Поки країна оплакувала загиблих, переймалася причинами катастрофи, бігла до Бориспіля з жалобними квітами, Зе що? Замість гарячкових термінових перемовин, організації комісії, розрулювання скрутної ситуації чи хоча б дій в інтересах бабушки Бєні, воно просто ховалося, як клоп в килимі. За нього невнятно віддувався на якихось млявих брифінгах Гончарук. Навіть просто мінімум пристойності – співчуття – висловив МЗС після тривалого замішання, й ПЦУ, і… все. Бо решта зеленого клоповнику, від керівника офісу до спікера, поховалася також чи в тому ж килимі, чи в інших. Отже. Добу в критичній ситуації країна існувала просто без вищого керівництва.
Читати далі