Кривава водохреща

Рівно сім років тому хтось отримав жорстке Водохреща на Майдані. І поливали водометники людей щедро і старанно. Змивали кіптяву від паралельного хрещення вогнем. І гріхи. Гріхи минулої сліпоти, спокою та байдужості. Рабського терпіння і злагоди зі знахабнілим злом. Щоб згадати відповіді на питання – хто ми, звідки ми, навіщо ми, де наше коріння? І де наші совість, гордість, Батьківщина і честь? Не плекайте ілюзій. Нам завжди доведеться робити все самим і в меншості. За себе і за них. І вирішувати теж. Навіть коли їм це не буде подобатись. Навіть коли вони будуть тикати в нас пальцями і кричати – “розіпни”. Так було завжди. Так буде завжди. Принаймні, ще довго. Поки ми не зробимо себе і їх іншими. Якщо не втомимося і не кинемо це все.