Тиск на Кремль має тривати безперервно, доки не будуть звільнені українські землі – Петро Порошенко (відео)

Петро Порошенко

Попри те, що 22 січня — робочий день, стало справжньою державницькою традицією відзначати цю дату. Чим би не були ми зайняті, завжди знаходимо час згадати, що соборна Україна — неподільне ціле з усіх українських земель, які колись належали до різних імперій, а тепер об’єднані в незалежну європейську державу. Та на тридцятому році незалежності відкритою раною на тілі України і в наших душах залишаються окуповані російським агресором райони Донбасу та анексований Крим.

Тому сьогодні, продовжуючи розмову про найголовніші плани на 2021 рік, хотів би загострити вашу увагу на тому, що цього року слід робити, щоби наблизити повернення захоплених імперією територій і людей до єдиної соборної країни.

Відновити зусилля з метою ухвалення «дорожньої карти» Мінська, який залишається основою для врегулювання. Його критики за два роки нічого іншого не придумали. Ця дорожня карта має передбачати чітку послідовність кроків. Спочатку досягнення безпеки, і лише потім — політичні питання.

Те ж саме стосується і питання про миротворців ООН на основі мандату Радбезу ООН на всій окупованій території Донбасу. Кілька років наша команда витратила, аби переконати партнерів. Правляча коаліція Німеччини навіть включила цей пункт до своєї програми. Але парадокс, для нього не знайшлося місця в програмі Зеленського.

Коли ви в останнє чули від української влади вимогу до наших партнерів посилити санкційний тиск на Росію? Над цим треба наполегливо працювати. На дипломатичному фронті не може бути жодного перемир’я. Там облога Кремля має тривати безперервно.

Слід забезпечити активнішу участь американської сторони у переговорному процесі та на донбаському треку, і на кримському треку, в тому числі через її залучення до нормандського формату.

Минулого тижня Європейський суд з прав людини ухвалив перше рішення у справі «Україна проти Росії», визнавши прийнятною скаргу Києва на порушення прав людини в окупованому Криму. Наша команда дуже довго і ретельно готувала цю справу, і перший результат істотно посилює міжнародно-правову позицію України в питанні деокупації Криму.

Всім вже зрозуміло, що зелена влада час від часу, щоб не збитися з правильної дороги, потребує зрозумілих їй знаків у вигляді червоних ліній. На поточний момент їх дві. Вже ясно, що цього року не буде створено належних умов для проведення на окупованих територіях виборів, які б відповідали європейським стандартам, і владі не слід дратувати суспільство порожніми балачками. Ця ж сама заувага стосується і спроб відновити закупівлю газу в Росії і повернути нас в енергетичну залежність від Кремля. Особливо тепер, коли поставки американського скрапленого газу завдали потужного удару по позиціях російського Газпрому у Європі. Коли є шанс «осушити» Північний потік-2, заблокувавши цей проект.

Дорогі українці! На місцевих виборах минулого року «Європейська Солідарність» провела своїх депутатів до обласних Рад у всіх без винятку регіонах. Ми — соборна партія національної єдності, яка об’єднує країну на засадах європейського цивілізаційного вибору. Різноманітність країни не є нашим недоліком. Вона навпаки робить нас багатшими, а спільне почуття соборності — ще сильнішим.

Головним же гарантом миру і соборності залишається наша армія. І сьогодні насамперед вітаємо воїнів, які захищають Україну від російської агресії.

Зі святом вас, дорогі співвітчизники. З Днем Соборності.

Слава Україні!

Поділитися:

Нормандская встреча. Не в бровь, а в газ

Helgi Sharp

Сразу несколько источников, близких к ОПУ (см. мой телеграм), сообщают, что в Берлине на Нормандской встрече политсоветников главным вопросом повестки дня был не Донбасс, а возобновление российско-украинского сотрудничества в энергетической сфере. Ермак обсуждал со своим визави Козаком тему цены на газ и покупки его напрямую у РФ.

Это якобы обусловлено резким ростом цен на этот энергоноситель в Украине и Европе, а покупка его в РФ позволит снизить цену для украинского потребителя где-то на 30%. И когда Зе говорил, что “дал задание представить план по снижению тарифов”, однозначно имел ввиду возобновления сотрудничества с Кремлём.

Но есть одно НО – очень большое НО. Россия никогда и ничего не делает просто так. Именно с целью получить встречные дивиденды от Украины она так быстро согласилась на встречу, хотя ранее Козак категорически отказывался это делать. На кону обширный спектр тем, связанных с Донбассом-Крымом-Украиной-Россией в целом. Это уступки и по языковому вопросу, и по водоснабжению Крыма, и по хотелкам марионеток оккупированного Донбасса. Судя по тому, что новая встреча советников назначена уже через 2 недели, первые точки соприкосновения найдены.

Я не из тех, кто по каждому ничтожному поводу кричит “зрада”, но в данном случае хочу напомнить: газ, нефть и электричество из России никогда не были и не будут просто газом, нефтью и электричеством. Это всегда элементы давления, шантажа и выкручивания рук. И если свои просчёты в социальной сфере Скрипучий Лыжник Апокалипсиса решил закрыть путём приползания на коленях к Путину, зачем нужны были титанические усилия предыдущей власти по обретению энергонезависимости?

История ходит по спирали, но, как правило, выводит на более высокий уровень развития. Лично я не хочу прививаться российской вакциной. Не хочу готовить еду на дешёвом российском газе. Не хочу смотреть российское телевидение. Это опять времена Януковича. Времена тотального внешнего управления со стороны Кремля.

Надоело всё начинать сначала. Ради дешёвого газа из мышеловки.

Поділитися:

Миротворець Зе

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Мабуть, нічим нині ЗЕвлада не хвалиться так, як «Великим перемир’ям». Хоча хвалитися, насправді, нічим. За солодкими байками про те, що «менше стріляють і менше гинуть» ховається жахлива правда. Українська влада марнує можливість добитися від Москви широких поступок суто дипломатичними шляхами. Слідкуйте за руками.

Попри всі бравурні заяви війна триває. Україна має п’ятьох загиблих та більше десятка поранених. До цієї цифри не входять сержант Журавель, лейтенант Красногрудь та сержант Ілін, які загинули ще до початку перемир’я. Те, що сержант Журавель був покинутий помирати, бо керівництво країни боялося рятувальною операцією зірвати перемир’я, – вже очевидно. До речі, приблизно в той самий час з ОПУ відбувся злив інформації про операцію по вагнерівцям. Наявність такої операції ОПУ ще й досі заперечує. Чекаємо фільму від Billingcat. Бо заперечення керівництвом України фактів від Billingcat поставить під сумнів розслідування Billingcat по малайзійському Боїнгу.

Тим часом президент Зеленський категорично не виконує наміри, які сам же оголошує.

На квітень 2020 р. була призначена зустріч у Нормандському форматі. Зустріч не відбулася, офіційно – через пандемію. Неофіційно – тому що Москва не бажає зустрічатися до значних поступок з боку України. Поступок, через які вже відбуваються акції протесту. Офіс президента весь рік годує суспільство «завтракамі» – обіцяє зустріч самим найближчим часом. Не відбувається нічого. Але щойно голова ОПУ Єрмак пообіцяв зустріч радників лідерів Норманського формату у січні 2021 р. Ну-ну!

Весь рік нас годують обіцянками нових і нових обмінів полоненими. Крайній обмін відбувся 16 квітня. Про можливість обміну до кінця року радник голови ОПУ Олексій Арестович востаннє заявив 3 грудня. Обміну не буде, це очевидно.

Нарешті, наприкінці серпня 2020 р. сам президент Зеленський заявив, що сподівається завершити війну на Донбасі до кінця 2020 р. Щойно сплив термін завершення війни на Донбасі, призначений самим Зеленським. Проте нічого не помінялося, влада продовжує годувати суспільство обіцянками та сподіватися на «прорив» колись у щасливому майбутньому.

На користь влади працює той факт, що Росія намагається постійно давити на українську владу – вимагає участі окупованих територій у виборах, спільних інспекцій українських позицій тощо. Але навіть коли відбулося явне порушення перемир’я, українській делегації вдалося ситуацію владнати. Виходить, українська дипломатія таки примудряється примушувати Росію до миру?

Все було б так, якби не одна деталь. Протягом 2020 р. Москва взагалі демонструє просто якийсь неприродний пацифізм. Москва утрималася від введення військ до Білорусі. Москва практично проспала революцію в Киргизстані. Москва неприродно в’яло відреагувала на Карабаську війну, хоча, на секундочку, вперше від 1813 р. територія колишньої російської імперії стала союзницею Туреччини. Пацифізму Москви існує цілком логічне пояснення – економіка.

Для російської економіки 2020 р. став повною катастрофою. За підсумками січня-вересня фінансовий результат підприємств Росії (за винятком банків і малого бізнесу) скоротився на 43,5%. Таких провалів Росія не зазнавала від «лихих 90-х».

Це означає, що для війни Росія нині банально не має грошей. Економічний провал, безперечно, став наслідком пандемії КОВІД, «нафтових війн» із саудитами і… санкцій Заходу, впроваджених після Криму та Донбасу, які діяли й діють завдяки команді президента Порошенка. Вочевидь, тактика Порошенка давити Росію санкціями і посилювати власні збройні сили таки приносить результати. Економічна слабкість Росії – дивовижна нагода зараз на Росію давити і вимагати поступок уже у неї. Але…

Український уряд на Росію не давить. Український уряд «дотримується перемир’я». Водночас український уряд скорочує бойові частини ЗСУ, зупиняє реформу харчування і провалює оборонне замовлення. Все це під оплески більшості громадян, які досі підтримують чинну владу. Чим це завершиться, очевидно.

Поділитися:

Оксюморон «чесний кремль»

Костюк Олександр

Повернути окуповані території можна, лише якщо кремль ЧЕСНО піде звідти.

А це станеться лише за умови:

1. Жорсткого утримання лінії фронту з чіткою відсіччю на будь-які спроби агресії.
2. Системного, комплексного тиску на ворога: міжнародного, дипломатичного, економічного, військового, ідеологічного, інформаційного, юридичного.
3. Підтримки союзників, приєднання до блоку НАТО.

І ЧЕСНО кремль піде тільки тоді, коли РФ-ія посиплеться під тиском санкцій та економічних проблем. До того вони чесно не підуть.

Ніякі загравання, заглядання в очі і поступки не примусять кремль піти чесно – не було такого прикладу в історії.
Вони будуть намагатися впхнути ОРДЛО в Україну на своїх умовах, під своїм контролем. Байдуже, через ТКГ чи Нормандський формат. Їм це без різниці, а Німеччина та Франція запросто здадуть Україну і в Нормандському форматі.

 

Карикатура © Сергей Ёлкин /Радио Свобода

Поділитися:

Звернення Петра Порошенка у річницю Нормандського саміту (відео)

 

П’ятий Президент, лідер партії «Європейська Солідарність» у річницю Нормандської зустрічі в Парижі запропонував конкретні кроки на шляху до забезпечення миру на Донбасі. У своєму відеозверненні він наголосив, що влада повинна через відновлення реформ, дотримання верховенства права, успіху на антикорупційному фронті та економічне зростання зміцнювати стійкість України у відсічі російському агресору.

«Пропоную таку філософію руху до миру на Донбасі на основі виконання Мінських домовленостей.

  • По-перше, відновлення роботи над «дорожньою картою» імплементації Мінська, яка б передбачала чітку послідовність кроків на основі верифікації з боку ОБСЄ і дотримання принципу «спершу безпека».
  • По-друге, закриття кордону і чіткий графік виведення російських окупаційних військ і озброєння з Донбасу.
  • По-трете, розміщення «блакитних шоломів» ООН з підтримання миру на території ОРДЛО за мандатом Ради Безпеки ООН, яка б сприяла виконанню безпекових зобов’язань і створенню належних умов для проведення місцевих виборів.
  • По-четверте, постійне підвищення санкційного тиску на російського агресора.
  • По-п’яте, зміцнення української армії через посилення її матеріально-фінансового забезпечення та пожвавлення співпраці з міжнародними партнерами з метою отримання високотехнологічної летальної зброї.
  • По-шосте, активніша участь американської сторони у переговорному процесі на донбаському треку, в тому числі через її залучення до нормандського формату після зміни адміністрації в Білому домі», – зазначає Петро Порошенко.

П’ятий Президент також зазначив, що задля зустрічі з Путіним Зеленський погодився на поступки, які «обнулили» принцип «спершу безпека». «І тепер українські дипломати мусять докладати чимало зусиль, щоб до нього повернутися», – констатує Порошенко.

Він наголошує: через рік на Банковій минула ейфорія від зустрічі у Парижі. «Стріляти не припинили. Стріляти стали на так часто – це правда. Загиблих менше, і це добре. Але мир не настав, і навіть не наблизився», – констатує лідер «Європейської Солідарності».

«Я не грішу на Зеленського, бо війна – це злочин і відповідальність Путіна. Я хочу, щоби влада із допущених помилок зробила висновки. Нормандський процес, за розблокування якого дехто почепив собі медальку, зупинено. Заморожено процес звільнення українських заручників. А Цемаха, який збивав «Боїнг»; беркутів, які мали назвати в суді замовників розстрілу Майдану; найманців-вагнерівців Путін вже отримав. Україна натомість втратила ключових виконавців і свідків злочинів російського керівництва», – говорить Порошенко.

Він застерігає, що хитка пауза на Донбасі в будь-який момент може вибухнути новою ескалацією.

«На дипломатичному фронті українська влада практично згорнула боротьбу з Кремлем. Це дезорієнтує наших міжнародних партнерів», – зазначає Петро Порошенко.

Він наголосив, що ключовим позитивом є активність проукраїнських сил і справжніх патріотів, які не дозволили владі перетнути «червоні лінії».

«Європейська Солідарність у співпраці з суспільством і волонтерами буде пильнувати, щоб не допустити капітуляції під виглядом миру. Ми готові підставити плече владі, якщо вона цього захоче, аби консолідованими зусиллями відновити територіальну цілісність і суверенітет України», – наголошує лідер опозиції.

Джерело

Поділитися:

Обмін полонених не на часі

Mason Lemberg

Майже непомітно пройшла новина про те, що цього року вже не буде обміну полоненими.
І дуже шкода що непомітно.
І взагалі дуже шкода, що ця тема стала непомітною.
Кудись зникла ціла каста плачущих повій під Банковою, які спекулювали цією темою.

Двічі чи тричі цього року Банкова анонсувала обміни, всі ці “обміни” тихенько згортались, інформація про фейли замовчувалась, і всім так нормально.
Правда ж, “правдоруби” ви наші рубльові?
Але то тема іншої розмови.

В даному випадку я про те, що після останнього обміну в форматі “всіх на всіх”, в якому тимчасовий клоун відпустив беркутівців, терористів, ката терезу та інших скотів, а отримав вату і таксистів (можливо, декількох нормальних людей, не заперечую, але в цілому “обмін” був, по суті, відпусканням скотів)… після обміну “всіх на всіх” у полоні залишилось декілька сотень українців, в першу чергу військових, деякі з яких сидять на підвалах ще з 2014 року.
І наш чарівний відпускач сотень беркутівців за одного розвідника чомусь про них забув.
І вже рік пройшов з моменту “прориву Нормандського формату”, і за рік в питанні звільнення українських полонених жодних змін. Після відпущення скотів, схоже, ця тема просто стала не цікава х*йлу.

То ж нагадаю, що за 5 років правління Порошенка з полону було звільнено 3270 українців, а в тюрмі залишалися ті, кому не місце на волі. А останні роки його каденції йшли активні перемовини про миротворців під егідою ООН, що дало б змогу завершити війну і звільнити окуповані території.

А що зробив твій клоун, “патріоте”? Крім того, що здає позиції, залишає поранених помирати на полі бою, а про завершення війни і говорити не хочеться, бо тут мова йде лише про капітуляцію. Ти ж розумієш, що кров і страждання полонених, яких зараз катує відпущена клоуном “тереза”, тепер і на твоїх руках?

 

Зустрічаємо Своїх! (наживо)

Україна зустріла звільнених із полону українців! (фото, відео)

Поділитися:

Два Путіна, дві України

Джон Сміт

Перше фото:
Путін нахабний. Путін пре вперед в своїй звичній манері нахабного бабуїна, що хоче вперти в тебе фотоапарат. Він на коні. Його армія в країні його візаві, та він загрожує.
Але в той же час пальчик, який щойно тикав у Порошенка, склонився до століка. Путін ніби борзий, але якось наче присів і, як кажуть росіяни, трохи пріх*єл.

Зустрічний натиск Порошенка виявився ще сильнішим. Зустрічний натиск виявився настільки сильним, що у помічника Путіна перекосило ї*ало. Порошенко виявився ще потужніший. Він виставив вперед підборіддя і брови. На натиск він тисне втричі. Його палець направлений не вниз, а прямо КДБшнику у лоба.

Всі за столом дивляться то на Путіна, то на Порошенка в шоці від такого накалу вже на самому початку переговорів.
Олланд намагається злитися з пейзажем.

Друге фото:
Путін вдоволений собою. Ї*ало Путіна розплилося в різні боки. Він переміг Порошенка руками українців. Тепер проти нього якийсь дурачок, який не розуміє, куди потрапив.

Дурачок Володя теж всміхається. Але всміхається посмішкою наївного дурачка, раденького, що потрапив на зустріч з Вєлікім ВладімВладімічем. Він ще не розуміє, що попереду попаде в політичну пастку обіцянок, які візьме перед Путіним на цих переговорах.

Макрон. Йому пох*й на всіх українців світу. Він красується перед власним бидлом, що він організовує масштабні переговори і керує світом.

І лише втомлена Меркель вповні розуміє ситуацію: за столом залишилася лише одна серйозна людина – вона. Навіть українцям власна країна виявилася непотрібною.

 

Фото на заставці © 24 канал

Поділитися:

Коли місце сидіння визначає точку зору (відео)

Ірина Геращенко

Віце-прем‘єр з реінтеграції, ШАНОВНИЙ Олексій Резніков.
(Олексій Резніков звітував у Верховній Раді під час години Уряду 18.09.2020 р. – ред.)

Мої до нього питання:

– Пишаємося, що зупинили Консультативну Раду, яка б легітимізувала представітєлєй ОРДЛО.
– Добре, що зупинили інспекцію бойовиками українських позицій.
– Чому Кравчук і Фокін, інші учасники груп, жодного раду не були на звільненому Донбасі? Як вони можуть вести переговори, не розуміючи реальної ситуації там?
– Коли буде законопроект про перехідне правосуддя?
– В попередні роки наша Армія звільнила всю так звану сіру зону, а команда Зеленського відвела нашу армію в тил, хоч в Мінських угодах йдеться про розведення нової техніки.
– Де прізвища бранців Кремля, за яких бореться українська влада, чому зараз це знеособлене питання? Хто ці герої?
– Чому українська влада відмовилася від дорожньої карти, узгодженої в Нормандському форматі, де пріоритетність надається безпековому блоку?
– Чому з порядку денного зникла тема миротворців?

Відповіді Резнікова:

– Називати прізвища – це злочин, й цього не можна робити з поваги до родин заручників.
Тобто всі акції на підтримку заручників, їх героїзація в попередні роки – це був злочин…
– Мені не відомо про підписану дорожню карту, як у вас є її текст – передайте її мені.
(я при цьому в запитанні уточнила, що мова про узгоджену, а не підписану дорожню карту).
Отже, інституційна пам‘ять переговорної групи, де йшлося про вигідні Україні переговорні позиції.
– Я багато разів бував на Донбасі.
Негідна маніпуляція, адже мова йшла про керівництво делегації в ТКГ, яке ЖОДНОГО разу не відвідало звільнені території.
– Закон про перехідне правосуддя подадуть.
– Ми нічого не підписували, ніяких Координаційних рад.
– Про миротворців взагалі не відповів.

В такій хамській манері я раджу вам, пане Oleksii Reznikov, відповідати Гризлову та Козаку, коли вони озвучують ваші домовленості. А не українському парламенту.
Узгоджену радниками президентів в Нормандському форматі Дорожню карту, якщо її загубили в ОП і МЗС, знайду чернетки і надішлю.

Поділитися:

Ще одно вікно можливостей для нас зачинилося

Тарас Чорновіл

Мені дуже не подобаються такі “пріоритети” західного світу – я про ситуацію навколо Навального. Коли проти нас Рашистан війну почав, анексував території, убив та скалічив десятки тисяч людей, вони висловлювали “глибоку стурбованість”. Так висловлювали б і до нині, якби Порошенко їх не дотиснув (не дарма закордонні дипломати йому колись приклеїли прізвисько “Бульдозер”). А отруєння однієї особи, нехай і важливого опонента чинної рашистської влади, викликало справжню бурю емоцій, що цілком імовірно матимуть надзвичайно болісні наслідки для Путіленду. Це направду було несправедливо стосовно України.

Але мудрість політиків і державних діячів виявляється в умінні використовувати навіть несприятливі обставини для своїх цілей. А зараз на фоні колосального антиросійського скандалу для наших переговорників було справжнє вікно можливостей. Подумайте: переговори проходили в Берліні менше, ніж за кілометр до головної на сьогодні лікарняної палати світу в клініці Шаріте. Це ж був формат Нормандської Четвірки, де Німеччина вперше настільки жорстко ополчилася проти РФ, що навіть від Північного потоку-2 готова відмовитися. Німців підтримав якраз у день проведення переговорів четвірки Емануель Макрон. Кращої ситуації для відновлення співвідношення сил “три проти одного” навіть уявити важко. Але вийшло “два і два”. Раша звинувачувала Україну й вела себе так, ніби нічого й не сталося. Українська делегація фактично підігрувала команді Дмітрія Козака та навіть думки не допускала, щоб атакувати росіян та апелювати за підтримкою до німців і французів. Ну а ті відсиділи переговори і, не діждавшись ініціатив від України, махнули рукою та розійшлися у своїх важливіших справах.

Це не фантазерство, це вже перші витоки з дипкорпусу. Не нашого.

* * *

У Зеленського, мабуть, є нова посада – він зручно влаштувався прес-секретаркою в Єрмака. А що, ні?

Можете собі уявити, щоб Порошенко по десять разів на день, у тому числі й на брифінгах під час міжнародних візитів, анонсував переговори своїх радників? Повний абсурд. Саме радники могли виходити до преси, й кількома словами сказавши, що вони підготували й обговорили відповідні документи, а далі: “Відбудеться зустріч Президента Порошенка в Нормандському форматі…”

А тут усе навпаки. Єрмак про щось домовляється зі своїм другом і партнером Дмітрієм Козаком, а Зеленський на підтанцьовці то анонсує, то вихваляє “досягнення” свого керівника офісу.

Позорище набуло вже міжнародного масштабу…

Поділитися:

Перетворення України на Малоросію триває за планом

Ірина Геращенко

При Порошенку в Нормандському форматі на рівні радників президентів вів переговори Костянтин Єлісєєв – зовнішньополітичний радник, кадровий дипломат, наш Посол в ЄС, жорсткий переговорник, людина з чіткими євроатлантичними переконаннями. До делегації також час від часу долучалися учасники мінських груп, експерти. Літали до Берліну та Парижа виключно рейсовими літаками, економ-класом. І я навіть не уявляю, який справедливий скандал влаштували б антикорупціонери, якщо б відбувалося нецільове використання борту номер один.

Але головне, це позиція, яку відстоювала наша група, чи в Мінську, чи в Берліні, чи в Парижі:

1. Дорожня карта, яка передбачає почерговість виконання угод. Спочатку безпековий блок, і це не кілька тижнів тиші, повної та безумовної, а не з тисячами порушень і скинутими з дронів мінами. Але й виведення зброї та техніки.
2. Розведення важкої техніки поблизу лінії зіткнення, а не відведення наших військ вглиб.
3. Виконання гуманітарного блоку, звільнення всіх утримуваних і допуск МКЧХ до тюрем.

І тільки після цього можна переходити до політичного блоку.

Офіс Зеленського забув про дорожню карту і ставить воза попереду коня.

Нечувано набирати на Україну все нові й нові зобов’язання і виводити за рамки відповідальність РФ.
Нечувано, щоб РФ диктувала ВР України, що і в якій редакції нам приймати. І все це нахабно озвучували представники вбивці-Путіна.
Ще більш нечуваною є мовчанка керівництва ВР. Щебетун Разумков, який був говорящою головою Зеленського під час виборчої кампанії, раптом і різко замовк. Відмовчатися не вийде. ВР не прийматиме законів під диктовку Кремля, в інакшому випадку ця ВР піде геть.

Наша політична команда ставила питання про миротворчу місію ООН, в складі якої не буде росіян. Ми зробили все, аби до мінімуму зменшити присутність росіян в СММ ОБСЄ. А зараз росіянам на блюдечку все приносить Банкова.

Всі канали, які попередні 5 років роздирали нас по темі Мінська, і всі ми щотижня звітували, відповідали, пояснювали, зараз замовкли. Будь яка спроба задати владі питання про вагнерівців, ТКГ, спільним з бойовиками патрулям відразу коригується і піддається маніпуляціям. Відчула це на Плюсах, де навіть не мала 5 хвилин біля мікрофону. Зникли всі «комбати», «торгівля на крові».

Але є українська Армія. І ми не дамо жодного шансу її зрадити в парламенті. Ніякі закони не будуть відкореговані на угоду Кремлю. «Європейська Солідарність» цього не допустить.


Володимир Омелян

Нарешті офіційний прес-реліз Банкової щодо перемовин в Берліні у нормандському форматі на рівні радників Президентів.

Якщо коротко – це провал Єрмака, українська делегація повернулася ні з чим!

Запитання: в якій тональності, з якими наслідками для російської сторони обговорювалися постійні обстріли українських позицій, вбивство і поранення наших військових?
Коли нам видадуть російських вбивць для подальшого суду в Україні?
Чи це питання взагалі не розглядалося?!

Лавров трубку підняв?

Коли Зеленський зустрічається з Путіним у рамках Нормандського формату для підписання всеосяжного вічного миру тривалістю у декілька тижнів?

Рік завершився – де план Б?

Може 95 квартал на фронт поїде?
Якщо стріляти бояться, то нехай російські міни знімають.
Красти навчилися – тепер пора вчитися розміновувати.

Команда цинічних аферистів і брехунів!


Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Про зустріч Єрмака і Козака в Берліні. Результат.

Все лишається як було – перемир’я з порушеннями. Але Єрмак погодився внести зміни у постанову Верховної Ради про місцеві вибори, прийняту 15 липня. Тобто Москва таки добивається виконання свого ультиматуму про проведення місцевих виборів синхронно – в ОРДЛО і у всій України.

Новину першим повідомив Козак, потім її підтвердив представник України в Мінську Андрій Костін. І, звісно, сказав сакраментальне – про відповідність Мінським угодам.

Наступна серія визнання російської агресії проти України громадянською війною всередині України.

Перетворення України на Малоросію триває за планом. Під невиразне мукання шанувальників ЗЕ і задоволений лемент ботів-єрмакодявок.


Ігор Артюшенко

В міжнародній політиці Україна втратила ініціативу. Якщо раніше умови виставлялись Росії, то тепер — Україні.

Вчора Путін вирішив не брати участь в зустрічі в «Нормандському форматі», а тому збиралися тільки радники президентів. Після цієї зустрічі представник Кремля Дмітрій Козак заявив, що українська сторона погодилась винести на розгляд Верховної Ради «перегляд постанови про місцеві вибори».

Мається на увазі, що Офіс президента Зеленського погодився провести вибори під дулами автоматів на території ОРДЛО. В такому випадку Росія буде обіцяти «продовження перемир‘я». При цьому Єрмак під час переговорів не зміг скористатися несприятливою ситуацією для Кремля та згадати отруєння Навального та втручання Росії у внутрішні справи Білорусі.

Констатуємо, що через непрофесіоналізм влади Україна втратила міжнародну суб’єктність, яку вдалося вибороти за президента Порошенка, а Зеленський одночасно боїться образити Росію та отримати революцію. Як результат, ми бачимо державну зраду, чуємо брехню та відчуваємо, що сучасна влада втрачає останні залишки довіри.


Mason Lemberg

Гібрид свині та собаки з прізвищем козак за результатами якихось там зрадницьких договорняків з русскім єрмаком каже, що той погодився переголосувати постанову парламенту про проведення місцевих виборів 25 жовтня і внести до неї якісь надиктовані кремлем зміни.

Не те щоб я вірив свиням і собакам, але русскім єрмакам я теж не вірю. От в чім вопріс.
Так що зовсім скоро побачимо.

А, і так… пам’ятаєте, як уйо*іщний клоун розказує про необхідність поваги до нашого суверенітету, коли черговий раз його корупціонери шкваряться, а ЄС і США б’ють по попі?
Окупант хоче перенести наші вибори.
Суверенітет? Не чули? Не ох*їли?


Віктор Трегубов

Итак. Ермак летал на переговоры в Берлин. Хотя он звенящее никто. Президентский завхоз, чья должность не описана в Конституции, и которому не предоставлена функция представительства Украины в международной политике.

Летал он исключительно для того, чтобы предложить россиянам изменить украинский закон о выборах, исключающий выборы на оккупированных территориях до деоккупации. То есть то, что они требовали изначально. В обмен на… ничего.

Что ж. Вопрос “ти чий кум – мій чи того ведмедя?” больше не стоит даже для самых наивных.

Саме ведмедя.

І саме того.

Додатково: Указ Президента України “Про Положення про Офіс Президента України”


Роман Донік

Ермак ездил в Берлин, чтобы, по его словам, – “главным результатам переговоров договоренность о продлении режима тишины на Донбассе”.

То есть они там наобещали что угодно, чтобы россияне не начали обострение на фронте до выборов.

Чтобы СН шли на выборы как «миротворцы».

Иначе просто хвастаться нечем, и будет вообще полный провал на местных. Ни о чем больше речь и не шла.

Нынешняя власть живет по принципу – “нам бы день простоять, да ночь продержаться”.


Nick Vest

– Владимир Ссаныч, я не могу так работать!

– О, Андрей, ты уже вернулся из Германии! Как прошла запланированная сдача Украины ?

– Я не могу сливать Украину в своем статусе главного канцеляриста Вашего офиса! Это несерьезно! Мои подписи на бумаге не стоят ничего!

– Что ты предлагаешь?

– Наделите меня статусом Государственного секретаря с сответствующими полномочиями или вице-президента!


Костянтин Зоркін

Щось я не зрозумів.

Найвеличнійший бідоносець катається по областях і навіщось вдає з себе прем’єра, якщо не голову ОДА на побігеньках.

Між тим президент передусім має займатися обороною і зовнішньою політикою.
Про керівництво обороною краще не казати. Якщо це мається на увазі скорочення армії під час війни на 20%, або ж вичерпування солдатами калюж перед приїздом потерпілєра, то хай може краще і не керує. Досить просто нічого не чіпати.

А як щодо зовнішньої політики? Складається враження, що тут усім рулить туловіще, тобто якийсь єрмак.
Звісно, ніхто не заважає керівникові допоміжного органу обговорювати з іноземними представниками якісь технічні питання. Але я щось ніде в Конституції не бачив, що зовнішньою політикою у нас має займатися завгосп – голова допоміжного органу. Також ніде в Конституції я не бачив, що президент може хоч комусь передавати свої повноваження.

Ба більше. Я чомусь бачив у Конституції абсолютно протилежне.
Розкажіть уже хоч хтось великому туловіщу, що у президента є офіційний сайт, на якому до речі є текст Конституції України – тієї, яку президент повинен захищати, а замість цього систематично і системно порушує.

P.S. До речі, як там зебіцянка піти у відставку, якщо порушить закон, га? Тут не просто закон порушується, як у випадку з неподанням даних у НАЗК, а ціла Конституція.


Тарас Чорновіл

Зустріч Нормандської Четвірки на рівні політичних радників закінчилася повним провалом для України. На жаль. Краще б хоч чогось досягнули, навіть якби після цього Зеленський розквоктався перед виборами, як курка, яка щойно знесла яйце. Але там пшик.

Натяки й півнатяки РФії, відверті шантажі, гра в батога й пряника – однозначно свідчать, що Зеленський щось уже встиг Путіну наобіцяти, й той вимагає виконання обіцяного. А коли бачить, що Зеленський через страх перед своїм власним народом не поспішає віддавати обіцяне, то починає погрожувати сам і надсилати своїх колекторів із так званих ДНР/ЛНР.

Я можу припустити, що на переговорах члени української делегації спробували заговорити про те, що анонсували в Києві: припинення обстрілів, відповідальність РФ за зрив перемир’я, повернення незаконно утримуваних українських громадян. Що спробували, можу повірити, що договорили хоч фразу до кінця, дуже сумніваюся…

На жаль, ще в Парижі Зеленський не лише дав Путіну свої обіцянки й запевнення. Він у присутності Меркель і Макрона повторно, після Кучми в Мінську, підписав так звану формулу Штайнмайєра (насправді, формулу Лаврова, трошки причесану Штайнмайєром). А там усе чітко й ясно: вибори мають пройти в першу чергу, без виконання всіх без винятку безпекових пунктів (Штайнмайєр виторгував тоді лише збереження першого положення про припинення обстрілів упродовж 72 годин до старту виборчого процесу). А присутність російських окупаційних військ, всевладдя і свавілля бойовиків, відсутність будь-яких впливів української влади на ці території… значення не мають. Як і те, що ці вибори мали б пройти не за українським законодавством. Усе це Зеленський підписав разом з Путіним, Меркель і Макроном. Останнім двом: баба з воза – кобилі легше.

Але угоди мають виконуватися. І тепер уже після 5 років, коли в хвіст і гриву за невиконання угод грали Путіна, тикають мордою у свої ж какашки представників України. І німці з французами спокійно спостерігають, як Дмітрій Козак припиняє всю правильну риторику про порушення, загиблих, полонених і вимагає прямі переговори з бойовиками, вибори на Донбасі, особливий статус, вода в Крим… І всі тихі натяки Єрмака Козаку без свідків: “Я ж вам операцію з вагнерівцями здав, я ж вам усе, що міг і не міг, я ж… а ти мене так… мені ж хоч щось привезти додому треба…” – залишаються без реагування. Бо зрадників тільки використовують, але не цінують.

І на останок – чисто технічне. Хоча не зовсім… В Нормандській четвірці переговори на рівні радників відбувалися й раніше. Це був первинний переговорний формат, на якому напрацьовували проекти рішень, але нічого не ухвалювали. Частіше навіть тільки попередньо узгоджували порядок денний і зондували позиції інших сторін. Щось реальне починалося вже на рівні міністрів закордонних справ, а реальна й відповідальна робота розпочиналася на найвищому рівні. Тому ми добре пам’ятаємо кожен саміт глав держав. можемо відшукати в пресі доволі скупі повідомлення про зустрічі на рівні міністрів. І лише особливо скрупульозні редакції щось трохи писали про засідання політичних радників.

Чи могли ми собі уявити, що рядову робочу зустріч будуть десятки разів анонсувати, як неймовірний прорив, сам глава держави й цілий пул його штатних і позаштатних пропагандистів. Раніше така увага була лише до зустрічей найвищого рівня. Зараз усі розуміють, що завдяки Зеленському Україна більше не суб’єкт світової політики. І рівень переговорів неймовірно знизився. І навіть за такі технічні й безрезультативні зустрічі доводиться платити найвищу політичну ціну…

І зовсім на завершення: а де це записано, що Єрмак – радник з політичних питань? Він керівник президентської канцелярії. Там абсолютно інші повноваження й напрями діяльності. При Порошенкові їхав на переговори Райнін чи Ложкін? Звісно ні, бо це було б порушення їхнього функціоналу. Їхав Костянтин Єлісєєв, який дійсно виконував функціонал радника з міжнародних питань. У офісі Зеленського чіткого розподілу повноважень між заступниками й радниками переважно нема. Але найбільше відповідають функціоналу радника з зовнішньо-політичних питань повноваження заступника керівника офісу Ігоря Жовкви. Саме він міг би їхати на переговори в Нормандському Форматі. А участь Єрмака абсолютно незаконна, оскільки не передбачена положенням про Офіс президента. Звісно, Зеленський міг би добавити до назви його посади ще й іншу – радника з міжнародних питань. Це, можливо, було б законно. Але цього зроблено не було.

А про те, що Єрмак запідозрений у державній зраді на користь РФ і він же їде на переговори з РФ, щоб там “представляти інтереси України” – це вже такий треш, про який навіть писати годі!


Голос

Партія “Голос” вимагає від президента Володимира Зеленського негайно визнати неприпустимою заяву української делегації на зустрічі радників лідерів “Нормандської четвірки”.

Можливість проведення імітації місцевих виборів на окупованих територіях територіях Донецької та Луганської областей до закінчення процесу повної деокупації та реінтеграції суперечить здоровому глузду, національним інтересам і територіальній цілісності України.

Будь-яка позиція, яка передбачає можливість проведення виборів на окупованих територіях до повного закінчення процесу реінтеграції, суперечить Конституції України.

Будь які подібні заяви потребують негайних дій від людини, яку українці обрали як гаранта прав і свобод громадян, територіальної цілісності та державного суверенітету.

Відсутність такої реакції партія “Голос” розцінюватиме як зраду національних інтересів України. Ми закликаємо Володимира Зеленського вивчити досвід декого зі своїх попередників на посаді, які робили спроби зрадити українців в інтересах Кремля.

Партія “Голос” вкотре закликає кожного депутата тверезо оцінити наслідки, до яких може призвести навіть не прийняття, а лише розгляд зареєстрованого проекту постанови, якою терористичним організаціям буде дозволено легітимізуватись і провести імітацію місцевих вибори.

Це буде крок до повної втрати великої частини української території. І цього не можна допустити.

Поділитися:

Владимир Александрович, попробуйте ещё куда-нибудь путину заглянуть

Елена Подгорная

Сейчас много говорят о выборах на Донбассе. Не на том Донбассе, который остался под юрисдикцией Украины, а на том, который оккупировали “та сторона, ну те, кто там?..”. Оккупировали те, кого наш главнокомандующий боится назвать вслух.

Слуги народа тоже не сильно бодрого десятка. На требования россии упразднить 4-й пункт постановления парламента про местные выборы они мычат, что “это всё Порошенко виноват”… Навязал тут всем условия безопасности, видите ли. Никакие выборы в лднэрии не провести.

За что Петру Алексеевичу отдельное спасибо, кстати. А то если бы он не был таким предусмотрительным, то у нас бы уже прошлым летом навыбирали. “Куда уж хуже?” – спросите вы. Но практика показывает, что хуже бывает всегда, от любой точки отсчёта.

Да, выполнение условий безопасности действительно было требованием политики Порошенко. Обязательность их выполнения была закреплена после встречи министров МИД Нормандского формата и в изменениях к закону про особенный порядок самоуправления в ОРДЛО, которые были приняты парламентом весной 2015 года. И на том спасибо. Теперь Зеленский очень принудительно, но выполняет это условие. Тяжко ему, конечно. Поза очень неудобная. Но приходится терпеть, концерт оплачен.

Потому что ни о каких свободных и демократических выборах в оккупации, под дулами автоматов коллаборантов и российских наёмников с террористами речь идти не может.

Поэтому утром деньги, вечером стулья. Можно стулья утром, но деньги вперёд. В смысле, границу закроем, боевиков обездвижим и можно проводить выборы. Выборы по нашим, украинским законам с полной и безопасной агитацией любых украинских партий.

Слуги народа безграмотно утверждают, что в условия безопасности Порошенко входит возвращение контроля над границей, а это якобы противоречит Минским соглашениям, которые тоже подписал этот вездесущий Пётр. Как только успевал, га? Но нет. В Трускавце такому не учили, конечно. И что теперь делать с табуном безграмотных плебеев в размере большинства – хз.

В Минских соглашениях были всякие разные пункты и обсуждались они не один год. Там нет пункта, что сначала выборы, а потом граница. Ещё в 14-том году, осенью, Украина и члены Нормандского формата договорились, что на момент выборов в ОРДЛО граница должна быть передана под контроль ОБСЕ. А сразу после выборов – Украине.
Я понимаю, что всякие юридические документы сложно читать недоразвитым мозгом, но, пацыки, вы знали, куда идёте.

И не стоит всем втирать, что прям “россия, ОПЗЖ и Порошенко защищают свой “Минск” ©. Мы то знаем, кто где срал. Кто продолбал “вагнеровцев” и слил многолетнюю операцию спецслужб врагу. Кто заглядывал в очко путину в поисках там доброты и мира. Кто ездил в Оман и до сих пор не признался – зачем… Не нужно перекладывать свои проблемы со своей головы на здоровую. Учитесь преодолевать препятствия, которые сами себе строите.

ВладимираСсаныча не устраивают Минские как они есть? Так ноу проблэм. Бери и меняй. Перед выборами борзый был, обещал всем мир, дверь и мяч. Вот давай, арбайтен. Выполняй обещания. Попробуй ещё куда-нибудь заглянуть путину. Или кадырову для разнообразия и саморазвития. Мож, там что-то новое увидишь. Давай, помоги пацанам снять с себя санкции. Ведь все этого хотят. И россия твоя любимая, и ты, которого там за яйца крепко держат. И Европа – она тоже устала от войны и хочет достроить газопровод. Ничего личного – бизнес.

А мы уже ничему не удивимся.
Лучше быстрый конец, чем вот это вот всё без конца…

Поділитися:

Тишина в долг, счетчик тикает

Татьяна Худякова

Когда даже слуги народа начинают возмущаться отсутствием какой-либо внятной информации о происходящем в ТКГ по Донбассу, становится понятным, что происходит там вообще что попало. Вот, например, сегодня комитет ВР по вопросам местного самоуправления в лице Виталия Безгина заявил, что их не устраивает отсутствие информации и диалога о том, что именно происходит в ТКГ под предводительством Кравчука.

28 августа состоится встреча внешнеполитических советников Нормандской четвёрки, где планируется впихнуть Украине ряд решений, Украине совершенно не полезных. Почему я так решила? Потому что круги на воде чаще всего означают, что туда упал камень. А кругов этих – дофига и ще трішечки.

Старый маразматик Кравчук призывает ВР отменить постанову, которая не позволяет проводить местные выборы в ОРДЛО до демилитаризации и вывода оккупационных войск. Значит, эти выборы провести надо – кровь из носу.
Или кто-то в самом деле думает, что месяц относительной тишины Вовочке подарили за спасибо и для того, чтобы было чем хвастануть на День Незалежності? Нет, это тишина в долг, а процент по долгу давно уже озвучен Россией: особый статус ОРДЛО на постоянной основе.

Во-первых, это удобно. Всем донбасским оглоедам платит Украина, восстанавливает Донбасс Украина, и имеет за это постоянный легитимный геморрой с метастазами. А во-вторых, это красивый способ для РФ выйти из зарубы с реальной победой и превратить финансовые потери в политические инвестиции. И также не добавляют оптимизма внешнеполитические советники, которые в отсутствие Пороха берега попутали и требуют от Украины прямого диалога с ОРДЛО.

Ещё раз. Для понимания.

Глава УКРАИНСКОЙ делегации пытается уговорить Раду отменить постанову, которая не позволяет Украину нагнуть на местные выборы в ОРДЛО на условиях РФ. Смекаете? Долбит письмами профильные комитеты и просит найти в постанове несоответствие Конституции. Это при том, что постанова уже проголосована, а значит никаких несоответствий нет.

Меня эта застенчивость несколько даже веселит. Леонид Макарыч, что Вы сиси мнёте нерешительно? Зачем эти реверансы и сложности? У Вас уже есть законно избранные гордым народом Донбасса вожди. Все эти чепушилины и прочие предводители ОРДЛОвского дворянства. Там уже состоялись демократичнейшие из выборов, и результаты их признаны даже Чечнёй! Выдайте им просто мандаты украинского образца, и всех делов-то.

Или Вы в лоб действовать сцыте? Тут я Вас понимаю, как только что-то подобное всплывет в официальных источниках, Вам кабздец. Тысячи на Майдане 24-го покажутся детским лепетом, и Вы это прекрасно понимаете. И именно поэтому Вы постоянно прячете информацию, говорите на эту тему скупо и неохотно. Причем настолько неохотно, что, блть, профильный комитет ВР Украины не понимает, что происходит в ТКГ.

Но рано или поздно карты придётся положить на стол. Что Вы будете делать потом, если сейчас напорете хрени? Почему сейчас вообще всё в стране происходит таких образом, словно никакого «потом» вообще не планируется?

Поділитися:

Кремль – сценарист вистави в Мінській ТКГ

Ірина Геращенко

Більше року не коментую Мінський процес, добре розуміючи, що там відбувається, з поваги до наступників і їх непростої місії. Більше того, я публічно, навіть коли це не сприймається певною частиною моєї аудиторії, підтримую ті речі, які вважаю правильними. Зокрема залучення до групи переселенців (цю ідею ще ми обговорювали на початку 19-го, але не встигли реалізувати), домовленість про режим тиші (кожне перемир’я знижує інтенсивність обстрілів, зберігає життя наших військових і цивільних, й це треба вітати). Я відмовила всім ЗМІ коментувати останні кадрові призначення в групу, це відповідальність і повноваження президента.

Але не мовчала й дуже голосно протестувала, коли через Мінськ просували кремлівський сценарій координаційної ради, коли українська сторона віддала РФ непокараних беркутівців і харківських терористів, вбивць Героїв Небесної сотні та 15-річного Данили Дідика.

Так само вважаю за необхідне висловити серйозні занепокоєння щодо інформації про останні домовленості, досягнуті в рамках Мінського процесу і, традиційно, вкинуті в суспільство через російські медіа.

Отже, росіяни дотиснули нашу делегацію, нав’язали їй, а значить, і нашим міжнародним партнерам думку, що начебто ВР прийняла «неправильну» постанову щодо регіональних виборів, яка начебто порушує Мінські угоди. Голова ТКГ від України Л. Кравчук навіть погодився спрямувати лист до ВР щодо прийняття змін до постанови. Це дуже небезпечний прецедент публічного прийняття російських вимог, який не має нічого спільного з компромісом. Вперше Україна «визнає», що це начебто ми не виконуємо чи порушуємо Мінські угоди, хоч все зовсім навпаки.

Нагадаю, ВР ще у вересні 2014-го прийняла всі необхідні для політичного блоку закони, зокрема про особливості місцевого самоврядування (терміном на 3 роки, не на постійній основі!!!) і про амністію, створивши передумови для одночасного проведення виборів на всій території України. Але саме РФ порушила всі домовленості, продовжила ескалацію на Донбасі, влаштувала Дебальцевський котел, а також у 2014 і 2018 провела незаконні вибори, тим самим зірвавши мирний процес, легітимізуючи маріонеточні режими.

І українська делегація має виставляти претензії РФ і її маріонеткам з вимогою негайної ліквідації всіх так званих органів влади як обов’язкової передумови проведення будь яких виборів на окупованих територіях. А також демілітаризацію Донбасу і виведення звідти всіх російських підрозділів і техніки. Так само неприйнятним є прийняття законодавства про постійний статус «особливостей місцевого самоврядування».

Росія не миттям так катанням проводить свою політику: шантажує Київ прямими переговорами з ОРДЛО, нав’язує світу думку про громадянський внутрішній конфлікт, перекладає відповідальність за невиконання угод на Київ, заговорюючи власну відповідальність за війну. І українська делегація жодним чином не повинна цьому підігрувати, це ніякий не компроміс, а прийняття російського треку.

Безумовно, важливою є тиша на Донбасі, це можна тільки вітати. Головне, щоб перемир’я не використовувалося Москвою як пастка, сопілка мишолова, який заспокоює жертву і заманює її, аби потім нанести удар.


Костюк Олександр

Нинішня ТКГ – це вистава акторів, які грають чітко розписані ролі. Казанський та Гармаш в ролі “патріотічєскіх прєдставітєлєй Донбаса”. Кравчук в ролі “прєдставітєля України”, який начебто відстоює інтереси України та мир, але “от такий ультиматум, що я можу зробити, ми можемо втратити мирний процес..” і бла-бла-бла, «Я звертаюся до ВР з пропозицією переглянути постанову про вибори». У ВР репліку відразу підхоплюють Качури, Яременки та інші статисти.

От тільки сценарист цієї вистави один – кремль. І немає в ТКГ ніякої української сторони. Тому що в ТКГ кремль зараз фактично керує обома сторонами переговорів – це вже очевидно.

Фактично ми обмінюємо:

– Легалізацію ОРДЛО в українському законодавчому полі;
– Відсутність кордону з РФ;
– Легалізацію військ РФ в Україні під виглядом «народной міліції»;
– Федералізацію України через «особливий статус» ОРДЛО;
– Зняття санкцій з РФ за окупацію України;
– Зняття відповідальності з РФ за тисячі вбитих, поранених, закатованих, мільйони біженців, зруйнований регіон;
– Перекладання всієї відповідальності на Україну та українців. Кожен з українців буде платити за це десятки років;
– Втрату суверенності України, блокування руху в ЄС та НАТО через російських маріонеток.

Ми міняємо все це на так званий «мирний процес», який подається як найвища цінність.
Тобто:

– Тимчасове перемир’я, яке закінчиться відразу, як будуть виконані вимоги кремля;
– Чергове «розведення сил», тобто втрату українських територій;
– Продовження «переговорного процесу»;
– На можливість Зеленському в черговий раз зазирнути в очі Путіна в Нормандському форматі;
– На чергову обіцянку обміну полонених. Тепер вже 100 на 100, хоча на минулій Нормандській зустрічі Зеленському «жєлєзно» пообіцяли обміняти «всіх на всіх». Ми віддали беркут, терористів, садистів та вбивць. Нам тоді віддали ватних бабок та таксистів;
– На якісь бали для СН як «миротворців» до місцевих виборів.

От таку оборудку нам пропонують кремлівські кидали та їх подєльнікі з СН, ОПЗЖ та ТКГ.

Поділитися:

У Мінську мирних переговорів по Донбасу більше бути не може

Ірина Геращенко

В Мінську, коли приїжджали на засідання ТКГ, нас зустрічали представники МЗС республіки і не тільки МЗС. Готель «Президентський» був напічканий людьми специфічної зовнішності. Ми завжди знали, що всі наші розмови там пишуться. І передаються ФСБ.

Але серед цих спостерігачів/наглядачів були різні люди. Якось один з них, зустрічаючи нас в аеропорту, мимохідь прошепотів: «Пару годин тому прилетіли Захарченко та Плотницький, їх зустрічало російське посольство. А, да, ще ваша Надя Савченко приїхала. Вона з вами сьогодні буде?» Мене тоді дуже здивувала ця інформація, я відразу доповіла її ЛДК (Кучма – ред.) і негайно зателефонувала Президенту Порошенку. Й досі згадую того хлопця, одного з приставлених до нас для збору інформації, який, як виявилося, нам таємно співчував і співпереживав. Він ризикував, передаючи мені інфо про сепаратні переговори Савченко з ватажками бойовиків, які ніколи не брали участі в роботі мінських груп . Тоді я вперше зрозуміла і повірила, що навіть серед службістів там є різні люди.

Останні півроку, за моєю інформацією, ТКГ відбувається в скайп-режимі через COVID. Тому нашій делегації формально не треба летіти до білоруської столиці. Але символізм назви групи, прив’язка до Мінська залишається. Й перед українською владою гостро постало питання – як з цим бути. Свого часу, коли Білорусь систематично голосувала проти всіх резолюцій ООН по Криму, порушенням прав людини на окупованих територіях, я як уповноважена Президента з мирного врегулювання публічно піднімала питання про заангажовану позицію країни, де проходять мирні переговори, підігрування РФ в міжнародних інституціях, а не нейтральність . Й необхідність зміни місця переговорного майданчику.

Кілька років тому Нурсултан Назарбаєв, пропонував своє посередництво в мирному врегулюванні та Казахстан як майданчик для мирних переговорів. Були й інші ідеї, які наша делегація тоді обговорювала як робочі.

Але сьогодні очевидно, що прийшов час – українська влада має підняти питання в ОБСЄ, в Нормандському форматі про зміну майданчику для мирних переговорів. В омитому кров’ю Мінську їх більше бути не може.

 

Карикатура © Сергей Ёлкин/DW

Поділитися:

План кремля – експорт режиму ЛДНР в Україну

Гліб Бабіч

Ось майже тільки що найвпливовіший політик світу Володимир Зеленський знову заявив про амбітні плани закінчити війну на Донбасі за декілька місяців. І негайно вся його молода команда, а особливо ОПа, кинулися втілювати цей план в життя.

А ніт!..
План Зеленського, звичайно, реалізовувати почали. І навіть представник адміністрації приїхав на переговори до Німеччини.
Представник адміністрації президента путіна. Дмитро Козак. Де він провів переговори з «конфлікту на південному сході України». З кимось із заступників Меркель.
Що характерно – Козак знаходиться під санкціями, і в Німеччину його пускати не мають.
Що характерно – для цих переговорів його пустили.

Ще раз. Російський чиновник, зам голови путінської адміністрації «з питань України» проводить переговори в Німеччині по Україні без участі України.

Більше того, Козак їздив «домовитися про подальші дії, які вимагають взаємодії з представниками Донбасу і України». Тобто росія продовжує підштовхувати Україну до прямих контактів з незаконними російськими формуваннями на Донбасі, тобто їх повної легалізації.
Більше того, учасники «переговорів» «висловили невдоволення тим, як йде реалізація досягнутих в Парижі домовленостей». Тобто агресор росія говорить про своє невдоволення тим, що Україна занадто повільно нагинається.
Неначе це не росія, наплювавши на будь-які домовленості, веде обстріли наших позицій.
Просто він обурений, що наші військові чомусь не дають себе безкарно вбивати. Тому що вони досі не реалізували формулу «просто перестати стріляти». Не підняли білий прапор і не почали обніматися з «братушкамі».

Судячи з відсутності реакції української влади, все йде за планом.
Більше не існує формату «ненависного Порошенка» – «Нічого про Україну без України!»
Українська влада просто вчасно «відвертається», поки росія «укочує» наших партнерів. Які до цих пір тримають санкції та росію в положенні ізгоя.
Але Європа здивовано дивиться на те, що Україні тепер все одно. Тому що раз це нам не потрібно, це нікому не потрібно. І все потихеньку розгортається до того самого «мирного плану» в російському форматі у виконанні влади України.

А «мирний план», судячи з усього, вкрай простий.
Мова зовсім не йде про звільнення сходу країни від російської окупації. І не про повернення територій під контроль і закон України.
Йдеться про прямий експорт режиму ЛДНР в Україну. З усіма наслідками, що випливають.
А про це говорити можна і без української сторони. Тому що наших інтересів там немає зовсім.

Ну що ж. Наш кімнатний фельдмаршал, разом зі своєю молодою командою мабуть розслабився в період карантину. І має деякі ілюзії на рахунок того, що у нього «проскочить».
Не проскочить.

Дуже скоро ми обов’язково нагадаємо йому, в якій він країні живе. Що є інтересами України. І що означає їх дотримуватися. І що буває, коли глава держави діє в інтересах іншої держави.

Бо всі ці танці між Коломойськім і МВФ, весь цей треш з аферами на KOVID, всі ці нескінчені «мутки» влади – це просто надія на «бонус». Вийде – не вийде.
Головне завдання – мир в Україні. І схоже цей мир «русскій».

P.S. Тут ЗМІ говорять, що приблизно в цей самий час в телеграм-каналі офісу президента з’явився і зник загадковий напис “Я на базі!”
Скажіть їм хто хтось, що цей канал зв’язку хріново законспірований.

Поділитися:

Всі поступки, «перемірія» та «развєдєнія» виявилися марними

Валерій Прозапас

Ну ось і все.
Росіяни відмовляються від участі в “нормандському форматі” до закріплення так званого “особливого статусу” Донбасу в законодавстві України.

Це пряма вимога до Зеленського капітулювати.

Але зважитись на неї рейтингозалежному президенту буде складно – співвідношення противників “спецстатусів” до готових на компроміс українців 62% до 21%.

Війна продовжиться, тиск Кремля продовжиться, всі поступки, “перемірія” та “развєдєнія” виявилися марними.

Відбувається все те, про що восени попереджало “воінствєнноє мєньшинство” під час “дождіков” на акціях “Ні капітуляції”.

Вибачатися будемо?


Джон Сміт

“Ми будемо розмовляти про (нормандську зустріч) тільки (…) після закріплення особливого статусу (Донбасу) на постійній основі в законодавстві України”, – Лавров.

Ось і все. Відсьогодні Зеленський на розтяжці. Хочеш показувати своїм виборцям поступ у вирішенні питання війни – іди на поступки перед ворогом (а ні, “наживаєшся на війні” – втрачай рейтинг). Підеш на поступки перед ворогом – натикайся на спротив всередині країни (громадянська війна).

Політика прогибів перед ворогом привела до того, що ворог підловив і змусив виконувати обіцянки. Причому ворог продовжує вбивати наших військових. Жодного домовленого припинення вогню немає. А ти виконуй.

Ворог нас підштовхував до громадянської війни з самого початку. Більшість українців категорично проти “особливого статусу”. Всі оті крики про “моторолу в Верховній Раді” були потрібні, щоб спровокувати Майдан у Києві. Але тоді у нас була влада, яка збиралася стояти до кінця і висушити Путіна санкціями. А тепер у нас влада вимушена втримувати рейтинг. Влада на гачку компроматів перед ворогом. Влада, насичена агентурою. Влада, ворожа до всього українського. Влада, що прийшла красти.

Вибір, який вона зробить, очевидний.
Нам треба готуватися до жорсткої відсічі Зеленському і його договорнякам з ворогом впихнути бойовиків в тіло України.

 

Карикатура © Михайло Шлафер

Поділитися: