Янукович-2 майже готовий до використання Путіним

Валерій Прозапас

Державний переворот насправді вчинив Янукович, коли узурпував владу, відмовився підписати євроасоціацію, вступивши в змову з Путіним, а його “сім’я” пограбувала країну до залишку 108 тис. гривень в казні.

Майдан лише повернув країну в законне поле.

А десь 2/3 з вчиненого Януковичем вже виконав і Зеленський, свідомо чи ні, не має значення.

Влада узурпована через незаконний розгін парламенту та відновлення люстрованих чиновників на посадах, вплив Портнова на суди та ДБР, через таємні перемовини в Омані, а колективним Коломойським-Шефіром бюджет пограбовано, як не снилося і Пшонці з Сашею-стоматологом.

Лишилося знищити співпрацю з цивілізованим світом, що вже більше року в турборежимі й робиться владою, і Янукович-2 буде готовий до використання Путіним, то може бути вже зовсім і не Зеленський.

Хто цьому заважає, теж відомо, – частина українського суспільства, об’єднана навколо “ЄвроСолідарності”, та незмінна державницька політика Петра Порошенка.

Тому і воює влада методами Януковича не з Путіним, а з Порошенком – все, як було передбачено на тому борді.

Ніхто нікуди не дінеться від справжнього вибору, як би не хотілося уникнути його хованням голови в телевізор з ламповим “слугою народу”.

Поділитися:

Зеленський втратив лідерство в країні

Джон Сміт

Депутати Зеленського не підтримали його план виходу з конституційної кризи. Власні ж депутати послали президента і підтримали план Разумкова. І навіть на погрози розпустити парламент депутати відповіли, що розпускати він їх не має права до кінця року.

Зеленський втратив лідерство в країні. Ось головний висновок. Його не слухають вже навіть його слуги, яких він дресував у Трускавці. Все. Розтанули навіть ті шматки фальшивого лідерства, які несмішному шутніку ліпили канали олігархів.

Але по-іншому і бути не могло. Путін в свій час був ніким. Це вже потім йому російська пропагандистська машина зліпила образ мачо, який іде весь такий коридорами Кремля, діловий і високий (будь-яка людина, що добре знається на зйомці, скаже, що коротишок просто треба знімати знизу – тоді об’єкт у кадрі виглядає масивнішим). Та починав Володя Путін не лідером, а завклубом в Дрездені та завідував ключами від дверей. За деякими версіями губатінький молодой Вовочка взагалі був чиєюсь іграшкою, яка його просувала по службі (саме після цього він набув схильностей цілувати чужих незнайомих дітей в пупки).

Так само і наш Вова. Все життя він сидів на чиїйсь руці та грав маленьку собачку, задорно гавкаючи на кого вкаже рука власника. В студентські роки з батєй-прохвесором сам Бог велів стати капітаном універівської команди КВН. Потім добрий дядя Масляков. Потім Шефіри-Коломойські в часи, коли Вова вирішив кувирканнями та грою на піаніні заробляти на життя. Вова вибігав на стадіон, і оператор його знімав точно як Путіна, з рівня підлоги, Вова біг на камеру, здавався великим і стрімким, вривався в це політичне поле, як лєдокол.

Олігархічна пропаганда зліпила йому образ, та в Україні довго дурити всіх не вийде. І ось настав цей час.

Зеленський спробував очолити боротьбу з суддями КСУ шляхом незаконного антиконституційного перевороту, та він так і залишався тим Вовочкою – хотів зробити це чужими руками. І якщо депутати не несуть відповідальності за голосування, і колективної відповідальності нас взагалі не існує, то от за “закони 16 січня” було пред’явлено підозри організаторам – голові засідання і тим, хто це виносив в зал. Лише при новій владі новопризначений заступник Генпрокурора Кізь закрив справу проти Калетника. Зелені та Горбатюк перекладали відповідальність на Луценка, але самі чомусь так і не скасували закриття справи. Тим не менш Калетник вимушений був бути у бігах 5 років. А Чечетов взагалі шагнув у вікно.

Разумков і інші не захотіли приймати участь в незаконних іграх Зеленського по рятуванню його шкури і нариватися на подібне майбутнє. Вони прекрасно розуміють: він в разі чого їх здасть, як здав тих своїх підлеглих перед Кадировим, на яких переклав відповідальність за жарт про нього. І як морпіха здав. Вова в цьому плані хлопець надійний – здасть 100%. Тому підлеглі послали Вову.

Пом’яніть мої слова: саме так своє президентство він і закінчить – власні підлеглі його зіллють.

Поділитися:

Путін із бункера оцінив економіку України

Джон Сміт

Путин оценил экономику Украины после двух Майданов:

“Как будто не одна пандемия прошла”. – заявив Путін на валдайському форумі, виступивши з бункера.

Дійсно, навіщо відповідати на питання про те, до чого Путін довів власну Росію? Краще про Україну, на яку він напав.

А тим часом:

Большинство россиян (36,5%) живут на доход от 5 до 15 тыс. руб. в месяц. – сообщает РБК. Доход менее 5 тыс. руб. в месяц имеют 8,1% респондентов, от 25 до 35 тыс. руб. зарабатывают около 13%, 35–50 тыс. руб. — 8,5%, 50–100 тыс. руб.— 3,5%. При этом доля опрошенных с доходом более 100 тыс. руб. выросла с 1,8% до 2,1%.

15 тис рублів. Зарплата охоронця АТБ в Україні. Свєрхдєржавіє.
Ні, це не пандемія вдарила по Росії, а потім ядерна бомба, за якою висадилися марсіяни. Це путінські олігархи і чиновники посадили Росію на бутилку.

Але лише можна уявити, який розрив жопи буде на Росії, коли там дізнаються, що середня зарплата ніщіх українців, навіть попри пакращення епохи багатства імені Голобородька, – 405 доларів. Що складає рівно 31 000 російських рублів.
Українці після двох революцій наскакали собі зарплати вищі за зарплати великоросів. І свободу в придачу.
Плак-плак.

 

Фотошоп © Serge Voronjuk

Поділитися:

Два Путіна, дві України

Джон Сміт

Перше фото:
Путін нахабний. Путін пре вперед в своїй звичній манері нахабного бабуїна, що хоче вперти в тебе фотоапарат. Він на коні. Його армія в країні його візаві, та він загрожує.
Але в той же час пальчик, який щойно тикав у Порошенка, склонився до століка. Путін ніби борзий, але якось наче присів і, як кажуть росіяни, трохи пріх*єл.

Зустрічний натиск Порошенка виявився ще сильнішим. Зустрічний натиск виявився настільки сильним, що у помічника Путіна перекосило ї*ало. Порошенко виявився ще потужніший. Він виставив вперед підборіддя і брови. На натиск він тисне втричі. Його палець направлений не вниз, а прямо КДБшнику у лоба.

Всі за столом дивляться то на Путіна, то на Порошенка в шоці від такого накалу вже на самому початку переговорів.
Олланд намагається злитися з пейзажем.

Друге фото:
Путін вдоволений собою. Ї*ало Путіна розплилося в різні боки. Він переміг Порошенка руками українців. Тепер проти нього якийсь дурачок, який не розуміє, куди потрапив.

Дурачок Володя теж всміхається. Але всміхається посмішкою наївного дурачка, раденького, що потрапив на зустріч з Вєлікім ВладімВладімічем. Він ще не розуміє, що попереду попаде в політичну пастку обіцянок, які візьме перед Путіним на цих переговорах.

Макрон. Йому пох*й на всіх українців світу. Він красується перед власним бидлом, що він організовує масштабні переговори і керує світом.

І лише втомлена Меркель вповні розуміє ситуацію: за столом залишилася лише одна серйозна людина – вона. Навіть українцям власна країна виявилася непотрібною.

 

Фото на заставці © 24 канал

Поділитися:

Чому Медведчук сидить в Ново-Огарьово, а не в СІЗО?

Валерій Прозапас

Медведчук знову демонстративно приїхав до Путіна.

Як бачимо, свій стадіонний вопль “пачіму нє сідіт” тепер Зеленський і шепотом боїться повторити.

Скоро побачимо, скільки люду проголосує за ОПЗЖ Путіна, і де їх буде більшість, – там і відбудеться новий розлом.

У них все за планом, поки тут нам розповідають яка “ЄС” “нєідєальная”.

І вітання всім “загонятєлям Пєті”.
Вас поімєлі, парні.


Светлана Самборска

“Медведчук зустрівся з Путіним у Ново-Огарьово. На зустрічі він заявив, що зробив щеплення російською вакциною від коронавірусу” – СМИ.

То есть Медведчук – это теперь ходячая бомба с биологическим оружием. Впускать его назад в Украину никак нельзя, мало ли, где оно взорвется. Он же при Зеленском депутатом Верховной Рады стал, а вдруг начинка Медведчука продуктами Кремльхимпрома – это диверсия против высшего законодательного органа Украины?

Не, вы как хотите, а пускать кумаПутина в Украину – преступление.


Джон Сміт

Мені подобається, як люди пишуть, що клоун, який верещав на стадіоні “чому не сидить Медведчук?”, зараз спокійно допускає сепаратні переговори Медведчука з Москвою.

Насправді тут нічого дивного: є домовленості між етнічним ОЗУ Коломоя і ватним ОЗУ Медведчука поділити Україну. В другому турі вони виведуть ручну промокашку проти Медведчука і змусять наївних остолопів побігти і віддати голоси за “менше з зол”.

Ось і все. Ось відповідь, чому клоун дозволив Медведчуку скупити телеканали в Україні та вільно вести підривну діяльність.

Після Майдану, після народного підйому, олігархічні гниди знову перехопили владу. Вони звалили державників і обнулили жертву Небесної сотні. І зараз ці тварини рвуть не те що бюджет, а навіть гроші на боротьбу з пандемією, втупу вбиваючи населення, кинувши напризволяще перед хворобою, довівши темпи зараження до одних з найвищих у світі. Щоб знищити волю українців, ця банда завадила здійсненню нашого правосуддя над вагнерівцями, над вбивцями майданівців, віддавши їх путіну, над ізраїльским втікачем, який вкрав у нас 200 млрд грн. Зате арештовувати стала ветеранів, волонтерів, патріотів.
Свою владу олігархи укріпили вже найсильніше з 91 року.

Залишилось лише спільними зусиллями роздавити Порошенка і на десятиліття вперед забетонувати своє правління над Україною. А всі наступні політичні сили державників ще на зльоті збивати схемою Пінчука з ручними Голосами і подібними гнидами, яких по колу розкручувати через свої СТБ, шустери і го(н)дони, як молоду поросль і “ольтернативу”.

Ми були дуже добрі та запустили до себе забагато погані. Викинути і винищити її тепер буде дуже важко.


Елена Подгорная

Я включила утром телевизор. Поскольку психика у меня достаточно устойчивая, а нитка между ушами крепкая, то я иногда позволяю себе смотреть все новости на всех каналах по очереди. Уж очень я не люблю, когда вокруг информационный пузырь и в нём уютно и тепло. Предпочитаю покидать зону комфорта и осматривать окрестности в прицел.

Сегодня была очередь 112-го.
И, о чудо! Я как будто перенеслась в 2010 год.
Показывали Медведчука. Очень делового, сидящего в кресле напротив путина. Которого тоже показали не как ху*ло последнее, а как весьма позитивного руководителя соседнего дружественного государства.
Помните, когда россия нам раньше регулярно санкции вводила? В воспитательных целях по самые гланды. То она сыр у нас не покупает. То мясо. Только водку закупали всегда бесперебойно. На всех полках Питера – Немиров и Хортица. И коньяк от дагвино.
Вот тогда тоже такие репортажи были – “огорчённый, но справедливый” путин отчитывал нашего очередного премьера, как пацана, а тот блеял, что мы исправимся.

Медведчук, к слову, не блеял. Он очень убедительно говорил, что абсолютное большинство граждан Украины не считают россию врагом, и всё, что произошло между нами за эти годы, – происки врагов. Но народ понял и сделал выбор. Хочет обратно в семью, хочет снова продавать в россию свои товары с разных фабрик и заводов (?). Хочет мира и благоденствия, а так же вакцины от ковида.

Путин кивал головой, обещал посоветоваться (не уточнял с кем) и в общем не видел препятствий в снятии санкций, но ведь не он же их наложил. А Украина не хотела торговать с браЦким народом и выё*ывалась. А раз теперь такое дело, то тю. Идите к нашему премьеру, он оформит ваше прошение.

Картинка сменилась, и вот уже Кащей, то есть, конечно, Медведчук, просто похож, уже сидит с премьер-министром россии. Морда у премьер-министра какая-то незнакомая, сказывается привычка видеть там медведева.
И опять все позитивно кивают головами, договариваются. Россия очень к нам снисходительна и, в общем, обещает понять и простить.
И дать вакцину от ковида. В качестве спасения браЦкого народа, хоть и неблагодарного, но куда ж его денешь…, от смертельной болезни.

Я реально давно такого не видела. Даже Бойко, когда ездил кланяться путину перед президентскими, не так подавался в новостях. За полтора года ОПЗЖ ох*ело настолько, что уже не считает нужным вуалировать свои намерения даже лёгенькой дымкой недосказанности и намёков.
Медведчук ведёт себя как глава правительства. Как будто у него не партейка в парламенте, а вся власть советам.

Я понимаю, для чего и для кого крутят такие сюжеты на ТВ. Это лучшая реклама для зубожилых – вот, выбирайте нас, россия спасёт, а договориться с ней можем только мы.

И пока нарид мечется с тестами и КТ между больницами, теряя остатки мозгов и здравого смысла, нас уже совсем уверенно ведут на цугундер, обратно в таёжный союз. Когда полтора года назад мы кричали об этом, нас высмеивали. Сегодня это стало реальностью. На переднем плане скачет скоморох, отвлекает внимание. Слева все, кому не лень, и чьи ручонки дотянулись до закромов, дерибанят страну, аж фуфайки заворачиваются. Справа Медведчук решает вопросы нашей свободы и независимости. Не в пользу независимости, к сожалению.

Я два дня смотрела соцсети, новостные порталы. Новость про поездку Медведчука в москву не получила особо негативного отзыва. Информационный эфир забит болячкой, тестами, гробами и кладбищами, Вавой с кульками в гостях у принца и гомофобами в центре города.

И вот так однажды мы проснёмся федеральным округом.
Незаметно.
Как будто так и было.
Дежавю.

Поділитися:

Нації та імперії

Іван Хомяк

На межі між ХІХ і ХХ століттями в людській цивілізації відбувалося глобальне перетворення. Закінчувалася епоха імперій та починалася епоха націй. Не усі імперії із цим змирилися. Час від часу, коли до влади на їхніх залишках приходять неадеквати із диктаторськими прагненнями, національна держава повертається у світ до 1914-го.

Ніщо так не солодить душу дегенерата, як славний міф про минулу імперську велич. Нації, які опиняються на межі між сферами інтересів двох імперій приречені на страждання. Їм приходиться приймати чиюсь сторону, але вони все рівно опиняться в пеклі протистояння.

Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном – це давній конфлікт між Османською та Російською імперією. Перша вірмено-азербайджанська війна відбулася століття тому (1918-1920). Насправді, це була війна між Росією та Туреччиною. І завершилася вона підписанням угоди між Туреччиною та більшовицькою Росією 23 жовтня 1921 року.

Усі диктатори світу відчувають одне до одного симпатію, заздрість і ненависть. Танго Ердогана і Путіна – чудова тому демонстрація. Сирія, Лівія, Азербайджан… Однак рано чи пізно вони все рівно влізуть в пряме протистояння. Російсько-турецька війна неминуча, хіба що хтось із них помре раніше. Зараз вона ведеться майже чужими руками (іхтамнєти, обмежені контингенти, союзники), але…

Де український інтерес? Чим більше відгребе Путін і його союзники, то для нас краще. Хто в цьому сумнівається? Одне визнання Вірменією Криму російським ставить її на той бік поребрика. А ще, коли російсько-турецький конфлікт перенесеться в Крим , нам потрібно буде не ловити гав.

Найголовніше – не узагальнювати. Не варто намагатися переносити ставлення до Вірменії, як недружної до нас країни, на етнічних вірмен громадян України. Це дві дуже різні речі. Хіба що, за винятком одного чорта… Йой, забув чортів тепер два 🙂

Поділитися:

Чому ОПЗЖ не любить партію Путіна?!

Валерій Прозапас

Цікаво, що означає одне з гасел так званої ОПЗЖ – “пабєдім партію вайни”?

Чого вони з таким запізненням партію Путіна невзлюбили за війну, вони ж ніби союзники, хто знає?

І що далі?

Рабінович наб’є морду фсбшнику Боцману?
Королевська відтягає за патли ватницю Савченко?
Кива перестане носити будьоновку?
Бойко з Ведмедчуком позамальовують на спільних фото Мєвєдєва?
Кальцев піде до ЗСУ?

Нє забуваній, нє прощаній якесь.

Поділитися:

Мінський намордник для Кремля

Валерій Прозапас

Всім адептам “мінскіє нє работают” варто послухати виступ Путіна в ООН, де він благає зняти санкції.

Так що запрацювали “мінські” з першого ж дня їхнього підписання і продовжують тримати Кремль у наморднику досі. Це в голові у деяких добрих українців на чолі з Кравчуком щось “нє работаєт”.

Бо мало хто взагалі бачив, ЩО відбувалося до підписання тих угод, тому і тягають з розумним виглядом ту московську методичку, як завжди бездумно повторюючи пропагандистські вкиди в телевізорі.

Ви вже “стрелять пєрєсталі”, “Роттердам+” відмінили та закінчили епоху гідності, – бачите, яка кругом красатіща настала.

Ще “мінські” розторгніть, побачите, що буде.

Поділитися:

Хтось досвистівся

Тамара Горіха Зерня

Хтось досвистівся. І це навіть не Андрій Деркач. А хтось інший, хто на «Зе» починається, а на «кий» закінчується, але про все по порядку.

Вчора у Вашингтон Пост вийшла стаття, присвячена спробам Путіна впливати на президентські вибори у США і дискредитувати Дж. Байдена. І у цій статті містяться посилання та цитати із супер-секретного звіту ЦРУ Worldwide Intelligence Review, який був підготовлений 31 серпня.

Згідно з цим звітом, народний депутат України Андрій Деркач поширював інформацію негативного характеру про Байдена всередині Сполучених Штатів через лобістів, Конгрес, ЗМІ та контакти з особами, близькими до Президента Трампа.

За висновками ЦРУ, Путін та вищі посадовці РФ «знали та, ймовірно, направляли інформаційну спецоперацію росії, спрямовану на очорнення колишнього Віце-президента США, підтримку чинного Президента США та розпалювання громадянського конфлікту напередодні виборів у США у листопаді.»

Після цього звіту Деркача внесли до американського санкційного списку за те, що він персонально «вів інформаційну кампанію під прикриттям, зосереджену на створенні фальшивих та безпідставних наративів стосовно посадовців США напередодні президентських виборів 2020 року.»

Зокрема, Деркач оприлюднив «відредаговані аудіозаписи та іншу не підкріплену доказами інформацію, яка пізніше була надрукована у західних ЗМІ.»

Стаття містить ряд цікавих і добре вивірених формулювань, при бажанні кожен може з нею ознайомитися на сайті WP.

Що ми маємо у підсумку?

Путін грає на стороні Трампа, активно втручаючись у передвиборчі перегони у США, викривлюючи громадську думку та вкидаючи інформаційні бомби проти Байдена. Одним із інструментів цієї кампанії став Деркач, колишній випускних Вищої Червонопрапорної школи КДБ СРСР імені Ф. Е. Дзержинського і за сумісництвом агент впливу росії у Верховній Раді України.

Основною мішенню цієї кампанії був і є Байден, суперник Трампа на президентських виборах. Але ми ж пам’ятаємо, як путін пишається своїми многоходовочками. Росія ніколи не відмовить у задоволенні убити двох зайців. Тому другим «співрозмовником» на «плівках Деркача» став Порошенко.

Ну а далі шляхи плівок розділилися. У Штатах росіяни продавлюють тему корупції Байдена, а в Україні російські агенти намагаються розкачати «Порошенко-гейт», посилаючись на це творіння звукозаписувальних студій КДБ-ФСБ.

У Штатах тему плівок підхопив Трамп у своєму сумнозвісному твіті. Щоправда, потім щось пішло не так, твіт довелося витерти, тему зам’яти, Деркача внести у санкційний список і сидіти не відсвічувати.

В Україні «плівки Деркача» поніс на щиті особисто Зеленський. Ніс-ніс, як то кажуть, і на порозі впав. Тому що звинувачення у втручанні в американські вибори – це як сифілітичний “ніс” у поважному товаристві. Тобто на тебе будуть дивитися, але близько не підійдуть і руки не потиснуть. І ти такий ходиш всіма ігнорований, а потім бац – і помираєш у бідності, тому що твої рахунки, майно та акції заблоковані, а ти сам боїшся вийти з Конча-Заспі.
Зеленського закопає його звичка відкривати рота на сумнівних конференціях. Для нас це добре, звичайно, особливо враховуючи, що він фізіологічно не може вчитися на помилках, ні на своїх, ні на чужих.


Ігор Артюшенко

У Washington Post вийшла стаття “Таємний звіт ЦРУ: Путін керував операцією впливу, щоб зневажити Байдена”.

В ній йдеться про те, що 31 серпня ЦРУ за участю Агентства національної безпеки та ФБР опублікувало звіт про російське втручання у внутрішні справи США, про які точно знають та якими, можливо, керують президент Володимир Путін та найвищі російські чиновники.

Я б про це не писав, якби в тому звіті не згадувався народний депутат України Андрій Деркач під визначенням “активний російський агент”.

Опубліковані документи – не просте журналістське розслідування чи заява громадського діяча. Це серйозний документ, який свідчить, що закони в Україні приймає “активний російський агент”, а його інформаційні атаки робилися з метою дискредитації Петра Порошенка та Джо Байдена.

Невже СБУ не інформувала президента про те, що інформація від Андрія Деркача — спецоперація Путіна? Чи Зеленський сам брав участь у цій спецоперації, й тоді він теж є активним агентом? Чому на останній пресконференції він особисто вимагав розслідування записів Деркача?

Виникає занадто багато риторичних питань, але факт наступний — спецслужби України досі ніяк не зреагували навіть на відкриту для загалу інформацію.

 

Мы выбрали наёмных работников Путина

Ну що, синку, допомогли тобі твої московіти?

Поділитися:

Все найцікавіше розпочнеться після масштабних навчань

Сергій Місюра

З першого погляду, ці навчання і позиція Зеленського щодо росії мають позитивне і проукраїнське значення. Але дідько як завжди криється в деталях, і це знову лонгрід.

Все схематично і логічно було показано всім на загал – офіційними зустрічами і заявами. І почалось декілька місяців тому, коли росія заявила про свої навчання на Кавказі. Такі навчання проводяться кожний рік, наприкінці “навчального армійського року”. І всі знають, що росія до цих пір дотримується совкових стандартів навчаємості – новий навчальний рік починається на початку грудня, з новим призовом строковиків, яких набирають (так як і в нас) в жовтні. Тому в вересні і проводять підсумкові навчання за масштабами округів.

Просто росія вибирає кожен рік різні напрямки своїх навчань. І згідно усіх міжнародних норм попереджає “сусідів”, що це не концентрація військ для початку війни, а саме навчання. Хоча з історії відомо, що навчаннями саме війна може і приховуватись, але то вже інша історія. Цього року був вибраний Кавказ і саме напрямок по Україні. І Зеленський це знав, і наші атлантичні партнери це знають, – і потрібно було прийняти рішучі дії для попередження і “устрашення” росії на їх навчаннях.

До перших негативних перемовин по Донбасу росія однозначно похиляла Зеленського на лояльну позицію, якою він так хотів закінчити миром на Донбасі, що саме мир він побачив в очах Путіна. Але це все не подобалось нашим партнерам, – вони знають, чим закінчуються ігри росії, але, напевно, Зеленський ще цього не розумів (як і багато чого). Тому партнери мусили втрутитись в хід цієї ситуації і в черговий раз показати Путіну свою позицію.

Першим дзвіночком був вихід Козака з переговорної групи по Донбасу в липні. Вже тоді був ультиматум по Донбасу, втручанню партнерів і завершення позитивних перемовин з Росією. Зеленський прийняв позицію колективного Заходу і дозволив показати перші ходи Альянсу – бомбардувальники Б52 змогли спільно з нашою авіацією програти сценарій атаки на Крим. І це ще навчання не почались.

Потім була показова ситуація в кінці серпня, коли Зеленський на годину не встиг зробити перший удар по м’ячу в матчі Кривбасу. Він говорив по телефону з самим Помпео – держсекретарем США, з помічником якого він мав зустрітись через годину. Тобто Помпео особисто подзвонив перед зустріччю Зеленського і свого зама, щоби наголосити, що зам дасть саме ту інформацію, яку не зможе Помпео сказати по телефону. Іншої причини такого дзвінку не може бути. Але як ми знаємо, і цю зустріч наш Президент зумів зпохабити. Закритої розмови не відбулось – заступник Біген полетів з України ні з чим.

Зеленський дуже вагався стосовно цих навчань. З однієї сторони, не треба злити Путіна, бо він хоче миру, а з іншої сторони, партнери кажуть, що треба показати силу – тільки це розуміє Путін. І тільки з натиском США Зеленський вибирає активні навчання з показом сили Альянсу, тому що з економічною сракою, до якої привели його дурбецели, допоможе швидше Захід. Хоча такими діями він погіршить ситуацію з Путіним, яка і так загострилась останніми місяцями, але все одно треба щось вибирати.

В Америці добре вміють говорити з росією і розуміють, що для переговорів в Україні їм потрібен саме Президент, а не якийсь Єрмак, який і так пов’язаний з росією і віднаряджений Зеленським для перемовин з нею. Їм такого перемовника вистачає, тому що перемовини сам Путін також не веде. В Штатах навіть держсекретар говорить тільки з Президентом України. Тому видно, що за останні місяці Зеленський дуже вагався що йому робити конкретно з цими російськими навчаннями та допомогою Заходу для “устрашення” росії.

Як ми бачимо сьогодні, колективний Захід переміг, а росія стиснулась в районі сечового міхура. Путіну це не подобається, Зеленському це не подобається, але грати приходиться саме задля безпеки України і Європи – за сценарієм партнерів, виконання якого можна подивитись на даному відео російських пропагандонів, які знову включають свою мантру про війська НАТО і лякають далі свій охлос страшними Штатами Америки, в руках яких стає проти росії “задній двор” Україна.

 І все наче добре, але рушиться рейтинг Зеленського в проросійського електорату, який так хотів миру і дружби з росією… І Єрмак має викотити новий план Зеленському, як відновити позитивні перемовини з Путіним після всіх цих антипутінських дій. І головним тезисом має стати їхній план Б, що уЗеленського вирішили показати таку собі позицію сили росії, але, як ми бачимо, за останні півтора року в них нічого не виходить. Путін грає на своїх позиціях і постійно виграє, тому що він грає від позиції Зеленського про мир на Донбасі, який так не хоче віддавати. Навіть при нинішній позиції Заходу…

#ТакаСобіАналітика або черговий допис в рубриці #НаСухомуДні. Все найцікавіше розпочнеться після проведення масштабних навчань і перед нашими місцевими виборами, за чим ми тепер ще уважніше спостерігаємо.

Все буде Україна!


EXCLUSIVE: The Paras have dropped into Ukraine in as a British show of force after Vladimir Putin stepped up military operations against Russia’s embattled neighbour

Фото © Mirror

 

Навчання «Об’єднані зусилля-2020» як відповідь на «Кавказ-2020» (фото)

Три стратегічні бомбардувальники ВПС США здійснили проліт над українським узбережжям Азовського моря (фото, відео)

Поділитися:

Рада нарешті спромоглася визначитися щодо подій в Білорусі (фото, документ)

Ірина Геращенко

ВР нарешті спромоглася прийняти заяву по фальсифікації виборів в Білорусі та неприпустимості насильства, придушення мирних протестів. Доволі беззубу заяву, в якій немає ключової позиції – невизнання результатів виборів. Але навіть за такий беззубий текст дав голоси тільки… 151 слуга.

Проти – традиційна група в кокошниках, але до них доєдналися, наприклад, Леся Забуранна, викладачка, мажоритарниця з Києва. Не перше «цікаве» голосування цієї пані. Так само вона була проти заяви ВР до роковин закінчення Другої світової війни, якою засуджувалися два тоталітарні режими.

Мені страшно, хто навчає наших студентів. Кого обирають кияни… Пані Забуранна є співголовою групи дружби з Канадою. Як член цієї групи дружби буду ставити питання про її переобрання, бо надто далека вона до усвідомлення, що таке права людини, демократія, цінності цивілізованого світу.


Роман Кулик

Нарешті Рада дала офіційну позицію на революційні події в Білорусі: заледве вистачило голосів проголосувати відповідну постанову (228 депутатів).  Засудження фальсифікації виборів, терору проти власного населення, підтримка позиції ЄС та персональних санкцій проти людей Лукашенка, вимога звільнення усіх затриманих.

Передостанній абзац тексту постанови:

“Вважаємо неприпустимим будь-які наміри залучити сили РФ та ОДКБ для врегулювання ситуації в Білорусі. Вважатимемо такий крок прямою загрозою для загальноєвропейської безпеки та безпеки України”.

Нот бед постанова. Запізніла на кілька тижнів, щоправда, але краще так.

Проєкт Постанови зареєстровано за №3053а.


Nick Vest

Истерика сейчас у ватных, пророссийских и провластных телеграм-каналов. 😆

Сегодня в Раде 228-ю голосами было проголосовано решение о признании выборов в Беларуси сфальсифицированными, и, по сути, Рада признала лукашенко нелегитимным.

“За” голосовали Голос, ЕС, проевропейская часть Слуг и часть БЮТ. Из ОП сигнала за это голосовать не поступало!

Прошариевские каналы вопят о новой коалиции в Раде. Медведчуковская “Страна” вопит о внутреннем вмешательстве в дела Беларуси. 😆

В общем, что-то пошло не так у ватных тварей, истерикой удовлетворен.

Власть увидела, что слишком много слуг проголосовало без их указки за это решение и уже начала разгонять по своим каналам методичку, что так и было задумано – 151 слуга проголосовал. 😆


Ігор Артюшенко

Слідкую за подіями в Білорусі з моменту останніх президентських виборів. Протести не зменшуються.

Є підрахунки, що в акціях непокори беруть учать близько 10% населення, а це дуже високий показник, який свідчить про велику ймовірність перемоги протестів.

Лукашенко перетворюється на південноамериканського диктатора середини 20-го сторіччя — знищує лідерів опозиції, користується послугами тітушні та кримінального “світу”. Правоохоронні органи вже приходили до нобелівського лауреата з літератури Світлани Алексієвич, а вчора МВС визнало недійсним паспорт голови білоруської католицької церкви Тадеуша Кондрусевича.

Тобто зрозуміло, що Лукашенку байдуже на думку цивілізованого світу, економіку власної країни та, тим більше, на права людини. Він, як і інша маріонетка Кремля Башар Асад готовий знищити все це тільки заради однієї хворобливої мети — залишитися при владі.

За цей час Лукашенко вже не один раз звинувачував Україну в організації протестів, недоброзичливо висловлювався про лідерів нашої країни та поводився явно недружньо. Зате вчора він зустрівся з лідером Російської Федерації, яка вже більше 6 років веде проти нас війну, та отримав від Путіна кредит на 1,5 мільярда доларів.

В цій ситуації мене все більше дивує імпотентна позиція України. Верховна Рада має повні повноваження визначати зовнішній вектор, але не може сформувати власну позицію.

Я розумію, що Зеленський боїться Путіна. Я розумію, що в Верховній Раді цього скликання достатньо колаборантів та агентів ФСБ, але позицію необхідно сформувати. Інакше ми ризикуємо не тільки отримати на північному кордоні територію, яку будуть утримувати російські військові, але й образ країни боягузів в очах Європи.

Поділитися:

Петро Порошенко: Отруєння Навального – це доказ того, що для Путіна немає жодних «червоних» ліній

Петро Порошенко

Цинічний замах на вбивство проти лідера російської опозиції з використанням хімічної зброї – це чергове підтвердження злочинної сутності Кремля. Це доказ того, що для Путіна немає жодних «червоних ліній», жодних моральних запобіжників.

Заради збереження влади та просування своїх неоімперських амбіцій російська влада готова вбивати будь-кого, хто становить загрозу путінському авторитарному режиму. Отруєння Навального – це ляпас апологетам перегляду відносин Заходу з Росією, відновлення «звичайного стану справ» та любителям пошукати прагнень до миру в очах Путіна.

Сподіваюсь, що за рішучими та гучними деклараціями демократичний світ посилить санкційний режим проти Кремля.

_________________

A cynic attempt to murder a leader of the Russian opposition by chemical weapons is yet another confirmation of the Kremlin’s criminal nature. It proves that there are no «red lines» for Putin, no moral safeguards.

To keep his power grip and advance his neo-imperial ambitions, the Russian government is ready to murder anyone threatening Putin’s authoritarian regime. Navalny’s poisoning is a slap in the face to apologists looking for rethinking the West’s relations with Russia, restoring the «business as usual», and for those seeking to see some peace in Putin’s eyes.

I hope that following the strong and loud declarations, the democratic world will strengthen the sanctions regime against the Kremlin.

Поділитися:

Справді важливі речі відбуваються за спиною

Тамара Горіха Зерня

Вимога до Порошенка не з’являтися на публічних заходах – це з розряду наркоманських перегонів. Коли учасники забігу наїжджають на організаторів і вимагають зв’язати ноги одному з бігунів. Мовляв, він же сильніший за нас усіх, тому це нечееесно. Хай біжить на руках, от тоді ми покажемо клас.

Якщо будь-яка акція після появи ПП стає «акцією імені Порошенка», то це не провина ПП, а його заслуга. Якщо конкуруючі політики можуть виїхати на площу хоч на білих слонах, і все одно не «приватизують» акцію так, як ПП «приватизує» однією своєю присутністю, то чи проблема у Порошенкові?

А ще, витрачаючи час на обговорення того, хто там і куди вийшов, ми перетворюємося на малих дітей. Ми як під гіпнозом не здатні відвести погляд від блискучого брязкальця, тоді як справді важливі речі відбуваються за спиною.

Під час відзначення Дня пам’яті я говорила з багатьма волонтерами та активістами, які брали участь в організації заходів вшанування. Зокрема, ми обговорювали мега важливий документ, який завис у повітрі. І відсутність якого унеможливлює справедливе покарання військових злочинців. Ідеться про прийняття Закону про воєнні злочини. (Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права №2689).

Його зареєстрували у грудні 2019 року, у лютому розглянули на комітеті та мали оперативно винести для голосування у сесійній залі. У Зеленського тоді обіцяли оперативне ухвалення, відбувся ряд громадських слухань, голова комітету ВР з правоохоронної діяльності з оптимізмом заявляв, що акт буде прийнятий у межах поточної сесії, тобто до 17 липня, після розгляду земельної реформи.

І запанувала тиша.
А тепер активістам на найвищому рівні натякнули, що прийняття такого Закону зараз не на часі. Звичайно, у кулуарній розмові, але розмова була з безпосередніми агентами впливу, з тими, від кого залежала доля документа.
Тому що акт, який дасть можливість притягнути росію до відповідальності за злочини проти людяності, скоєні на окупованих територіях Донецької та Луганської області та у Криму, не може бути прийнятий у сучасній Україні.

Тому що тепер у нас нова політика, яка полягає у тому, щоб не розстроювати росію.

Всі ініціативи, які можуть не сподобатися путіну, ріжуться під ніж.

А патріоти хай і далі вправляються у пошуках плям на Сонці у викритті недоліків Порошенка. Інших же проблем у нас немає, правда?

Поділитися:

Лише рішення Путіна здійснити злочин привело до злочину (фото)

Ірина Геращенко

Масштаб і жахи Іловайської трагедії ми з Mariya Ionova усвідомили в серпні 2014, в польовому госпіталі під Маріуполем. Розбиті швидкі та старенькі цивільні машини привозили десятки важкопоранених, яких оперували прямо в наметах. Військові медики валилися з ніг від втоми, не вистачало хірургічних інструментів, ліків, обладнання.

На ношах в лісосмузі лежали геть виснажені добровольці, військові, яким вдалося вирватися з «коридору». Всі, хто міг говорити, розповідали про російські танки і техніку з відповідним маркуванням, в їх телефонах були фото і відео російських найманців, їх військові квитки.

Вночі, під обстрілами, хлопців евакуювали в військові госпіталі Дніпра та Харкова на старезних 40-річних гелікоптерах. Така тоді була наша армії: гола, боса, голодна, без техніки…

Я зверталася до тодішнього керівництва СБУ, АТО, МО, розвідки з проханням негайно відрядити до двох польових госпіталів прес-офіцерів, аби вони відразу могли збирати і копіювати з телефонів всю відповідну інформацію, всі свідчення, всі факти про злочини РФ.

Їх обличчя, понівечені тіла, змучені лікарі й досі перед очима, й завжди, як згадую, – ком у горлі. Мабуть, сотні разів під час огидних спекуляції в парламенті, на ефірах ТБ, на питання диванних експертів, псевдокомбатів, які зараз десь зникли з горизонту, опозиції та ненависників Порошенка, які кричали про Іловайськ, я згадувала той госпіталь і свідчення тих, хто вижив, які розповідали про російські танки, БТРи, Гради, регулярну армію і військових з шевронами, які в упор розстрілювали нашу колону.

Я пам’ятаю перший візит Президента до Мінська, 25 серпня, коли його телефон розривався від страшних повідомлень з фронту, Путін талдичив, що їх там нєт, й пообіцяв зелений коридор, який « ополченцы» дадуть нашим добробатам. Це виявилася пастка.

Чому війна не закінчилася за два тижні? Тому, що в липні на територію України, на Донбас вдерлися регулярні частини російської армії. В серпні вони наростили свою присутність. Саме росіяни винні в Іловайській і Дебальцевській трагедіях, саме вони розстрілювали, брали в полон, катували наших військових.

Наша команда попередні 5 років чесно інформувала про це суспільство. Сьогодні це визнала навіть нелояльна до Порошенка і нашої політичної команди Генеральна прокуратура. Чому саме зараз? Можливо, взяла до відома свідчення генерала Хомчака? Чи вистачить мужності та сили всім, хто спекулював на цій страшній темі, звинувачував в ній українське військове керівництво, вибачитися, визнати, що вони керувалися передвиборчим піаром і найогиднішими способами оббріхування опонентів? І ці люди, які прийшли до влади на брехні та маніпуляціях, ще щось говорять про розкол країни і мову ненависті…

Вічна пам’ять Героям, які загинули під Іловайськом.

Не забудемо.

Не простимо ваших вбивць. Ворог – в Кремлі.


Джон Сміт

Єдина причина, що привела до загибелі українських військових під Іловайськом, є пряме вторгнення збройних сил Росії. Навіть ОГПУ Зеленського з 200% його генпрокуроркою підтвердила очевидне.

Ні генерали-підараси, ні таємна змова жидомасонів, ні сонячні бурі не привели до смерті військових. Бо навіть те, що генерали-підараси не передбачили вторгнення військ РФ, не означало, що РФ зобов’язана була до віроломного нападу. Лише рішення Путіна здійснити злочин привело до злочину.

І знаєте, що найбільш дивне в цій історії? Це те, що навіть 6 років потому треба доводити очевидне. Нарід вірить в казки. Наріду розповіли, що це Порошенко вбив патріотів, бо вони заважали йому виводити гроші в офшор, і показали докази: кадри з тілами. Прєступлєніє раскрито.

Пройшло 6 років. Населення готове проковтнути нові спроби повірити Путіну. Замість безкомпромісної ненависті до ворога, замість того, щоб ніколи не забувати про його злочин, замість бажання притягти його до відповідальності за будь-яку ціну, нам згодували казочки про баригу, якого треба лише прибрати, і війна закінчиться. І тепер лише треба підписати перемир’я, заради чого потрібно самую чуточку: кинути в сірій зоні помирати морпіха Ярослава Журавля, щоб стікав 4 дні кров’ю на сонці і не зривав домовленості.
“Через 5 лет українци забудут кровь”. ©

Іловайськом і Кримом Кремль збивав українському народу ейфорію від перемоги на Майдані. Підлим ударом в потилицю українців повертали в стійло. І таки повернули. А ті, хто найбільше допомагав ворогу роздмухувати історію про зраду, завдяки ворогу самі стали владою.

Така от історія, розтягнута у часі.


Віталій Гайдукевич

Із риторичного – а двом старпьорам вердикт по Іловайську показували?

Особливо в моменті про найбільше (тобто не перше) пряме (тобто були й іншого формату) вторгнення (і ніяк інакше) РОСІЇ (а не банд-формувань сєпарів)…

Точно показували?

А контекст у двох совків не випав там ніде? А шо там хороводи Бєніних істеричок із виставою “оло-ло Порох і Муженко”?

А тепер стежимо, як слуги, служки, підслужники і прочі the холопи будуть тепер протаскувати через Раду вимоги Путінга про повний капітулірінг Бубочки.


Helgi Sharp

Сьогодні цій світлині рівно 2 роки. Чому я про неї згадав…

Днями Генпрокуратура України надала остаточний висновок: єдина причина Іловайської трагедії – ПРЯМЕ ВТОРГНЕННЯ ВІЙСЬК РФ. Співвідношення сил на той час було 18 до 1. Черговий міф про “зраду” Порошенка розвіяно. Справу передано до Гааги.

Але бидло ніколи не пробачить П’ятому президенту успішність у всьому: в розбудові армії, в сім’ї, в бізнесі, в політиці. “Шаурма, какая разніца, янелох, баба-да” – йому ближчі та рідніші. Ці люди не пробачать йому навіть того, що він “змусив” їх голосувати за Зеленського! 🙂

Бог їм суддя… Проте в історію увійде це фото, а не вони. Ви сумніваєтесь? Я – ні. Без пафосу.

Слава Україні!

Поділитися:

Лукашенка потроху заганяють в глухий кут. Невідворотно

Олена Монова

Спочатку країни Балтії (першою була Литва), Польща, потім європейські лідери, Штати, підтягнулася й Україна. І якщо перші українські меседжі були дещо розмитими, то останні вже не залишають сумнівів. Відкликання українського посла поставило остаточну крапку. Цей крок (який в дипломатичній спільноті вважається демаршем і містить конкретну конотацію) був зроблений вперше за всю історію українсько-біларуських відносин.

Вчора в Європарламенті випустили заяву, в який говориться про те, що лідери Європарламенту не визнають перемогу Лукашенка на виборах і оголошують його персоною нон-грата в ЄС.

Звісно, все те, що відбувається зараз в сусідній країні, може мати (і матиме) той чи інший вплив на Україну, навіть досить істотний. Сценарії можливі різні, особливо з огляду на те, що Росія аж ніяк не відмовиться запхати туди свій свинособачий п’ятак і утнути щось гібридне, як вона любить. І хоча в тому самому Європарламенті закликали Росію «утримуватись від будь-якого втручання, прихованого чи відкритого, в Біларусь після виборів», всі ми прекрасно знаємо (і відчуваємо на собі вже шість років поспіль), що Путін мав в гебістській сраці всі заклики. Тому внутрішньополітичне загострення в Біларусі буде мати неминучі наслідки у вигляді зовнішньополітичного загострення. Та, власне, воно вже має.

І загнаний в кут щур, який вже попросив воєнної допомоги у старшого щура, наразі стає вкрай небезпечним. На те, що він погодиться під зовнішнім тиском на мирну передачу влади, я не сподіваюсь. Зараз йдеться про те, який сценарій він обере: залити країну кров’ю чи обрати варіант «хто кого перемітингує».

І наостанок: коли два кончених ує*ана заварюють криваву кашу у тебе під боком, годі сподіватись, що тобі не прилетить. Тому треба бути готовим. Завжди.

Поділитися:

«Одиннарід» все ще хоче путіна

Валерій Прозапас

Якщо пошкрябати представника втомленого/зубожілого “простого наріда”тм, як я сьогодні одного дядю біля нашої палатки, то можна почути його просту сермяжну правду.

– Говорят дорогі дєлают, а у нас на районє ями!
– Так, показухи багато, очі замазують.

– Пєнсію нє добавілі! А обєщалі!
– Ага, брехуни. Шкода, що стільки їм повірило. А ви за інших тоді голосуйте.

– За вас нє буду голосовать, ви всє одінаковиє!
– І то правда, ні за кого не голосуйте.

– І на войнє наживалісь! Войну началі!
– Ну взагалі-то на нас напали.

– Кто напал? А ти там был?
– Я – був.

– Значіт, виводов нє здєлал ©. А мнє люді там говорілі. Ви в Європу собралісь? А МИ С ПУТІНИМ ПОЙДЄМ.

Ось воно. Знову.

Всі ті “корупції” та “мародери”, “зубожіння” та “торговлі на крові”, “офшори”, “свинарчукі” та інше пропагандистське лайно насправді їм до сраки, то лише ширма глибинних мотивацій.

Вони Путіна хочуть, бо на страшний відсоток дійсно “одіннарод”.

А ще страшніше, що купа чубатих голів сприймають таку точку зору не через любов до Путіна, а через любов до телевізора, на 90% фсбшно-медвечуківсько-коломойського, – от і маємо 4/5 населення з антидержавним менталітетом.

Це не може не привести до чергового катаклізму, і його глибину визначать чергові вибори, тепер місцеві.

А той обхаяний минулорічний борд зі справжнім вибором стає все актуальнішим, правда?

Поділитися: