Томос – жирний цвях у домовину руского міра

Петро Порошенко

Вітаю усю велику православну українську родину в Україні та за її межами з другою річницею підписання Томосу для Православної Церкви України!

Великою честю і радістю для мене було разом із Предстоятелем Православної церкви України Митрополитом Епіфанієм брати участь у церемонії підписання і вручення Томосу у Стамбулі. З великим благоговінням, затамувавши подих, ми спостерігали тоді, як Його Всесвятість скріпив підписом цей історичний документ.

Дякую усім, хто доклав зусиль і всіляко сприяв досягненню нашої великої спільної мети. Нехай Бог береже і направляє Україну, нашу Православну церкву і усіх нас.

Слава Господу!
І слава Україні!


Митрополит Епіфаній

У цей зимовий період, напередодні очікування радісного святкування народження у світ Богонемовляти, ми згадуємо ще одну вагому для всіх нас подію: надання Патріаршого та Синодального Томосу про автокефалію Православної Церкви України. Саме цими днями два роки тому за Промислом Божим Вселенський Патріарх Варфоломій підписав Томос, і я як Предстоятель отримав цей історичний документ з рук Його Всесвятості у Константинополі (Стамбулі). А 6 січня, у Навечір‘я Різдва Христового, Томос прибув до України.

Великим та символічним залишиться цей день як в історії нашої Церкви, так і держави!

За ці два роки ми самим життям довели, що помісна Православна Церква України по праву перебуває у Диптиху Вселенського Православ’я, в сім‘ї Церков-Сестер. Ми зміцнилися і впевнено рухаємося вперед. Попри світову пандемію, інші виклики сучасності та, зокрема, шалену протидію з боку Росії, ми маємо вагомі здобутки, за що найперше дякуємо Богові.

Згадаймо, що кожен факт щодо становлення єдиної помісної Української Православної Церкви ставився під глум і сумнів нашими опонентами. Казали, що не буде Томосу, не буде визнання, а потім ще одного, і ще… а потім, що вони нібито «неповноцінні». Зазнали краху і спроби юридичних атак із їхніми псевдоаргументами. Тож вся брехня і наклепи розбивалися перед правдивою реальністю: незалежна помісна Православна Церква України відбулася. Це доконаний і незворотній факт. І якщо хтось стверджує, що нібито цей процес можна зупинити чи якимось чином скасувати, то він або навмисно говорить неправду, або лукавить, або просто помиляється.

Дорогі співбрати-архієреї, отці, брати і сестри у Христі! Відзначаючи другу річницю отримання Томосу, маємо, найперше, піднести подяку Главі Церкви, Господу нашому Ісусу Христу, за всі благодіяння та допомогу, які ми мали за цей час.

Закликаю усіх і далі жити за настановою Писання: «Нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми» (Рим. 12: 17). Маємо робити те, що залежить від нас, а в усьому іншому будемо покладатися на благу волю і промислительну дію Божу. Нехай Всемилостивий Господь і надалі благословляє нашу Помісну Церкву зростанням і утвердженням!


Ростислав Павленко

Передріздвяне диво. Саме так сприймалось два роки тому підписання Вселенським Патріархом Варфоломієм Томосу про автокефалію (незалежність) Православної церкви України.

Вперше у своїй тисячолітній історії Українське Православ‘я отримало вселенськи визнану незалежність.

Завдяки послідовній роботі Президента Порошенка і команди, мудрості та любові до України Вселенського Патріарха Варфоломія, далекоглядності українських ієрархів, молитвам мільйонів вірних диво стало реальністю.

Якщо віриш у перемогу і працюєш без упину, використовуючи (а подекуди створюючи) можливості, а не скаржишся на тяжку долю, – буде результат, успіх і перемога.

На віки.


Олександр Дедюхін

Ми відзначаємо другу річницю мегаісторичної перемоги України. Підписання Томосу про незалежність Православної Церкви України.

Кожна нова перемога — це новий рівень відповідальності, бо безвідповідальні до Царства Небесного не входять.

Російська імперія намагалася нас скувати залізними кайданами та псевдодуховними скрепами, але ми завдяки зусиллям Президента Порошенко та Патріарха Варфоломія відірвалися від духовно мертвої РПЦ ФСБ та продовжуємо будувати свою Церкву, свою державу.

Бути патріотом — це бути вірним. Ми, українськи віруючи, в першу чергу, є патріотами Царства Небесного. Але Царство Небесне починається в наших серцях і на нашій, Богом даній землі, тому ми маємо бути і патріотами України, щоби вписати Україну в перспективу Царства Божого.

Ми — бандерівці Небесного Царства, і хай Бог допомагає нам у нашій боротьбі.

Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!


Сергій Марченко

2 роки Томосу про автокефалію, або Інструкція, як, будучи атеїстом, не бути довбограєм.

1. Томос – це не про релігію, а про незалежність. В Російській православній церкві в Україні (УПЦ МП) сотнями років вчили українців молитися за російських царів та російських попів. Під час війни російські найманці гатили із російських церков артою по нашим. Томос – один з НАЙВАЖЛИВІШИХ кроків до вигнання московських попів з України та зменшення залежності від балалайні.

2. Релігія грала, грає і буде відігравати значну роль у державотворенні. Незважаючи на розвиток технологій і відсутність вагомих доказів існування богів, величезна частина суспільства вірила, вірить і буде вірити у божественну силу. І довбограї не ті, хто вірить у бога, а ті, хто ігнорує вплив релігії на сучасне суспільство.

3. Україна – молода держава із слабкими інституціями. Тому вона ОСОБЛИВО потребує будь-яких державотворчих інституцій. В тому числі й канонічної національної церкви, яку зробив можливою Томос.

4. Якщо ви – патріот, але тупий і не зрозуміли пункти 1-3, то просто гляньте, як палають пердаки за поребриком і в українських агентів впливу Москви від Томоса. Складіть 2+2 і зробіть висновки.

5. Якщо ви – не патріот, у мене для вас погані новини. З кожним роком кількість українців, що орієнтується на Москву, неухильно зменшується. Так, серед пенсіонерів, таксистів і проституток проросійські позиції досі міцні, але молодь ви вже програли. І Томос забив жирний цвях у домовину руского міра.

6. Томос не впав нам в руки просто так. Це була велетенська робота, значимість якої оцінять нащадки. Вітаю всіх громадян України, православних, а особливо, причетних до отримання автокефалії, що системно поглиблює відрив від Москви! Україна більше 300 років чекала на відновлення справедливості. Незалежно від політичних та релігійних симпатій майте мудрість оцінити історичну подію, сучасниками якої ми були.

 

Президент взяв участь в урочистому врученні Томосу про автокефалію Православної Церкви України (фото, відео)

Поділитися:

Петро Порошенко взяв участь у Подячному молебні з нагоди річниці Об’єднавчого Собору ПЦУ (фото, відео)

Петро Порошенко

15 грудня назавжди закарбується в історії незалежної України, адже цього дня народилася єдина автокефальна помісна Православна Церква України. Пригадую, як два роки тому з 9 ранку до 8 вечора велика кількість вірян молилися під стінами Святої Софії, і саме віра і молитва стали вирішальними.

Господь почув наші спільні молитви. У сузір’ї 15 зірок автокефальних православних церков з’явилася українська зірочка!

Для нас, українців, власна церква – один з ключових елементів незалежності України, гарантія нашої духовної свободи. Дехто розраховував, що наша церква не пройде крізь випробування, не буде визнана Церквами-Сестрами. Але під мудрим керівництвом Його Блаженства Митрополита Епіфанія Православна Церква України зміцнилася і нині користується заслуженою повагою усього світового православ’я. Церкви-Сестри продовжують визнавати нашу Церкву рівною серед рівних.

Вітаю усю велику православну українську родину в Україні і за її межами з річницею Об’єднавчого собору. Дякую за велику любов до України Вселенському патріарху Варфоломію, предстоятелю нашої церкви Епіфанію, ієрархам і всім учасникам Собору за їхню мудрість і українцям по всьому світу за молитви!

Слава Богу! Слава Україні!

* * *

Сьогодні, у річницю Об‘єднавчого Собору, мав приємну розмову з Вселенським Патріархом Варфоломієм. Як і всі наші діалоги вона була теплою і приязною.

Не втомлююся дякувати Його Всесвятості за любов до України, за те, що почув прагнення мільйонів українців звільнитися з московської духовної неволі. Дякую за благословення та підтримку нашого народу, і, найголовніше,  за надання Українській Церкві Патріаршого і Синодального Томосу про автокефалію. Не секрет, що і у визнанні ПЦУ іншими Церквами роль Вселенського Патріарха унікальна.

За особливу честь сприйняв запрошення Його Всесвятості зустрітися. Нам завжди є що обговорити. Чекатиму з нетерпінням.


Ростислав Павленко

Це був один із найважчих, найвідповідальніших, але за підсумком – найщасливіших днів.

Зусилля і церковної спільноти – представників трьох церков, і держави – Президента Порошенка, всієї команди, дипломатів, депутатів, урядовців, із допомоги українським православним у реалізації споконвічного бажання мати свою, незалежну, визнану світовим православ’ям Церкву, були реалізовані волею Об’єднавчого Собору.

Вселенський Патріарх і Синод Вселенської Патріархії прийняли історичне рішення і надали об’єднаній Церкві Томос про автокефалію.

Далі – початок приєднання парафій до Української Церкви, визнання Церквами-Сестрами…

Політика “какая разніца”, яка зараз править бал, може дещо уповільнити, але не зупинити розвиток Української Церкви. Адже не можна спинити історичний процес і розвиток народу, тим більше духовний розвиток.

Тому зазнали поразки всі спроби Росії завадити процесу створення Православної Церкви України, як не матимуть успіху її спроби перешкодити українським православним мати свою, незалежну Церкву у єдності із світовим православ’ям.

Щирі вітання і многая літа!


Я щасливий, що наша Церква укріплюється – Порошенко у Софійському соборі

 

15 грудня 2018 року став великим днем в історії України та світового Православ’я. Про це сказав п’ятий Президент, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко після Подячного молебню у Святій Софії.

Подячний молебень у Святій Софії Київській очолив Блаженнійший Митрополит Епіфаній у співслужінні з архієреями Православної Церкви України. У спільній молитві також взяв участь представник Вселенського Патріархату митрополит Гальський Еммануїл.

Порошенко наголосив, що під час Об’єднавчого Собору два роки тому була втілена мрія поколінь українців, які 300 років молились за свою Церкву.

«Сьогодні насправді ми відзначаємо великий день. Два роки тому в цьому святому місці, древньому храмі Святої Софії відбулося диво, відбулося чудо Господнє. Бо під час Об’єднавчого Собору була втілена мрія поколінь українців. Українці 300 років молилися Господу і просили про те, щоб він подав їм об’єднану помісну православну єдину українську церкву. І Господь почув наші молитви. Хоча здається, що два роки – це дуже коротка відстань, коли ми зможемо оцінити велич події, яка трапилася два роки тому. Але ми звертаємося до Господа з вдячністю, тому що за ці два роки, незважаючи на численні випробування, які чекали на нашу церкву, ми їх з честю пройшли», – зазначив Петро Порошенко.

«Знищення нашої церкви було елементом гібридної війни. Бо ворог атакує нас не тільки на фронті. І боронять нас не тільки наші воїни. Але боронять нас молитви священиків, вірних нашої церкви», – наголосив п’ятий Президент. Порошенко подякував ієрархам за мудрість, а українцям всього світу – за молитви та віру.

«Наголошую, що це стало можливим завдяки великій любові до України і великій вірі в Бога його Всесвятості Вселенського патріарха Варфоломія. Багато хто був слабким і не вірив, що це відбудеться. І лише його Всесвятість точно знав, демонстрував це постійно протягом довгих трьох років моїх, моєї команди, наших переговорів з Вселенським Патріархом», – зазначив Порошенко.

«Я дуже щасливий тому, що наша церква укріплюється. Вже ми маємо, крім Томосу від його Всесвятості Вселенського Патріарха, рішення Елладської, Олександрійської, Кіпрської церкви. Хочу наголосити, що це є величезна робота ваша, Вселенського Патріархату, наших дипломатів. Можу наголосити, що як тільки буде легше з пандемією, ми чекаємо ще рішення декількох церков», – зазначив Порошенко.

«Нехай ті, хто прагнув зупинити створення нашої церкви не сподіваються. Рух визнання світовим православ’ям нашої церкви точно не зупинити», – наголосив Порошенко.

У промові після Подячного молебню у Софійському Соборі Предстоятель Православної Церкви України Митрополит Епіфаній висловив подяку п’ятому Президенту.

«Сьогодні я також хочу висловити щиру подяку вам, Петро Олексійовичу тому що ви тоді справді доклали надзвичайних зусиль для того щоб ця подія відбулася. І зараз ви не тільки вболіваєте, але і допомагаєте і сприяєте для того щоб українська церква далі розвивалася. Якщо ми будемо в єдності і надалі робити все від нас залежне о побачимо що Господь і надалі буде нас сподобляти все більше благословенних успіхів. Тому сьогодні бажаємо вам міцного здоров’я сили і натхнення і надалі робити багато добрих і корисних справ для нашої української держави та нашої визнаної помісної Української Православної Церкви», – сказав Предстоятель ПЦУ.

Джерело

 

Подячний Молебень з нагоди Другої річниці Об’єднавчого Собору

 

Фото © Михайло Палінчак

 

Об’єднавчий Собор (наживо)

Виступ Президента України на Всеукраїнському Православному Об’єднавчому Соборі (фото, відео)

Виступ Президента за результатами Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору (фото, відео)

Петро Порошенко привітав українців з річницею об’єднавчого собору Православної Церкви України (фото, відео)

Поділитися:

Звернення Петра Порошенка у річницю Нормандського саміту (відео)

 

П’ятий Президент, лідер партії «Європейська Солідарність» у річницю Нормандської зустрічі в Парижі запропонував конкретні кроки на шляху до забезпечення миру на Донбасі. У своєму відеозверненні він наголосив, що влада повинна через відновлення реформ, дотримання верховенства права, успіху на антикорупційному фронті та економічне зростання зміцнювати стійкість України у відсічі російському агресору.

«Пропоную таку філософію руху до миру на Донбасі на основі виконання Мінських домовленостей.

  • По-перше, відновлення роботи над «дорожньою картою» імплементації Мінська, яка б передбачала чітку послідовність кроків на основі верифікації з боку ОБСЄ і дотримання принципу «спершу безпека».
  • По-друге, закриття кордону і чіткий графік виведення російських окупаційних військ і озброєння з Донбасу.
  • По-трете, розміщення «блакитних шоломів» ООН з підтримання миру на території ОРДЛО за мандатом Ради Безпеки ООН, яка б сприяла виконанню безпекових зобов’язань і створенню належних умов для проведення місцевих виборів.
  • По-четверте, постійне підвищення санкційного тиску на російського агресора.
  • По-п’яте, зміцнення української армії через посилення її матеріально-фінансового забезпечення та пожвавлення співпраці з міжнародними партнерами з метою отримання високотехнологічної летальної зброї.
  • По-шосте, активніша участь американської сторони у переговорному процесі на донбаському треку, в тому числі через її залучення до нормандського формату після зміни адміністрації в Білому домі», – зазначає Петро Порошенко.

П’ятий Президент також зазначив, що задля зустрічі з Путіним Зеленський погодився на поступки, які «обнулили» принцип «спершу безпека». «І тепер українські дипломати мусять докладати чимало зусиль, щоб до нього повернутися», – констатує Порошенко.

Він наголошує: через рік на Банковій минула ейфорія від зустрічі у Парижі. «Стріляти не припинили. Стріляти стали на так часто – це правда. Загиблих менше, і це добре. Але мир не настав, і навіть не наблизився», – констатує лідер «Європейської Солідарності».

«Я не грішу на Зеленського, бо війна – це злочин і відповідальність Путіна. Я хочу, щоби влада із допущених помилок зробила висновки. Нормандський процес, за розблокування якого дехто почепив собі медальку, зупинено. Заморожено процес звільнення українських заручників. А Цемаха, який збивав «Боїнг»; беркутів, які мали назвати в суді замовників розстрілу Майдану; найманців-вагнерівців Путін вже отримав. Україна натомість втратила ключових виконавців і свідків злочинів російського керівництва», – говорить Порошенко.

Він застерігає, що хитка пауза на Донбасі в будь-який момент може вибухнути новою ескалацією.

«На дипломатичному фронті українська влада практично згорнула боротьбу з Кремлем. Це дезорієнтує наших міжнародних партнерів», – зазначає Петро Порошенко.

Він наголосив, що ключовим позитивом є активність проукраїнських сил і справжніх патріотів, які не дозволили владі перетнути «червоні лінії».

«Європейська Солідарність у співпраці з суспільством і волонтерами буде пильнувати, щоб не допустити капітуляції під виглядом миру. Ми готові підставити плече владі, якщо вона цього захоче, аби консолідованими зусиллями відновити територіальну цілісність і суверенітет України», – наголошує лідер опозиції.

Джерело

Поділитися:

Кілька порад спічрайтерам Зеленського

Тамара Горіха Зерня

Зеленський на своєму телеграм-каналі висловився про річницю референдуму за проголошення Незалежності України. На офіційному президентському сайті жодного звернення чи привітання з нагоди досі немає, там вітають з професійним святом прокурорів, але ми не дивуємося. Злі язики кажуть, що у нас і Президента немає.

Оскільки після місячного затемнення у редакції запанувало людинолюбство, ми вирішили дати кілька порад спічрайтерці Зеленського, яку він з йому відомих причин не може звільнити. Але і нести далі цю валізу без ручки неможливо, у нас же кров з очей, коли ми бачимо, як вони корячаться.

Отже, Вова, запам’ятовуй.
По-перше, припиняй згадувати дітей. Ти це вже зробив вісім чи двадцять разів, а ще з часів свого кевееношного минулого маєш пам’ятати, що жарт, повторений більше трьох разів, загрожує побиттям.

По-друге, назавжди забудь фразу «ми воювали». Як тільки тобі підсовують текст зі словами «зброя», «захищати», «ціною власного життя» і т.д., згортай промову трубочкою і прикурюй. Так само, коли тобі приносять слова про гідність, хоробрість, самопожертву чи просто порядність, викреслюй зразу. Вони тебе тролять, Вова. Знущаються і плюють в очі. У твоєму персональному контексті будь-який натяк на збройну боротьбу є знущанням.

Ну і нарешті, але не в останню чергу. Можна навіть сказати, що це головне.
Забудь слово «фейсбук» і всі похідні. Ніяких фейсбук-баталій, ніяких проплачених ботів, ніяких війн проти тебе у соцмережах, викинь цей контекст.

Ми розуміємо, що твоє персональне життя зосереджене у смартфоні. Що всі твої дні проходять у мріях і роздумах, і ти скролиш і скролиш безконечно. Просто повір, у більшості людей все інакше. Вони живуть реальним життям, працюють на реальних роботах, розраховуються у магазині реальними грошима і хворіють реальними хворобами.

І їхні реальні настрої ти найближчим часом відчуєш на собі, на власній шкірі. І тоді блокуванням твого акаунта на ФБ не обійдеться, Вова. І попередники, яких ти так боїшся, і наступники, які розправляють крила прямо зараз, клюватимуть не по паспорту і шматуватимуть зовсім не кількість підписників.

Ну і користуючись нагодою, звертаємося до читачів нашої сторінки.
Друзі, вітаємо зі святом. Це правда, що за спиною у нас десятиліття боротьби. Але одночасно це і десятиліття життя. Повноцінного, насиченого, яскравого, у якому рік іде за три, але жодної хвилини з цих років ми нікому не віддамо, не забудемо і не проміняємо на щось інше.

Попереду також злети і падіння, але що б там не було, наша Україна стоятиме як твердиня, незворушна і непереможна. І ми зробимо все можливе, щоб тридцяту річницю Незалежності та референдуму ми з вами зустріли у зовсім іншому настрої, згадуючи зелене непорозуміння як курйозний сон.

 

Постери © Andriy Yermolenko

Поділитися:

«Уроки Вільнюсу» має пам’ятати кожен можновладець та політик – Петро Порошенко

Петро Порошенко

У цей день, рівно 7 років тому на Вільнюському саміті «Східного партнерства» людина, обрана президентом України, вирішила піти супроти волі власного народу, проігнорувати суспільний консенсус щодо європейського майбутнього нашої держави та зрадити нас на користь Росії.

Відмова укласти Угоду про асоціацію з Євросоюзом – попри надзвичайні очікування більшості українців, та відверті загравання з Кремлем стали початком кінця режиму Януковича.

Патріотичний імунітет України тоді спрацював на відмінно і дотепер є чітким нагадуванням всім політичним силам в Україні.

«Уроки Вільнюсу» має пам’ятати кожен можновладець та політик, який пов’язує своє майбутнє із суверенною, незалежною, європейською Україною.

Особливо, якщо знову захочеться домовитись із Кремлем за спиною в українців, або продати європейські цінності та демократичне майбутнє української нації за кубометр газу, кіловат дешевої російської енергії чи токсичні кремлівські кредити.

Про всяк випадок завжди тримаю напоготові саме ту ручку, яку не наважився застосувати колишній злочинний режим у Вільнюсі, спробувавши звернути Україну з омріяного європейського та євроатлантичного інтеграційного шляху.

Вірю, що колись нею ми ще підпишемо домовленості про інтеграцію України і до ЄС, і до НАТО. Йдемо своїм шляхом!

Поділитися:

Петро Порошенко у спільному телемарафоні трьох телеканалів до 7 річниці Революції Гідності. 20.11.2020 р. (відео)

 

На відміну від нинішньої влади, мільйони українців, громадські діячі, журналісти, дипломати шанують і відзначають День Гідності та Свободи. Про це заявив п’ятий Президент, лідер партії «Європейської Солідарності» під час телемарафону в ефірі телеканалів «Прямий», «Еспресо» і «5 канал». Він наголосив, що вважає День Гідності та Свободи другим днем народження незалежної України.

«В українському народі вже на генетичному рівні присутня відмінність від того, що відбувається в Білорусі, від того, що відбувається в Росії. Ми інші, бо ми дуже високу ціну заплатили за наше право бути незалежними і за наше право бути європейськими», – наголошує Петро Порошенко.

«Українці п’ять років пишалися тим, що ми рухаємося в Європу. Українці вірили в те, що врешті-решт ми набудемо повномасштабного членства в Європейському Союзі», – переконаний Петро Порошенко.

«21 числа – і я дуже добре пам’ятаю цей день – українці вийшли не для того, щоб змінювати владу. Не для того, щоб вимагати підвищення рівня життя – це неправда. Українці вийшли, бо вони не згодні з тим, що у них забрали право рухатися в Європу, вважати себе європейським народом», – наголошує п’ятий Президент.

«Чи підтримка європейського курсу за ці роки стала більша чи менша? Більша. Що цьому сприяло? П’ять років реформ. Лише безвіз – згадайте, коли 11 червня 2017 року наша команда запроваджувала безвіз, що казали тоді наші критики. Вони казали – він нікому не потрібен, безвізом можуть скористатися тільки декілька тисяч осіб, а решта як сиділи, так і будуть сидіти по своїх хатах. І українці яскраво продемонстрували – ні», – констатує Петро Порошенко.

«Я хочу дуже подякувати українському народові, 70% якого, незважаючи на тотальну кампанію фейкових новин, дискредитацію європейського і євроатлантичного напрямків, твердо переконані, що майбутнє України – у членстві в ЄС. Що безпека України – особливо після брутальної агресії Росії – є тільки в НАТО. Це потужне щеплення проти 70-річного обдурювання, отруєння нашої нації», – наголошує п’ятий Президент.

Джерело

Поділитися:

Питання заручників і зниклих безвісти замовчується владою

Ірина Геращенко

Рік тому в Україну повернулися військовополонені моряки та політв’язні Кремля. За їх свободу відчайдушно боролися тисячі людей доброї волі в усьому світі. Боролася за їх звільнення й наша політична команда, дипломати, ЗСУ, що, ризикуючи життям, ловили на Донбасі російських окупантів, яких ми готові були передати Кремлю в обмін на Наших. Звільнення моряків стало можливим завдяки рішенням Гамбурзького морського трибуналу. Путін віддав політв’язнів в обмін на Цемаха, причетного до збиття МН17.

Ціна свободи завжди висока. Я хочу ще раз подякувати морякам і політв’язням, які пройшли путінські тюрми, за Вашу мужність і гідність, за приклад патріотизму і віри в Україну, яку ви демонстрували в найважчих умовах. Хочу подякувати вашим родинам, з якими спілкувалася ці роки, за приклад Любові, боротьби, віри. Хочу подякувати всім причетним до звільнення. Попри свою опозиційність до Зеленського і його команди я завжди наголошую, що вважаю звільнення заручників чи не єдиним позитивним результатом його роботи і підтримую кроки по звільненню бранців.

Пройшов рік. В парламенті й досі не прийнято закон про статус заручників, військовополонених і зниклих безвісти, хоч наша команда зареєструвала кілька варіантів законопроектів, розроблених разом з родинами бранців, а один прийнято в першому читанні попереднім парламентом і закинуто в турборежимі новими обличчями…

На жаль, в заручниках на Донбасі, в Криму, в РФ залишаються сотні українців і кримських татар, серед них Валентин Виговський, інші . Обмін всіх на всіх, розрекламований владою, не відбувся, хоч нинішня влада віддала Путіну всіх, кого той прагнув отримати – беркутівців, терористів, вбивць. Попри бравурні обіцянки влади про домовленість з «другой стороною» до заручників так і не допустили МКЧХ, інші гуманітарні місії. Заблокована робота з пошуку зниклих безвісти. Відповідальність за це повністю лежить на РФ і її маріонетках.

Але обурює, що українська сторона про це мовчить, питання заручників і зниклих безвісти замовчується, наші представники в ТКГ все більше і все голосніше говорять про те, що має зробити Україна в політичному блоці, й мовчать про гуманітарну катастрофу, тотальне порушення прав людини в РФ, про незаконне утримання бранців, недопуск міжнародних гуманітарних місій .

Наш обов’язок – прийняти відповідне законодавство і узаконити статус політв’язнів і військовополонених. Буду вимагати на найближчій погоджувальній раді негайно винести в сесійну залу закон, який давно готовий до 2 читання, але в монобільшості інші пріоритети…

Маємо збирати докази злочинів Кремля, за які Путін і Ко мають відповісти в Гаазі.

Всім звільненим – здоров‘я, щастя, самореалізації та перемог ! Дякую за вашу боротьбу за Україну і в тюрмах Кремля, і зараз, на волі.

 

На фото: Роман Сущенко після звільнення, 7 вересня 2019 року .

Поділитися:

Українська влада має поглиблювати інтеграцію України з ЄС – Порошенко про річницю Угоди про асоціацію

Петро Порошенко

Кожна річниця, пов’язана з Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, є для мене особливою нагодою згадати весь складний шлях та всі наші спільні зусилля для досягнення успіху.

Одразу у пам’яті спливають і героїчні місяці Євромайдану, і зрада Януковича та його кліки, і подвійне підписання документа, і жорсткі дискусії з росіянами щодо поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, і активна боротьба Росії в європейських столицях для унеможливлення ратифікації Угоди, і синхронна ратифікація документа у Верховній Раді та Європарламенті, і криза нідерландського референдуму, і наш спільний з лідерами ЄС пошук виходу з тієї, здавалось, абсолютної безвиході.

Сьогодні мало хто вже згадує про всі ці перипетії та моменти надзвичайного емоційного напруження, здається, що ніби так завжди і було. Безвіз, асоціація – я радий, що ці здобутки моєї каденції стали невід’ємною частиною сучасної України, її ідентичності, її теперішнього та майбутнього.

Нагальним завданням влади є забезпечення належного виконання Угоди про асоціацію, поглиблення інтеграції України до внутрішнього ринку Євросоюзу та досягнення критеріїв членства нашої держави в ЄС. Без професійної компетентної системної роботи всіх гілок влади, громадянського суспільства, бізнесу досягнути успіху неможливо. Влада має припинити шукати шляхи здійснення ревізії чи згортання нашої асоціації з ЄС, а натомість розпочати амбітний діалог з партнерами щодо масштабного оновлення Угоди для забезпечення європейського рівня життя наших громадян.

Майбутнє України – в ЄС! Європейська Солідарність продовжить робити все можливе для якнайшвидшого наближення цього історичного моменту.

Поділитися:

Петро Порошенко привітав ЄС із річницею Шенгену

Шенгенська угода стала однією з підвалин європейського інтеграційного проекту. Україна має розвивати успіх безвізу, який здобула команда п’ятого Президента Петра Порошенка, і продовжувати наполегливу євроінтеграційну роботу. Про це лідер партії «Європейська Солідарність» пише на своїй сторінці у мережі Facebook з нагоди 35-річчя Шенгенської угоди.

Вітаю громадян держав-членів Євросоюзу з 35-ю річницею Шенгенської угоди!

Шенген відкрив для європейців свободу руху континентом без перевірок на кордонах і став одним з стовпів європейського інтеграційного проекту.

Я мрію, щоб одного дня Україна також стала частиною Шенгенського простору. Для розвитку нашого спільного успіху щодо безвізу у 2017 році на саміті Україна-ЄС я запропонував лідерам ЄС розпочати діалог щодо асоціації України з Шенгенською зоною — амбітний та складний проект. Наша команда була готова до його успішної реалізації. Шкода, що команда Зеленського не діє на стратегічну перспективу.

Не соромтеся, беріть і продовжуйте нашу естафету в інтересах України!

Джерело

Поділитися:

Петро Порошенко в ефірі телемарафону до третьої річниці безвізового режиму з країнами ЄC (фото, відео)

Петро Порошенко: Нинішня влада на догоду Росії збавляє темпи євроінтеграції – це безвідповідально і небезпечно

 

Україні не можна збавляти темпи євроінтеграційних процесів. Нинішня влада, сподіваючись у такий спосіб «умиротворити» Путіна, тим самим тільки підігріває його апетити. Про це в ефірі телемарафону до третьої річниці безвізового режиму з країнами ЄC в ефірі телеканалів «Прямий», «5 канал» та «Еспресо» заявив п’ятий Президент України, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко.

Порошенко нагадав, що рух до Європи протягом 2014-2019 років був дуже динамічним і результативним, і з перших днів президентської каденції його команда взялася до роботи над амбітними європейськими та євроатлантичними перспективами України.

«Я хочу наголосити, що в перший місяць в червні 2014 року – пройшло буквально 2 чи 3 тижні, я поїхав у Брюссель і підписав Угоду про асоціацію з ЄС – запрацювала поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі. Чітко визначені і підписані необхідні документи для безвізу. Отримали необхідні консультативні і фінансові можливості для того, щоб зробити наш рух в Європейський Союз незворотнім. Підписані і запрацювали необхідні для укріплення обороноздатності держави, і ми почали вже в серпні місяці 2014 року будувати українську армію за стандартами НАТО. Наголошую, що в 2014 році в червні, коли я був обраний, законодавчо офіцерам НАТО було заборонено вхід до Генерального штабу Збройних сил України і до Міністерства оборони», – зазначив Порошенко.

«Кожен місяць наскільки рішуче змінювалися стандарти для наших Збройних Сил, бо це був перший пріоритет, бо ми мали побудувати Збройні Сили для того, щоб одразу дати відсіч російському агресору. Кожен місяць відбувалися найрішучіші кроки у напрямку Європейського Союзу, у напрямку євроатлантичної інтеграції України. І в 2019 році попередній склад Верховної Ради святкував як величезне свято зміни до Конституції – коли був ухвалений мій проект змін до Конституції, де чітко визначено, що мета зовнішньої та внутрішньої політики України є повноцінне членство в Євросоюзі і НАТО», – нагадав Порошенко.

«Весь час нам говорили, що воююча країна не може бути членом НАТО. Наголошую, так само говорили, що воююча країна не отримає безвіз», – зауважив Петро Порошенко.

Він наголосив, що Росія за умови нинішніх цін на нафту та санкцій буде змушена зупинити агресію проти України. «Ми точно переможемо, і війна буде закінчена відновленням суверенітету і територіальної цілісності нашої держави», – переконаний Порошенко.

Він зауважив, що однією з найголовніших умов для цього є тісна безперервна співпраця із європейськими партнерами.

«Подивіться лише наші плани протягом наступного тижня – 17 червня у нас буде саміт Європейської Народної Партії, де «Європейська Солідарність» є членом цієї родини європейської. Найбільшої, найсильнішої політичної родини Європи. Я хочу наголосити, що сьогодні я як голова партії «Європейська Солідарність», як п’ятий Президент України запрошений для участі в Саміті ЄНП», – повідомив Порошенко.

«18 червня відбудеться саміт Східного партнерства, де 28 країн членів Європейського Союзу плюс шість країн Східного партнерства – а саме через механізми Східного партнерства було запроваджено Угоду про Асоціацію – буде проведено саміт і це надзвичайно важливо стосовно конкретної практичної реалізації змін європейських в країнах Східного партнерства», – зазначив п’ятий Президент.

«І 19 червня відбудеться саміт Європейської Ради, і ми дуже сподіваємося, і з цього приводу я говорив і з послами, і з головами держав і урядів країн членів Європейського Союзу, і сьогодні ми говорили з Дональдом Туском – Президентом Європейської Народної Партії – 19-го буде продовжено санкції проти РФ за агресію проти суверенної незалежної України», – зазначив Порошенко.

«Якщо ми збавимо темп, замість реальних кроків по темпу, який ми взяли за попередні п’ять років, буде лише балаканина, лише спроба не образити Росію, не роздратувати Путіна. Щоб, не дай, Боже, ми ні в якому разі не викликали вогонь на себе, назвавши Росію – агресором, Путіна – людиною, яка запровадила і несе відповідальність за десятки тисяч життів українців, які загинули і були поранені внаслідок російської агресії, захоплення Криму і Донбасу – це дуже безглузда і безвідповідальна політика. Ми маємо рішуче боротися за Україну, і по-іншому не буде», – застеріг Порошенко нинішню владу.

Джерело

 

Петро Порошенко звернувся до Зеленського: Вороги України – не патріоти, а ті, хто прийшов на нашу землю як агресор і вбиває наших громадян

Політичні переслідування волонтерів, ветеранів війни проти Росії та опозиційних політиків дискредитують Україну, руйнують її правову систему і свідчать про страх влади. Про це в ефірі телемарафону до третьої річниці безвізового режиму з країнами ЄC в ефірі телеканалів «Прямий», «5 канал» та «Еспресо» заявив п’ятий Президент України, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко. Він закликав президента Зеленського врешті решт усвідомити, що справжній ворог сидить у Кремлі.

«Подивіться, що відбулося сьогодні – сьогодні пред’явили підозру у вбивстві Сергію Стерненку, лідеру одеського Правого сектору за те, що він, захищаючись, боронився від двох нападників, які намагалися його вбити, і причому не перший раз. Сьогодні йому пред’явили підозру. Двом фантастичним українкам, яких дякуючи таким безглуздим діям влади знає вся Україна, а може і весь світ – це Софія Федина і Маруся Зверобій – їм пред’явили підозру за пост чи в Ютубі, чи у Facebook. У якій демократичній країні світу можна собі це уявити?», – зауважив лідер партії «Європейська Солідарність».

«По справі Шеремета затримані троє українських добровольців, півроку вони перебувають за ґратами без будь-яких доказів, лише тому, що хтось з’явився на пресконференцію з цього приводу. З завзяттям проторять за грати українських добровольців. Сьогодні знищується українська судова система. Безумовно, це є дискредитація України. Відсутність верховенства права, відсутність демократії, відсутність права на гарантований захист, відсутність гарантії конституційної», – наголосив Петро Порошенко.

Він зауважив, що вже рік як силовики намагаються знайти хоча б якісь підстави для звинувачень. «Щоб підтвердити брехню, яка рік тому лилася на адресу нашої команди. Єдине, що вони змогли знайти – коли я як Президент, як Верховний Головнокомандувач, як Гарант суверенітету і територіальної цілісності держави видав Указ по призначенню заступника керівника збройного формування. Відповідно до Конституції Указ Президента є обов’язковим до виконання на всій території України. Указ не скасований, є презумпція конституційності, може бути скасований лише Конституційним судом», – зазначив Порошенко.

Це означає лише одне – влада налякана, влада боїться, влада не знає що робити, – переконаний Петро Порошенко. Він у прямому ефірі звернувся до президента Зеленського: «Ви мені не ворог, я з вами не борюся, навпаки – якщо важко, наша команда завжди готова підставити плече, бо ми дуже любимо Україну. Мій ворог – агресор, який прийшов до нас зі зброєю. Повірте, це і ваш ворог. Мій ворог – ті, хто прийшли і вбивають українців. Повірте, це і ваші вороги. І коли ви намагаєтеся, – ви, влада, може, президент не має до цього відношення, під час жахливої кризи відсутність хліба збираєтеся замінити поп-корном – українці дуже розумна нація і на це вдруге не поведуться. Країну треба об’єднати, державницькі сили треба об’єднати, і спільно як в 2014 разом виступити на захист нашої держави. Тоді буде успіх. Це моя порада», – резюмував п’ятий Президент України.

Джерело

 

Марафон: три роки без віз | «Прямий», «П’ятий канал» та «Еспресо» (повне відео)

Поділитися:

Дональд Туск під час розмови з Порошенком: Ми з вами – політики, які прагнуть будувати (фото, відео)

 

Президент Європейської народної партії, екс-Голова Європейської Ради Дональд Туск під час конференц-спілкування із п’ятим Президентом Петром Порошенком з нагоди третьої річниці безвізового режиму передав сигнал нинішньому керівництву України про необхідність поваги до політичних опонентів і дотримання принципів демократії та законності.

«Ви маєте демонструвати повагу – і це сигнал нинішнім політичним керівникам – у першу чергу  до демократичних стандартів та законності, солідарності щодо ваших опонентів, якщо ви хочете побудувати сучасну, демократичну державу. Я переконаний, що щонайменше для декого є цілком зрозумілим, що я маю на увазі», – наголосив Дональд Туск.

Він також відзначив величезну роль п’ятого Президента Порошенка у європейському реформуванні України.

«Ваш президентський термін на чолі вашої країни був найкращим прикладом у нашій спільній історії. Прикладом політичного лідерства найвищої якості. І це і моя роль сьогодні – переконати моїх партнерів в Європі продовжувати те, що ми спільно розпочали, і що ми досягли у відносинах між Україною і Європейським Союзом. Я можу повторити, що ви можете розраховувати на мене. Я зроблю все можливе, щоб переконати своїх партнерів у Брюсселі та серед європейських столиць продовжувати наш шлях, проєвропейський шлях у Києві», – зазначив Туск.

«Третя річниця запровадження безвізового режиму – це гарна нагода для того, щоб ще раз висловити привітання з цим досягненням. Та подякувати всім українцям, які змогли змінити хід історії, і не лише вашої власної країни, а всього регіону. Під цим я маю на увазі такі події, як Помаранчева революція, Революція Гідності на Майдані, героїчний захист територіальної цілісності України проти російських атак, а також  Угоду з Європейським Союзом, включно, звісно, з безвізовим режимом», – сказав Туск.

Він відзначив надзвичайні зусилля і наполегливість п’ятого Президента на шляху до безвізу.

«Ви пам’ятаєте, що я завжди це повторював і в Києві, і в Брюсселі: Європейська Україна – це спільна мета і Європейського Союзу, і вашого народу. Немає справедливої і безпечної Європи без незалежної і суверенної України. Дозвольте мені ще раз подякувати вам, пане Президенте, ми багато років працювали з вами заради того, щоб наша спільна мета щодо вільної України як частини Об’єднаної Європи була досягнута.

Правда у тому, що завдяки вашій рішучості ми подолали багато складних перешкод включно з питанням віз. Мені навіть складно згадати, скільки разів ви особисто включалися у вирішення цього питання. Певно, йдеться про десятки, а то й сотні зустрічей, телефонних дзвінків, листів, заяв, що були присвячені цьому питанню. Ви нас замучили повністю вашою впертістю, але воно того було варто слухати вас», – згадує Дональд Туск.

Він також зазначив, що для державних діячів значення мають саме ті справи, які слугують народу.

«Ми маємо право бути задоволеними тим, що нам вдалося забезпечити реалізацію стількох проектів, які є більш важливими, ніж те, що закони політики розуміють під суперництвом лише між партіями і лідерами. І одним з таких наших проектів точно є безвізовий режим. Ми з вами – політики, які більше прагнуть будувати, аніж підкоряти. І якщо будувати, то краще будувати мости, ніж стіни. Якими б не були політичні обставини, ви завжди можете розраховувати на мене і на європейських християнських демократів. Я ще раз дякую вам за вашу рішучість, добру волю і креативність. Я завжди вважатиму нашу співпрацю і за часів, коли я був прем’єр-міністром Польщі, і президентом Європейської Ради, і нашу нинішню співпрацю як один з найкращих прикладів того, як треба використовувати, в тому числі і особисту довіру та розуміння, для того, щоб досягати найскладніших цілей», – сказав Президент ЄНП.

Джерело

Поділитися:

Три роки тому Україна отримала безвіз (фото, відео)

Петро Порошенко

3 роки, як діє безвіз з країнами ЄС.

3 роки, як українські громадяни користуються свободою руху — одним із стовпів європейської інтеграції.

3 роки, як нам вдалося втілити у життя мрію мільйонів українців і відкрити новий вимір свободи без кордонів.

3 роки, як впала паперова завіса, яка протягом років відділяла українців від європейської сім’ї.

Безвіз — історія нашого успіху.

11 червня 2017 року наша команда довела свою відповідальність та здатність реалізовувати складні стратегічні проекти на користь українського народу, попри бажання заблокувати процес надання безвізу з боку деяких симпатиків РФ та антипатиків України.

Шкода, що нинішній українській владі бракує лідерських якостей, щоб продовжити започаткований нами шлях. Навпаки — вони вголос говорять, що курс на членство у ЄС у Конституції їм заважає. Напевно, шкодить їм європейський ринок енергетики, чиста відновлювальна енергія, відкриті закупівлі, європейська модель державної служби. Мабуть, тому з риторики перших осіб держави зараз зникло саме слово «Євросоюз».

Але ми не дамо перетворити безвіз на безвиїзд. Не дамо повернути Україну до політики багатовекторності та зупинити наш євроінтеграційний потяг. Ми разом захистимо європейський вибір України і нікому не дозволимо зруйнувати підвалини нашої державності та затягнути нас назад у «братній» зашморг російської імперії.

Я вірю: Україна буде в НАТО, Україна буде в Євросоюзі, і ніщо, ніхто і ніколи нас не зупинить. Слава українському народу! Слава Україні!


Ірина Геращенко

Три роки тому Україна отримала безвіз. Його, можливо, на хліб не намажеш, але в час карантину ми всі ще раз гостро відчули, яка це цінність – відкритість світу, безбар’єрність кордонів, гордість за український паспорт, економія часу, коли не треба збирати тону папірців і ганяти візовими центрами, здешевлення авіасполучень і залучення лоу-костів на український ринок.

Турборежимовці не втомлюються щодня хаяти попередньою владу і кричати про «ащовизробилизап’ятьроків». Ми зробили багато. Разом з Армією звільнили частину захопленого Донбасу, разом з українським народом зберегли державу, наблизилися до ЄС і НАТО, реформуючи українське законодавство, підписали Угоду про асоціацію, отримали безвіз.

Три роки тому я виграла купу шампанського і парі, адже навіть найближчі подруги не вірили, що нам дадуть безвіз в час війни. А я вірила. І сумлінно працювала над цим як голова комітету євроінтеграції, а потім перша віце- спікерка. Саме я презентувала в раді закони, які відмовилися представляти чоловіки :), про заборону дискримінації в трудовому законодавстві, зокрема й за сексуальною орієнтацією (повага до прав людини – фундаментальна засада ЄС. І я вам скажу, що навіть антикорупційне законодавство проходило в залі ВР простіше, ніж істерики-байки про «содом і гоморру»). Ми дуже багато працювали з громадянським суспільством і експертами для виконання 4 блоків програми, необхідної для отримання безвізу. Це життєвий етап і професійний досвід, яким можна пишатися .

Безумовно, це командна робота, лідером процесу був президент Порошенко, якому на саміті Східного партнерства в Ризі вдалося відбити політичну умову: безвіз після деокупації Криму і Донбасу… Це були зусилля сотень висококласних профі, в першу чергу, наших дипломатів, і я щиро дякую міністру Клімкіну, заступнику з євроінтеграції Лані Зеркаль, сотням наших дипломатів, які переконували Брюссель, Париж, Берлін про необхідність безвізу для українців . Ми працювали в тісній комунікації з АП, КМУ, ВР.

Пишаюся нашими першою віце-прем’єркою з питань євроатлантичної інтеграції Ivanna Klympush-Tsintsadze, головою комітету євроінтеграції Mariya Ionova, які були справжніми драйверами і лобістами процесу. Все це було б неможливим без підтримки і комунікацій з експертами, ГО, журналістами, які ведуть цю тему. Це наше велике спільне досягнення, яким можна пишатися. Ну, й чекаємо закінчення пандемії, аби знову відчути переваги відкритих кордонів.

На фото: святкуємо перемогу в ВР. Чудовий день з послами країн-членів ЄС, коли разом з колегами могли подякувати справжнім друзям України.


Гліб Бабіч

«Ave, Freedom!»

Безвізом я ще не користувався.
Тому що тільки вісім місяців як “цивіл”. А якщо відняти 3 місяці карантину, то 5.
А до цього, в режимі 9 місяців ротації, два місяці полігону і місяць “на себе”, якось не до того було.

Тобто я мало чим відрізняюся від тих, які – “І шо мені той безвіз?”
Тобто від тих, кому, щоб кудись їхати, треба дати не тільки можливості, а й грошей, купити квиток, відвезти в аеропорт, поцілувати на прощання в дупу і низько вклонитися слідом. Тоді так – це безвіз.
І взагалі, навіщо мені безвіз, якщо я можу все випити і тут, правда?

Ні, я розумію все. І про маленьку зарплату, і про пенсію, і про те, що у тебе весь час хтось щось краде, хоча у тебе по життю нічого вкрасти.
Я сам не їду тому, що це коштує грошей. А ті, що у мене є, потрібні на інше.
Але у мене є можливість, яку я реалізую, якщо поставлю мету. І те, що називається свободою.

Розумієте, можна жити в межах свого будинку, двору і ділянки. Займатися простими, але важливими справами. І навколишній світ як би не потрібен зовсім, основну частину часу.
А потім ти покидаєш свою територію. І ось тут і з’ясовується ступінь свободи.

Якщо ти вільний, ти просто відкриєш хвіртку і підеш. На сусідню вулицю. Або до найближчого магазину. Або на зупинку. І звідти – куди хочеш.
А ось якщо на виході тебе зупинили і сказали, що на переміщення потрібен дозвіл адміністрації, – вітаю. Ви знаходитесь на поселенні, званому в народі “хімією”. Тобто обмеження свободи в версії «лайт».
Якщо переміщення можливе тільки в межах огородженого селища – це зона. Середній ступінь несвободи.
Або, ось, хвіртка закрита. Ти стукаєш в неї – тобі відкривають і з руками за спиною ведуть під конвоєм. Це вже несвобода «преміум плюс». Тобто в’язниця.

Ми довго були не вільні. Майже сотню років. Нас замикали в камеру, потім випускали в загальну зону, а потім переводили “на хімію” – і намагалися впарити нам як повну свободу.
А потім всі паркани зняли. І “адміністрацію поселення” скасували. І взагалі дали статус вільної людини з вільним переміщенням. Просто світ став відкритим і доступним, як власне подвір’я. Тільки йти треба далі. Але цікавіше.
І головне – може кожен і в будь-який момент.
Ось це і є безвіз. З’єднання з рештою світу. Розширення простору. Свобода.

Свобода – це просто. Можеш їхати – можеш не їхати. Можеш робити – можеш не робити. Але ти можеш. Як всі.

Тому тим, хто звик “намазувати” все на хліб, поясню.
Коли у тебе є шматок масла, ти його можеш намазувати. А можеш не намазувати. Ти можеш не любити масло в принципі. Але коли воно тобі все ж таки знадобитися, ти просто протягуєш руку і береш.

Свобода дорожче масла. Хоча помацати її, звичайно, не можна. Але, ось, коли її немає, тоді чіпають вже тебе. Дуже безцеремонно хапаючи за руку. І пояснюючи, що тобі не можна. Або просто закривають твої двері ззовні.

Тому все дуже просто. Той, хто робить так, щоб я став більш вільним, – мій друг. З безвізом так само. Це те, до чого я можу протягнути руку в будь-який момент. І реалізувати статус вільної людини.
Я вірю, бо мої двері відкриті. І я завжди можу в них вийти.

Той, хто відкрито або тихо намагається обмежити мою свободу, щоб мене було простіше загнати в стійло і контролювати, – мій ворог.
І коли мене намагаються вести в стару знайому зону “русскаго міра”, спокушаючи великим розміром “братнього барака”, я чиню опір.
А нас зовсім скоро знову спробують загнати за дріт. Вони працюють над цим. Вони вже переконали багатьох, що свобода їм не потрібна.
Тому обіцяють масло замість свободи. Ось правда, масла у них немає…

Цінуйте те, що є, поки воно у вас є.
Три роки як нам не потрібні візи в більшість цивілізованих країн. Три роки світ визнає, що ми його частина.
Якщо (коли) це закінчиться, ви зрозумієте, в чому був секрет.

А поки – «Ave, Freedom!»


Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Три роки тому президент Порошенко організував українцям безвіз.

Українці здійснили 49 мільйонів поїздок в країни ЄС (за три роки) і… обрали владу, яка вже раз влаштувала «безвиїзд» заробітчанам.

Ну так. «Безвіз, то ж для багатих, які гроші мають їздити!», «Навіщо безвіз, якщо країна воює?!», «Що Порошенко зробив для простих людей?!»

А могли б зараз наближатися до Шенгену. Могли б…

Поділитися:

Петро Порошенко: Вимагаємо від влади чіткої проукраїнської позиції щодо «справи моряків» у Міжнародному арбітражі

 

Петро Порошенко

Рік тому, у 2019 році, наша команда забезпечила попереднє рішення на користь України у справі проти Російської Федерації про агресію і затримання військових кораблів та їхніх екіпажів у Керченській протоці у листопаді 2018 року.

Міжнародний трибунал із морського права у Гамбурзі чітко став на сторону України. Рішення Трибуналу, оприлюднене 25 травня минулого року, заклало основу для притягнення Росії як країни-агресора до міжнародно-правової відповідальності. Але доведення справи до кінця лягає на плечі теперішньої влади. Лише після того, як у квітні ми звернули увагу на те, що вона не дуже переймається цим питанням, на Банковій та у МЗС нарешті почали щось робити.

Днями Міністерство подасть меморандум із роз’ясненням позиції України до Спеціального міжнародного арбітражу. Арбітраж створений згідно з Конвенцією ООН з морського права та на основі рішення Гамбурзькому трибуналу. Але зусиль лише дипломатів замало. Це справа усієї держави.

Міжнародно-правову позицію України суттєво підриває політично вмотивована справа, яку за завданням Офісу Президента «розслідує» ДБР. Дії українського ДБР чітко синхронізуються із Федеральною службою безпеки Росії. Бо і ФСБ, і ДБР вважають прохід українських кораблів українським морем кримінальним злочином. І якщо Росія вже посилалася на позицію ДБР в ООН, то ясно, що в арбітражі вона так само прийме цей пас від української влади.

За рік після інавгурації президент не випустив ані пари з вуст про забезпечення свободи судноплавства в Азовському морі та Керченській протоці для українських суден. А тим більше – для військових кораблів України. І за рік жоден український катер там не проходив – ніби йдеться не про нашу протоку, а про якесь російське озеро.

Наші поради і водночас вимоги до влади – це фахові пропозиції, які відповідають національним інтересам України:

1. МЗС має подати до арбітражу якісно підготовлений меморандум. Ми маємо вимагати компенсації збитків, завданих як державі Україна, так і морякам. Притягнення Росії до міжнародно-правової відповідальності за агресію проти України на морі.

2. Кримінальну справу за фактом подій формально має закрити ДБР, а фактично – той, хто її інспірував. Сліди ведуть на Банкову. Ще раз наголошую, наявність справи суттєво послаблює позицію Україні в міжнародному арбітражі.

3. Очікуємо, що з нагоди річниці перемоги України у Міжнародному трибуналі з морського права у Гамбурзі Володимир Зеленський порушить дивну обітницю мовчання щодо повзучої анексії Росією Азовського моря та Керченської протоки. І нарешті оприлюднить свою позицію щодо злочинних дій Росії проти України в акваторії Азова. Шкода, що він не зробив це вчора під час пресконференції, на якій були присутні і закордонні ЗМІ.

Чітка позиція глави держави є дуже важливою. Вона дозволить дипломатам посилювати міжнародний тиск на російського агресора та добиватися поглиблення азовського пакету санкцій проти Кремля, започаткованого нами. Рівно як і використовувати усі наявні інструменти та судові інстанції для притягнення Росії до відповідальності. І головне – відновлення справедливості.

Поділитися:

П’ять років українській декомунізації

Роман Кулик

Сьогодні вже стукнуло цілих 5 років від підписання Порошенком так званого “декомунізаційного пакету законів”. Одна з публічно найвідчутніших та комплексних реформ після Революції Гідності. Відчуй себе старим, що називається.

При згадці “декомунізації” кожен уявляє чи то один закон, чи кілька незрозумілих, тож нагадаю, що мова про наступні чотири закони:

1. “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті”;
2. “Про увічнення перемоги над нацизмом в Другій світовій війні 1939–1945”;
3. “Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років”;
4. “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки”.

Усі в сукупності, вони змінили ландшафт історичних та ідеологічних наративів в Україні. Звісно не одразу й далеко не остаточно. Це постійний рух, процес, у який треба вкладатись.

І спочатку декларативно, але зусиллями УІНПу, громадського сектору, низки рухів, середовищ та організацій, але ці закони почали виконувати на місцях, пришвидшився процес переосмислення 8-9 травня, було змито в унітаз тисячі комуністичних топонімів, відкрито доступ до масивів архівних даних і т.д. Радий, що довелось попрацювати і знати багатьох творців цієї реформи 🙂 .

І якби ці зміни були впроваджені не в 2015-му році, а одразу після відновлення Незалежності, можливо, історія нашої держави пішла би іншим, більш україноцентричним шляхом, подалі від усього радянського тягаря та російських тисків. Жаль, що ми йшли до цього так довго. І впровадили аж після боротьби з режимом Януковича та з початком відкритої війни з Росією. Але бодай так. 5 років – достатній проміжок часу для оцінки та висновків.

Ну і дрібний, але приємний бонус – у ватанів та ворогів української державності досі жопи горять просто до небес від однієї згадки “декомунізації” та всіх її похідних.

Поділитися:

Петро Порошенко про річницю декомунізації: жодні реваншисти не зітруть історичну пам’ять українців

П’ять років тому в Україні були ухвалені закони про декомунізацію, які заклали міцну основу для повернення українців до власної історичної пам’яті. Про це на сторінці у Facebook пише п’ятий Президент України, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко.

Так званий комуністичний інтернаціоналізм був технологією імперського впливу на Україну. Цьому конче треба було покласти край, особливо в умовах російської агресії. Ось чому п’ять років тому 15 травня 2015 року ми ухвалили закон про декомунізацію.

Питання «какая разница» перед нашою командою ніколи не стояло. Ми чітко розуміли українську систему координат і бачили велику мету. Це дозволяло нам приймати правильні стратегічні рішення. Такі як декомунізація. Такі, як офіційне державне визнання вояків УПА учасниками національно-визвольних змагань. Це теж сталося 15 травня 2015 року, — важко повірити, що за 23 роки Незалежності до нас ніхто не подбав про елементарну справедливість.

2014-19 роки стали вирішальними у подоланні амнезії та масовому поверненню українців до власної історичної пам’яті. Основу заклали міцну, жодні реваншисти-безбатченки цієї пам’яті не зітруть, хай як не стараються. Бо нам з вами — не однаково.

Слава Україні!

Джерело

Поділитися:

До річниці безвізу. Як це було

Тарас Чорновіл

Ми входимо у місяць підсумкової історії запровадження нашого БЕЗВІЗу з ЄС. Щоб тільки це не виявилося пам’яттю про безвіз, бо якось по зрадницьки саме така теза проситься на язик. Але ж ми оптимісти!

Отже, 11 травня 2017 року наче б то й не було якоюсь підсумковою датою, але ті, хто перебували в середині процесу й мали трошки більше інформації, знають, що лише цього дня надання безвізового статусу для українців стало незворотним процесом. Ніби й були кілька проміжних фінішів, коли все видавалося вже майже вирішеним (хоча й залишалося геть неймовірним за своєю суттю). Так, визначальні рішення були ухвалені 17 листопада (Комітет постійних представників країн-членів) та 15 грудня (Саміт ЄС) 2016 року. Але вони стосувалися лише позитивної оцінки виконання Україною своїх зобов’язань. У ЄС свої виконувати не дуже поспішали. Більше того, вже на початку грудня було запущено механізм тривалого блокування рішення щодо України. Хоча формально йшлося не про нас, а про універсальний механізм зупинення дії угод про безвізовий статус із державами, з якими в ЄС укладені відповідні угоди.

https://tverezo.info/wp-content/uploads/2020/05/taras_chornovil_tverezo_do_richnyci_bezvizu._yak_ce_bulo.mp3?_=1

Попри всі бажання затягнути процес з боку деяких симпатиків РФії та антипатиків України перешкоду подолали 14 лютого 2017-го. А після усунення останньої формальної перешкоди Петро Порошенко зробив те, за що його в дипломатичних колах, ще за часів його перебування на посаді міністра закордонних справ, з деяким острахом називали “бульдозером”. Зараз призабулося, а варто пам’ятати, як він день за днем обдзвонював усіх європейських лідерів і в довгих розмовах видавлював з низ згоду на прискорену процедуру розгляду українського питання. Адже спочатку в ЄС натякали, що треба почекати й подивитися, чи не відступить Україна від ухвалених рішень (ну ніби в 2019-20 дивилися!), а ще глянути, чи не буде якої біди на сході, й чи це не спровокує додаткових міграційних ризиків. Про надання безвізу Україні за пару місяців навіть найбільші друзі України в ЄС не мріяли.

Бажаючи отримати гарантії для України, Порошенко тоді вибив з лідерів ЄС екстраординарне рішення – так званий “тріалог” між Європарламентом, Єврокомісією та Радою ЄС, коли всі три структури не по черзі, а разом погодили позицію щодо прискореного надання українцям безвізового статусу. Це сталося вже 28 лютого. Далі 2 березня було рішення Ради Євросоюзу. 9 березня позитивне голосування профільного комітету Європарламенту. 6 квітня рішення ухвалив Європейський Парламент. Показово: за визначився 521 депутат з усіх великих фракцій; проти проголосували лише 75 депутатів (майже всі з радикальних і неонацистських партій, тобто вірні ідеологічні друзі Путіна), ще 36 утрималися. Цьому рішенню передувало тривале протистояння й навіть типово пост-совковий захід із фальшивим повідомленням чи то про мінування, чи то про пожежу в приміщеннях Європарламенту.

Але це ще була лише проміжна перемога. Скасувати рішення вже навряд чи могли, але відтерміновувати – скільки завгодно. Але тут уже пішла друга атака Порошенка. Я їм навіть не заздрю, бо знаю, як він за кілька днів з кожного європейського лідера вибивав саме консенсусне рішення. Раша зробила ставку на провал остаточного виконання рішення про введення безвізу за процедурою так званої кваліфікованої більшості й готувалася включити всі наявні методи лобізму. Тому, якби за пару днів не було досягнуто повного консенсусу, ми б попали в тривалу круговерть із непрогнозованими результатами. В Москві недооцінили Пороха й не встигли. Він витиснув необхідне спільне рішення послів усіх країн-членів ЄС на 26 квітня, чого ні лідери ЄС не планували, ні в Москві не очікували.

А 11 травня 2017 року відбулося останнє голосування, яке відкрило шлях до підписання Угоди. Рішення, навіть при встановленому консенсусі, має бути проголосоване Радою міністрів країн ЄС. Звично такі рішення голосує Рада міністрів закордонних справ країн ЄС – це їхня специфіка. Але установчі документи Євросоюзу не створюють тут імперативу. Оскільки це голосування вважається лише формальним, то проголосувати може й рада міністрів будь-якого іншого профілю. А тоді в кількох країнах ЄС почалися інтриги, стало відомо, що один чи два міністри закордонних справ спробують відтермінувати проведення засідання та добитися зміни позиції своїх держав.

І тут на повну зіграв дует Порошенко-Туск. Не знаю, хто з них це придумав, але на фоні неясності з зібранням профільних міністрів, питання запропонували розглянути Раді міністрів сільського господарства та рибальства. Що станеться саме так, до початку засідання знали не надто багато людей (у тому числі й серед членів самої Ради аграрних міністрів), тому все пройшло без зривів та в повній відповідності до процедури. Лавров того дня ледь не сказився від люті.

І сталося це підсумкове голосування саме 11 травня 2017 року. Усе! Після цього вже жодних рішень, голосувань, погоджень бути не могло. Всі подальші дії були визначені саме цим остаточним голосуванням та текстом Угоди. Там було визначено, що 17 травня відбудеться урочисте підписання Угоди про лібералізацію візового режиму для громадян України. Воно відбулося у визначений день за присутності Президента України Петра Порошенка та голови Європейського парламенту Антоніо Таяні. Далі до 22 травня текст був перекладений усіма мовами країн ЄС та верифікований і невідкладно опублікований. Це також були рекордні терміни, очікували, що на процедуру може піти кілька тижнів або й місяців. Тут уже персональна подяка Дональду Туску. А сам початок дії Угоди був уже запрограмований на 20-ий день після публікації. Що й сталося 11 червня.

Тому не хочу, щоб ми забували про цей день остаточного рішення, яке так важко далося Україні, і яке, завдяки дикій вакханалії купки московських холуїв та олігархічних прихвоснів може бути зупинене чи й навіть скасоване. Не забуваймо, що всі тоталітарні режими особливо бояться свободи пересування своїх громадян.

Окремо напишу іншим разом дещо про нинішню злочинну позицію української влади, яка хоче взяти під контроль конституційне право українців на вільний виїзд з країни. Бо в нас тут забагато довірливих появилося. Був здивований, коли заяву британського посольства почали обзивати фейком, посилаючись на заяву нашого міністра-кар’єриста. Знайшли кому вірити. Схоже, що перший раунд вони не виграли, пройшов у них в нічию, але й ми ще далеко не перемогли. Там усе геть не просто. Але це інша тема. Уже далеко не радісна.

Поділитися: