За дужками розслідування Навального про «кощеєве яйце» Путіна

Дмитро Золотухін

Навальний вивалив величезне розслідування, яке нібито повинне захистити його від свавілля російської влади. Я розумію, що вам усім пофіг на Льошу-бутерброда – і це правильно. Але в мене є своя місія, робота і суперсила, яку треба використовувати.

Розслідування Навального розповідає про “кощеєве яйце” Путіна – його палац у Геленджику. Але є цікава деталь, яка у розслідуванні не була відображена.

За словами Навального, «палац Путіна» під Геленджиком за $350 млн офіційно (а насправді за $350 тисяч) придбав Олександр Пономаренко. Пономаренко придбав комплекс у Миколи Шамалова – іншого друга і посіпаки Путіна.

Вам цікаво буде довідатися, що Пономаренко закінчив факультет фізичної культури Сімферопольського державного університету ім. Фрунзе. Там він і став “торпедою” злочинного угрупування “Сейлем”, яке вело нищівну війну з іншою бандою – “Башмаки”.

“Шурка Пономарь”, як його називали серед братви, разом зі своїм корешем Скоробогатько, який працював на авторинку Сімферополя під “Гунєй” (Володимиром Гужевим), чудом врятувалися після різанини, яку влаштували між собою гарячі представники “Сейлему” та “Башмаків”.

Існує легенда, підтверджень якої я не бачив, що вони допомогли вивезти общак банди з Ялти до Москви та, ліквідувавши подільників, відкрили на ці гроші у Москві свій власний банк і стали респектабельними бізнесменами. Їм вдалося примножити свої статки та увійти у спільний бізнес з братами Магомедовими у “Новоросійському морському торгівельному порті”. Коли гарячі кавказці їх стали витискати з бізнесу, вони запросили на міноритарну долю у бізнес – Ротенбергів.

З того часу їхня доля назавжди склалася!

Ротенберги втягнули їх у свій інфраструктурний бізнес і зробили співвласниками аеропорту “Шереметьєво”. Окрім нього Пономаренко і його подільник володіли бізнесом в сфері нерухомості. Зокрема, вони були “закулісними” власниками торгівельного центру Ocean Plaza у Києві.

Саме Ротенберг, який є близьким другом Путіна з того часу, як вони ходили на дзюдо і віджимали гаманці у пітерських підворіттях, напарив Пономаренку задачу провести формальну угоду щодо купівлі “палацу Путіна”.
Пономаренко підтвердив, що йому структура придбала компанії ТОВ «Лазурна ягода» і ТОВ «Ідокопас», які володіють недобудованим готельним комплексом на мисі Ідокопас в Геленджікском районі Краснодарського краю.

«Ідокопас» володіє близько 67 га земель рекреаційного призначення в селі Прасковіївка. На ділянці ведеться будівництво інфраструктури самого пансіонату загальною площею приблизно 26 000 кв. м. «Небесній ягоді» належить ще 60 га земель сільгосппризначення в районі села Дивноморське (в 13 км від Прасковіївки), з яких приблизно 27 га використовуються під виноградники, а 33 га поки не освоєні. Також ТОВ орендує землі рекреаційного призначення загальною площею приблизно 160 га. На них, як очікується, будуть зведені ще кілька туристичних об’єктів (шато, виноробні).

Там ще є багато цікавого. А фільм Навального я вже замість вас подивився. Не переймайтеся.

Колаж © navalny.com

Поділитися:

Нам не треба, щоб в Росії було добре, нам треба, щоб Росія від…чепилася

Віктор Трегубов

Дуже задовбався спостерігати за прекраснодушними співгромадянами, що щиро співчувають Навальному. Мовляв, от він – шанс Російської Федерації стати нормальною, демократичною, ліберальною державою…

Я тут вбачаю відразу три помилки: помилку образу, помилку масштабу, та помилку цілі.

Помилка образу – це такий дуже чудовий wishful thinking, який не перестає мене дивувати. Люди люблять натягувати на політиків певні образи просто тому, що їм хочеться, щоб цей політик був саме таким. Часто цей образ на політику сидить, як на корові черкеське сідло, але люди тільки піддають напору у спробі їх сумістити.

Сонечки, Навальний – російський нацик. Коли його країна рвала Грузію, він обзивав грузинів “гризунами” та вимагав негайно депортувати усіх етнічних грузинів із РФ. Він жартував про “білоруську мову, яку вигадали кавказці з падонками”. Він йшов на мера Москви з обіцянками депортувати мігрантів у Середню Азію. Він брав участь у “Російських маршах” із відвертими зігометами. Про “Крим не бутерброд” ви в курсі.

Ні, це я ще не кажу, що він поганий (хоча він, звісно, рідке лайно). Я просто хочу запитати: яким боком він – ліберал та демократ? Ну, курча, яким? Ліберал та демократ не може бути шовіністом, а він – органічний шовініст, який щиро зневажає всі нації довкола. Так, останній час він це трішечки маскує, але натура проривається – як цитата його самки з “Брату-2”.

Чи, може, ви десь бачили його вибачення перед тими самими грузинами? Чи, може, в своїх публічних виступах він просуває хоч якусь саме ліберально-демократичну повістку, а не тільки антикорупційну та антипутінську? Це не одне і те ж, рідні. Я вам страшну річ скажу: якщо ви подивитеся інтерв’ю Путіна середини дев’яностих, до стрімкого злету його кар’єри, то Путін там виглядає більш ліберальним, демократичним та європейським діячем, ніж Навальний зараз.

Втім, окей. На секундочку уявімо, що в Росії до влади прийшов не справжній Навальний, а такий собі Навальний мрії, яким його бачать прекраснодушні людоньки. Не нацик-нарцис, а ліберал і демократ. От як змінить він Росію на демократичну державу…

Десь тут був кордон між ідеалізмом та ідіотизмом. Обережніше. Не притулятися.

Роль особистості в історії не настільки велика. Люди, які намагалися зробити Росію чимось, схожим на цивілізацію, були. Інколи навіть приходили до влади. Результат ви знаєте. Гірше того, відкати були жахливі. Класичний приклад – більшовики після Тимчасового уряду.
Це була друга помилка – помилка масштабу.

Третя помилка – помилка цілі. Окей. Уявімо, що якимось чином Росія стала ліберальною, демократичною та цивілізованою. Радий за неї.

А нам-то що? Що нам треба від Росії?

Нам від Росії треба деокупації українських територій і припинення як відвертої, так і прихованої агресії проти самої нашої суб’єктності. Нам не треба, щоб в Росії було добре, нам треба, щоб Росія від… чепилася.

І тут часто чую таку сентенцію: а от якби Росія стала ліберально-демократичною, вона б і сама перестала…

І ось тут дуже важливо. Тут я не буду казати, що це прекраснодушна помилка. Це не вона. Це брехня. Небезпечна брехня. Ідеологічно-догматичне твердження, що не має нічого спільного з реальністю.

Якщо в Росії буде вільний ринок, зміна влади, свобода преси та зібрань, ЦЕ АЖ НІЯК НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО РОСІЯ ВІДЧЕПИТЬСЯ ВІД УКРАЇНИ ЧИ ПОЧНЕ ПОВАЖАТИ СУСІДІВ ВЗАГАЛІ.

Ні, не означає. Точно не означає. Це непов’язані речі. Російський шовінізм та імперіалізм сидить не в Путіні чи в Навальному (хоча в них – повні штанці), він сидить у абсолютній більшості росіян, які мають хоч якийсь політичний світогляд.

Вибачте, що ламаю догми вашої громадянської релігії, але це занадто важливе питання, щоб дозволити собі самообман. Це європейці можуть собі дозволити наївне “проблема в Путіні”. Ні, проблема в типовому російському виборці. Він саме такий: ксенофобічний, агресивно-параноїдальний, схильний сприймати весь світ ворогами, а Україну – законною ціллю.

Росія не почне себе добре вести, бо стане цивілізованою. Цивілізаційний прогрес в Росії ніяк не стримує її імперіалістичне світосприйняття і загарбницькі тенденції. Петро Перший та Катерина Друга були дуже, дуже прогресивними монархами.

Отже.

Ні, ворог нашого ворога не завжди наш друг. Нам немає сенсу принижуватися, підтримуючи шовіністичну мерзоту, яка вголос заявляла, що зневажає українську територіальну цілісність. Укріплення цієї мерзоти аж ніяк не на нашу користь.

Єдиним нашим серйозним союзником в російській політиці є конфлікт сам по собі.

Єдиною нашою ціллю щодо Росії може бути створення в ній такої ситуації, коли вона припинить окупацію українських земель та агресії проти України тому, що буде змушена. Не тому, що стане доброю та сама захоче – не стане і не захоче, а тому, що не зможе інакше. Тому що змушена буде піти з Донбасу, з Криму, з Сирії, з Придністров’я. Чисто фізично, бо не стане коштів, бо війська будуть потрібні вдома, бо постане питання про утримання власних регіонів, а не загарбання чужих.

Це важкий сценарій. Наразі малоймовірний. Але значно, значно ймовірніший за прекраснодушну лабуду про російських демократів.

P.S. Один коментар був настільки хорошим, що я його прямо сюди додам.

Поділитися:

Російський бутерброд як важливий фактор світової політики

Тарас Чорновіл

Дуже багато скрізь про Навального. Ніби й нічого дивного, бо обставини його повернення в Москву стали на сьогодні одною з головних новин світових ЗМІ. Треба буде це все аналізувати та враховувати й нам, бо багато що в світі кардинально помінялося. Й звичайний російський бутерброд із своїм “Крим наш!” став важливим фактором світової політики.

Але, колеги, давайте не плутати аналітику з емоціями. Мені історія Навального загалом більш-менш цікава, бо я маю оцінювати наслідки таких речей для світової політики. Але емоцій у мене нуль цілих, зеро десятих. Тільки із здивуванням дивлюся на дуже емоційні реагування й навіть сварки між своїми: “Ти аж занадто реагуєш на Навального! А ти такий байдужий до долі ворога Путіна!” Десь саме таке побачив.

Отже, заспокоїлися. Ворог для Путіна – Порошенко, напевно, Байден, зрештою, всі ми – люди, які мають загострене почуття гідності. А Навальний для нього – ймовірний конкурент. Не заперечую, якби справдилася та конспірологія, в яку я щось не дуже вірю, й Путіна поміняли на Навального, нам було б трошки простіше, бо свинособаки таки б забралися з Донбасу, але ще міцніше б окопалися в Криму. А в себе в тилу крім відвертої п’ятої колони з прорашистського сміття ми б отримали й цілу шосту палату нових “мишебратья” вже в майже своєму демократичному середовищі. Тому хтозна, що буде гірше. Якби президентом у нас залишався Порошенко, то я міг би чітко оцінювати, які результати він зумів би витиснути з того, чи іншого варіанту. А при цій зеленій гнилі та всіх мільйонах “а какая разніца” – хрін редьки не солодший.

А от для тих, найперше журналістів, які так рознервувалися після викрутасів борта, яким повертали Навального, та його затримання, маю маленьке питання. А як ви, шановні й не дуже, реагували в ніч з 11 на 12 січня? Що, навіть не знаєте, що тоді відбулося? А про Навального все до детальок знаєте?

Отже, цієї ночі не перенаправляли літак з одним громадянином Рашистану на інший аеродром та не блокували трасу для його прихильників із числа громадян РФ. Тоді на окупантському мосту через Керченську протоку рашистський спецназ жорстоко й брутально заблокував 200 громадян України – кримських татар, які пробивалися в Ростов на судилище проти своїх рідних і близьких, також громадян України. Там уже не першій групі кримських татар присуджують астрономічні тюремні терміні, а над їхніми близькими відверто знущаються. Жодне російське опозиційне ЗМІ та ніякі московські ліберали цим фактом не обурилися. Та цур їм. В Україні про це жахіття сповістив кримсько-татарський канал АТР, ще, здається, Прямий і все. Для інших це ж неформат, не справа рівня Навального…

Отакий довгий та емоційний текст вийшов замість короткого морального закиду. Вибачайте. Зачепило.

А про фактор Навального я колись напишу. Він є, отже ним треба користуватися, але не бачу підстав, щоб аж так співпереживати.


Фото © Facebook Крымская солидарность

Поділитися:

Ще одно вікно можливостей для нас зачинилося

Тарас Чорновіл

Мені дуже не подобаються такі “пріоритети” західного світу – я про ситуацію навколо Навального. Коли проти нас Рашистан війну почав, анексував території, убив та скалічив десятки тисяч людей, вони висловлювали “глибоку стурбованість”. Так висловлювали б і до нині, якби Порошенко їх не дотиснув (не дарма закордонні дипломати йому колись приклеїли прізвисько “Бульдозер”). А отруєння однієї особи, нехай і важливого опонента чинної рашистської влади, викликало справжню бурю емоцій, що цілком імовірно матимуть надзвичайно болісні наслідки для Путіленду. Це направду було несправедливо стосовно України.

Але мудрість політиків і державних діячів виявляється в умінні використовувати навіть несприятливі обставини для своїх цілей. А зараз на фоні колосального антиросійського скандалу для наших переговорників було справжнє вікно можливостей. Подумайте: переговори проходили в Берліні менше, ніж за кілометр до головної на сьогодні лікарняної палати світу в клініці Шаріте. Це ж був формат Нормандської Четвірки, де Німеччина вперше настільки жорстко ополчилася проти РФ, що навіть від Північного потоку-2 готова відмовитися. Німців підтримав якраз у день проведення переговорів четвірки Емануель Макрон. Кращої ситуації для відновлення співвідношення сил “три проти одного” навіть уявити важко. Але вийшло “два і два”. Раша звинувачувала Україну й вела себе так, ніби нічого й не сталося. Українська делегація фактично підігрувала команді Дмітрія Козака та навіть думки не допускала, щоб атакувати росіян та апелювати за підтримкою до німців і французів. Ну а ті відсиділи переговори і, не діждавшись ініціатив від України, махнули рукою та розійшлися у своїх важливіших справах.

Це не фантазерство, це вже перші витоки з дипкорпусу. Не нашого.

* * *

У Зеленського, мабуть, є нова посада – він зручно влаштувався прес-секретаркою в Єрмака. А що, ні?

Можете собі уявити, щоб Порошенко по десять разів на день, у тому числі й на брифінгах під час міжнародних візитів, анонсував переговори своїх радників? Повний абсурд. Саме радники могли виходити до преси, й кількома словами сказавши, що вони підготували й обговорили відповідні документи, а далі: “Відбудеться зустріч Президента Порошенка в Нормандському форматі…”

А тут усе навпаки. Єрмак про щось домовляється зі своїм другом і партнером Дмітрієм Козаком, а Зеленський на підтанцьовці то анонсує, то вихваляє “досягнення” свого керівника офісу.

Позорище набуло вже міжнародного масштабу…

Поділитися:

Петро Порошенко: Отруєння Навального – це доказ того, що для Путіна немає жодних «червоних» ліній

Петро Порошенко

Цинічний замах на вбивство проти лідера російської опозиції з використанням хімічної зброї – це чергове підтвердження злочинної сутності Кремля. Це доказ того, що для Путіна немає жодних «червоних ліній», жодних моральних запобіжників.

Заради збереження влади та просування своїх неоімперських амбіцій російська влада готова вбивати будь-кого, хто становить загрозу путінському авторитарному режиму. Отруєння Навального – це ляпас апологетам перегляду відносин Заходу з Росією, відновлення «звичайного стану справ» та любителям пошукати прагнень до миру в очах Путіна.

Сподіваюсь, що за рішучими та гучними деклараціями демократичний світ посилить санкційний режим проти Кремля.

_________________

A cynic attempt to murder a leader of the Russian opposition by chemical weapons is yet another confirmation of the Kremlin’s criminal nature. It proves that there are no «red lines» for Putin, no moral safeguards.

To keep his power grip and advance his neo-imperial ambitions, the Russian government is ready to murder anyone threatening Putin’s authoritarian regime. Navalny’s poisoning is a slap in the face to apologists looking for rethinking the West’s relations with Russia, restoring the «business as usual», and for those seeking to see some peace in Putin’s eyes.

I hope that following the strong and loud declarations, the democratic world will strengthen the sanctions regime against the Kremlin.

Поділитися:

Фактор «Новічка»

Дмитро Вовнянко

Знаєте, я не маю ані найменшої симпатії до Навального. Я знаю, що це за політик – свого часу він виправдовував «Русскіє марши» і просторікував про засилля кавказців. Я пам’ятаю, як Навальний критикував Путіна (!) за м’якотілість у відстоюванні «інтересів русскіх» (!!) Я не забув оце його «Крим – не бутерброд». Я взагалі переконаний, ніякої іншої опозиції Путіну, крім такої самої імперської, в сучасній Росії бути не може за фактом, просто тому що Росія заражена вірусом неоімперіалізму. Проукраїнська опозиція там з’явиться, лише коли її там виростить сама ж Україна, для лобіювання наших інтересів. По факту протистояння між Навальним і Пуйлом – це лише вибір між тим, будуть нас з Москви гнобити під гаслами про «суверенну демократію» чи під гаслами «демократії для всіх і без меж» – за лекалами часів веселого алкоголіка Борі Єльцина. Але.

От те що Навального травонули «Новічком» (як Скрипалів) саме собою говорить про таке. По-перше, Навальний для Пуйла – таки ворог, такими штуками як «Новічок» не жартують. Там якщо навіть не померти, стати можна інвалідом на все життя. По-друге, реальна ситуація в самій Росії НАБАГАТО гірша, ніж нам говорять їхня статистика і наші Х-перди – у першу чергу в економіці. Отруєння «Новічком» – це не просто замах. Зрештою Навального могли просто підірвати і знайти кримінальний слід. Це – погроза всім противникам Пуйла. Це – послання. Дивіться, мовляв – змажемо десь ручку дверей, і може, не помрете, але ласувати салом та оселедцем і жінок/чоловіків кохати не зможете до кінця життя. Якщо взагалі з ліжка встанете. Це – послання, змісту «жарти скінчилися, пацюк загнаний у кут і шлях до життя прокладатиме через вас». А ще це говорить про те, що Кремль неймовірно налякали події у Білорусі. Там реально перетремтіли, що те саме може зараз перекинутися на Москву і Пітер – а там і регіони вибухнуть. Благо – прецеденти вже є.

Що це все означає для України? Що Росія – слабка. Це означає, що удача нарешті нам посміхнулася. Саме зараз треба упиратися, відновлювати коаліцію союзників і давити Росію як тільки можна. На фронті – ані кроку назад. У політиці – горлати про нові санкції, висувати нові й нові вимоги, і тему Криму піднімати через раз. Якщо Москва пішла на тривале замирення через проблеми всередині Росії – значить цим треба користуватися. Російська армія? Та ладно. У вересні 1917 року Росія мала найбільшу армію у світі і була в кроці від перемоги над Німеччиною – її це врятувало?

Але всього цього не буде. З багатьох причин. Серед іншого – бо на Банковій теж почули послання Пуйла. Там так само злякалися «Новичка» на ручці дверей. Там гарно знають – намазати знайдеться кому.

Поділитися:

Если бы Омск был не под Путиным и не в составе РФ

Антон Швец

Не писал про Навального, а теперь напишу.

Шарите уже заявили, что Навального отравили веществом из группы ингибиторов холинэстеразы.

Это могло быть что-то из арсенала боевых ФОВ (фосфорорганика) – классические и отработанные зарины, зоманы, табуны и т.д. Может быть, это была экзотика в виде какого-либо из Новичков (Фолиант) или V-агентов (VX и прочие). Мог быть даже банальный карбофос, если пакетик, из которого пил чай Навальный, хорошо пропитали (но это вряд ли – оно все плохо растворяется в воде и таки воняет).

У всего этого говна есть последующее влияние – даже если вас откачают, и вы не умрете, быть здоровым человеком у вас вряд ли выйдет. В зависимости от дозировки и конкретного ФОВ, пути попадания в организм, длительности воздействия до введения антидота, общей терапии во время отравления и личных особенностей организма и всякого такого, человек может остаться маломобильным на всю жизнь с уваленной нервной системой и нулевой работоспособностью.

То есть Навального убивали не только агенты кейджиби, которые пипеткой ему фосфорорганику в чай брызгали.

Навального убивали и обычные врачи обычной омской клиники. Потому что по симптомам и традиции отравлений всем было понятно, что это отравление, а анализ на ингибиторы холинэстеразы дело полусуток. До полуночи Навальный должен был получить дозу атропина, если бы он попал в обычную больницу обычного областного центра ЗА ПРЕДЕЛАМИ РФ.

Возможно, то время, которое понадобилось Навальному, чтобы добраться от путинской больницы до Шарите сделает Навального инвалидом на всю оставшуюся жизнь.

Потому что в Шарите ему после первых же анализов вкатили атропина (классический антидот от ФОВ, вкалывали при отравлении Новичком Скрипалям). Аналогично в первые сутки можно было бы использовать дипироксим и изонитрозин – реактиваторы холинэстеразы для уменьшения токсического воздействия. Но в первые сутки Навальный был в России. В Омске. И вторые сутки.

Навального убивала вся эта путинская шваль, которой поросло все российское государство. Потому что ей так сказали.

Хотелось бы заметить, что Навальному было ок с тем, что теперь два миллиона крымчан оказались в зоне действия вот таких путинских больниц. А так же путинских ФСБ, которые неугодным ФОВ капают в чай и ручки новичком мажут.

Ему было с этим зае*ись, и опасность для крымчан оказаться инвалидом (потому что так сказали сверху, и Путин приказал) для Навального всегда была меньше, чем опасность от изучения крымчанами украинского языка. Вот такой был Алексей долбо*б. Если бы Омск был не под Путиным и не в составе РФ, Навальный имел бы шансы получить лечение и помощь сразу.

Похрен было Навальному на все это, он был сторонником затягивания в этот кафкинаский Омск, которым является Россия, максимального количества людей из других государств, потому что риск отхлебнуть Новичка за оппозиционную деятельность Алексей считал меньшим риском чем “угнетение меньшинств национальными государствами”.

Когда Навальный придет в себя ему придется жить с последствиями отравления, и если от самого отравления он спастись не мог, то тяжесть последствий отравления находится в прямой зависимости от собственной позиции Навального. И в прямой зависимости от размеров России.

Вот что хотели передать граждане Украины Навальному и его единомышленникам по словам про “не бутерброд”.

 

Карикатура © Viacheslav Shilov

Поділитися:

Не говорите, что Кремлю это не выгодно

Кирилл Данильченко

Кстати, кто после Политковской, Немцова, неудачной работы по Скрипалям, Литвиненко, попившего чайку Болотова, Яндарбиева, Березовского в ванной, подрывов с покушениями в Украине, продолжает говорить, что “да ну, Кремлю не выгодно”, нужно законодательно назначать опеку пожизненную. Как кретинам. И на легкий труд – говна убирать, квадратное катить, а круглое носить.

Разве было выгодно находясь под санкциями применять ОМП в стране НАТО? Или напротив Кремля оппозиционеров убивать, а потом в Чечню бежать. Или палиться на камеру, а потом деньгами откупаться. Именно так – в годовщину обнуления Троцкого, преемственность поколений, контора вне времени. Или даже не контора, а достал кого-то своими репортажами, а вы думайте, что контора.

Можете в шаре посидеть в знак протеста или яйца к полу приколотить – яйца ваши, дело такого рода. Помрет – скушают все равно, опыт есть. Не помрет – будут набегать, что Лешка бутиратчик, отравился несвежими омарами, травить и скакать. А санкции все-равно пожизненно как Кубе. Так что можно делать всё, что угодно. А за 40 тысяч рублей очередь из желающих будет в две смены объяснять, что Кремлю не выгодно. В стране, где средний класс – это 17 тысяч, по словам Путина. Гомеостаз как он есть.

Фото © @djpavlin

Поділитися:

Інформаційні війни розгортаються по однаковим сценаріям

Катерина Яресько

В дампі Рапопорта, який нещодавно викладено Центром Миротворець, є дуже цікавий епізод про те, як кремлівські політтехнологи мочили Навального.

Навальний подав в суд на путєна, в кирієнківському управлінні АП це розглядали як фактор ризику і розробили цілий медіаплан протидії, засвітивши в ньому свої надійні канали комунікацій, зокрема кілька підконтрольних їм (або продажних, теж варіант) телеграм-каналів.
Тут про це написано.

Я зараз сходила і подивилась по тому списку телеграм-каналів, що вони пишуть про успішний запуск SpaceX.

А все по тим же методичкам, що вони використовують на виборах, для організації голосування щодо змін до конституції чи режисура настроями населення в ситуації карантину. Розказують, але вкидують такі меседжі, що тепер роскосмос щось видасть, і вони знов вийдуть вперед в космосі, ще про те, як тепер спільна програма МКС оживиться, і в них будуть нові результати і т.п.

Інформаційні війни розгортаються по однаковим сценаріям.

 

Фото: @Elon Musk

Поділитися:

Каминаут: Я посмотрел расследование Навального

Аллан Левитов

Простите меня, люди!

Если свести суть истории “расследования” в одну фразу, то выйдет: “Р@ссийский олигарх и р@ссийский топовый политик бухали на яхте с б…дями. Терли за бизнес и политику”.

По окончании невольно возникает вопрос: И чего?

Кто-то себе представлял по-иному дoсуг запоребриковых олигархов-политиков? Возможно, кто-то раньше считал, что р@ссийские олигархи читают запоем Кафку и Марселя Пруста, слушают органную музыку и устраивают у себя на барже закрытые показы фильмов Антониони? Really?

Меня более всего удивила и поразила никчемность “расследования” в свете текущей мерзости политических и бизнес элит р@ccии.
Ведь, вся р@ссийская политическая верхушка – и сообщающаяся с ней олигархическая верхушка – виновны в ВОЕННЫХ ПРЕСТУПЛЕНИЯХ:
– Использование запрещенного химического оружия (Сирия),
– Незаконная оккупация и аннексия (Крым),
– Военная агрессия, оккупация, преступления против мирного населения (Донбасс),
– Военная агрессия, оккупация, преступления против мирного населения (Грузия),
– И т.д., и т.п. на десять Гааг хватит.

И на этом фоне нам демонстрируют “мега-откровение”: “А потом, прєдставляєте, снялі простітуток и устроілі у сєбя на човнє гнєздо розврата…”

Это все равно, что в 1942м, во времена Третьего Рейха, отважный “оппозиционер” сделал бы мега-расследование о том, что Адик сплагиатил сюжеты нескольких своих акварелей. Каково? Или о том, что Геринг не задекларировал портсигар и серебряные ложечки, а Гиммлер закупил для банкета устрицы по явно завышенной цене, в чем определенно есть коррупционная составляющая…
Если бы Йозеф Геббельс ставил себе задачу создать при Рейхе “потешную”, контролируемую оппозицию, – вероятно, она выглядела бы именно таким образом.

А в чем же здесь мораль? – спросите вы.
А мораль в том, что никогда, ни при каких условиях не стоит смотреть поделки р@ссийской “оппозиции”. Ибо “кривое не может сделаться прямым, и чего нет, того нельзя считать” (Эккл. 1:15).

Ну, а так, с программой минимум “В очередной раз внести запоребрик в информационное поле Украины” – они справились.
И, надеюсь, мы все вынесли из этого свои уроки.

Поділитися:

Не тот Федот

Светлана Самборска

О митингах/шествиях Навального в РФ.

Вся каша заварилась после выхода фильма Навального “Он вам не Димон” о Медведеве. Земли, дворцы, поля, виноградники, домик для уточки. Вот это все. Причем, давно известно, что Навальный – это скорее российский Лещенко, в основе расследований которого лежат сливы. Т.е. он используется различными властными группировками для борьбы друг с другом.

Продовжувати читання Не тот Федот

Поділитися: