Прип’ять

Я бродив по селах зони відчуження, які розчинилися в часі та лісі. Я ходив по джунглях, в які перетворилося місто-привид Прип’ять. Я дивувався, наскільки схожі результати дає війна і людська дурість. Я з подивом відчував паралелі та розумів, що приїхав в зону відчуження з місця з дуже-дуже схожим завтра. І слухав свій «внутрішній Чорнобиль». Я відчуваю, що в нашій країні зараз дуже схожий час. Ми – поки не зона. Ми поки – те місце, де квапливо споруджують з рук геть погано спроектований реактор. Під оплески більшості, яка не знає, що таке ядерні процеси. Але спраглі швидкого благоденства.