Стратегія ОПЗЖ, Шарія та інших прокремлівських сил в Україні

Костюк Олександр

Стратегія ОПЗЖ, Шарія та інших прокремлівських сил (фактично кремля) в Україні.

Основні завдання:

– Деморалізація, дезорієнтація та розпорошення проукраїнських, прозахідних, державницьких сил в Україні;
– Пропаганда Росії та проросійських сил, об’єднання їх проти всього українського, залучення нестійких, та тих, що коливаються;
– Максимальний розкол, анархія та хаотизація всередині України аж до руйнації державних інститутів або передачі їх під контроль кремля. Старий більшовицький принцип: «чим гірше – тим краще».

Реалізація завдань досягається рядом стандартних і давно застосованих кремлем методів і маніпуляцій:

1. Конспірологічна теорія про «внєшнєє управлєніє запада», експлуатацію Заходом України та українців;
2. Нагнітання істерії про «в странє полний бардак, страшная корупція, всє украінскіє власті только воруют, разграбілі богатєйшую страну», «нє построілі нових заводов» і т.п. ;
3. «Народ обніщал» і доїдає пів-вареника, в цьому ключі експлуатується тема тарифів і «шлункових майданів» (тарифних, підприємницьких, автобляхерських), які в певній мірі направляє і якими точно користується кремль;
4. Подання всього українського як деструктивного та агресивного (для цього використовується образ «радикальних націоналістів», часто керованих кремлем, фашиста-Бандери і т.п.), або як недолугого та шароварного;
5. Впровадження в свідомість українців презирства та неповаги до власної держави, державних інститутів та символів. Стандартна кремлівська маніпуляція “Поднімітє нам зарплату і пєнсію в 10 раз, і тогда ми полюбім ету вашу Украіну”. «Дайтє нам много водкі і колбаси, і тогда ми, может бить, начньом говоріть на етом вашєм язикє»;
6. Розкол суспільства за різними ознаками, зокрема мовною. Тут кремлем тактично використовується вступ в дію мовного закону, який стратегічно є перемогою державницьких, патріотичних сил. Розкол штучно створюється нагнітанням, провокативними заявами та діями з обох сторін. Шаріями-Ківами-Германами-Бондаренками, з одного боку, та Фаріонами-Ніцой-Дроздовими-Бєлєцкіми, з іншого боку. Провокативні заяви та дії активно поширюються ЗМІ та в соцмережах;
7. Настійлива та агресивна дискредитація державницьких політичних сил стандартними тезами про «розкрадання та корупцію». Маніпулятивне зрівнювання в свідомості державницьких політичних сил та колаборантів-популістів, приведених до влади зусиллями самого ж кремля, ОПЗЖ та псевдопатріотів. Оголошення державницької політичної сили «націоналістами та фашистами» – для проросійського електорату та «союзнікамі рєгіоналов і Мєдвєдчука» – для патріотичного електорату. Протиріччя не турбують кремль, кожній групі заходить своє;
8. Подання проросійських сил як сил «стабільності, міра, дружби, об’єдінєнія страни», Росії – як джерела «порядка, багатства, культури» і т.п. З цієї ж опери: «Как хорошо било в СССР» з натяком: потрібно повернутись в чудову російську імперію;
9. Традиційне вже спокушання електорату сиром в мишоловці: «дєшовий газ, електроенергія, руская вакцина» і т.п.

Нічого нового, насправді. Ті ж прийоми активно застосовувалися кремлем у 2013-14 роках і мали успіх в Криму та на Донбасі.

Потрібно розуміти реальні цілі кремля та методи їх досягнення. Не купуватися на них, не підтримувати (навіть у запалі політичної боротьби), вміти їм протидіяти.
Протидіяти правдою щодо кремлівських маніпуляцій.
Але про це, мабуть, в наступному дописі.

Поділитися:

Контроль над видобутком вугілля в ОРДЛО Кремль передає Медведчуку

Helgi Sharp

Розпочалась зміна кураторів підприємств на окупованому Донбасі. Контроль над видобутком вугілля Кремль передає компанії, яку пов’язують із Медведчуком. Йдеться про ТОВ “Торговий дім. Донські вугілля”.

Компанія “Внешторгсервис” більше не займається вугільним видобутком в ОРДЛО. Їй на зміну прийшов путінський кум. Іншими словами, Кремль віддає під його кураторство економіку ОРДЛО.

Додам, що декілька днів тому пропагандистські ресурси з посиланням на “блогера” з ОРДЛО писали про те, що вугільна галузь окупованих РФ районів Донецької та Луганської областей “переходить під контроль українського політика Медведчука і заступника міністра економічного розвитку РФ Сергія Назарова”. У матеріалі йдеться, що саме для цього було створено підприємство “Торговий дім. Донські вугілля”, яке має намір захопити вугільний ринок ОРДЛО вже з 1 лютого. У цьому ж ключі є факт передачі полонених безпосередньо куму кремлівського карлика.

Відмовившись від військового продовження конфлікту, Путін зробив абсолютну ставку на Медведчука. Є данні, що саме він, а не Бойко, буде висуватись на чергових (чи позачергових) президентських виборах від ОПЗЖ.

Вигорить? Звісно, ні. Але давно вже пора прийняти закон про колабораціонізм і першим засудити Медведчука. Проте чи вистачить політичної волі у тих, хто сам є колаборантом?

Поділитися:

Сатанинське варево під назвою «вибори мера в Харкові»

Олена Монова

Ну шо ви тут, ще не попухли?
Бо поки ви длубаєте виделками рештки завітрених салатів, в Харкові відбуваються містичні речі. Власне, вони і не припинялись, але зараз щось пішло не за прогнозованим графіком.

А сталося неочікуване: напередодні новорічних свят секретар Харківської міської ради Ігор Терехов попросив Верховну Раду призначити позачергові вибори мера міста через смерть обраного мера Геннадія Кернеса. Звісно, що це все повністю відповідає нормам чинного законодавства, але…

Але кожен, хто бодай якось намагався спрогнозувати подальший перебіг подій в Харкові, приходив до одного висновку: момент призначення нових виборів міського голови будуть відтерміновувати в часі якомога довше, для цього існує купа варіантів, і прецеденти в Україні вже теж є. І Терехов буде виконувати обов’язки довго, можливо, навіть до чергових виборів. І тут раптом з’являється документ, направлений до Верховної Ради.

А практично одночасно з документом з-під йолки вигулькнув Мішаня Добкін, рум’яний, вгодований та радісний, який в своєму новорічному привітанні досить прозоро натякнув, що «у меня многие харьковчане спрашивают, и таки да», і що «все будет Харьков».

Звісно, що кулуарами одразу поповзли чутки щодо того, хто в Мішаню вливає бабла. Ну і з огляду на те, що Допа знаний сєпар і любитель Росії, то всі сходяться у висновку, що бабло йде від українських політемігрантів, випижджених з країни одразу після Майдану, які пропонують Кремлю Добкіна в якості нового/старого політпроекта. На цю роль деякий час готували Мураєва, але він менш впізнаваний, менш харизматичний, ніж Добкін, тому це все швидко здулося. Хоча я би не відкидала Мураєва остаточно.

Поки що достеменно не відомо, чи дадуть в Кремлі гроші на це, можуть і дати, бо Харків завжди буде ласим шматком для лаптєй як стратегічне в промисловому і територіальному плані місто. І чому б там не мати повністю керовану людину. Бо слід визнати, що покійний Кернес не був керований ніким, окрім власних інтересів і хотєлок.

Але тут цікавою буде поведінка Медведчука, бо, знову ж таки керуючись чутками, він дуже сильно проти такого сценарію, бо якщо він буде реалізований, то Допа може вирости з часом до президентської гонки (от тільки не треба ржати) і почне жваво пастися на електоральному полі Медведчука, відкушуючи потенційних виборців.

Отже, в нас знову починає булькати сатанинське варево під назвою «вибори мера в Харкові». Слово за парламентом, і щось мені підказує, що дата виборів не забариться.

Поділитися:

Оксюморон «чесний кремль»

Костюк Олександр

Повернути окуповані території можна, лише якщо кремль ЧЕСНО піде звідти.

А це станеться лише за умови:

1. Жорсткого утримання лінії фронту з чіткою відсіччю на будь-які спроби агресії.
2. Системного, комплексного тиску на ворога: міжнародного, дипломатичного, економічного, військового, ідеологічного, інформаційного, юридичного.
3. Підтримки союзників, приєднання до блоку НАТО.

І ЧЕСНО кремль піде тільки тоді, коли РФ-ія посиплеться під тиском санкцій та економічних проблем. До того вони чесно не підуть.

Ніякі загравання, заглядання в очі і поступки не примусять кремль піти чесно – не було такого прикладу в історії.
Вони будуть намагатися впхнути ОРДЛО в Україну на своїх умовах, під своїм контролем. Байдуже, через ТКГ чи Нормандський формат. Їм це без різниці, а Німеччина та Франція запросто здадуть Україну і в Нормандському форматі.

 

Карикатура © Сергей Ёлкин /Радио Свобода

Поділитися:

Історія з КСУ – класична кремлівська «многоходовочка»

Костюк Олександр

Коли луб’янка однією рукою створює проблему, іншою рукою (після інтенсивної інформаційної підготовки, граючи на популізмі) підсовує потрібне кремлю «рішення».
Кремль руками ОПЗЖ та Портнова ініціював скандальне рішення КСУ.
Іншою рукою, рукою Зєрмака, подається до ВР абсолютно неконституційний законопроект, яким порушується Конституція України. Заради «благіх» намірів, ну звичайно ж. І тепер той же Портнов відкрито закликає до ревізії Конституції України.

Тим самим:

– поступове порушення Зєрмаком законності (незаконний розпуск ВР, незаконні призначення очільників антикорупційних органів, незаконне «опитування» і т.п.) виходить на новий рівень – демонстративне порушення Конституції України;
– створюється жахливий прецедент: порушувати Конституцію МОЖНА – для «благіх» популістських цілей, звичайно ж. Цей прецедент вкупі з «народними референдумами» обов’язково буде використано кремлем – одна з вищих гілок влади береться під повне керування ОП;
– переконаний, що Медведчуком-Портновим-Єрмаком вже складено новий список суддів КСУ. Складено і затверджено в кремлі;
– ручні судді ручного КСУ після «народних референдумів» затвердять будь-яке потрібне кремлю рішення.

Активна участь в інформаційній підтримці цієї многоходовочки таких персонажів як Портнов, Лещенко, Парасюк, Шабунін, Соболєв робить мою впевненість в плануванні операції кремлем 100 відсотковою.

Між тим ситуацію можна виправити законним, конституційним шляхом.
Законність не можна встановити, порушуючи Закон та Конституцію. Це шлях до руїни.

Поділитися:

Вирок маренням 73% виборців

Джон Сміт

Насправді Зеленський стільки раз згадав Порошенко (в інтерв’ю ВВС – ред.), що ясно: це він вважає Порошенка дійсним президентом України.

На відміну від тих овець, які бекали про нові ліца і хоть поржом, Вова був в середині процесу і прекрасно знає, що як лідер він нікого не вів, не пропонував ніякого шляху і ніякої програми дій. Він не здатний взяти на себе відповідальність навіть за життя одного солдата – покинутого ним Ярослава Журавля. Все, що він зробив, – майстерно очолив настрої суспільства. Але і настрої ці створив не він. Москва створила ці настрої суспільства.

Кремль спершу брутально вбив тисячі українців, а потім через власні війська інформаційно-психологічних операцій ретельно зафільмував мертвих і закинув в наше інформаційне поле. Саме цей удар в голову породив всю цю єрєсь про “домовитися по-сєрєдінє” і “я мірний чєловєк, протів войни і партії войни”. Потім мільярдні бюджети на оббріхування української влади. Куди ділися казки про 17 вілл Яценюка у Флориді? Де ці вілли, я питаю? Туди ж всі ці справи про Роттердам+. Прийшов Герус Коломойського і дав в роттердам всім адептам “Роттердам+”.
Всі справи про корупцію не мають перспектив за твердженнями самих же зелених поців – і 100% свого генпрокурора, і найближчого то лі Андрєя, то лі Богдана. Ось правда.

Але вся ця величезна робота не може піти у землю. Кумулятивний ефект спрацював і досяг мети: українське населення налякали, довели до відчаю, а потім підсунули вихід із ситуації. Ним і став Вова. Вова – це людина бандитів, яку бандити нав’язали власнику бізнесу після акту рекету.

Я, звісно, надто гучно сказав, що Вова це розуміє. Там не ті інтелектуальні здібності, щоб розуміти це уповні. Але інтуїтивно, собачим загривком він розуміє все. Що він – дрібна собачка. Яка лише сиділа на руці в хазяїна і мило гавкала, на кого сказали.

В 2014 році було багато умніків, які розповідали, як іти в наступ на Москву. Але серед усіх українців знайшовся лише один, який справді знав, що робити, і зробив це. Він заговорив нашому ворогу зуби і втягнув в дипломатичний капкан Мінська. А потім так двинув санкціями, що задзвеніло. Він вже не при владі, але його справа жива і ослаблює ворога і понині. Як би не гадив йому цей дрібний дурачок, який кому і став вироком, так лише маренням своїх 73% виборців.

Поділитися:

Вот такое московское перемирие

Кирилл Данильченко

Азербайджанцы продолжают работать с беспилотников по всему, что едет, ходит и прыгает, включая солдат в окопах, отдельные машины и группы пехоты. Работали ночью по Степанакерту – там сирены выли, и взрывалось.

Армяне выпустили тактическую ракету – то ли “Эльбрус”, то ли “Точка” по жилому кварталу Гянджи. Поразили магазин и убили 7 человек.

Вот такое Московское перемирие. Хитрый прищур Путина, гениальность Лаврова, которого Маша Захарова узнала с неожиданной стороны, гарантии, Красный Крест и зеленый полумесяц.

Дедушка не может гарантировать тишину 3-милионной стране, члену ОДКБ, и не может в стиле Саддама и Асада запретить им ракетами по городам пулять. Но что-то обещает в Украине и претендует на лидерство в регионе.

Дружить с Россией – план надежный как швейцарские часы.

Поділитися:

Felix criminĭbus nullus erit diu / Никто не будет долго счастлив преступлениями

Helgi Sharp

Не верю я в такие совпадения: вчера закончились учения “Кавказ”, а сегодня началась война за Нагорный Карабах.

ВС Азербайджана уже якобы заняли 6 посёлков в Физулинском и Джебраильском районах. Также азербайджанцы атакуют 3 ключевых высоты в НКО под прикрытием артиллерии и авиации. У обеих сторон большие потери. Бои продолжаются.

Одновременно Кремль завил, что армян не бросит: уже гуляет видео, на котором по убитому Степанакерту едут колонны новенькой российской техники, которая переброшена по воздуху на нескольких ИЛ-76. “У московитов всегда так: где бы нос ни сунули – разруха. Только танки новенькие” – цитата из тви.

Пока ни одна из сторон на уступки не идёт: в Армении объявлена всеобщая мобилизация, а из Эрэфии начали подтягиваться ихтамнеты. Аваков подал в отставку и в срочном порядке отбыл на родину – мол, не могу прохлаждаться в Киеве, когда гибнут мои соотечественники (на самом деле – нет). Баку надеется на помощь Анкары, и скоро эта война может перерасти в заочное (а может и очное) противостояние России и Турции.

Украина? Возвращаюсь к первому абзацу, подозреваю, что от подобного сценария нас спасла американская стратегическая авиация, которая очень вовремя “засветилась” на российско-украинской границе. Поэтому разворот “Кавказа” был сделан на восточный театр боевых действий – Кремль решил, что подошло время очередной маленькой войны. Именно такие войны питают амбиции двуглавой имперской курицы.

Что примечательно. В ситуации с НКО вот уже 30 лет длится свой “Минск”, который Москва держит на управляемом поводке. Цели Путина на сегодня очевидны: поднять цены на нефть, закрепить свои военные позиции в Армении и отвлечь внимание мира от Беларуси, где плешивый реализует свой план по всеобъемлющей аннексии.

Впрочем, на этот раз Эрдоган дал понять, что настроен продемонстрировать Московии возможности современной НАТОвской армии против армии совкового образца.

За кого “болеть” нам? Любая война – это ужасно, но я на стороне тех, кто больше утилизирует балалайских ихтамнетов. Эмпатия? Не, не слышал.

Поділитися:

Мінський намордник для Кремля

Валерій Прозапас

Всім адептам “мінскіє нє работают” варто послухати виступ Путіна в ООН, де він благає зняти санкції.

Так що запрацювали “мінські” з першого ж дня їхнього підписання і продовжують тримати Кремль у наморднику досі. Це в голові у деяких добрих українців на чолі з Кравчуком щось “нє работаєт”.

Бо мало хто взагалі бачив, ЩО відбувалося до підписання тих угод, тому і тягають з розумним виглядом ту московську методичку, як завжди бездумно повторюючи пропагандистські вкиди в телевізорі.

Ви вже “стрелять пєрєсталі”, “Роттердам+” відмінили та закінчили епоху гідності, – бачите, яка кругом красатіща настала.

Ще “мінські” розторгніть, побачите, що буде.

Поділитися:

П’ята колона Кремля втягує Україну в чергові міжнародні скандали

Ігор Артюшенко

Колишній лобіст у Вашингтоні українського нардепа Андрія Деркача почав співпрацювати з правоохоронними органами щодо втручання останнього у вибори в Сполучених Штатах Америки. Крім того, Андрій Деркач розірвав договір про лобізм з колишнім українським народним депутатом Андрієм Артеменком, який був позбавлений українського громадянства у зв’язку з отриманням громадянства Канади.

Андрій Артеменко, нагадаю, свого часу пропонував передати Крим в оренду Росії на 100 років і виступав за скасування санкцій проти Росії.

Газета The New York Times звинувачувала його у таємних зв’язках з Путіним. Зрештою він був позбавлений громадянства, але його справа не вмерла.

Під час виборів Президента України 2019 року Андрій Артеменко підтримав кандидатуру Володимира Зеленського.

Один із найпопулярніших законопроєктів, ініційований Андрієм Артеменком, стосувався легалізації подвійного громадянства №6139, який наразі користується підтримкою президента України Володимира Зеленського.

Все це свідчить про одне — п’ята колона Кремля, яка за часів Петра Порошенка була знищена як політична сила і не мала жодного впливу на прийняття рішень в державі, реабілітується та втягує Україну в чергові міжнародні скандали.

Радіо Свобода: CША звинувачують Андрія Деркача у зв’язках з російським шпигунським відомством

POLITICO: Lobbyists drop Ukrainian lawmaker tied to Russia

Поділитися:

Кремль продовжує вести Україну до свого сценарію громадянської війни

Костюк Олександр

Оцінюючи новини про зіткнення шаріївців та нацкорпусу, потрібно розуміти, що обидві ці структури керуються з одного центру.

Характерним є, наприклад, фігура такого собі представника «патріотов за жизнь» Олега Ширяєва, на якого «напали» представники нацдружин. Найцікавіше те, що цей самий Ширяєв раніше був керівником харківського нацкорпусу. І це не поодинокий випадок. Звичайно, піхоті, бойовикам про це не кажуть. Хоча зомбуються і накачуються ідеологією вони (з обох сторін) одними і тими ж методами. Гебешними.

А ще я подивився відео нападу «невідомих» на мікроавтобус з шарїївцями (нацкорпус, як не раз уже бувало, відхрестився від нападників: «миніпрічьом, ето неізвєстниє нєравнодушниє патріоти»). Як на мене, огидне видовище. Я точно не прихильник ОПЗЖ та Шарія. Але вп’ятьох копати ногами лежачого, ким би він не був, – це точно не український патріотизм. І не героїзм. Не сумніваюсь, що це відео буде активно поширюватись серед російськомовного населення України, особливо на сході та півдні, в регіонах підвищеної зацікавленості РФ.

Пан Ярош відзначився пишною заявою: «Патріоти, які зважились на таку дію, в ім’я воюючої з московською імперією України, заслуговують не на покарання, а на відзначення».

А на мій погляд, це навмисна, показова дискредитація всього українського та патріотичного.

Наслідок їх показових зіткнень:

– Все українське і патріотичне в очах пересічного російськомовного жителя сходу чи півдня (і не тільки) починає асоціюватись з агресивним, радикальним, деструктивним, низьким, дрібнохуліганським.
Зазвичай в таких місцях вискакує хтось дуже патріотичний з криками: «А нам по х*й, що скажуть в РФ чи ОПЗЖ»! Так от не по х*й. Тому ще це – одна з складових зростаючої підтримки ОПЗЖ (подивіться рекламний ролік ОПЗЖ, там третина часу саме з кадрами нацкорпусу. Інше – мантри про корупцію та міфи про «зовнішнє управління заходу»). І саме завдяки таким штучкам, на дискредитації такими картинками всього українського ОПЗЖ займає вже 2-е місце в рейтингу, близько 21% підтримки.

– І шаріївці, і НК набирають додаткові бали у своїх прихильників, отримують ореол «рішучих борців»: ті – за «рускоязичних», ці – «за Україну».

– Серед населення сходу та півдня підсилюються настрої ненависті до України, лояльності до РФ, колабораціонізму.

– Відбувається штучне розхитування ситуації «на емоціях», улюблений кремлем розкол за мовною/національною ознакою і зіткнення між собою україномовних та російськомовних.

– Політичне протистояння переводиться в формат улюблених кремлем вуличних боїв, які кремль чудово вміє використовувати та направляти в потрібне русло – до тотального хаосу та анархії. Діють на емоції тієї та іншої сторони: «Наших б’ють, а ми мовчимо!». Завдання: втягти в протистояння і хаотичні вуличні бої якомога більше наївних, тоді провокатори ховаються, і відкривається простір для будь-яких, навіть кривавих, провокацій.

Таким чином кремль системно веде Україну до свого сценарію громадянської війни.

 

На фото: Олег Ширяєв.

Поділитися:

Не говорите, что Кремлю это не выгодно

Кирилл Данильченко

Кстати, кто после Политковской, Немцова, неудачной работы по Скрипалям, Литвиненко, попившего чайку Болотова, Яндарбиева, Березовского в ванной, подрывов с покушениями в Украине, продолжает говорить, что “да ну, Кремлю не выгодно”, нужно законодательно назначать опеку пожизненную. Как кретинам. И на легкий труд – говна убирать, квадратное катить, а круглое носить.

Разве было выгодно находясь под санкциями применять ОМП в стране НАТО? Или напротив Кремля оппозиционеров убивать, а потом в Чечню бежать. Или палиться на камеру, а потом деньгами откупаться. Именно так – в годовщину обнуления Троцкого, преемственность поколений, контора вне времени. Или даже не контора, а достал кого-то своими репортажами, а вы думайте, что контора.

Можете в шаре посидеть в знак протеста или яйца к полу приколотить – яйца ваши, дело такого рода. Помрет – скушают все равно, опыт есть. Не помрет – будут набегать, что Лешка бутиратчик, отравился несвежими омарами, травить и скакать. А санкции все-равно пожизненно как Кубе. Так что можно делать всё, что угодно. А за 40 тысяч рублей очередь из желающих будет в две смены объяснять, что Кремлю не выгодно. В стране, где средний класс – это 17 тысяч, по словам Путина. Гомеостаз как он есть.

Фото © @djpavlin

Поділитися:

«Кум кума напуває, кум кума підмовляє…»

Helgi Sharp

О бедном “Квартале” замолвите слово…

Только ленивый не написал о том, что кумовья путина укатили в Крым “на отдых”. Ежу понятно, что “отдых” – это прикрытие, а основной задачей является встреча с эмиссарами путина и обсуждение стратегии действий Кремля в свете новых украинских реалий. Но у меня есть информация и о сопутствующих целях поездки четы Медведчуков, согласно которой, они ринулась на оккупированный полуостров спасать своё имущество. И не только своё, но и… Зе.

А теперь детали. Медведчуки владеют в Крыму бизнесом, который появился там уже после российской аннексии. Кроме того, Оксана Марченко имеет земельный участок в Оползневом под Ялтой площадью более 5 тыс кв метров, а также дом с хозпостройками. Сам Медведчук владеет землёй и роскошной резиденцией возле Симеиза. На генплане, утвержденном уже российскими властями, этот дом обозначен как «Дворец Медведчука». Квартира же Зе расположена в элитном жилом комплексе по одному адресу с Ливадийский дворцом.

Вроде бы не о чём беспокоиться – лидеры ОПЗЖ и “Квартала” на хорошем счету у Кремля. Но возникла одна юридическая незадача – их имущество попало в перечень объектов, которыми, согласно указу путлера, не могут владеть иностранные граждане. Выход один: оформление земельного имущества на подставных лиц с российскими паспортами. Или же… получение самими российских паспортов. Вот этим, вероятно, и займётся путинский кум для себя и того парня.

Идём дальше. На России, среди прочих, есть 2 популярных телеканала: “Дом кино” и “Комедия”. Так вот, человек из Донецка пишет мне, что каждый день эти каналы 2 раза (утром и вечером) крутят сериал “Сваты”. Данная эпопея началась практически в один день с избранием Зе президентом и длится уже более года. 3 серии утром и 3 серии вечером (программа передач – ред.).

Если верить открытым источникам, прокат 1 серии “Скотов” стоит около $10 тыс – конечную сумму посчитайте сами. Кроме того, по другим аналам начали транслировать “8 первых свиданий”, “8 других свиданий”, “Ржевский против Наполеона” etc. На память приходит книга одного проффесора, за которую он получил сущие копейки в виде 12 млн дол. Возникают резонные вопросы:

1. В бюджет какой страны идут налоги с проката этой фигни?
2. Не является ли выплата роялти с демонстрации упомянутого кинодерьма закамуфлированной взяткой?

Возвращаясь к началу. По моей информации, Мертветчук будет решать в Крыму не только свои имущественные вопросы, но и близких по духу подельников, в том числе, полшестого президента. В благодарность – и как требование Кремля – лоббирование его интересов по донбасскому и крымскому трекам.

Внимание, а теперь не перепутайте!

“Барыга”, который отдал на армию 1,5 млрд грн собственных денег, закрытая Липецкая фабрика, Свинарчуки (которых оправдали), “Роттердам +” (к которому сейчас вернулись зелёные), оффшоры с $3 тыс на счету, рост ВВП 11 кварталов подряд, поднятая из руин армия – это плохо.

Оффшоры на Кипре, взятки от Кремля, замаскированные под роялти, махинации с имуществом в Крыму, назначение на государственные должности юзиков, бакановых и половины 95-го квартала, падение промышленности на 18% и разоружение армии – это хорошо. А полёты на самолётах (которые продал), переезд в резиденцию (которую отдал детям) и километровые кортежи вместо велосипеда – так вообще замечательно!

Він “зробив вас разом” и продолжает стричь баранов. Стокгольмский синдром какой-то. Люди, вы прэлестны и удивительны!


Володимир Омелян

Медведчук викликав Путіна в окупований Крим, щоб виставити ватажку московського угруповання наступні вимоги:

1. Повернення окупованої частини Донбасу, Криму, Кубані, Воронежської області та Хабаровського краю (відомого під назвою Зелений Клин).

2. Виплата 1 трлн доларів репарацій одноразовим платежем і 30 млрд доларів щорічно протягом наступного 400-річного періоду.

3. Демилітаризована зона вздовж українсько-російського кордону вглибину російської території на 100 км.

4. Повернення всіх викрадених в Україні цінностей і встановлення в кожному центрі суб’єкта РФ пам’ятника Бандері, Шухевичу, Петлюрі чи Мазепі на вибір.

5. Перейменування офіційної назви Російська Федерація на Московія.

Умови української сторони обговоренню не підлягають і мають безумовно виконуватися Кремлем.
Для забезпечення контролю в ключових російських регіонах розміщуються гарнізони Правого Сектору, на повному утриманні російської сторони.

Це могли би бути новини з альтернативної реальності…

Фото © Руслана Мальбек/Радіо Свобода
«Copyright © 2020 RFE / RL, Inc. Перепечатывается с разрешения Крым.Реалии (Радио Свободная Европа / Радио Свобода)»

Поділитися:

Диявол простих рішень

Костюк Олександр

Популіст пропонує так звані “прості рішення”, які подобаються “простому народу”. Подобаються саме тому, що вони прості та начебто очевидні. Їх, в принципі, можна виконати. От тільки їх виконання руйнує державу. Тому що “прості рішення” враховують зазвичай лише одну сторону проблеми. А в проблеми завжди багато сторін. Замість об’ємного, багатовимірного світу популісти пропонують нам пласку картинку. Де конус виглядає як трикутник. Циліндр як квадрат.

Наприклад: “штоби побороть корупцію, надо ПРОСТО посадіть/расстрєлять корупціонєров”. Просте рішення, подобається народу. І його можна виконати. Тільки от таким способом відбувається проста заміна чужих корупціонерів на своїх. Або переслідування невгодних.

https://tverezo.info/wp-content/uploads/2020/07/oleksandr_kostjuk_tverezo_dyjavol_prostyh_rishen.mp3?_=1

Тому що справжня боротьба з корупцією – це складне, комплексне, але правильне рішення:

– Прозорість бюрократичних процесів;
– Знищення годівниць;
– Контроль доходів/видатків чиновника;
– Низька толерантність в суспільстві до корупції;
– І лише в останню чергу – покарання корупціонерів.

Наприклад: «Штоби закінчіть войну нужно ПРОСТО пєрєстать стрєлять». Тільки от щоб війна закінчилася, повинен перестати стріляти агресор. А для цього потрібно зробити його втрати – військові, економічні, фінансові, людські – неприйнятними для нього.

Наприклад: популістська обіцянка “низьких тарифів”. Існувала в Україні не менше 20 років, руйнуючи економіку, висмоктуючи бюджет і збагачуючи РФ та газових олігархів.

Популісти бувають різних забарвлень: лівого, правого, проросійського, націоналістичного, від того їх сутність не змінюється. Тому що будь який популізм “простих рішень” руйнує державу, незалежно від кольору прапорців.

«Дружба с Росієй» – це проросійський популізм. Просте рішення: «Просто надо подружіться і всьо будєт харашо». От тільки не буває дружби там, де «друг» хоче примусити тебе до виконання своїх бажань.

«А давайте оголосимо в 2014-му році війну РФ» – це приклад націоналістично-радикального «простого рішення». Як просто, маючи 6 тис. солдат і зруйновану економіку, оголосити війну ядерній державі! Стати з жертви агресії – агресором, з усіма наслідками цього статусу. Результат був би катастрофічним. А скільки подібних, смертельних для держави, пропозицій, «простих рішень», лунало від наших націонал-популістів?

«У всьому винні жиди» – це теж «просте» популістське рішення, орієнтоване на примітивну частину охлосу. Звичайно ж, винні, особливо в тому, що ти регулярно бухаєш і хронічно не любиш працювати.

Популізм руйнує завжди, незалежно від забарвлення.
Взагалі, коли ви чуєте від політика слово «просто», стріляйте на звук.

«Офіс простих рішень та результатів»!.. Не буде там ніяких результатів, окрім руйнівних. В цьому можна не сумніватись.

Популісти завжди негідники. Без варіантів. «Перелік питань» Зеленського на стадіоні – справжня квінтесенція популізму. Наочна демонстрація того, як легко негіднику-популісту закИдати державника «простими» питаннями, і як важко державнику на них відповісти. Саме тому, що правильні рішення практично завжди складні, непопулярні, НЕПРОСТІ. Не вкладаються в запальні гасла.

Захопити владу під популістськими гаслами, особливо в державах постсовкових, досить просто, ми в цьому переконалися. Набагато гірше, коли популісти, прийшовши до влади, намагаються виконати свої обіцянки. Тоді руйнується держава – аж до повного колапсу, злиднів, голоду та смертей.

Приклад: Венесуела чи той же СРСР 20-40-х років. Неминуча, запрограмована невдача у виконанні популістських обіцянок виправдовується (ну звичайно ж!) ПРОСТИМИ поясненнями. Спочатку «Надо потєрпєть», «дайте єму 100 днєй/5 лєт, єщьо одін срок/обнулєніє). Пошуком винних. Спочатку винні «попередники» (тяжкоє наслєдіє царського рєжіма або особисто Порошенко), потім – вороги народа, які зачаїлися на місцях (кляті порохоботи), потім – зрадники, які прокралися в ряди партії (троцькісти, уклоністи). Потім винні ворожі шпигуни (Австразія не спить). Потім починають саджати тих, хто саджав попередніх ворогів… В цю гру для люмпену можна грати довго. Зелена влада досить швидко проходить ці етапи.

Досить швидко популіст, який дорвався до влади, на власній шкурі розуміє, що для того, щоб хоч якось втримати державу, потрібні… непопулярні рішення. І що тепер всі «питання на стадіоні» з тим же успіхом можна ставити самому Зеленському.

«Прості рішення» руйнують завжди. Руйнують все: управління, безпеку, оборону, економіку. Саме тому кремль використовує популізм і популістів в своїй гібридній війні. Для зламу демократій, для руйнації держав.

Порошенку часто дорікають слабкою комунікацією з народом, «віддаленістю» від народу. Так в тому то і проблема, що він не популіст. Він державник. Як НЕ популістом і державником, хоче чи не хоче, має ставати кожен лідер країни, мета якого – виживання, збереження та розвиток держави. Такий лідер змушений приймати рішення, які враховують всю сукупність умов (часто надзвичайно складних). Тобто НЕПОПУЛЯРНІ, незрозумілі простому народу рішення.

І це не докір простому народу. Народ так влаштовано. А ще й наш народ: з низьким рівнем загальної освіти, низьким рівнем політичної культури. Політика совка була знищувати, спотворювати класичну, гуманітарну освіту і робити акцент виключно на технічну освіту – культивація соціуму придатних до виробничого процесу рабів.

Насправді, пояснювати НЕПРОСТІ рішення народу – це робота еліт. Саме для цього і тільки для цього еліти (люди, які не виробляють матеріальних цінностей чи доданої вартості) і існують в суспільстві. Щоб всією своєю роботою: статтями, книжками, дописами, фільмами, міфами – окреслювати народу правильний шлях, систему поведінки. Так було ще в класичних Афінах, коли практично всі громадяни збиралися в свято Діонісій на схилі Акрополя і дивилися драми Евріпіда чи Софокла, які на основі міфів прищеплювали громаді соціальні, етичні, військові правила, обов’язки громадянина. Сакралізували державу, її закони і звичаї.

Держави завжди тримаються на еліті. Яка розуміє державницькі принципи і має досить розуму/освіти/досвіду/традицій приймати “непрості рішення” і доводити їх необхідність народу: через ЗМІ, державну історію, систему освіти, кіно, естраду, розваги, міфи і т.п. Як тільки ламається еліта – держава починає гинути. Кремль завжди робив і робить саме це: найперше знищує, ламає, підміняє еліти. Коли міг це робити – знищував фізично. Зараз ламає еліти по всьому світу іншими методами (купує, вербує, бере на гачок, на компромат). Тому що без еліт народ перетворюється на стадо. Дике і безпорадне.

В Україні еліти в тяжкому стані (за невеликим виключенням). ЗМІ під переважним контролем ворога. Журналісти, лідери думок, експерти, націоналісти – підмінені купленими, штучно розкрученими підробками. Історія та міфологія спотворені совком, кіно, естрада, розваги – під впливом ворога.

Історія успішних держав – це історія вдалого стримування елітами популізму, охлосу. Це Сенат Римської республіки. Це Deep State США. Саме тому, за будь-якого розвитку подій, єдиний наш шлях – створення українських патріотичних еліт. Українського Deep State. Це: політики, державні та місцеві чиновники, військові командири, керівники силових структур, бізнес, власники та редактори ЗМІ, журналісти, лідери думок, письменники, митці. Створення державницьких еліт і послідовне викриття, винищення еліт колаборантських, популістських, псевдопатріотичних, фальшивих (популізм, пропагування «простих рішень» – безпомилкова ознака фальшивих еліт) – єдиний можливий шлях до реалізації держави, безпеки, добробуту, розвитку.

Без цього нічого не буде. Не допоможуть революції чи перевороти. Тому що еліти це опора, для будь-якого майбутнього лідера-державника. Без такої опори, українського Deep State, лідери-державники будуть знищуватись. Як знищили Ющенка та Порошенка – їм не вистачило опори.

І такі еліти вже народилися, за роки війни. Вони ще слабкі, ще не набралися сил. Але сама їх поява викликає шалену ненависть, шалену протидію ворога і псевдоеліт. Бо для них це страшна небезпека. Тому що запускається зустрічний процес: робота державницьких еліт залучає прихильників з числа думаючих людей, привчає народ думати. А це посилює державницькі еліти.

І для цього, для зростання національних, не популістських, державницьких еліт ми маємо використовувати кожен наш день.

#ДержавницькіПринципи

Карикатура © Wiley Miller

Поділитися:

Не тиражируйте кремлевские пруфы

Кирилл Данильченко

Ни через сутки, ни через двое, ни через трое видео с павших, взятое с нейтралки, не появляется у случайных людей. Это аксиома. Даже если телефоны не были защищены шифрованием, и достаточно пальца, то ни через какие 48 часов в телеге они не всплывают. Идут через штабы к контрикам или разведке, потом в ИПСО, потом через совещания и формирование кампании непосредственно исполнителям.

Все эти аноним каналы в телеге и видосы на ютубе – это российские информационные войска, а у друзей, сослуживцев, знакомых они не могут всплыть раньше чем через неделю. Потому что никто не будет, прийдя из жары на нейтралке, пропитанный запахами пота, разложения и смазки, делать копии. Пойдет доповидать, стираться, мыться, отбиваться. А дальше носители уже заберут. Пока ты зальешь где-то в располаге на облако копию, пока оно попадет в общий доступ.

То есть, таская их пруфы, вы должны понимать, чего хотят эти люди нам, и кто они. И что они хотят сказать. И что не бывает просто симпатиков ДНР, таскающих видео из нейтралки, высосанные из хрена ролики про блиндажи из деревьев чернобыльской зоны и ломаные личные файлы павших через считанные часы.

* * *

Посмотрели наши русские небратья, что у Сосада маленькая аудитория, решили потаскать Шарием видео с нашлемной камеры позывного “Эстонца”. Если бы пацаны, которые заказывают Шарию музыку, учили конвенции, то знали бы, что наличие личного оружия у медика с ясно видимыми знаками различия (красным крестом, полумесяцем, патчами) не является поводом для открытия по нему огня. Даже не касаясь того, что групп было две, и наличия белых накидок непосредственно у санинструктора.

Он вполне мог идти отдельно, не за телом, а за трехсотым. И до тех пор, пока медик не начал первым работать из оружия для самозащиты себя или своих пациентов, его обстрел – военное преступление. Он не стрелял, а огонь в сторону эвакуационной группы был открыт. Но отбитые друзья африканских диктаторов и хамаса плохо учились, а аудитория скушает.

Конвенция об улучшении участи раненых и больных в действующих армиях. Женева, 12 августа 1949 года. Надо читать её чаще, прежде чем шарить доказательства своего военного преступления. Но Толя насосал лишь на машину без верха, а на мозги нет.

 

Фото © Думская

Поділитися:

Четырех-олигархщина

Светлана Самборска

Наш враг – четырех-олигархщина; ее инструменты вторичны.

Думаю, мало у кого есть сомнения, что корни нашей бедности, нашего оглупления, нашего хождения по кругу лежат в сформированной Кучмой политической системе, построенной на основе олигархического всевластия. Но вот беда: сомнений ни у кого нет, но наше внимание постоянно направлено на ИНСТРУМЕНТЫ олигархата, наша оппозиционность – это оппозиционность инструментам олигархата, а наша борьба – это ВСЕГДА борьба с инструментами олигархата.

Что неудивительно. Информационная повестка целой страны полностью контролируется тем же олигархатом посредством своих медиа-инструментов, тотально доминирующих в информационном поле и подменивших собой свободные СМИ и журналистику.

Олигархи известны: это Пинчук (или лучше сказать – Кучма), Коломойский, Ахметов и Кремль. Да, именно Кремль; Фирташ и Медведчук – это такие же его инструменты, как Янукович – инструмент Ахметова, а Зеленский или Аваков – инструменты Коломойского. По сути дела, “Коломойский”, “Пинчук”, “Ахметов” – это вывески (как и “Кремль”), это такие же названия фирм, доли в которых принадлежат разным акторам, в том числе и тому же Кремлю (где-то больше, где-то меньше). Впрочем, это дела не меняет.

Наша главная проблема уже не первое десятилетие состоит в том, что мы из раза в раз становимся оппозицией очередному инструменту олигархата, не видя, не замечая, не фокусируясь, не принимая во внимание ГЛАВНОГО ВРАГА – мощного, глубоко укорененного колосса власти – четырех-олигархщину. И мы будет ходить по кругу ровно до тех пор, пока мы будем продолжать бросаться на очередную куклу, выставленную олигархатом как раз для этой цели – для наших атак. И уже хорошо видно, что кукла Янукович и кукла Зеленский подбирались именно по этому критерию – по способности принять на себя максимум внимания от оппозиционной части общества. Бестолковость, косноязычность, глупость, невежество, демонстративное пренебрежение, скорее даже презрение к Украине – все это эффективно отвлекает на себя гнев патриотической части общества.

И до тех пор, пока мы не научимся видеть реального врага, реальную цель за очередной выставленной вперед куклой, мы будем проигрывать.

Еще раз, это главное в тексте: до тех пор, пока мы не научимся видеть реального врага – властный колосс из четырех олигархов Украины: Пинчука, Коломойского, Ахметова и Кремля, пока мы не научимся видеть эту реальную цель за очередной выставленной вперед куклой, мы будем проигрывать.

Научиться несложно. Ведь нет никакого Зеленского, как нет (не было) никакого Януковича. Это пустышки, это клубки пустоты, это мыльные пузыри, надутые олигархическими медиа-инструментами, а проще говоря, медиа-шлюхами, которые начинали как журналисты, но имели одну простую цель – удачно продаться олигархату.

Инструменты отличить совсем несложно. Вот сейчас пылает скандал – “независимый” “журналист” Рома Скрыпин назвал зайдой и гонит на родину в Волгоград “независимую” “журналистку” Катю Сергацкову. Публика разделилась, каждый болеет за “свою” сторону. Шум, гам, кипиш до небес. Друзья, там нет наших сторон. Это стороны олигархата изображают «конфликт правого и левого дискурсов в Украине». Шпарят прямо по Гоголевскому сценарию: «Иван Иванович, да Вы же фашист!», «А Вы, Иванна Никифоровна, ублюдка в подоле принесли!» Никакого другого содержания там нет.

Смотрим по формальному признаку: персона внесла вклад в возврат олигархата к власти? Внесла. Все понятно – инструмент. Формальные признаки – хороший метод. Они позволяют абстрагироваться от личного, от эмоций. Вот скажем, есть такой большой патриот Украины и выдающийся борец – Мустафа Найем. Откуда он взялся? КГБ привезло в мешке куст “семья Найем” и высадила в киевский грунт. ВСЁ ПОНЯТНО. Нравится Найем, не нравится; нравится другой Найем, не нравится – это все несущественно, это все отвлекает от главного – это инструменты олигарха “Кремль”.

Возвращаясь к Скрыпину и его попытке притянуть к себе внимание патриотической аудитории “войной” с зайдой Сергацковой. Смотрите, как интересно. Зайду Сергацкову Скрыпин гонит, а зайду Саакашвили Скрыпин приветствовал и даже не побрезговал деньгами Курченко за освещение операции «Героический прорыв героем Саакашвили какой-то там государственной границы какой-то там Украины».

Или другой пример. Тут на днях Яценюк заявил: «Придет время для оппозиции понять, что под одного лидера никто объединяться не будет. Закрытое акционерное общество с председателем правления не произойдет». Арсений Петрович, дорогой, инструменты олигархата никто объединяться и не приглашал. Ни вас, ни вашего сиамского близнеца Арсена Борисовича. Идите, пожалуйста, на х*й, куклы Коломойского. Почему куклы Коломойского? По формальным признакам.

Понимаете, когда наши с вами соотечественники говорят, что они голосовали не за Зеленского, а против Порошенко, они говорят правду. Это так и есть. Олигархат единым фронтом боролся против Порошенко, потому что Порошенко мало-помалу отжимал их от власти. И многое успел сделать. Под градом атак, под градом лжи, под градом манипуляций. Все информационное поле, тотально работающее на олигархат, годами лупило в одну точку, годами по одной цели – Порошенко. И до сих пор продолжает лупить. Почему? А чтоб всем было понятно, выкорчевывание из Украины олигархата – это а) пустые хлопоты, б) пожизненное преследование всей олигархической сворой.

Поэтому «Я тобі недорогенька» было, а «Я тобі не бренд / не сосна» не было. И быть не могло. Поэтому аваковские мальчики за Гладковскими бегали, а за Ермаком не бегают. Поэтому о панамских офшорах трубили все “СМИ” (аккуратно умалчивая, что на счетах там 0. Ноль. НОЛЬ), а о кипрских офшорах Зеленского, заполненных крадеными Коломойским миллионами из ПриватБанка, молчат.

Избиратели Зеленского действительно голосовали против Порошенко. Действительно. Голосуя за рисованную куклу, за яркий пустой фантик от конфеты, они голосовали за возврат власти в руки олигархату. Не за фантик же, действительно. Как не за фантик агитировал весь огромный хор медиа-шлюх, раскормленных олигархами. Не за фантик. За возврат власти в руки олигархату.

Резюме.
1. Ходим по кругу, и будем ходить, пока не научимся видеть главного врага ОЛИГАРХАТ за очередной выставленной вперед пустышкой.
2. Инструменты олигархата – не наши союзники. Они выкованы для очередного нашего поражения.
3. Отличить инструмент просто: есть вклад в возврат олигархов к власти? Есть. Значит, инструмент.

Поділитися: