

А насправді це результат пограбування державних підприємств, шматування місцевих бюджетів та поверення ригівських схематозів на більшість ланок державного організму.

Саме так і виглядає мародерство, про яке так довго розповідали мами, любящіє скорость, – тепер акціонери Голобородька відбивають вкладене.

А попереду ще відсотки, на які досточтімий Коломойський і Ко ліпитимуть наступного “слуґу наріда”.
Так обдеруть – моє почтєніє.


Михайло Забродський

Сьогоднішній день (13.04.2020 – ред.) роботи Верховної Ради в “позачерговому” режимі приніс наповнення для телевізійних випусків новин і ряд чітких сигналів суспільству стосовно найближчих перспектив внутрішньополітичного життя країни.

Якщо не зупинятися на законодавчих актах, які мають пряме відношення до боротьби з вірусом і випалюванням трави, та неприкритій спробі протаскування монобільшістю крізь голосування закону із таємничим словосполученням “єдиний податок” (а по суті, явно лобістського закону, який має пряме відношення до регулювання тютюнового бізнесу), то і говорити нам би було особливо ні про що…

Однак, порядок денний сьогодні містив два найважливіших питання – перегляд державного бюджету і продаж сільськогосподарської землі.

З проектом змін до бюджету розібрались досить таки швидко. Ніякі звернення і конструктивні пропозиції фракцій не змогли похитнути впевненість представників правлячої партії в тому, що все робиться вірно. Пропозиції фракції ЄС, наприклад, які прийшлися до душі, були не враховані, а просто вставлені в проект з іншим авторством. А сам бюджет був складений таким чином, немов більше 130 млрд. гривень вже наповнили його, поза залежністю від будь яких МВФ і антибанківських законів. Які статті, на ваш погляд, втратили найбільші суми призначень? Ну звісно, культура і освіта, ну ніяк не утримання апарату Верховної Ради або, наприклад, Офісу Президента. Воно і зрозуміло – оборонних видатків торкатися безглуздо і відверто страшно, а от вітчизняний кінематограф, він такий, він все винесе… Взагалі, безсистемним виглядає збільшення на цілий мільярд гривень призначень на судову систему, але це лише на перший погляд, владі краще знати, хто має відігравати провідну роль в боротьбі з епідемією.

Потім настала черга земельного питання, а точніше, жалюгідної спроби головних захисників української землі (фракцій ОПЗЖ і Батьківщина) ще раз звернутися до розуму, честі і совісті депутатського корпусу – це, по класиці, у випадку Регіоналів. Фракція Батьківщини, на чолі зі своїм лідером, була більш оригінальна і натякала на “історичну місію” і “унікальний шанс”. В підсумку одна із фракцій гордо заявила, що вона майже на п’ять (!) місяців своєю героїчною боротьбою відтермінувала апокаліпсис в державі у вигляді продажу землі, а інша внесла на розгляд цілих десять проектів постанов, які теж мали б врятувати країну, але не привелось…

І, як в прийнято у вдалих серіалах, саме цікаве, звісно, чекає нас “у наступних серіях”. Зокрема на 27 квітня у ВРУ запланована чергова (остання?) битва за банківський закон, почекаємо.


Helgi Sharp

Tlg Зеленi чоловічки:

Сьогодні (13.04.2020 – ред.) ВР проголосувала безпрецедентні зміни в державний бюджет. Коротко про те, що треба знати:

З культури, освіти, спорту, соціального забезпечення (фактично з субсидій) знято 8 млрд грн.

Декілька мільярдів гривень знято з місцевого самоврядування. Реформа децентралізації, над якою довго працювала попередня влада, остаточно згорнута.

Жодної гривні не зняли з силовиків, а на них виділено 90 (!) млрд грн.

Жодної гривні не зняли з Офісу Зеленського (а там 1,2 мільярда грн) навіть 7 мільйонів додали (мабуть на зйомку відосів з Тесли).

Бюджет на закордонні поїздки для Зеленського збільшився вдвічі (!) до 79,1 млн гривень, хоча в усьому світі зараз карантин. Абсурд.

Жодної гривні не зняли з прокуратури.

Долар у бюджет закладено по 29,7. Маніпуляції з ОВДП першого Уряду Зеленського зробили ведмежу послугу економіці.

Дефіцит бюджету – майже 300 мільярдів, які складаються з чистих запозичень.Такого в історії України ще не було.

* * *

Зеленский – ходячий Апокалипсис.

Такого количества факапов, пожаров, эпидемий, аварий, скандалов ещё не было. Не было и такой феерической беспомощности.

А ведь могли бы понять всю глубину трэша уже после первых поездок зеленоликого в Париж, Берлин и Токио. Где он – там катастрофа.

Эй, экзорцисты в друзьях есть? Сделайте уже что-нибудь – на миллион $ мы вам скинемся. Даже на два!

* * *

После принятия ТАКОГО бюджета (₴300 млрд дефицита никакой МВФ не восполнит, а внутренний рынок подчищен под ноль) и последующей за ней полуторакратной эмиссией (а другого выхода нет) населению остаётся срочно уходить в американскую зелень (у кого есть, с чем уходить) или гнать нахрен зелень местную.

Второй вариант лучше как для страны, так и для карманов, но попробуй объясни это янелоховскому планктону.
Сложно, когда ты прав, но не можешь ничего сделать потому, что твои оппоненты слишком тупые, чтобы понять, о чём вообще идёт речь. И грабли от деревянных лбов отскакивают. Off!


Юрій Бірюков

В моем, аматорском, представлении “секвестр бюджета” – это когда режут расходы, подгоняя их под доходы.

Но тут какой-то просто вот праздник для когнитивного диссонанса, ибо у нас увеличили в ТРИ РАЗА дефицит бюджета. Раньше не хватало 100 миллиардов гривен, теперь не хватает 300 миллиардов гривен.

А, ну и потом они начали резать расходы. 8 миллиардов субсидий срезали, ибо богато люди живут.

В общем, у меня появляется смутное подозрение, что нам продуктовыми наборами надо будет заниматься до окончания “зеленой эпохи”.


Николай Ильинов

Представьте себе: март 2019 года, Верховная Рада пытается принять «антиГладковский закон», чтобы не позволить бывшему бизнес-партнеру президента заработать 150 млн грн на Укроборонпроме и, таким образом, нанести ущерб государству. Депутаты от «БПП» вносят 16000 поправок к этому закону и блокируют работу парламента. Порошенко подталкивает страну к дефолту!

Представили? Ржачная картина, правда? 🙂

Прошел всего год!

Апрель 2020, Верховная Рада пытается принять «антиКоломойский закон», чтобы не позволить бывшему бизнес-партнеру президента забрать 60 млрд гривен и, таким образом, нанести ущерб государству. Депутаты от «СН» вносят 16000 поправок к этому закону и блокируют работу парламента. Страна на пороге дефолта! Ну и чтобы всем было чуть-чуть веселей, «Слуги Народа» устанавливают новый рекорд Украины – принимают новый бюджет с дырой в 300 МЛРД!!!

Гладковский – ты лошара!!!  🙂

Вот как нужно «работать» ! УЧИТЕСЬ!


Ігор Артюшенко

Зміни бюджету не вирішують жодної актуальної проблеми.
Ні економічної, ні епідеміологічної, ні навіть щодо харчування військових. В дійсності, у проголосованих пропозиціях приховане чергове урізання видатків за принципом «забрати у слабшого». Наприклад, на 10 млрд грн скорочуються витрати на освіту та культуру.

Під удар поставлені:

• «Нова українська школа»;
• Професійна технічна освіта (ПТУ);
• Місцеве самоврядування, на яке лягає основний тягар підтримки боротьби з пандемією.

При цьому збільшене фінансування МВС та СБУ. Можливо, поліція тепер буде вчити наших дітей, а агенти спецслужб лікувати?

Саме через це фракція “Європейська Солідарність” не голосувала за зміни до бюджету. При цьому від фракції було внесено чимало пропозицій, наприклад, щодо страхування лікарів на випадок захворювання на COVID-19.
До того ж ми продовжуємо вимагати прийняття “антиколомойського” закону, який поверне довіру міжнародних фінансових інституцій до України та допоможе уникнути руїни дефолту.


Mason Lemberg

Рік тому Зеленський стояв на сцені, розказував казки про низькі зарплати, високу комуналку, Роттердам+, друзів олігархів, свинарчуків, невідрубані руки, торгівлю на крові, Мінські угоди і розказував успішному президенту, що він його вирок.

Сьогодні (13.04.2020 – ред.) вироком самому Зеленському стало голосування за врізання бюджету і його дефіцит, який становить третину доходів. Тобто цілий квартал з року ми живемо в борг. А оскільки 1 квартал вже минув, то, на думку очільників держави, ми зможемо заробити на прожиття на наступні 2 квартали, а ще на 1 мусимо позичати.

І тут розумна людина задумається, що в наступному році з таким 3,14дєцем буде не краще, бо з ями так швидко не виходять. І розумна людина права.

Чому ми ще цього не відчули? Тому що економічні процеси мають інерційність. Зараз ми відчуваємо наслідки минулих періодів, а через квартал (а може й раніше) будемо в повній жопі. А на це ніхто з фантазерів, які фантазували на тему “Зробимо їх разом” і “Хуже не будет” не голосував. Жоден виборець не уповноважував Зеленського на 3,14дєц в країні.

Ця влада показала свою повну імпотентність і деструктивність, маючи при цьому абсолютну владу і всі засоби для прийняття рішень.

І єдине правильне рішення, яке повинен зробити Зеленський в ситуації, до якої він привів, – це зібрати своїх клоунів і чесно сказати:
“Я обісрався, я устал, ми їдемо в Оман за гроші дружин”.

Але для цього треба мати яйця. Свої.


Тарас Чорновіл

Ну що ж. Позачергове засідання Ради завершилося. Чуда не сталося, як і чогось несподіваного. З проголосованого є й позитивні, й правильні, але недостатньо професійні рішення. Були й відверті провали або спекулятивні рішення. До останньої категорії відношу голосування за зміни до бюджету.

Перше й головне, що маємо знати про новий закон: там урізали доходи бюджету на 120 мільярдів гривень. Це б мало називатися секвестром бюджету (тобто пропорційне урізання доходів та видатків). Натомість, витратну частину збільшили на 82 мільярди гривень. Уперше в нашій історії дефіцит бюджету сягнув 298,4 мільярда, що втричі більше запланованого й так напруженого в 96,3 мільярди. Отже, простою мовою, уряд вирішив витратити на майже 300 мільярдів більше, ніж зможе заробити. А за прогнозами адекватних експертів недобір доходної частини мав би сягнути цього розміру без урахування втрат від епідемії та важких для економіки карантинних обмежень. Лише завдяки бездарності, корумпованості й злодійкуватості зеленої влади. А от втрати від наслідків коронавіруса можуть цю суму щонайменше подвоїти.

Тому зміни до бюджету вже були нереалістичними. Але вони ще й злочинні. Бо не можна включати в бюджет непідтверджені доходи. Уряд планує їх десь, якось, колись і в когось позичити. Уже бачимо погіршення перспектив з МВФ. Антиколомойський закон навіть не стали розглядати і про перспективи його ухвалення навіть не заїкаються. Це прямий сигнал світу.

На жаль, чуда, на яке я висловлював більш ніж скромний оптимізм у попередніх дописах, не сталося. І вже навіть самі слуги не приховують, що чогось очікувати від МВФ навряд чи варто. На брифінгу після засідання голова профільного комітету не зміг дати адекватної відповіді, звідки планують позичати гроші для покриття дефіциту. Але почав молоти якусь словесну полову про внутрішні запозичення (це він у нинішній ситуації серйозно сказав?!). Далі згадав Світовий Банк та інші міжнародні фінансові організації. Але вони не фінансують країни, у яких нема угоди й порозуміння з МВФ. Якщо зрив переговорів через Коломойського стане доконаним фактом, то від України відвернуться всі окрім Рашистану. Мене якраз і стурбували слова про якісь інші джерела. Про МВФ навіть мови не було.

Що позитивне (умовно, звісно) – це обмеження апетитів корупціонерів з уряду. Вони спершу хотіли витягнути в свій позабюджетний фонд 200, а врешті погодилися на 66 мільярдів. Це кошти на ті самі видатки, які має фінансувати бюджет, але їх виводять із законного розподілу та контролю Ради й громадянського суспільства та передають у ручне управління урядовців. Згадайте численні повідомлення про цілу чергу старих корупціонерів під МОЗом. Закупівлі за кошти цього фонду будуть проходити без оподаткування та тендерних процедур. Гуляй, душа! Так от, поле для розкрадань скоротилося втричі. При нинішній злочинній владі навіть цьому маємо радіти…

Серед конкретних статей там є багато мінусів і навіть аморальності (коли оцінюємо, з яких програм фінансування урізали, а кому ще й наростили). Додатковий мільярд на судову систему з їхніми астрономічними зарплатами та ганебними рішеннями – це відвертий плювок усім в обличчя. Замість очікуваного скорочення видатків на силовиків маємо там деяке зростання. Саме в МВС і СБУ. Це одна з ознак поліцейської держави – на фоні різкого збідніння й урізання для всіх силовики продовжують нарощувати жирок, щоб стати головною протидією виявам невдоволення людей.

Шмигаль хвалився, що нічого не відібрали у військовій сфері. От спасибі… Хоча в самому бюджеті фінансування Збройних Сил зазнало стагнації, а не планованого попередньо розвитку. Зате соціальні програми для військовослужбовців таки уріжуть. Також влада хвалиться додатковими коштами для пенсійного фонду. Добре. От тільки ці гроші були передбачені законом і мали бути автоматично надані для індексації пенсій з 1 березня, що уряд виконати просто відмовився. Зараз усе ж із запізненням, але передбачили. Питання, чи буде звідки їх узяти? Додаткові 19 мільярдів на Мінсоцполітики для підтримки найбідніших – рішення приємне, але неоднозначне. Змінами бюджету урізають ряд конкретних соціальних виплат, а субсидії узагалі рубають на критичний обсяг. Зате гроші запланували на ряд програм, які за принципами гуманізму правильні, але не розписані чітко в законодавстві. А це пряма дорога до корупції у відомстві, яке очолила людина з неоднозначною біографією.

Ріжуть конкретні освітні й культурні статті, де й так був мінімум, а тепер уже поза критичною межею. Зате уряд вихваляється збереженням коштів на капітальне будівництво, зокрема на дороги. Це дуже правильна політика, але зараз?! І в країні, де дорожнє будівництво залишається дуже корумпованою галуззю? А історія з виділенням коштів на будівництво аеропорту в Ізмаїлі – це вже явний кримінальний лобізм. Виникало питання з доцільністю цього сумнівного проекту навіть у докризові часи, а зараз це чиясь персональна кормушка.

Що ганебно – це, попри загальні якісь не надто великі додаткові фінанси (15,8 мільярдів) для медицини на доволі неконкретизовані цілі, чітка вимога Порошенка виділити 1,5 мільярда на страхування медиків на випадок ураження вірусом і навіть смерті була проігнорована. А це потужний мотиваційний чинник для медиків, яких у строю залишається все менше.

Добавлю скорочений перегляд деяких інших статей, на яких вирішили зекономити:

– субсидії на оплату газу – мінус 8,2 млрд грн;
– різні види соціальної допомоги – мінус 1,3 млрд грн.;
– облаштування депортованих кримчан – мінус 20 млн грн.;
– компенсація частини витрат на здійснення заходів з реалізації державних програм соціального захисту населення – мінус 140 млн (було передбачено 150 млн грн.!);
– держфонд регіонального розвитку – мінус 2,6 млрд грн.;
– пільгові іпотечні кредити ВПО – мінус 485 млн. грн.;
– заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації осіб з інвалідністю – мінус 337 млн. грн.;
– Фонд енергоефективності – мінус 1,6 млрд.грн.;
– природоохоронні заходи – мінус 433,8 млн грн.

Під шумок також скасували конкурси при вступі на державну службу!!!

Це вже навіть не “заслонить занавески и раскачивать вагоны”. Це, якщо не залагодять проблему з МВФ, уже буде “поїзд під укіс”.

Поділитися:

«Влада сфальшувала закон про боротьбу з коронавірусом» – звернення депутатів з «ЄС» до Генпрокурора та ДБР

Народні депутати з фракції «Європейська Солідарність» надіслали депутатське звернення до Офісу Генерального прокурора та в ДБР з вимогою розпочати розслідування щодо невідповідності тексту закону про боротьбу з коронавірусом і законопроекту, який голосувався під час пленарного засідання. Звернення підписали Микола Княжицький, Ірина Фріз, Микола Величкович, Михайло Бондар, Марія Іонова, Софія Федина та Іванна Климпуш-Цинцадзе.

«Влада сфальшувала закон про боротьбу з коронавірусом. У понеділок на позачерговому засіданні Верховна Рада прийняла закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)». Серед іншого, закон повинен був підтримати громадян у період карантину, зокрема орендарів та звільнити їх від плати за користування майном (але залишити сплату комуналки і деяких інших платежів)», – написав на своїй сторінці у мережі Facebook Микола Княжицький.

«У початковому тексті закону було написано: «наймач звільняється від плати за користування майном». Однак, після оприлюднення документу дана норма відображена у зовсім іншій редакції, а саме: «наймач може бути звільнений від плати за користування майном. Тож виходить, що ця норма жодним чином не захищає орендаря та не покращує його становище. Наголошую, що депутати за таке не голосували!» – додав народний депутат.

Політик наголосив, що такі дії є неприпустимим порушенням закону з боку влади.

«І це означає, що вже після голосування, при підготовці законопроекту на підпис Разумкову і Зеленському, хтось у Верховній Раді чи в Офісі Президента цинічно замінив його. Дуже сподіваюся, що вище керівництво держави про це не знало і свідомо не порушувало закон», – зазначив Княжицький.

Джерело

Поділитися:

Як закон «про дерибан» став законом «про ринок»

Михайло Забродський

Пройшло більше доби від закінчення доленосного засідання парламенту, на якому було прийняте історичне рішення про законодавчий запуск ринку землі. Навмисно не торкався цієї теми одразу і терпляче читав і слухав потік різноманітних реакцій – від щирих проклять і до таких саме щирих захоплень. Впевнений, що, незважаючи на судоми “захисників рідної землі” у вигляді внесення проекту постанови про скасування і таке інше, закон вступить в силу і буде працювати.

Звертаюсь саме до тієї категорії небайдужих, яка власне і генерує основну масу негативу сприйняття закону і конспірологічні версії світової змови, наприклад, Рокфеллерів і парламентської фракції партії ЄС. Ви уважно вивчили текст закону? Чи за звичкою протестуєте і обурюйтесь, слабо розуміючи, про що саме йде мова?..

Коротко і по суті хочу пояснити лише три (!) основних положення закону №2178-10, які завдяки послідовній і професійній позиції нашої парламентської фракції перетворили закон “про дерибан” на “закон про ринок”.

Початково передбачалося виставлення на продаж 11 млн. га землі державної власності та землі комунальної власності. В прийнятій редакції закону землі державної і комунальної власності продаватися НЕ БУДУТЬ.

Безліч спекуляцій було навколо запровадження продажу землі іноземцям. В прийнятому законі НЕ ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ продаж землі іноземцям, і зокрема – громадянам країни-агресора!

Попередні редакції закону передбачали продаж земельних площ до 200 000 га в одні руки. Прийнята редакція закону ОБМЕЖУЄ цю площу в 2000 разів, а саме – до 100 га!

І це далеко не все. Можна продовжити цей список вимогою утворення прозорого земельного кадастру, встановленням мінімальної вартості землі, необхідністю доведення законності походження коштів тощо.

А тепер звертаюсь до тих, хто розуміє та підтримує необхідність докорінних змін в земельному законодавстві. Цікаво, а що ж саме з вказаних трьох основних положень викликало таку бурхливу, аж до істеричної, реакцію противників закону в обличчі фракцій нових/старих/вічних образів і вічно молодої спеціаліста по боротьбі з пандеміями, повенями і Чорноморським Флотом?..

Поділитися:

Краще, ніж нічого

Никита Соловьев

У понеділок, нарешті, був прийнятий багатостраждальний закон про ринок землі. Фінальний документ має дуже мало спільного з проєктом №2760, який півроку тому подавав Кабмін, і який ми підтримували усіма силами. Що ж, давайте розбиратись, що прийняла Верховна Рада, і які це матиме наслідки.

За що проголосували депутати?

Без обмеження терміну:

1. Володіти сільгоспземлями можуть громадяни України та юридичні особи-резиденти України.
2. Максимальний розмір сільгоспземлі у власності громадянина або юридичної особи – 10 тис га з урахуванням власності пов’язаних осіб.
3. Юридична особа-власник землі повинен мати прозору структуру власності і не може бути пов’язаним з державою-агресором.
4. Банки можуть отримувати землю у власність тільки при переході застави.
5. Спрощений та пільговий порядок викупу землі, яка використовується на підставі права довічного використання, а також довгострокової оренди (у держави або територіальної громади) і т.д.
6. Заборона на відчуження земель державної та комунальної власності.

На перехідний період з 1 липня 2021 року до 1 січня 2024 року:

1. Володіти сільгоспземлями можуть тільки фізичні особи.
2. Максимальний розмір сільгоспземлі у власності громадянина 100 га.

До моменту проведення референдуму (тобто ніколи) не можуть бути власниками землі юридичні особи, бенефіціарами яких є нерезиденти України.

З хорошого в цьому законі є дві речі – прийняття закону відповідає одній з ключових вимог МВФ і формально скасовує мораторій. Ніяких інших позитивних моментів в ньому я не бачу.
Чому так песимістично? З прийняттям закону про ринок землі пов’язувались дуже серйозні надії на прискорення економічного зростання. І початковий кабмінівський проєкт №2760, за який активно агітувала наша партія, давав для цього серйозні підстави. Головні очікування були такі:

– залучення великих іноземних інвестицій як безпосередньо в землю, так і в розвиток сільгоспвиробництва;
– підвищення ефективності використання землі в результаті технологічнішої обробки;
– дбайливіше використання землі власником і довгострокове зростання якості земельного ресурсу;
– подовження ланцюжка переробки і (умовно) експорт м’яса та масла замість зерна;
– поступовий перехід землекористування від «вдало отримали право на землекористування» до ефективніших власників.

Власне, саме заради цих цілей ринок землі вимагав МВФ, заради цього він прописаний в нашій партійній економічній програмі, і з тими ж цілями вносився кабмінівський законопроєкт. Жодна з цих цілей точно не може бути досягнута тим «ринком», який буде існувати в перехідний період. І майже жодна з цілей не буде досягнута після 2024 року.

Для ведення товарного сільгоспвиробництва існують певні мінімальні вимоги до розміру земельної ділянки. Господарювання на менших ділянках робить той чи інший вид сільгоспдіяльності економічно нерентабельним. Виняток становить дуже вузький перелік видів. Але їх частка невисока, і ми говоримо про інше. Ці розміри зовсім трохи коливаються в залежності від якості ґрунтів і клімату, але в цілому практично однакові по всьому світу.

Для повноцінного зерноводства, наприклад, необхідний орний клин в 500-1000 га. На менших площах неможливо ні ефективно використовувати техніку, ні забезпечувати повноцінну сівозміну. З ростом орного клину до 10 тис. га зростає ефективність за рахунок технологічнішої обробки землі. За перехідний період навіть цей розмір земельної ділянки консолідувати у власності неможливо. Можливо буде лише з 2024, але це не точно. Нагадаємо, що за новим законом максимальна площа, яка може бути у власності – 100 га до 2024 року і 10 тис га з 2024 року.

Для усіх видів тваринництва вимоги вже значно вищі. У сучасному світі ніхто не займається тваринництвом, закуповуючи десь на стороні корми. Підприємство веде весь цикл від вирощування кормів до виробництва м’яса або молока. І для нормальної роботи потрібен орний клин від 10-15 тис. га для виробництва молока та майже 100 тис. га для виробництва яловичини. Саме такі орні клини у всіх виробників, які забезпечують практично 100% світового експорту цих видів. Очевидно, що такий розмір земельної ділянки буде неможливо консолідувати і після перехідного періоду.

Про те, що до нас на ринок зайдуть зарубіжні інвестори, в принципі, говорити не доводиться, ринок для них закритий «до референдуму», тобто назавжди.

Що стосується зміни ставлення до землі у тих, хто на ній працює. Щоб воно відбулося, землекористувач повинен мати можливість стати власником. Тому що тільки про свою землю є сенс піклуватися, тільки її якість і вартість через 5 і більше років важливі для провідного господарства. У нас склалася вже цілком чітка структура землекористування. Більше половини землі обробляється великими холдингами, від 50 тис. га в кожного. І за рівнем технологічності та ефективності господарювання вони в середньому помітно перевершують дрібних фермерів.

Очевидно, якщо вони могли існувати в умовах мораторію, то і з прийняттям цього закону вони продовжать обробляти землю. Не бачу ніяких факторів, які могли б їх посунути. Але вони і далі не зможуть легально отримати право власності на оброблювану землю. А значить, і далі будуть ставитися до неї не як до рідної, а як до «двоюрідної».

Окремо про заборону на продаж земель державної та комунальної власності. Так, “Демократична Сокира” також наполягала на відтермінуванні продажу державних земель. Ми вважали і продовжуємо вважати, що держава повинна виходити зі своїм земельним клином на вже сформований ринок, а не на старті, тобто на дні ринку. Але закон не відтерміновує продаж державних земель, а прямо його забороняє. Тобто держава без обмеження по терміну буде основним власником земель в Україні. Проте, держава не може і не повинна обробляти землю і в цілому займатися господарською діяльністю. А значить, це закріплює назавжди інститут оренди землі у держави. Мало того, що це повертає нас до питання про дбайливе ставлення до оброблюваної землі. Це ще й закріплює залежність сільгоспвиробника від «добрих відносин» з державою, тобто зі старим-добрим корумпованим чиновником. А значить, закріплює олігархічний характер великого сільського виробництва.

Остаточний варіант був поданий в публічний простір усіма учасниками як компромісний. Але по факту, він не такий. Компромісним можна було вважати варіант першого читання, в якому вже був помітно вихолощений кабмінівський проєкт, але ще залишалося багато економічно обґрунтованих норм. У прийнятому ж варіанті – це повна здача реформи тим силам, які зацікавлені в тому, щоб нічого не змінювалося на сільгоспринку. У першу чергу через наявний зараз привілейований доступ до обмеженого ресурсу. Ну і зрозуміло, всім тим, хто має можливість і повноваження цей ресурс від імені держави «розподіляти» і «контролювати».

В цілому можна сказати, що з прийняттям цього закону в сільському господарстві не зміниться за великим рахунком нічого. У ньому немає ніяких норм, які б запустили реальні ринкові механізми переходу землі та робили б землю повноцінним товаром. Ні зараз, ні після закінчення перехідних положень. А значить, мораторій був скасований тільки формально. Україна вчергове втратила свій шанс на прискорене економічне зростання. І повернутися всерйоз до цього питання вдруге буде вкрай складно політично. По-перше, у нас ще довго буде непопулярною ідея нормального ринку землі серед електорату, і втрачати рейтинг на цьому питанні не захоче жодна правляча партія. А по-друге, зараз основним драйвером прийняття закону став МВФ. Але МВФ вже зніме цю вимогу як виконану, і другий раз серйозно тиснути на нашу владу з цього питання не буде.

Тому прийняття цього закону ми розцінюємо негативно. Єдина причина, через яку ми зараз з ним миримося і не виступали проти нього, це необхідність виконання вимог МВФ. Ухвалення закону про ринок землі разом з нормальною редакцією «антиколомойського» закону розблокує Україні отримання траншів за старою програмою МВФ і доступ до нової програми для подолання наслідків карантинних заходів. А без цих грошей нашій економіці не вижити. При цьому ми розуміємо, що вимоги прийняти більш ринковий і ліберальний варіант закону про ринок землі могли швидше привести до неприйняття жодного варіанту, ніж до прийняття більш вдалого. Як відповідальні політики в таких умовах ми не могли піти на це. Але, безумовно, і надалі будемо боротися за лібералізацію земельних відносин і ринку землі.

Поділитися:

Україна сьогодні виграла!

Отто Йорк

смотрю, с утра некоторые, особо впечатлительные, украинцы взяли в руки бандуры и хором затягнули сумних пісень…

“…всему хана, браття та сестри. злочинна влада, поддержанная, злочинним с сегодняшнего дня, Порошенком, под покровом ночи, лишила нашу неньку последнего богатства – лучшей в этой галактике земли. теперь мы и наши дети будем вынуждены ходить по потолку. потому как всю землю раскупят всякие гниды – и нам придётся учиться ходить, вопреки закону земного притяжения. о-хо-хо-ох, як важко жити…”

я совсем чуть-чуть в теме, поэтому умничать особо не буду. но у меня в знакомых есть пара вполне себе не бедных буратин, которые за последние пару десятков лет обросли небольшими такими дачными участками, по паре десятков тысяч га, я так предполагаю, каждый

безо всяких этих ваших законов и каких-либо, установленных обществом, правил и норм. просто им так хотелось. и деньги были. а схем – миллион. кто в теме, тот знает. деньги, суды и юристы в этой стране способны сделать всё. и даже больше, чем ВР вместе с президентом

и таких красавцев-латифундистов в Украине сотни. под которыми уже сегодня, безо всяких законов, находятся сотни тысяч, а скорее всего, миллионы гектаров нашей драгоценной земли. и хрен теперь у них её отнимешь. там всё юридически оформлено так, что хер комар нос подточит

поэтому стонать поздно. “всё уже украдено до нас!”(с)

скажу откровенно : будучи давним и абсолютно убеждённым сторонником рынка земли, я не фонтанирую восторгом от того, что случилось сегодня ночью. лучше бы это, конечно, произошло при другой власти, проукраинской, чего там скрывать

но зная отношение большинства нашего прекрасного нарита к этому животрепещущему вопросу, я отдаю себе отчёт в том, что если бы не это ситуативное большинство в парламенте, напуганное преддефолтным состоянием страны – этот закон, в обозримом будущем, не был бы принят ни.ко.гда.

поэтому меня, в значительной мере, утешает тот факт, что этот, наиважнейший в истории новейшей Украины документ, был очень существенно откорректирован единственной политической силой, которой я доверяю. и руки “за” его принятие подняли люди, которым я также безоговорочно доверяю. во всяком случае, пока что. точка

и, резюмируя : по моему скромному мнению, Украина сегодня выиграла, а не проиграла. кто со мной не согласен – я никого не держу. у меня под тысячу запросов на дружбу, поэтому я с удовольствием задружусь с новыми, трезвомыслящими, людьми

p.s. но прежде всё же подумайте. вопрос очень сложный, неоднозначный и потому не стоит махать шашками сгоряча, друзья. впоследствии об этом можно сожалеть

всегда ваш, эксперт околовсяческих наук, Отто


Сергій Марченко

1568 голосувань знадобилося для відкриття ринку землі.

Монобільшість Зеленського не змогла прийняти закон про ринок землі. Із 248 депутатів проголосували лише 206.

Закон про ринок землі – умова МВФ для відновлення фінансування України. Провал цього закону означав би дефолт і гіперінфляцію на фоні коронавірусу, карантину і зупинки економіки.

Зеленський не просто не домовився з опонентами заради країни, а не зміг забезпечити навіть голоси власної фракції. Замість цього він запиляв красівий відос, що депутати повинні проголосувати. Знову замість роботи – імітація і піар. Результат відповідний.

Від дефолту Україну врятували ЄС і Голос. 23 та 13 голосів “За” відповідно. Закон про Землю прийнято. Дефолту не буде.

З точки зору політичної доцільності, ЄС та Голос мали валити закон. Їм вигідний дефолт, гіперінфляція, зубожіння, бунт і повалення влади Зеленського/Авакова. На фоні повного безладу, тотальної бідності і руїни Порошенко міг би виграти вибори, а Голос зайти в наступну Раду.

Але опозиція голосувала “За” і врятувала країну від дефолту. Це не нова політика, якої ви хотіли, шановні виборці Зеленського. Це політика відповідальна, якої хочемо ми.


Ігор Артюшенко

Сама ситуація мені вкрай нагадує 2014 рік.

Бо ті, хто брав на себе важкий тягар відповідальності за державу в той час, роблять це і зараз.

Про причини вкрай тяжкого становища в економіці України та з виконанням бюджету довго говорити не буду, бо за це правильно і справедливо питати з влади, а не з опозиції.

Треба питати з першого та другого Урядів ім.Зеленського; з його турборежимної монобільшості; з призначеного ним керівництва митниці; з поправки Геруса, від якої тхне державною зрадою та з особистої лояльності Зеленського до українського олігархату на чолі з одіозною бабусею, яка “дуже любить швидкість”.

Власне, про прірву, в яку стрімко летить Україна емоційно розказав сам Зеленський, коли звільняв свій перший уряд.
Хоча, звичайно, він сцикливо забув озвучити, що першочергово винен у цьому всьому особисто він.

Тепер питання. Кому вигідно, щоб Україна оголосила дефолт і впала у прірву?

1) українським олігархам, щоб скупити все майно задешево;
2) терористичному Кремлю, щоб повернути Україну в свої криваві обійми.

Що робити в цій ситуації, щоб уникнути знищення держави?

1. Відновити довіру до України з боку цивілізованого світу, яка була вщент втрачена через блазнів та клоунів у владі;
2. Отримати фінансову допомогу з боку міжнародних фінансових інституцій.

Це розуміють всі політики, але їх дії відрізняються в залежності від того, популісти вони чи державники.

1. Популісти-опозиціонери покричали про дилетантизм і непрофесійність влади (цілком справедливо), але далі “вмили руки” і продовжили збирати електоральні бали. Бо сповідують принцип “чим гірше, тим краще”.

2. Для державників-опозиціонерів ж цей принцип є неприйнятним, бо вони знаходяться в опозиції саме до влади, а не до України.
“Згорів сарай – гори і хата!” – це точно не про нас.
І засадниче переконання “Україна -понад усе!” ніхто не відміняв – понад швидкоплинні рейтинги чи якісь вигоди.

Саме тому проукраїнська опозиція не може “вмити руки”, а мусила напрацювати вимоги до влади та забезпечити повернення міжнародної довіри та підтримки.

А влада була вимушена піти на врахування застережень і поправок “Європейської Солідарності” щодо відкриття ринку землі.

Це наступні позиції:

1. Земля, що належить державі продаватись НЕ буде.
Ці 11 млн гектарів, які належать цілому українському народу, не дістануться спекулянтам та олігархам (хоча, вони дуже б того хотіли – скупити її зараз за хабарі і безцінь, як слуги і пропонували у своїй редакції закону.).

2. Земля, що перебуває у комунальній власності, продаватись також не буде.

4. Земля не буде продаватися іноземцям.

5. Окрема заборона купувати українську землю стосується громадян країни-агресора.

6. Буде створено прозорий земельний кадастр і встановлено мінімальну вартість землі. Це якраз і буде додатковою можливістю для українських фермерів придбати землю у власність, поки її ціна є недорогою.

7. Внесено запобіжники проти накопичення землі – не більше 100 гектарів в одні руки і тільки для фізичних осіб, громадян України.

І ці застереження та запобіжники були ухвалені в законі.

З чим всіх і вітаю! Під страшенний гул вибухаючих олігархічно-проросійських консерв. 😉 


Олексій Петров

Ну хорошо, хорошо. Давайте поговорим про земельный закон, за который вчера проголосовали (в том числе) и фракция «ЄС». Все конечно в этом контексте говорят проще, «Порошенко поддержал». Окей, пусть будет так.

Странно конечно, если мы смотрим на ситуацию, то видим только сегодняшние события. И совсем забываем про вчера и позавчера. А может не забываем. Просто лень открыть предыдущую страницу. Это же вспоминать, читать, думать. Да ну его нах…

И всё же. Давайте пойдём простым логическим путём. Вместе пойдём. Ещё пару месяцев назад Слуги всячески пытались протянуть закон про землю. Несколько раз заходили с разных сторон и никак. Рассказывали красивые рассказы, пели «военные песни» о том, что этот закон нам же во благо. Но мало кто им верил. Ведь их цель была видна даже привокзальному Бобику. Прикрываясь привычными сказками про общее благо и про кінець єпохи бідності сделать финт ушами. Продать с молотка самый жирный и как следствие лакомый кусок – земли государственной собственности, и тем самым закрыть дыру в бюджете. Огромную такую дыру размером с жопу африканского слона. (Не индийского, он меньше чем африканский). Именно поэтому в том числе Порошенко и депутаты от ЄС в один голос говорили нечто следующее, «Да, нам нужен рынок земли. Честный и прозрачный. Но вот базар земли, читай дерибан государственных земель (и полигоны тоже) мы поддерживать не будем!». Были поданы соотвествующие правки, которые и были учтены.

Тот закон, который проголосовали вчера (хотя Слуги народа морозились до последнего) как раз и запрещает продажу сельскохозяйственных земель государственной и коммунальной собственности. А ещё даёт приоритетное право купить или продать землю имеют физические лица. А потом уже юридические. Но вот продавать землю иностранцам или нет, вернее дать им такое право, решат на референдуме. Так что плохого в законе, который в первую очередь защищает интересы государства, а во вторую даёт право землевладельцам распоряжаться своей собственностью? Здесь я напишу слово ВНИМАНИЕ! Право, а не обязанность. Разницу чувствуете?! Если кто-то не понял, объясню на пальцах. У вас есть лишняя жилплощадь. Квартира доставшаяся в наследство от бабушки и дедушки. Вы имеете право продать её, сдать в аренду, подарить. Но совершенно не обязаны это делать. Так понятно?

И конечно же вишенка на тортик. Меня откровенно порадовала вчерашняя истерика кремлевского блока. Сколько пафоса. Сколько надутых щёк. Сколько громких слов про обездоленный народ. Всё это было сделано ради ОДНОЙ цели. Любой ценой не дать проголосовать даже за такой, со всех сторон усечённый закон. А почему? А потому что принятие земельного закона, снимает ещё одну преграду перед финансовой помощью от МВФ, без которой экономике звездец. (Той самой экономике, которую радостно так прихлопнули медным тазом наши дорогие… очень дорогие Слуги). Знает ли об этом медведчуковская кодла? Конечно знает! Но у них на этот случай был свой план. Когда экономика без поддержки МВФ упадёт в район плинтуса, радостно побежать за деньгами в кремль. А тут такая рыба обломида нарисовалась…

Ещё раз, кто не понял… Закон который вчера проголосовали, ЗАПРЕЩАЕТ продажу сельскохозяйственных земель государственной и коммунальной собственности. А это примерно 11 миллионов гектар. Ведь земля, это ресурс который не восполняется.


Mason Lemberg

Прийняття закону про продаж землі свідчить лише про одне: про те, що ціла плеяда агентурних ублюдків різного штибу перестане продукувати казки для недорозвинутих.

Рівно так само, як 6 років прийняття поправки до трудового кодексу в частині заборони звільнення людей через нетрадиційну сексуальну орієнтацію, не принесло жодних змін в суспільстві, що було очікувано і логічно.
Але перед тим, в 2013/2014 році ті самі риги і ті самі псевдопатріотичні ублюдки маніпулювали цією темою так, наче мова йшла про те, що всі геї світу занесли свої орудія в очікуванні прийняття цієї поправки.

То ж на смітник політичної історії відправляється ще одна тема для одурманювання людей, ще одна тема на якій спекулювали в інтересах хйлостану, противники того, щоб Україна розвивалася.

На жаль, на смітних не відправляться “політики”, які протягом багатьох років нічого, крім лайна в інтересах хйлостану не продукують. Тому що інфантильний нарід судить по вишиванках, не дивлюючись, що вишиванки з’єднались в одному тані з косоворотками, ведмедями, балалайками, бородатою бабушкою і пристарілою пенсіонеркою.

Тому якби рішення залежало від мене (я був би нардепом і було би вже 225 голосів), то я би проголосував “за”. Щоб покласти край цьому довбоєбізму, спекуляціям і відвертій роботі на ворога.

Водночас, вчора я би проголосував проти. Тому що 226 голосів було. Тому що це зона політичної відповідальності зелі і нехай повною мірою за це розплачується.
І тому (і це основна причина), що я не згоден концептуально з принципами прийняття подібних рішень.

Я вважав і вважаю, що ринок землі має бути результатом земельної реформи. Тобто, спочатку земельна реформа, а потім ринок. Без цього нам знову пропонують натягувати сову на глобус з купою помилок. І такий принцип мене вже заїбав.
Ось, наприклад, одне з важливих питань.
Його потрібно вирішити до того, поки землею почнуть торгувати, бо коли нею почнуть торгувати, то буде вже пізно.
Так, звісно, обмеження до 100 га і додатковий рік для цього – це плюс, але не можна все робити через …

То ж враження в мене двоякі.
З одного боку я радий, що цілий пласт маніпуляцій і мракобісся сьогодні похований. І ідіоти, які носяться сьогодні зі скріном “об’єднання ЄС з Слугою, забуваючи що тоді виходить, що вони об’єдналися з медведчуком, що ці ідіоти нарешті заткнуть писки, а дехто з них догадається, що ними цинічно маніпулювали.
З іншого боку – так не робиться. Досить приймати рішення таким чином.


Daniel Tchikin

Выбор Порошенко

Скажу честно, я – за рынок земли. Но я – не показатель, ибо вообще сторонник всякой (с точки зрения большинства) гадости, мне и мажоритарная избирательная система нравится, и четвёртые “Герои меча и магии”.

А вот огромное число наших соотечественников – категорически против.
И, если хочешь быть популярным политиком – нужно учитывать их мнение. Потому, что все эти рынконенавистники – они, к сжалению, ещё и избиратели.

А если ты желаешь прийти к власти – ты обязан сделать всё для того, чтобы твои “попередники” спотыкались на каждой кочке. Чтобы уронили экономику вдребезги и пополам, чтобы завели страну в глухое болото. И вот тогда ты выйдешь к обалдевшему от достигнутых зияющих высот электорату, улыбнёшься по-отчески, скажешь что-то типа “ну, что сынки – помогли вам ваши /вставьте нужное/?”, и поведёшь нацию к выходу из тупика.

Если бы Порошенко сильнее всего хотел вернуться к власти, он бы, разумеется, никогда не поддержал закон о рынке земли. Пусть даже он всеми конечностями за. Нет – нужно было вдоволь покритиковать власть, “которая хочет отобрать у людей последнее”. Действовать по принципу “чем хуже – тем лучше”. А потом – дождаться дефолта и голодных бунтов. Регулярно повторяя при этом: “а при мне такой фигни не было!”

Но на другую чашу весов легло уже даже не благополучие, а просто выживание страны. Легло – и перевесило. Ибо тем и отличается государственный деятель от политикана, что ставит во главу угла общие интересы, а не рейтинг. И в момент, когда одна соломинка может переломить спину национальной экономике – принимает правильное решение.

Дякую, дуже дякую. Мы вчера отлично увидели: кто тут за Украину, кто за рейтинг, кто за бенино бабло, а кто за кремлёвскую медаль. Порох вчера, как минимум, существенно усложнил себе возвращение во власть. Популисты и горлопаны этого ему не забудут. Эхо визга “Старые барыги спелись с новыми и продали вашу землю-кормилицу!” будет гулять по политикуму ещё долго. Впрочем, ему не привыкать к подобному обхождению. Он по-прежнему человек-ледокол, который прёт вперёд, расчищая Украине путь. А поцепят ему флагманский флажок, или нет – для ледокола глубоко второстепенно. Главное – выбраться из льдов, а уж потом поситаем потери и постираем белые пальто.


Олена Монова

С ночи угораю над полыханием в ленте по поводу рынка земли.
И робкие вопросы “Монова, а ты что-нибудь напишешь по этому поводу?”
Не-а, не напишу. Сами взрослейте, сами.
Или давайте, напишите, что Порошенко переобулся в прыжке, вам же этого хочется. 😛

У меня еще теплится надежда, призрачная, но все же, что хоть кто-нибудь из комсомольцев, не различающих цветов, кроме черного и белого, наконец-то доберется до гугла и почитает про политический компромисс.
А тот, кто не понимает и не приемлет компромиссов, распнет вождя на кресте своего праведного негодования.
Потому что так всегда было, есть и будет: распинают свои. Которых ты вырастил своими руками.

Пойду поем.


Гліб Бабіч

Я лягав спати, і знав, що коли я прокинусь, закон про землю вже рвоне.
У ранковому повітрі будуть кружляти шматки чиїхось ілюзій, навколишній простір буде зрешечений осколками «зради», і крики «пожежа» лунатимуть з кожного другого затишного міського будуара.

Те, що країна буде вимушена напружитися і прийняти закон про землю (хоч в будь-якій формі) було зрозуміло і прогнозовано.
І те, що серед нас обов’язково будуть сіяти розбрат і паніку після цього – теж було зрозуміло.

Тому, оскільки з нації читачів і слухачів, ми давно перетворилися в націю письменників, глашатаїв і експертів, і вникати в тему більшість не збирається – я просто пройдуся по основним пунктам.

– Олігархи скуплять землю?
Ні. Обмеження продажу встановлено в 100 гектарів. Це дозволить вільну купівлю-продаж землі дрібними власниками.
– Землю скуплять нишком, за нал, і на підставних осіб?
Ні. При такій низькій квотою, обов’язковий продаж за безнал, і обов’язкову перевірку походження коштів- це настільки проблематично, що овчинка не варта вичинки.
– Завтра почнуть скуповувати землю?
Ні. До відкриття ринку більше року.
– Землю скуплять великі агрохолдинги?
Ні. Юридичні особи не зможуть купувати землю до 2023 року. До цього терміну є багато часу і можливостей відпрацювати захисний механізм і чіткі правила.
– Державу Україна розпродадуть. Країна залишиться без землі?
Ні. Державна і комунальна земля в продажі не будуть. До часу, коли ця можливість відкриється, ніхто не заважає відпрацювати потрібний захисний механізм. Або взагалі не робити цього.
– Землю скуплять іноземці?
Ні, це питання буде вирішуватися на референдумі. А прикордонні ділянки іноземці не зможуть купити і після нього, незалежно від результату референдуму.
– Землі орендарів, які обробляють землю викуплять спекулянти?
Ні. Орендарі мають переважне право на землю.

І три роки. ТРИ РОКИ, на те, щоб відрегулювати будь які огріхи.

По суті, це «м’який старт» питання про ринок землі. Який потрібен цивілізованій державі. Але який необхідно вводити обережно, саме через нестачу цієї самої цивілізованості.
Це «обережно» стало можливим завдяки величезній кількості осудних правок. Левова частка яких була внесена, до речі – Європейською Солідарністю.
І тим, хто зараз носиться з транспарантом – «Порошенко і ЄС об’єдналися зі “Слугами народу” і продають Україну» я нагадаю просту річ.

Це був єдино можливий варіант компромісу.
Якщо хтось не розуміє, що без десятимільярдної допомоги від міжнародних установ ми не пройдемо етап карантину і падіння економіки – мені шкода.
Якщо через місяць народ, у якого закінчаться гроші і запаси, вийде на вулицю – земля буде популярна тільки у вигляді місць поховання (навіть, без врахування статистики вірусу).
Тому, що більшість вийде не встановлювати ту владу, яку особисто ви вважаєте справедливою. А добувати їжу по вертикалі Дарвіна.

А так, є можливість пройти це період з мінімальними втратами.
Сконцентрувати всі на захист від загрози вірусу. Захистити медиків, створити захисну систему і наситити її обладнанням.
І не угробити армію, яка продовжує тримати фронт.
Допомогти протриматися малозабезпеченої частини країни.

Тому, що це питання виживання – хто не зрозумів. Тому, що ЄС, Порошенко, та і мені, власне – було б вигідним (або приємним), щоб «слуги» завалили все своїми руками. І не заважати їм остаточно довести все до хаосу і розвалу. Тобто – дати їм можливість зробити повне політичне самогубство.
Тільки, от біда – країна теж, швидше за все, не виживе.
Разом з усіма хто в білому, і хто в чорному, синьому і зеленому.

Тому, як не спокусливо, замість власної політичної вигоди були обрані ті самі «державні інтереси». Точніше, інтереси загального виживання.
І було зроблено все, щоб під цим прапором не протягли нічого, що завдасть всім нам незворотної шкоди.

Так що, більшість це зрозуміє вже за сьогодні.
Хтось пізніше. Хтось взагалі не зрозуміє, і буде сипати войовничими прокльонами далі.
Але у всіх буде шанс вижити з мінімальними втратами. А значить – мета досягнута.

Сподіваюсь на вас. Бережіть себе.
Від будь-якої зарази – від вірусної та інформаційної.

P.S. З тихим захопленням спостерігаю, як “небайдужі громадяни» пихкаючи від старанності носяться з нічним російським вкиданням: «Порошенко погодився на продаж землі, в обмін на закриття розслідування ДБР».
Якщо ви хапаєте відразу все що побачите, і тягнете до рота – маски при коронавірусі вам, швидше за все, не допоможуть. Гігієна – наше все. Будьте пильними.
Або ви пропустили всі події, пов’язані з цим питанням.

До речі – істерика з цього приводу ще й у ОПЗЖ, Коломойського, росії, Тимошенко, і навіть Портнов впав у бентегу. Це вам ні про що не каже?


Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Закон про ринок земель. Повторюю те що я казав уже тисячу разів – я категоричний прибічник ринку земель. Я просто процитую свого дядька – сільського лікаря: “У нас квартири можна купувати вільно – чому ніхто не скупив половину з них? Якщо здавати – це ж прибуток!” У нас до біса людей які живуть в містах, мають паї на землю – і не можуть їх продати. У нас до чорта фермерів, які не інвестують в рекультивацію, бо не знають буде завтра ця земля їхньою – чи ні? Я мав до чорта питань до закону що пропонували, але проголосований я вважаю найкращим варіантом з усіх. Правильно зробила ЄвроСолідарність що його підтримала.


Ростислав Павленко

У московських підлабузників істерика.

У стилістиці, лексиці і зворотах, характерних для російської пропаганди, ллється ненависть з приводу вчорашніх рішень Ради, які дозволяють зробити крок від дефолту, а значить – від Руїни.

Це руйнує плани Москви і олігархів, яким Україна байдужа, для яких вона – лише територія для грабунку.

Сподіваюсь, вчорашній вечір у Раді показує, що українці навчились їх перемагати. Але попереду ще довга дорога.

Поділитися:

Прощання з колгоспним рабством

Тарас Чорновіл

Учора стежив за ухваленням рішення про відкриття ринку землі. Не покидало двоїсте почуття. Адже після раптового внесення кардинальних змін з закону зникли основні ризики й загрози, які саме в нинішній ситуації викликали до нього недовіру. Сталося те, чого і я, і мій батько Вячеслав Чорновіл, і багато адекватних людей добивалися десятиліттями – прощання з колгоспним рабством. Сталася хороша подія, а на душі якось недобре, нечисто. Не вміє ця зелена компанія нічого робити чистими руками. Усе роблять з порушенням законів і процедури. Якщо щось добре й довершують, то зазвичай із далеко не благородних мотивів. Те, як учора проходила вся процедура надовго залишить оскомину.

Але факт залишається фактом. Ринок землі стартує з необхідними запобіжними заходами та перехідними періодами. Це саме ті принципи, про які я тут уже писав, коли аналізував ставлення деяких політичних сил до цього питання. Ухвалена редакція кардинально відрізняється від латифундистської ідеології, яку закладали слуги. Тому бурхливі овації в 00:41 ночі в залі були не тотальними й не у всіх щирими. Дехто з них сподівався на щось зовсім інше.

Первісний варіант готові були наосліп підтримувати лише слуги, та й то не всі, та група “Довіра”. За новий майже без засторог проголосували ще Європейська Солідарність і “Голос”. ОПЗЖ й “Батьківщина” дуже скоординовано старалися зупинити процес – у них за цей час витворилися такі переплетіння та системи координації, що важко було побачити грань між двома партіями. Тільки ці дві фракції та частина людей Коломойського відмовилися голосувати. Але й тут усе було не зовсім однозначно.

Пригадуєте прислів’я: «У перемоги багато батьків, а поразка завжди залишається сиротою». Частина з активних противників відкриття ринку поводилися для цієї ситуації дещо дивно. Серед фінальних виступаючих були Папієв від ОПЗЖ та Івченко від “Батьківщини”. Обоє явно не виглядали в програші. А Папієв навіть спробував своїй проросійській партії приписати заслугу, що буде ухвалений нормальний закон. Практично прямо про це сказав, і видно було, що жалів, бо начальство й московські куратори заборонили за нього голосувати.Те саме в фінальному слові геть прозоро сказав і Шуфрич. Івченко теж акуратно пробував перетягнути ковдру на себе. Так говорять не про поразку, а саме про успіх чи й перемогу. Але членам “Батьківщини”, де є пару адекватних (але безхребетних) аграріїв, не дозволили розвивати тему. Жуля стоїть на залізобетонних комуністичних позиціях і, щоб не було різнобою, витягла всіх своїх членів фракції та виголосила на брифінгу жорсткий лівацький та антиринковий спіч.

Коли говоримо про ЄС та “Голос”, то обидві фракції, попри відмінності, найперше щодо рівня моралі й досвідченості, постійно виступали за ринкові відносини в усіх сферах. Але якщо хочемо таки знайти авторів так раптово ухвалених змін, то “Голос” тут не надто заслужено приписує собі першість. Навіть брехливо. Згадайте перші скандали ще 4 місяці тому, коли появилася перша 100% латифундистська версія. І ЄС, і фракція Вакарчука відмовилися її підтримувати. Але “Голос” висловив лише пару дуже скромних застережень і, коли в другій версії вони були частково враховані (наприклад, замість 214 тисяч гектарів у одні руки – 54 тисячі), погодився голосувати й більше не допускав практично жодних критичних висловлювань.

У ЄС відразу заявили про кілька більш значимих вимог. Це було й скорочення наділів для персональної купівлі до класичних розмірів типового фермерського господарства, й перехідні періоди та тимчасові обмеження для продажу юридичним особам. Із вимог ЄС у остаточній версії я поки не побачив лише жорсткого контролю за походженням коштів та підтвердження професійної кваліфікації (точніше – доказів, що землю людина купує для ведення власного господарства, а не як акцію в акціонерному товаристві для перепродажу чи здачі в оренду). Для малих і середніх масивів землі (зараз буде до 100 гектарів) це не проблема. А далі треба буде ще боротися, щоб на другому етапі реформи, коли приступлять до ринку юридичні особи, такі зміни були внесені.

Фактично, ухвалена редакція доволі чітко відповідає ще торішнім пропозиціям ЄС. Але ж у нас батьками перемоги хочуть бути всі, навіть ті, хто воювали на протилежному боці.

Дуже коротко про основні параметри закону в останній кардинально зміненій редакції:

– ринок почне діяти аж з літа наступного року, за цей час мусять підготувати всі законодавчі акти й завершити укладення земельного кадастру. Терміни, як на мене, дещо затягнуті, але вже визначені, як остаточні. Але різко без підготовки ніхто нічого точно “не скупить”;

– запроваджується поетапний підхід. Спершу продаж лише 100 гектарів, щоб на хвилі відкладеного попиту землю могли придбати реальні фермери. Через два роки розмір дозволеної ділянки зросте до 10.000 гектарів, що підходить для великого товарного сільгоспвиробництва. Це все одно не латифундії, в яких реально накопичують від 50-100 тисяч гектарів і до півмільйона;

– купувати землю в нинішніх власників паїв у перші два роки зможуть тільки фізичні особи, тобто йдеться про перший пріоритетний період для приватних фермерських господарств. Для повноцінного ринку це й інші обмеження не є добрими, але за умов існування потужних латифундій, які не потенційно можуть виникнути, а вже реально діють і через сірі схеми володіють сотнями тисяч гектарів, такі перестороги корисні, бо інакше через сірі схеми концентрація земель лише зросла б до загрозливих масштабів. Далі цей процес усе одно має піти виключно за ринковими механізмами;

– ухвалений механізм ускладнює легалізацію придбаних за сірими схемами гігантських земельних масивів (у того ж Бахматюка, чий помічник зараз став міністром економіки та сільського господарства, це понад 500 тисяч гектарів). Зараз вони ховаються за липовими угодами про оренду. Колись це все має бути врегульовано. Нині ніхто не може чітко пояснити, що робити з цим спадком мафіозного сірого ринку, який процвітав завдяки мораторію. Треба й справедливість установити, й продовольчу безпеку не підірвати. Навіть 10 тисяч гектарів (через 2 роки) для латифундій не вихід. Його ще будуть атакувати, але вже з протилежного боку (не здивуюся, якщо руками тих самих ОПЗЖ та «Батьківщини»). Поки цим законом вирішення проблеми відкладено, й це оптимальний варіант;

– на продаж земель державної й комунальної власності зберігається також дворічний мораторій. Це щодо “розпродати землю”. Продавати й перепродувати можуть свої наділи лише приватні власники паїв та ті, хто в них викупив ділянки. За нинішніх обставин зовсім не зайвий запобіжний захід. Але далі, після напрацювання механізмів, зростання вартості землі й завершення чергової світової фінансової кризи і цей сегмент має відкритися;

– продаж іноземцям заборонено до позитивного рішення референдуму. Це має заспокоїти люмпен, який дав себе загнати в психологічний ступор облудними тезами, що приїдуть якісь буржуї й скуплять землю. Певні обмеження мають бути, особливо на першому етапі, але з допуском до ринку юридичних осіб це вже буде ілюзією. Краще знайти чіткі запобіжники, щоб землю не могли купувати особи, афільовані з РФ, а ще подбати про професійне використання земельних ресурсів (вони не мають стати подобою акцій). Але психологічний фактор зіграв своє, тому ця надмірна й антиринкова пересторога зберігається надовго;

– заборона іноземцям купувати землю в межах 50 кілометрів від кордону (навіть якщо буде позитивне рішення референдуму). Знову ж, півзахід з нальотом популізму, бо бояться сказати, що в нас є ворог – Росія, й від неї 50 чи 100 кілометрів санітарного кордону будуть необхідні в усі часи та в усіх сферах. Я пригадую, як на початку 90-их ми в Львівській облраді мріяли про спільні аграрні підприємства з Польщею, навіть напрацьовували умови для такої транскордонної діяльності. Зі спільною власністю на землю це могло б стати ефективним інструментом. Але це деталі. Маємо без жодного земельного ринку приклад із Закарпаття, де пару років назад місцевий угорський мафіозі скупив (офіційно орендував) землі вздовж кордону й організовував контрабанду, фактично блокуючи прикордонників. Тому це теж півзахід, але поки що неминучий;

– пріоритетне право орендаря на купівлю землі. Крок неоднозначний з погляду вільного ринку. Частково сприятиме легалізації частин невеликих латифундистських землеволодінь. Але, з іншого боку, цей крок має заспокоїти усіх тих реальних, а не ряджених, фермерів, які протестували проти ринку землі. І цей крок сприятиме продовольчій безпеці держави (стримає від спонтанного руйнування вже існуючих на оренді фермерських господарств) та обмеженню неправових і відверто силових факторів тиску на нинішніх власників. Колись з цим треба буде прощатися, коли вся земля від формальних власників актів на володіння землею перейде саме до тих, хто на ній працює та її потребує.

– ну і зовсім неринковий, але необхідний з огляду на правову необізнаність та мафіозні впливи у аграрних регіонах, захід. Це встановлення мінімальної ціни землі не нижче нормативної грошової оцінки. Норма вводиться до 2030 року. Як на мене, ринок і так усе дуже скоро розставить по своїх місцях, тому термін задовгий, але це не принципово.

Є в законі й кращі, й гірші положення. Мене турбує відсутність дуже жорстких підтверджень походження коштів. Але це стане проблемою лише на другому етапі. Кваліфікаційні вимоги до набувача землі та відповідальність за неналежний обробіток також необхідні, але можуть стати нормою іншого закону. Обмеження діяльності закордонних іпотечних банків, на щастя, не є блокуючими. Вони мають право забирати землю як заставу, але не зможуть вступити в її повноцінне володіння, а мусять надалі перепродати. Цього достатньо. Десь так і діє ринок іпотечного кредитування у світі.

Отже, критичних проблем не бачу. Але не покидає зрадлива думка: де підвох, коли і як кидануть. Вони ж наперсточники… Звідси й певна розгубленість та питання: а що це взагалі було? Чому Зеленський, який півроку обстоював жорстко латифундистську модель і мав змогу витягнути потрібну кількість голосів навіть за неї, раптом здувся й пішов на цивілізований варіант земельної реформи? Вірити в його просвітлення та благородні наміри відмовляюся. Це не та людина, й у його оточенні персонажів із високими мотивами не помічено. Кілька кардинальних змін останнього часу, ймовірно, продиктовані нижчими мотивами: страхом, почуттям безвиході.

Ситуація в країні й в епідеміологічному плані, й соціально-економічному значно гірша, ніж багато хто з нас собі це усвідомлює. Думаю, що йому показали реальні перспективи, в яких більшість сценаріїв закінчувалась озвірілим натовпом, погромом та петлею на першому ж ліхтарному стовпі. Бачимо кілька дій, спрямованих на часткову розрядку напруги в критичних групах, але все це страшно половинчасто.

Вигнали Сивохо й нічого не підписали в Мінську, але й від рецидивів не застереглися. Ріффмастер та інші далі не на волі, не закриті кримінальні справи проти Звіробій, Федини, Тетяни Чорновол, Пояркова. Тільки трошки стих репресивний ажіотаж навколо Порошенка… Після провалу з так званими «новими обличчями» й шарахання в тупик імені Азарова Зеленський повернувся до рекрутування кадрів Порошенка-Гройсмана. Правильно, але епізодичним використанням окремих людей справу не виправиш, треба сідати за один стіл з попередниками й переймати успішні елементи системи в комплексі.

Поки жодної системності не бачу, лише епізодичні спроби десь зняти напругу, десь розмити відповідальність. Так і з землею. Великий дерибан міг привести до вибуху. Від нього довелося відмовитися, а лайт-варіант закону, навпаки, відкриває перспективи мобілізації внутрішніх та залучення зовнішніх ресурсів. Хоча не виключаю й зовсім примітивного та шкурного мотиву. У Зеленського просто могло не скластися з аграрними олігархами. Він ішов їм назустріч, заступника Бахматюка міністром призначив, Веревського і ще пару на чорну раду до себе запросив. Але це хлопці прижимисті, могли все гарно прорахувати й послати. Тому навіть такого чинника як миттєве озлоблення й елементарна помста відкидати не беруся…

Як усе це буде відбуватися надалі? Навіть уявляти не беруся. Але те, що в силу якихось незрозумілих мотивів Зеленський дозволив своїм служакам ухвалити адекватний закон, який мав запрацювати ще в 2000 році, – це вже позитив. Переможці тут усе ж таки не вони, а ми.

Поділитися:

«Ми зберегли українську державну землю та мінімізували наслідки некомпетентності влади» – Порошенко (відео)

 

Петро Порошенко: Через рік після президентських виборів ми змушені рятувати Україну від дефолту

Рівно рік тому відбувся перший тур президентських виборів, після яких змінилась влада, а Україну вже доводиться рятувати від дефолту. Запас міцності і зростання, який був закладений в економіці, бездарно розтрачено, а на наслідки недолугого керівництва тепер ще й накладаються ризики, пов’язані зі світовою пандемією коронавірусу. Про це на брифінгу у парламенті заявив лідер «Європейської Солідарності», п’ятий Президент України Петро Порошенко. Він наголосив, що фракція «Європейська Солідарність» готова у цій критичній ситуації підставити владі плече. Саме тому фракція підтримала у першому читанні так званий закон про банки, який є принциповим для відновлення співпраці з МВФ.

«Сьогодні зроблений великий крок в тому, щоб відвести від України дефолт. В 2014-2015 роках наша команда захистила країну від дефолту тоді та підставила плече для того, щоб не допустити дефолту зараз. Дефолт – це банкрутство держави, він б’є в першу чергу по малозабезпеченим через механізми інфляції, це тоді, коли галопуючі ціни забезпечують стрімке зубожіння людей. Це зупинка зростання безробіття, це те, щоб залишити інвесторів в Україні, це не допустити знецінення гривні по відношенню до основних світових валют, це захист української держави», – пояснив Порошенко.

«Незважаючи на те, що «Європейська Солідарність» є лідером української опозиції, ми готові в умовах пандемії, в умовах загрози держави підставити плече і захистити державу. Сьогодні саме цей випадок, сьогодні ми продемонстрували, що наші слова точно не розходяться з ділом. Дорога ще довга, роботи попереду ще багато, але ми будемо робити все можливе для того, щоб мінімізувати наслідки незграбності та некомпетентності владної команди для українського народу, для України», – наголосив Порошенко.

Лідер «Європейської Солідарності» звернув увагу на те, що ситуація в країні дуже складна і потребує фахових, швидких і системних рішень. «548 українців захворіло на коронавірус. Ще пару тижнів тому їх не було зовсім. 13 українців померли. І ще одна цифра – дефіцит бюджету вже з початку року складає 40 мільярдів гривень. Це означає, що економіка увійшла в круте піке», – зазначив Порошенко.

«Сьогодні виповнюється рівно рік з першого туру президентських виборів. Рівно рік тому Україна зростала на 4,5% ВВП. Рівно рік тому були наповнені золотовалютні резерви, великі залишки на казначейському рахунку. І «нові обличчя» за рік зробили неймовірне. Україна знаходиться в стані глибокої економічної кризи, і війну нам доведеться вести на три фронти. Перший фронт – відсіч російські агресії, другий фронт – це відсіч пандемії коронавірусу, і третій фронт – це захист економіки, захист малозабезпечених, захист людей, у яких просто фізично не залишається грошей для того, щоб витримати карантин.

І для цього потрібна міжнародна допомога. Бо і світову коаліцію, яка за п’ять років була створена нашою командою, за цей рік їм вдалося зруйнувати», – підсумував п’ятий Президент.

Джерело

 

Петро Порошенко: Ми зберегли державну землю і дали можливість селянам розпоряджатися своєю власністю

Ухвалення закону про землю з урахуванням принципових правок «Європейської Солідарності», – це надважливе рішення, яке дозволить сформувати цивілізований ринок землі, при цьому не дасть розбазарити державні та комунальні земельні ресурси. Про це на брифінгу у Верховній Раді після голосування заявив лідер партії «Європейська Солідарність», п’ятий Президент України Петро Порошенко.

«Я ще раз підкреслюю – не йдеться про продаж землі, бо це була принципова позиція «Європейської Солідарності», яку я маю честь очолювати. Ми наголосили, що єдина можливість, коли «Європейська Солідарність» підтримає запуск ринку, буде заборона продажу державної землі. 11 мільйонів гектарів, які належать державі, тобто українському народу, заборонено продавати цим законом. Це поправка «Європейської Солідарності», і сьогодні в залі вона проголосована. Земля, яка належить комунальній власності, муніципалітетам, також заборонена до продажу», – зазначив Порошенко.

«Знайдені відповіді, що робити і як підтримати українського фермера, який вже багато десятків років отримав право постійного землекористування, лише їм надана можливість володіти землею за межами 100 га. В цих умовах також зроблені великі кроки для того, щоб не допустити монополізацію землі агрохолдингами», – наголосив Порошенко.

Він закликав не вірити фейкам про «тотальний розпродаж», які поширюють політики, позиція яких де-факто може призвести до дефолту України. «Ми зберегли українську державну землю, ми зберегли комунальну власність і сьогодні надали право тільки тим, хто багато років володіє землею як мешканець, як той, хто її обробляє, самому визначати долю власною землі», – запевнив Петро Порошенко.

Джерело

Поділитися:

«Європейська Солідарність»: Зеленський підписав завідомо неконституційний закон про ДБР

Фракція «Європейська Солідарність» подасть зміни до щойно підписаного Володимиром Зеленським Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Державне бюро розслідувань», які приведуть його у відповідність до Конституції України.

Поки зазначений закон у турборежимі проштовхувався через парламент, а потім припадав пилом в Офісі Президента, Конституційний Суд України  визнав неконституційним право Президента призначати директора ДБР. Суд дійшов такого висновку, розглядаючи один із проектів змін до Конституції, ініційованих паном Зеленським з метою концентрації повноважень в руках Глави держави.

Конституційний Суд зазначив, що однобічне, незбалансоване розширення повноважень Президента суперечить засадничим положенням Конституції України. Воно «може створити ризики безпідставного втручання у діяльність органів виконавчої влади, порушення конституційного принципу поділу державної влади, послаблення конституційних гарантій забезпечення прав і свобод людини і громадянина».

Чорним по білому – призначення президентом керівництва ДБР є неконституційним.

Якщо виходити з букви і духу закону, Володимир Зеленський мав би заветувати ініційований ним же закон і самостійно запропонувати депутатам формулу його приведення у відповідність до Конституції. Але із очевидної логіки політичного переслідування своїх опонентів він підписав цей завідомо антиконституційний документ.

Цю свідому прогалину в роботі Офісу Президента бере на себе «Європейська Солідарність». Фракція днями зареєструє відповідний законопроект і буде наполегливо домагатися його ухвалення.

Також «Європейська Солідарність», яка ініціює створення у парламенті Тимчасової слідчої комісії з розслідування протиправних злочинних розмов Труби, Богдана, Смирнова та інших високопосадовців, буде наполягати на тому, щоб ця комісія розслідувала і справу про так звані «плівки судді Вовка». Вони в розпорядженні Національного антикорупційного бюро України і ретельно приховуються від громадськості. Ці записи свідчать про кримінальне втручання керівника Офісу президента України у роботу судової гілки влади, яке, до речі, триває і тепер.

Ми також вимагаємо від НАБУ порушення кримінального провадження проти Труби та інших фігурантів цієї розмови і призначення негайної голосової експертизи учасників цих розмов. Вважаємо, що для НАБУ це критично важливий шанс довести свою незалежність від Зеленського та його Офісу.

Джерело

Поділитися:

Чому було важливо голосувати ЗА Закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО»?

Тарас Чорновіл

Вчора Рада продовжила на рік чинність (не дію, бо він, на щастя, так ніколи й не запрацював!) Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Там проголосували всі, крім «Батьківщини», де є вдосталь умільців усе ставити з ніг на голову, й «Голосу», де, судячи з виступу Рахманіна, взагалі не розуміють, про що йдеться в самому законі та для чого його продовжувати. Послухав коментарі нардепів перед початком ранкового засідання й зайвий раз переконався, що серед них, либонь, одиниці взагалі той закон колись читали, а суть проблеми розуміє теж не більше. Але щось дуже активно розказують, навіть не задумуючись, яку ахінею деколи несуть. Я ж маю старомодну звичку перечитувати документи, які коментую, а цей закон я проглядав незлічиму кількість разів та вже не раз тут цитував окремі його частини. Тому дозволю собі викласти декілька міркувань з даного приводу.

Сам Закон, чинність якого продовжили, був внесений Президентом Порошенком ще восени 2014 року в найтяжчий період існування країни. Щойно відбулася Іловайська трагедія, московські війська навіть не пробували ховатися за образом якихось «апалчєнцев», готові були перти далі на захід. Та й по всій лінії кордону стояли потужні, готові до наступу армії. Трошки стримати наступальну операцію ворога змогли наші військові та значні жертви ординців, а ще дикий промах рашистських ракетників, які збили малайзійський пасажирський Боїнг. Однак, це була дуже недовга передишка. Проте увесь світ явно не був готовий до великої війни. Почався реальний тиск, який стримав агресію й з часом призвів до її переростання в позиційну війну. От тільки тиск був не лише проти Москви, але й, підігруючи їй, проти Києва. З нас вимагали поступок, після яких про реальний суверенітет не доводилося б говорити. Тому закон, який вчора пролонгували, був ухвалений під жорстким тиском як умовних друзів, так і безумовних ворогів.

Ми ж усі маємо якусь пам’ять, а події не такі вже й давні. Пригадуємо, що з нас лише не витискали. Згадайте, як Меркель добивалася від Порошенка, щоб він перетворив Україну на федеративну державу, та дуже дивувалася, чому він відмовлявся. Отже, закон був плодом дуже важкого компромісу, а тому не міг бути для нас комфортним. І так можна дивуватися, як за таких агресивних обставин удалося обійтися таким порівняно нейтральним текстом. Дещо пізніше, зрозумівши, що Порошенко не збирається переписувати вже ухвалений закон, Лавров у Берліні буквально в істериці бився з вереском, що «Этот хитрый Парашэнка всех абманул!»

Уже в первісній, дуже ущербній для нас редакції закону були закладені запобіжники:

1. Його дія виписувалася не на постійній основі, а лише на три роки. Жахливо порівнювати, що тоді ми встояли й не дали запровадити реальну й вічну автономію, а нині, в цілком спокійній обстановці цей нєдоросль уже зумів скомандувати підписати в Мінську особливий статус (читай: федеральний) та ще й на постійній основі.

2. У законі виписано не особливий, а спеціальний статус (юристи розуміють кардинальну відмінність). Більше того, в той час уже готувався старт реформи децентралізації, якою дуже великі права й незалежність від центру передбачалися адміністративно-територіальним утворенням (районам і областям). Уявляєте, як би ними могли скористатися сепаратисти в ОРДЛО. Так от, у доповнення до так і не затверджених змін до Конституції цей закон блокував для ОРДЛО набуття нових розширених прав на весь термін дії закону.

3. Сепаратизм може виникати на територіях, а не в окремих територіальних громадах та органах місцевого самоврядування. Закон не передбачав на весь період його дії існування якогось єдиного утворення в рамках окупованих територій Донбасу. Він не поширюється ні на області, ні на райони, ним визначаються права абсолютно розрізнених територіальних громад.

Це не знімає факту, що закон для нас усе ж був принизливим і небезпечним. Тому, щойно ми зуміли стабілізувати військову ситуацію та здобути перші дипломатичні перемоги, а отже позбулися жорсткого й безглуздого тиску зі західного боку, як Порошенко вирішив заблокувати навіть саму можливість введення в дію цього вельми ущербного закону. У березні 2015 року він провів через Раду свої доповнення до закону, які стали частиною четвертою статті 10 Перехідних положень. Навмисно наведу тут повний виклад тієї зміни, щоб ви могли самі побачити, що в такій, чинній на сьогодні, редакції цей закон абсолютно не несе жодних ризиків, оскільки ні Москва, ні її маріонетки не підуть на більшість цих вимог, а західні партнери не мають до чого придертися, оскільки ці передумови введення в дію закону абсолютно логічні для цивілізованого світу:

4. Статті 2-9 цього Закону [тобто вся смислова його частина] діють з дня набуття повноважень органами місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, обраними на позачергових виборах, проведених відповідно до Конституції України, цього та інших законів України, з додержанням засад загальних, рівних, вільних і прозорих виборів, а також публічності та відкритості виборчого процесу як основних принципів виборчого права, встановлених Конституцією України та міжнародними договорами України, що закріплюють загальновизнані міжнародні стандарти забезпечення прав людини і є частиною національного законодавства України, у тому числі з обов’язковим дотриманням стандартів ОБСЄ щодо проведення демократичних виборів, із забезпеченням:

участі у спостереженні за виборами міжнародних безсторонніх спостерігачів, зокрема від Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ, Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи, інших міжнародних організацій та іноземних держав, а також інших офіційних спостерігачів;

– безпечних умов діяльності та безперешкодної участі офіційних спостерігачів у виборчому процесі;

– виведення усіх незаконних збройних формувань, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України;

– недопущення незаконного втручання у виборчий процес, у тому числі з боку незаконних збройних формувань;

– дотримання принципів політичного плюралізму і багатопартійності, рівності прав і можливостей участі у виборчому процесі;

– свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації та відновлення з цією метою українського теле- та радіомовлення, обігу українських друкованих засобів масової інформації на всій території Донецької та Луганської областей;

– дотримання гарантій вільного волевиявлення та таємного голосування, виборчих прав внутрішньо переміщених осіб, які були змушені покинути місця проживання в окремих районах Донецької та Луганської областей;

– прозорого підрахунку голосів, установлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів.
{Статтю 10 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 256-VIII від 17.03.2015}.

А тепер про сучасність. Чому вчора за цей закон так важливо було проголосувати, чому нині він навіть важливіший ніж 5 років назад? Ми зараз маємо при владі самозакоханого неука, який уже наробив неймовірну кількість дурниць, що можуть неймовірно дорого коштувати Україні. Серед них визнання так званої «Формули Штайнмайєра», яку спершу закріпили в Мінську, а тепер ще й у Парижі та пообіцяли імплементувати до українського законодавства. Рано чи пізно навіть це наше зелене недомисліє зрозуміє, чим для нас обернеться та горезвісна формула. Але сторони, яким він пообіцяв її виконувати, будуть витискати з нього виконання зобов’язань.

Так от, у наведеному вище уривку із закону є пряма заборона застосувати цю неприйнятну формулу та проводити вибори на окупованих територіях. Адже Штайнмайєр в листопаді 2016 року лише дещо підкорегував вимоги Лаврова, а сама формула, яку потім стали називати іменем німецького міністра, відображала російські хотєлки, які виникли, коли Путін відмовився реалізовувати дуже вигідний для України покроковий план, що його всі четверо лідерів узгодили на Берлінському саміті четвірки під ранок 20 жовтня 2016 року. У тій лавровській формулі головні тези – це: реалізація політичної частини раніше за безпекову; проведення виборів за наявності на Донбасі окупаційних військ РФ, наявності незаконних збройних формувань сепаратистів і діяльності маріонеткових окупаційних адміністрацій.

А зміни до закону від березня 2015 року це прямо забороняють! Ось у чому цінність того закону – в запобіжнику, який давав змогу не виконувати дані під тиском обіцянки нескінченно довго. І при цьому цілком зберігати обличчя перед західними партнерами, адже ці обмеження цілком логічні й коректні для цивілізованих держав. Коли Зєля, після зрадницького підписання в Мінську зобов’язань щодо формули Штайнмайєра на постійній основі, пообіцяв ще й замінити цей чинний закон на новий, я обґрунтовано припускав, що першими із тексту викинуть саме ці запобіжники. А тоді вже була б відкрита дорога до виборів під дулами російських автоматів. До речі, найстрашніше було б навіть не це. І так там нічого путнього зараз би не обрали, як і в найближчі десяток років. Найгірше те, що російські військові та спецслужби після виборів, які самі б провели в своїх інтересах, нікуди вже не мусили б відходити. Ця територія остаточно була б визнана українською, стала б обузою для нашого спільного бюджету, але весь контроль за нею зберегла б Москва. Туди б навіть наших прикордонників і силовиків ніхто не пустив.

Доки ще на рік «Формула Лаврова-Штайнмайєра» заблокована, маємо надію, що або путін здохне, або Зеленський втече до Ростова, або, що поки виглядає не аж надто реалістично, в ньому прокинеться здоровий глузд, патріотизм чи хоча б інстинкт самозбереження. А до того переглядати цей закон, вносити новий чи просто не пролонгувати його – це наразитися на дуже великий ризик, що з нашого прислужника витиснуть щось таке, що потім не одною небесною тисячею будемо оплачувати.

Така моя оцінка. Я посилаюся на конкретні норми закону. Не вірите, пройдіть за посиланням і прочитайте самі.

Ще раз наголошую, сам закон принизливий і небезпечний, але він містить залізні запобіжники, яких поки, на жаль, нема в голові нашого бездумного гаранта.

Поділитися:

Чому ЄС не відставляла Трубу?

Петро Порошенко: закладена в закон залежність керівництва ДБР від виконавчої влади руйнує незалежність цього органу

Скасування незалежної конкурсної процедури для керівників Державного бюро розслідування із залученням міжнародних експертів фактично знищує саму суть Бюро як органу незалежного слідства. Про це журналістам у кулуарах Верховної ради заявив лідер партії «Європейська Солідарність», п’ятий Президент України Петро Порошенко. В умовах, коли є обґрунтовані підозри в «ручному» управлінні правоохоронними органами з боку керівництва держави, парламенту було б варто прислухатись до фракцій опозиції і законодавчо забезпечити незалежність ДБР. Натомість монобільшість закріпили контроль виконавчої влади над органами слідства, – застерігає Порошенко.

«Ми вважаємо, що залежність голови чи заступників ДБР від виконавчої влади – байдуже, від прем’єра чи від президента, – є дуже загрозливою для демократії, для об’єктивного і неупередженого розслідування. Для функціонування незалежного органу, який був створений. На жаль,  нашу позицію спільну з позицією «Батьківщини», інших народних депутатів не дослухали. З урахуванням тієї атмосфери, яка зараз склалася не навколо Труби, а навколо тиску і впливу на нього з боку інших органів влади, це викликає серйозні сумніви у справедливості та неупередженості слідства», – наголосив Петро Порошенко.

Джерело


Ірина Геращенко

«Європейська Солідарність» підтримала поправку, яка дозволяє слідчим ГПУ продовжити розслідування справ Майдану в ДБР, аби не втрачати час, спадковість і довести справи до суду. Також ми підтримали поправку за перезавантаження керівництва ДБР.

Але ми утрималися при голосуванні за закон в цілому, тому що вважаємо, що в цій редакції він суперечить Конституції, залишає ДБР карально-репресивним органом, посилює залежність цієї структури від президента.

Наша фракція підготувала системні поправки до закону, на жаль, вони не були враховані. Ми наполягали на незалежності ДБР і призначенні керівництва структури за участі міжнародних експертів.


Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Бійтеся данайців, що дари приносять, – бійтеся «служок», що відставляють голів ДБР!

Я й сам доклепати не міг, чому Європейська Солідарність не проголосувала за таку дивовижну нагоду звести рахунки з тим, хто став символом беззаконня та політичних переслідувань в Україні? Що-що, а відставку Романа Труби прибічники Порошенка мали б сприйняти з радістю. Так?

А от рано радіти. Зробивши десяток кліків мишкою і прочитавши уважно, ЩО прийняла щойно коаліція фракцій «Голос служок» («Голос» за законопроекти «Слуги народу» голосує як ніхто у ВР, не забуваймо), я все зрозумів. По суті сьогодні ДБР зробили службою повністю підконтрольною президентові Зеленському.

Що прийняла ВР?

По-перше, вона змінила механізм обрання директора Бюро. Відтепер конкурсна комісія буде складатися з 3 представників від президента, 3 від Верховної Ради і 3 від Кабміну. «Служки» вже похвалилися, що квота Кабміну відійде міжнародним організаціям. Простіше кажучи, думку міжнародних організацій тепер можна сміливо посилати… самі знаєте куди. У президента Зеленського своїх в комісії буде більшість.

По-друге. Директор ДБР відтепер по факту буде сам призначати собі заступників. Заступників директора призначатиме внутрішня конкурсна комісія під керівництвом директора Бюро. Простіше кажучи, представники громадськості до цього процесу доступу не матимуть.

Іншими словами, Державне Бюро розслідувань, яке мусило стати незалежною структурою, що покликана перебрати від прокуратури функції досудового слідства, перетворюється на прокуратуру №2. А тепер скажіть, якого лиха було ЄвроСолідарності, керівники якої були дотичні до створення ДБР, голосувати за ОЦЕ?

Скажете, все то дрібниці, головне – позбутися Труби? Шановні, та до лампочки мені, яке прізвище має директор ДБР – Труба, Вентиль чи Фланець. Допоки на Банковій головою ОПУ працює такий собі Андрій Богдан, директор ДБР може бути двох типів – той, хто влаштовує Богдана, або ніякий. А чого хоче Богдан, здогадатися можна навіть без записів з каналу «Трубу прорвало». Перевага Труби була лише в тому, що людина він явно невеликого розуму, тому й наробив зашкварів, які озлили патріотичну спільноту та викликали шок у фахових юристів. Якщо на посаду директора ДБР призначать когось більш розумного…

Окремо вражає те, що цьому перезавантаженню ДБР вже співають осанну відомі антикорупціонери з грантовим підґрунтям. Хоча чому дивуватися? Віталій Шабунін вже заявив, що «закріплення в Конституції повноважень президента стосовно звільнення і призначення директора НАБУ не загрожує незалежності антикорупційного органу». Тепер от перетворення ДБР на ланцюгових псів пана президента антикорупціонерів не турбує так само. Це за Порошенка всі вони ревіли від будь-якої спроби президента проконтролювати, чим займаються всі ці новостворені служби. Зеленському, мовляв, можна.

Звісно, подається це під соусом «перемоги» – перезавантаження ДБР водночас передбачило створення в складі ДБР управління з розслідування справ Майдану, куди мусять перейти слідчі з ГПУ, які вели ці справи раніше, тобто те, що вимагала адвокат родин Набесної сотні Євгенія Закревська. Але як раз за цю поправку ЄвроСолідарність проголосувала.

 

 

 

Поділитися:

Україна повинна утримуватися від прийняття неконституційних рішень у будь-якій сфері – Голова Верховного Суду

Сьогодні набув чинності Закон України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», яким серед іншого передбачено нові правила притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, включаючи можливість відкриття дисциплінарного провадження на підставі анонімного звернення, припинення повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та скорочення суддів Верховного Суду з двохсот осіб до ста.

З моменту внесення відповідного законопроєкту до Верховної Ради положення зазначеного Закону зазнали критики як з боку судової влади, так і з боку міжнародних партнерів, бізнес-асоціацій, юридичної спільноти.

Голосуючи за цей Закон та скріплюючи його підписом, Верховна Рада України й Президент узяли на себе політичну відповідальність за погіршення ситуації з доступом до правосуддя в Україні, нехтування гарантіями суддівської незалежності, порушення міжнародних зобов’язань України та розбалансування системи стримувань і противаг, що є основою будь-якої демократичної та правової держави.

Коментуючи прийняття нового Закону, Голова Верховного Суду Валентина Данішевська зазначила: «Судова система не вперше стикається з наступом на гарантії її функціонування та з порушенням європейських стандартів незалежності судової влади, проте цього разу будуть знівельовані ті серйозні надбання останніх чотирьох років, які неодноразово були позитивно оцінені нашими міжнародними партнерами, бізнес-середовищем та правничою спільнотою. Україна, як демократична і правова держава, повинна утримуватися від прийняття неконституційних рішень у будь-якій сфері, а насамперед, у захисті прав і свобод людини».

Ухвалюючи зазначений Закон, Україна вже вкотре продемонструвала відсутність послідовного реформування судової гілки влади.

«Верховний Суд виконуватиме покладені на нього завдання та функції, адже більш як 60 тис. справ очікують свого розгляду. Для нас важлива якість і своєчасність рішень Верховного Суду, на які сподіваються українські громадяни», – наголосила Голова ВС.

Джерело

 

Безвіз, прощавай?

Закон про ручні суди прийнято (відео)

Верховний Суд: ухвалення законопроєкту №1008 негативно вплине на доступ громадян до правосуддя

Верховний Суд звернувся до Президента і Верховної Ради (текст звернення)

Поділитися: