Життя – не фестиваль Майданів

Віктор Трегубов

У 2003-му році в Грузії відбулася Революція троянд – одна з перших деконструкцій радянського режиму на пострадянському просторі.

В 2004-му в Україні відбулася Помаранчева революція. Грузини приїжджали до України, підтримували Україну, грузинські прапори майоріли на помаранчевому Майдані. Український та грузинський народ скріпили дружбу, яка триває й досі.

Тепер уявіть, що було не так.

Уявіть, що грузини, замість того, щоб просто нас підтримали, почали:

– розповідати, що ми неправильно майданимо – треба не квіточки беркутам дарувати (так-так, то був 2004-й), а відразу будівлі захоплювати;
– розповідати, що Ющенко – такий собі кандидат, мямлить, а Тимошенко взагалі, схоже, проросійська шахрайка. А ще там на сцені комуняка Мороз. І взагалі Азаров;
– розповідати, що це ж українці, там же більшість совки совками, в них Компартія ще нещодавно перемагала, в них же цілі регіони російськомовні та проросійські, вони ж від Росії економічно залежать, в них же політики слово проти Росії прямо сказати бояться (станом на 2004 все правда) – нащо їх підтримувати, якщо там шило на мило?
– постійно порівнювати українців, недолугих, та себе, класних і гордих.

Скажіть, будь ласка, чи було б від цього краще українцям?

Скажіть, будь ласка, чи було б від цього краще грузинам?

Скажіть, будь ласка, чи було б від цього краще будь-кому, окрім Кремля?

Я про що.

Шановні співгромадяни, які прагнуть якнайшвидше дати критичну оцінку білоруському протесту, розповісти, як там все не так, починаючи від самих білорусів і завершуючи тим, що вони роблять.

Чи не була б ваша ласка ПОЗАКРИВАТИСЯ?*

Дякую за увагу.

______________________

* цензура задля репостів

Поділитися:

Дан наказ комусь у НАТО, нам на іншу сторону…

Тарас Чорновіл

Радянська пропаганда розкручувала дуже примітивні пісеньки. Серед них одна: “Дан приказ ему на запад, ей в другую сторону…”. А в нас із Грузією якось усе навпаки вийшло. Саміт НАТО відбудеться за участі президента Грузії Саломе Зурабішвілі. Зеленський мав там теж брати участь. Не членів НАТО на ці саміти не запрошують, але партнерам не відмовляють. Порошенко на них їздив і відстоював там нашу євро-атлантичну інтеграцію, протидію РФії та підтримку для України. Як і в кількох інших питаннях забронював місце для свого наступника на цей саміт. Але нашому доріженька стелиться у протилежний бік. Навіть, якщо географічно це до Парижа, то сутнісно до Москви.

Зараз ще одна новина. Президентська канцелярія звернулася до Грузії з проханням перенести на наступний рік (у дипломатії це прийнято розглядати, як скасування) візит пані президента, яка мала відвідати Київ у ці дні. Грузинську сторону поставили перед фактом з цілковитим порушенням пристойних термінів і без адекватних пояснень. Оскільки наше МЗС із цього приводу ні мичить, ні телиться, мушу зацитувати заяву адміністрації президента Грузії:

“В листопаді поточного року планувався візит президента Грузії Саломе Зурабішвілі в Київ, однак через процеси, які розвиваються в Україні, на прохання української сторони візит відкладено на 2020 рік”.

Запрошення відвідати Україну пані Зурабішвілі отримала від Зеленського ще в травні під час його інавгурації. Підтверджене воно було у вересні під час короткої зустрічі у Варшаві. Таке раптове скасування в дипломатії розцінюється як недружній демарш. Про причини можна лише здогадуватися. Можливо, напередодні саміту НАТО, куди поїде пані президент і не поїде наша зелень, Путін так розізлився на очільницю Грузії, що заборонив Зеленському з нею зустрічатися. І не робіть великі очі. Такий варіант нині навіть імовірніший, ніж ви собі можете уявити. Можливо, наш Зєля просто “устал”. Може, настроюється на любовне лобизання зі своїм московським кумиром. Не знаю. Але направду тривожить фраза:

“…через процеси, які розвиваються в Україні…”

Ми-то бачимо, що це дуже погані й зрадницькі процеси. Але про це не пишуть у дипломатичних нотах. Може готується щось таке, про що ми ще не знаємо?

До речі, Грузія на Саміті НАТО буде дуже активно домовлятися про конкретну дату вступу в Альянс для отримання гарантій від повторення російської агресії. Зеленський у цей час шукатиме гарантій у Путіна…

Поділитися:

Грузіє, вибач…

Ірина Геращенко

08.08.08 я дуже чітко для себе усвідомила, що наступною буде Україна. Що світ нічого не зробить для захисту Грузії, а потім і нас, окрім «глибокого занепокоєння».

Це були дні, коли українські політики зняли маски. На захист Грузії став тоді тільки Віктор Ющенко та його команда. Інші боялися втратити прихильність Москви напередодні президентських виборів. Серед інших були політичні аксакали, вже впевнені в своєму майбутньому президентстві, й нові політики. Але всі вони загравали з Кремлем в надії на дешевий газ, прихильність телеканалів.

08.08.08 я чітко і назавжди зрозуміла, що в політиці немає нових і старих, а є ті, хто з принципами і безпринципні. За безпринципність старих і нових потім платить вся країна.

В цей день щороку я говорю: Грузіє, вибач, що ми тебе не захистили, що нас було мало, що більшість сховалася й не зібралася навіть на позачергову сесію ВР. Ми зараз дорого платимо за це.

Люблю тебе, Грузіє. В нас спільний ворог. І спільна боротьба за відновлення територіальної цілісності наших прекрасних країн.

Поділитися:

Громадяни України та Грузії з 1 березня зможуть відвідувати обидві країни за ID-картками

Про це повідомило Міністерство закордонних справ України на своїй Facebook-сторінці:

“01 березня 2019 року набирає чинності оновлена Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Грузії про взаємне скасування візових вимог – на додаток до існуючого безвізу запроваджуються взаємні поїздки громадян України та Грузії на підставі внутрішніх паспортів у формі картки (ID), що містять безконтактний електронний носій”.

Україна та Грузія підписали угоду, яка дозволяє громадянам обох країн подорожувати без віз і за ID-паспортами, в жовтні минулого року.

Відповідно до угоди, громадяни України і Грузії можуть перебувати на території держави іншої сторони без віз протягом 90 днів (щороку) на підставі внутрішніх паспортів у формі картки (ID), яка містить безконтактний електронний носій.

Поділитися:

Звернення до зрадофіла – 2

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Зрадофіле, я маю до тебе дуже погані новину. Ні, не ту, що Президент Порошенко все впевненіше йде до перемоги на виборах, а це очевидно. І навіть не ту, що шістьох українців і одного грузина, які приїхали до Тбілісі разом з нардепом Семенченко і були заарештовані грузинською поліцією 2 грудня з цілим арсеналом зброї, так от, що всіх їх грузинський суд залишив під арештом. Новини такі. Схоже, ти, зрадофіле, мусиш бути сильно вдячний порохоботам за те, що порохоботи врятували тебе від дуже крупних проблем в твоєму житті. Проблеми ті у тебе обов’язково наступили б, якби сумно відомий міхомайданчик досягнув таких жаданих тобою цілей.

Не віриш мені? Добре, давай послухаємо тих, кому ти віриш.

Поглянь на скріни.

На першому – відомий антикорупціонер, ветеран редутів, герой міхомайданчика та ініціатор штурму Жовтневого палацу з глядачами та американським джазом на сцені, нардеп Соболєв ділиться враженнями від грузинського суду.

На наступному скріні Соболєв говорить зі ще одним борцуном, переконаним критиком влади Юрієм Бутусовим. Про третій скан, точніше фото (на заставці) – пізніше.

Ці люди ж заслуговують на твою довіру, хіба ні? І якими ж враженнями вони діляться?

По-перше, що суд, який залишив під арештом поплічників нардепів Семенченка та Соболєва, – це не аби що, а отой самий славетний грузинський суд, реформований великим реХВорматором Саакашвілі. Це – важливо. По-друге, суд від Саакашвілі – це, так, гарненький Палац Правосуддя, такий самий, як нам говорили всі почитателі Саакашвілі – від Борового й до Латиніної. Але усе інше – ущент не таке, як сподівалися поплічники великого реХВорматора. Просто цитати. «Фотографувати та знімати заборонено всім, окрім одного центрального телеканалу. До хлопців підходити не можна», «рішення судді за російським «стандартом», «ручне правосуддя – я бачив його на власні очі», «в наших обдряпаних корумпованих судах надії на правосуддя більше».

Чули? В Українських судах – гидких, неоковирних, продажних, корумпованих, і всіх інших якими_їх_називають_зрадофіли, надії на правосуддя БІЛЬШЕ, ніж у судах реформованих Саакашвілі. Це сам Соболєв визнав. Повторити цитату? Що це означає?

А це означає, що в разі перемоги міхомайданчика (якої ти, зрадофіле, дуже хотів) суди у нас стали б не більш ефективними – вони стали б ручними. Як оті, що в Грузії. Як оті, що наразі вже осудили того, завдяки кому вони існують – самого реХВорматора Саакашвілі. Як отой, який на власні очі побачив нардеп Соболєв. А чого ви ще чекали від ручного суду? Суди в корупції звинувачують по всьому світові й особливо в Британії, незважаючи на те, що саме в Британських судах судяться найбагатші бізнесмени світу. Суд незалежний – незручний для всіх, і саме тому його поливають брудом. Не те – суд ручний, який затвердить всі рішення потрібні реХВорматорові! Єдине лихо – коли реХВорматор втрачає владу, ручний суд просто служить новому повелителеві. Він не вміє інакше.

А чи свідомо Саакашвілі створив саме такий – ручний суд? Може це якось само сталося? Та ні, не само. Якби Саакашвілі створив будь який інший суд, крім ручного – ні про якого великого реХВорматора ми зараз би й чутки не чули. Саакашвілі був потрібний суд, який затвердив би звільнення всіх звільнених реХВорматорм чиновників (разом з незаконними) і не повернув їх назад. Суд, який благословив би розгін саакашвілевською тітушнею та поліцією мітингу протесту проти закриття телеканалу «Імеді» – та такого розгону, що проти волі пригадується януковський «Беркут». Суд, який би випустив на волю вбивць Сандро Гіргвліані і не зацікавився керівниками МВС, після свари з якими Гіргвліані зник, після чого був знайдений мертвим.

Гадаєте, незалежний суд схвалив би такі рішення? Ні, і ще раз ні. Тільки один суд міг таке схвалювати – ручний.

А відтак – питання. Це й є хвалена судова реформа Саакашвілі? Це ОЦЕ обіцяли нам впровадити в Україні замість реформ, які відбуваються наразі? Ручний суд? А чи знаєш ти, зрадофіле, що об’єднання в одних руках двох з трьох гілок влади (законодавчої, виконавчої та судової) – це класична ознака диктатури? Очевидно, Саакашвілі в Грузії збудував диктатуру. Цього ти хотів? А проти чого, вибач, ти тоді на Майдан виходив?

Ти, зрадофіле, вважаєш, що диктатура прибере олігархів і забезпечить економічний ривок… А ти не подумав про те, що за диктатури наявних олігархів просто замінять на «правильних» або наявних зобов’яжуть платити в «правильні» фонди, після чого олігархи перетворяться на «інвесторів»… І чим це принципово краще за сучасну Росію? Ти не подумав, що в умовах диктатури тобі створять такі умови праці і так уріжуть соціалку, що ти сам завиєш: «Поверніть мені Порошенка!» А якщо ти вийдеш протестувати… Подивися на третє фото (на заставці).

Уважно подивися. Знаєш хто це? Це людина, яка вийшла протестувати проти дій влади Саакашвілі – так само як ти виходив на Майдан, на редут, на міхомайданчик. Але. У Грузії Саакашвілі ця людина за це була побита саакашвілівською тітушнею, упакована саакашвілівською поліцією, а саакашвілівським судом і заляканими тим судом ЗМІ названа злочинцем і рукою Москви. Так-так, отим самим судом – «ручним», за словами нардепа Соболєва.

До речі, цікаве питання. Нардепи Соболєв, Семенченко, Дерев’янко, Гриценко (який стояв з Саакашвілі на міхомайданчику), Тимошенко (яка разом з ним проривала кордон), Найєм, Лещенко та антикорупціонер Шабунін, що до них долучився, всі вони знали про те, що Саакашвілі в Грузії створив ручний суд? Вони закликали людей, самі не знаючи, за що? Аби дізнатися, що собою являє суд, реформований Саакашвілі, треба, аби бойовим побратимам Семенченка грузинський спецназ розім’яв берцями ребра, а грузинський суд видав ухвалу? А про які ще деталі проведення реформ вони не знають? І як їм вірити після такого?

Чи все набагато гірше – вони про все чудово знали, і їх це влаштовувало? А їхнє обурення зараз – це, як в тому анекдоті: «А нас за що?» Когось по асфальту в кров – можна, а коли їх самих так само – зразу кривда і образа?

Зрадофіле, уважно поглянь на оце третє фото. Оце було твоє майбутнє в разі, якби переміг міхомайданчик. Ти сам його таке собі наближав, як оті натовпи ідеалістів, які колись привели до влади більшовиків, ще не відаючи про колгоспи, Голодомор і позбавлення права міняти роботу за бажанням. Розумієш, реформи, в результаті яких з’являється ручний суд, для пересічної людини завжди завершується одним – отим, що ти бачиш на фото. Інших варіантів не буває. Інший варіант – розслаблятися і здобувати задоволення, але тобі й зараз ніхто не заважає це робити. Хіба ні?

Це – твоє майбутнє, зрадофіле. Ти б збурився. Тебе б розмазали, як на фото, а потім засудили б як побратимів Семенченка щойно. Я не даремно зауважив що цей суд – саме той, реформований Саакашвілі. Не відскіпаєшся.

Так от, від такого майбутнього тебе врятували саме порохоботи – тим, що не дали міхомайданчику перемогти. Порохоботи запідозрили неладне ще після перших вихилясів Міхо в Одесі. Порохоботи уважно проаналізували все зроблене Міхо у Грузії та жахнулися, бо виявилося, що чимало того, що казали за Саакашвілі пересічні грузини, було правдою. Порохоботи, власне, порохоботами стали не через безмежну любов до Порошенка, а через те, що нас дістав популізм, ми все сприймаємо критично та шукаємо не гарненького керівника, а найбільш ефективного керівника.

Ми писали тобі, зрадофіле, про все писали. Про вбивство Гіргвліані. Про те, що Міхо злив енергетику Грузії Москві. Що електрику Грузія мусила купувати у їхніх «сепарів» – Абхазії. Що дивним чином Грузія виявилася голенька проти авіації Москви, а грузинська розвідка проспала концентрацію російських сил у Південній Осетії. Що, хай йому трясця, Саакашвілі програв вибори, що з реформованої ним Грузії він втік, і відтоді його політсила у Грузії не виграла жодних виборів. Чуєш, зрадофіле? ЖОДНИХ.

Бутусов правий, у нас справді набагато потужніше громадянське суспільство. У нас не творять кумирів з опозиції. У нас критикують однаково всіх – і опозицію, і владу. І це нормально, мусить бути саме так. Бо ідеальних нема.

Тобі все це казали. Але ти не чув. Ти вірив у казку і не хотів приймати реальність, в якій казок не буває. Ти вірив, що прийде добрий чаклун Саакашвілі і… Ну от тепер про ручний суд від Саакашвілі у Грузії тобі говорять герої редутів і міхомайданчиків. Соболєв, Семенченко, Бутусов…

Все зрозумів? Думай. Це корисно.

 

Звернення до зрадофіла

Поділитися:

Хто підставив «Кролика Семена»?

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Партія «Самопоміч» назвала арешт в Грузії шести українських громадян і одного громадянина Грузії підставою української влади. Що української – смішно, чим-чим, а силовими структурами Грузії українське керівництво точно не керує. А от щодо підстави я б серйозно замислився.

Звісно, з байки про те, що група здорових хлопців, з досвідом АТО і навчених на базах приватної компанії European Security Academy (ймовірно), поїхали до Грузії «милуватися шпилями», можна хіба що посміятися – жодної критики вона не витримує. Але.

Грузинські спецслужби були явно проінформовані про те, які гості до них зібралися – кілька груп «мандрівників за шпілі-вілі» вони розвернули ще на кордоні. А «групу Семенченка» затримали зразу всю (можливо, ще й разом з самим Семеном). Тезу про нереально професійні грузинські спецслужби, реформовані Саакашвілі, прошу не наводити, – саме ці спецслужби, саме за реХВорматора Міхо, проспали концентрацію російських сил на кордоні з Південною Осетією напередодні війни 08.08.08. Очевидно, настільки глибокої агентури на території України та Польщі Грузія не має. Хто ж їх попередив? Українські спецслужби?

В тому то й справа, що це малоймовірно. Українська дипломатія наразі докладає титанічних зусиль, аби скандал зам’яти і подати як звичайний кримінал, який буває скрізь. Хоча в разі, якби Банкова хотіла знищення рейтингу «Самопомочі» через міжнародний скандал, українські дипломати навпаки мусили б зробити низку гучних заяв, розбурити грузинів і спровокувати їх на дипломатичні ноти та роздмухування скандалу. Чого нема.

Але ж «Самопоміч» – противник діючої української влади і конкурент на виборах, хіба не так? В тому то й справа, що не так. «Самопоміч» на сьогоднішній день чинній українській владі неймовірно вигідна. Так само як «Демальянс», тощо. Справа в тому, що всім їм на виборах Президента світить велике «ніфіга». Вони не мають підтримки, достатньої для перемоги на виборах. Проте. Всі ці та подібні сили захоплено топчуться по електоральному полю як раз таки найбільш перспективних противників чинної влади – електорату Юлії Тимошенко та Анатолія Гриценка. Ба більше, не вступаючи з фаворитами гонки в союзи, всі подібні сили змушені пояснювати своїм прибічникам, ЧОМУ їм не треба голосувати за Тимошенко та Гриценка. А все це означає, що в разі, якщо пояснять вони це гарно, їхні прибічники не підуть голосувати за Тимошенко або Гриценка у другому турі виборів. Швидше за все, вибори прибічники тих сил просто прогуляють.

Це підтверджує реакція соцмереж на арешт українців у Грузії. Подія викликала глузи та сміх у порохоботів, скривджене обурення у прибічників «Самопомочі» і… масову мовчанку з боку прибічників Тимошенко та Гриценка. Справді, навіщо їм свого конкурента захищати?

І от ця розстановка сил примушує серйозно замислитися. Юлія Тимошенко разом з Міхо Саакашвілі намагалася перетнути український кордон. Анатолій Гриценко брав участь у міхомайданчику. Обоє вони з Міхеілом Саакашвілі спілкуються тісно і явно могли дізнатися про плани «скаженого Міхо» у Грузії в разі програшу його політсилою президентських виборів. Міхо мав необережність розповісти їм про свої наміри – далі справа техніки. Шепнути потрібну інфу грузинським дипломатам у Києві (наприклад), далі колесики закрутяться самі. Політичного конкурента Тимошенко та Гриценка знищать грузинські поліція і суд.

«Але ж переслідуючи свої цілі, вони тим самим руйнують задуми Міхо!» – зауважите ви. І я погоджуся з вами. Так, руйнують. І що? Коли це стримувало хоч Гриценка, хоч Тимошенко? Юлія Тимошенко заробила мільярди завдяки покровительству Павла Лазаренка, проте коли під самим Лазаренком запалала земля, Юлія Тимошенко з легкістю злила його Президенту Кучмі та розколола лазаренківську фракцію у Верховній Раді. Власне, партія «Батьківщина» почалася зі зради Лазаренка Юлією Володимирівною. Анатолій Гриценко теж пішов недалеко. Міністром оборони у 2005 р. він став завдяки Віктору Ющенку. Це не завадило тому самому Анатолію Гриценку у ніч з 7 на 8 вересня 2005 р. на дачі Юлії Тимошенко обговорювати плани усунення Віктора Ющенка від влади – разом з головою СБУ та генеральним прокурором. І той же самий Анатолій Гриценко побіг стучати на заколотників Президенту Ющенку, коли збагнув, що «не вигоріло» – не вдалося задурити голову Послу США.

Ви гадаєте люди з такими моральними здібностями задля досягнення своїх інтересів зупиняться, аби зламати плани грузинському політичному авантюристу? Та Господь з вами!

Звісно це лише версія. Але питання лишається відкритим? Хто ж злив грузинам гавриків Семена?

Поділитися:

Щодо виборів у Грузії

Тарас Чорновіл

На випередження стосовно заяв, що в Грузії, бач, перемогла російська креатура на виборах президента, і що там зараз проросійська влада.

Новообрана пані президент Саломе Зурабішвілі довго жила на Заході, їй якраз Саакашвілі надав грузинське громадянство. До 2004 року вона була висококласним французьким дипломатом, займала чимало відповідальних посад. Свою французьку кар’єру завершила в 2003-04 роках на посаді посла Франції в Грузії. З цієї посади після консультацій з Жаком Шираком Саакашвілі запросив Саломе на посаду міністра закордонних справ Грузії. При цьому заявив, що дипломата такого класу в Грузії ніколи не було. Головним своїм досягненням Зурабішвілі назвала остаточне виведення з Грузії російських військових баз. А посаду втратила в 2005 році через конфлікт зі спікером парламенту Ніно Бурджанадзе, яку саму невдовзі Саакашвілі назвав російською агенткою. Після цього пішла в опозицію, створила громадський рух свого імені, а потім партію “Шлях Грузії”. Головним стратегічним партнером називала США. Ніколи не робила проросійських заяв. Відмовилася від участі в політичному житті країни восени 2010 року, заявивши, що в країні створено жорстокий авторитарний режим і встановлено диктатуру, при якій опозиція не спроможна працювати та відстоювати свої погляди. Після цього працювала в структурі ООН. Щоб остаточно добити вас її “проросійськістю” добавлю, що одружена Саломе на грузинському дисидентові радянських часів, який був змушений іммігрувати з батьківщини.

Є в її біографії одна-єдина пляма з нібито проросійським акцентом, на якій зараз спекулюють в Україні апологети Саакашвілі та політичні адвокати Грішина-Семенченка. Це непродумана заява, яку вона зробила в 2008 році після нападу РФії на Грузію. Там не було спроб виправдати агресора чи замовчати його вину, як це часто роблять наші опозиціонери, для яких Путін уже не ворог, вони ж проти Порошенка воюють, і тому послідовник Гітлера для них уже майже союзник. Саломе жорстко звинуватила і РФію, й Путіна, але на останок непродумано сказала, що своїм першим обстрілом Цхінвалі Саакашвілі дав путлєру аргументи ввести війська та фактично сприяв його планам почати війну й окупацію. Але в той час подібні речі говорили багато людей в Грузії, Україні й на Заході. Я теж тоді на якомусь ефірі заявляв, що Саакашвілі зробив саме те, чого від нього сподівався Путін. Безумовно, що для Грузії, де навіть така ухильна фраза є болісним ударом по національному самоусвідомленню, слова Зурабішвілі були неприйнятними. Але сьогодні в самій Грузії її проросійською дуже рідко хто називає. Більше цю істерику пробували розкрутити там, де буває або має союзників Саакашвілі.

До речі, дехто з тих, хто повторив цей випад у нас, не бачить проблем зі своїми власними заявами, що, бач, у нас не Раша війну продовжує, а Порошенко, бо “він же на ній наживається”. І нічого, рейтинги в таких колаборантів і путінських підстилок не обвалюються.

До речі, кандидат від партії Саакашвілі Грігол Вашадзе має значно більше російських скелетів у шафі. Він навчався у МГІМО, працював у МІДі СРСР, у тому числі й у гебешних відділах комсомолу (?) та ядерного озброєння. Саме тому противники обмалювали його плакати написами “КГБ”. Потім був російсько-американсько-грузинським бізнесменом. Лише з 2008 року присвятив себе праці для Грузії. За неповний рік пройшов три посади від замміністра закордонних справ, міністра культури та спорту до поста міністра закордонних справ, де залишався до 2012 року. Від російського громадянства відмовився лише в цей час. Але називати його проросійським кандидатом так само несправедливо, як і Саломе Зурабішвілі.

І вже зовсім-зовсім на останок. Саме в той день, коли Грішін-Семенченко завозив своїх бойовиків до Грузії, новообрана пані президент сказала наступне:

“Не думаю, що поки Росія поводить себе так, як зараз, з урахуванням того, що відбувається на лінії окупації, де викрадають людей, і ця лінія рухається вглиб нашої території, все ближче до Тбілісі… з урахуванням того, як Росія зараз веде себе щодо України, не думаю, що все це означає, що ми можемо прямо зараз перейти до співпраці”.

Може, саме в очікуванні цих слів і дій готувалися проти неї всі ці провокації, в тому числі з залученням кремлівських консерв з України?

Поділитися:

Реабілітація 15 військовослужбовців ЗСУ України в Грузії — важливий знак пам’яті та піклування (фото)

Вчора, 16 квітня, на реабілітацію до Грузії відбули ще п’ятнадцять військовослужбовців Збройних Сил України.

Учасники АТО проходитимуть курс медико-психологічної реабілітації у сонячній Грузії протягом десяти днів. Це вже друга така група з офіцерів, солдат та сержантів ЗС України, яка буде проходити реабілітацію цього року.

— Ми вдячні грузинському народу, Міністерству оборони України, Генеральному штабу Збройних Сил України та, зокрема, Головному управлінню морально-психологічного забезпечення, які спланували цей захід. Серед групи є багато важкопоранених, і для них це дуже важливий знак того, що про них піклуються та не забувають, — подякував під час проводів старший групи, полковник Андрій Галдак, начальник інженерної служби 56-ї окремої мотопіхотної бригади, який проходить відновлення після отриманого у районі бойових дій кульового поранення.

Крім того, учасникам групи доручено важливу місію — передати нагороду родині загиблого грузинського воїна. Майор грузинської армії Давид Сіхарулідзе 2015 року вступив до лав 24 окремого штурмового батальйону «Айдар» та загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Новолуганське внаслідок мінометного обстрілу противника у травні 2017 року. Указом Президента України за самовідданість та героїзм, проявлені під час захисту України від агресора, Давида Сіхарулідзе було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно).

Джерело

 

Група українських військових-учасників АТО та членів їх сімей перебуває на реабілітації у Грузії (фото)

Володимир Гройсман відвідав українських військових, які проходять курс реабілітації у Грузії (фото)

Поділитися:

8 запитань про війну 08.08.08

Дмитро Вовнянко

Війна 08.08.08, збройний конфлікт між Росією та Грузією навколо захопленої Росією Південної Осетії – це зоряний час екс-президента Грузії Михеіла Саакашвілі. Саме ця війна дає Міхо право об’являти себе коханого ворогом Путіна №1. Саме той факт, що Путін ніби збирався «підвісити Саакашвілі за яйця» – але не підвісив, викликає нечуваний захват у багатьох фанатів Міхо. І я аж ніяк не зазіхаю на його звання і обожнювання. Я лише хочу для себе дещо уточнити. Здобути відповідь на 8 питань, які не дають мені спокою.

Існує дві версії тієї війни – російська і просаакашвілівська. За російською версією – криваві грузино-фашисти Саакашвілі напали на мирну Південну Осетію, а Росія – захистила. За просаакашвілівською версією (її катехізис – книжка Юлії Латиніної «200 кілометрів танків») грузини були спровоковані обстрілами грузинських сіл на території Південної Осетії (до війни 08.08.08 там знаходилися численні грузинські анклави) і були втягнуті у війну проти їхньої волі.

Відштовхнемося від просаакашвілівської версії.
Питання:

1. До війни 08.08.08 армія Грузії ударно реформувалася. Військовий бюджет Грузії був збільшений у 30 разів – до $940 мільйонів (8% ВВП – !!!). У підготовці грузинських військових активну участь взяли США та країни НАТО. Мене цікавить, як так сталося, що у реформованій грузинській армії військова розвідка напередодні війни ПРОСПАЛА концентрацію російських військ біля Рокського перевалу (на «кордоні» Росії з Південною Осетією) і появу російських військ у Джаві – вже на території Південної Осетії? Як сталося так, що наявність російської армії вже на території Південної Осетії і швидке перекидання її з території РФ для Грузії стало сюрпризом?

2. Як грузинська розвідка примудрилася проспати навчання «Кавказ-2008», під прикриттям яких в регіон була перекинути військова техніка, задіяна проти Грузії? В Грузії не знали таких термінів як «бронетехніка розсипом» та «танкова техніка розсипом», що означає техніку, яку підвозять на ділянку наступу без екіпажів, аби екіпажі підвезти окремо у годину «Ч»?

3. Грузинська влада чудово знала, що в іншій «грузинській ДНР» – в Абхазії, в Очамчирі, ще в квітні 2008 р. з’явилися російські війська – тоді сталося загострення навколо Кодорської ущелини. Юлія Латиніна розповіла, як міністр МВС Грузії ще у травні зачитував їй списки того, що прибуло в Очамчиру у російських військових ешелонах. У Грузії чудово знали, що російські залізничні війська ще до війни провели ремонт залізниці для перекидання військ на лінію розмежування між Абхазією та Грузією. Як сталося так, що після того, як грузинська армія зав’язла в зустрічних боях з росіянами у Південній Осетії, удар по Грузії з боку Абхазії для грузинського генштабу став несподіванкою?

4. Ключ до перемоги росіян у війні в Південній Осетії – Рокський тунель і гірський шлях (серпантин) по Рокському перевалу, саме ним у Південну Осетію заїхали російські війська. Від роду-віку такі шляхи місцеві мешканці перегороджували перевіреним способом – гірським обвалом. Сучасні вибухові речовини в цьому ділі дають чималі переваги. Південна Осетія, по суті, – апендикс в бік Грузії, закупорений Рокським перевалом, з грузинської території наблизитися до Рокського тунелю – не далекий світ. Місця там далеко не карколомні – альпіністи їх облазили ще за совка. Грузія, трясця, стоїть на горах. Як сталося так, що в реформованій грузинській армії НЕ знайшлося спецпідрозділу альпіністів-мінерів, які серією вибухів заблокували б Рокський тунель і дорогу на перевалі?

5. За офіційним вступом у війну Росії, Грузія виявилася практично беззахисною перед російською авіацією. Як сталося так, що, вкладаючи шалені гроші в реформування грузинської армії, грузинське керівництво забуло про таку службу як ППО? Чому ці системи вона не закуповувала?

6. Військові сутички з російською армією від моменту здобуття Грузією незалежності мала не тільки грузинська армія, але й український загін «Арго», сформований УНСО, який брав участь в боях з Абхазією в Кодорській ущелині у 1995 р. УНСОвці в своїх мемуарах детально описали, з якими «абхазами» вони там мали справу. Як сталося так, що, за твердженнями грузинського військового керівництва, Грузія взагалі НЕ ГОТУВАЛАСЯ до війни з Росією?

7. Як сталося так, що ані до війни 08.08.08, ані після війни Грузія Саакашвілі не доклала ЖОДНИХ зусиль, аби забезпечити свою енергетичну незалежність? І до, і після війни значну частину електроенергії Грузія брала з Інгурської ГЕС, розташованої на лінії розмежування між Грузією і Абхазією, яка живить ще й Абхазію, і яка може бути в будь-яку мить заблокована абхазами (читай – росіянами). Ба більше, і до, і після війни між Грузією і Росією діяла (і діє досі) угода про взаємний обмін електрикою, згідно якої весь осіннє-зимовий період Грузія отримує електрику з Росії. Тобто навіть після війни Грузія залишилася енергетично залежною від Росії. Де логіка?

8. Якщо метою Путіна у війні (як заявляють фанати Саакашвілі) було зірвати втілення успішних грузинських реформ, НАВІЩО Москва напередодні війни вивела з Грузії всі без залишку російські війська? За планом міжурядової угоди вивід військ мав відбуватися протягом усього 2008 р., проте Москва вивела свої війська достроково – 15 листопада 2007 р. з Грузії виїхав останній ешелон з російським військовим майном. Знову таки – де логіка?

А тепер прошу замислитися над такими фактами.
Війна 08.08.08 сталася через півроку після обрання Саакашвілі президентом Грузії вдруге.
Достроковий вивід російських військ з Грузії стався напередодні президентських виборів – і був виданий командою Саакашвілі за гучну перемогу.
По факту, Саакашвілі був для Росії вельми зручним президентом Грузії. Одною з масштабних реформ Саакашвілі була тотальна приватизація «всього крім совісті». Зараз мало хто згадує про те, що одним з основних інвесторів в економіку Грузії були компанії з… Росії. Крім жартів, одна лише російська «Интер РАО ЕЭС» саме за Саакашвілі стала власником біля 20% генеруючих потужностей Грузії, 75% акцій найбільшого дистриб’ютора електроенергії Грузії АТ «Теласі», ТЕС Мткварі, ГЕС на річці Храмі, тощо. Настільки росіян в національну енергетику не допустив навіть Янукович.

За результатами війни Грузія втратила практично всі території, на які претендувала раніше, – не тільки всі Абхазію та Південну Осетію (разом з втраченими анклавами), але й частину земель, які вона контролювала доти.
Жоден російський бізнес в Грузії після того не постраждав.

Наводить на роздуми?

Поділитися:

Сім причин міхоботу переїхати до Грузії

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Чому міхобот зобов’язаний бажати покинуту цю мерзенну, жалюгідну та невдячну Україну і щиро бажати переселитися на ПМП до заповітної Грузії? Перелічу свої погляди.

1. В Грузії нема Петра Порошенка.

2. В Грузії нема мене, Алана Левітова, Івіна Виговського та інших порохоботів (вибачте кого забув).

3. В Грузії існують поліція, реформована Міхо, прокуратура, реформована Міхо, та суди, реформовані Міхо. В Україні таких (слава Богу) немає.

4. В Грузії Міхо створив для бізнесу дивовижні умови, які його наступники ніяк не погіршили, – світові експерти свідчать. Тобто міхоботи мають шанс добряче розбагатіти, хіба ні?

5. В Грузії – реформована Міхо освіта. Нащо міхоботам ті жалюгідні експерименти міністра Гриневич?

6. В Грузії – реформована Міхо медицина. Не треба терпіти наших корумпованих лікарів, які лише й роблять, що саботують благі наміри міністра Супрун!

7. В Грузії бракує прибічників Міхо! Клята несвідома інфантильна частина населення Грузії, яка не розуміє благих реформ Міхо, і через яку партія Міхо від дня його відставки не здатна виграти в Грузії жодних виборів, ламає всі благі наміри великого реформатора! Але притік українських міхоботів в Грузію на ПМП докорінно змінить ситуацію і зможе повернути в Грузії Міхо у президенти.

І знову зацвітуть реформи! І баригам не буде чого сказати у відповідь на очевидне! І режим бариг в Україні тоді паде сам!

Хіба ні? Хіба воно того не варте, питаю я вас?

То, як на мене, міхоботи просто зобов’язані облишити порошенківську Україну і рушити туди! До першоджерел! До Святого Граалю реформ і процвітання!

А ви як гадаєте? Скільки міхоботів рушить до Грузії обетованної, а скільки обере лишитися в барижній, злиденній корумпованій Україні?

PS. Щиро перепрошую у грузинів і мешканців Грузії, якщо мій пост їх скривдив. Не мав такого наміру. Грузія – дивовижна країна. А пост – не про Грузію.

Поділитися:

Як подолати корупцію? Лайфхак від Міхо

Дмитро Вовнянко

Як дізнатися, що країна стає більш або менш корумпованою? «Дуже просто! – відповість вам кожен громадський активіст, – Треба глянути в рейтинг Transparency International, і ви зразу все дізнаєтеся». Тобто – вся справа у рейтингу, читайте в умовах, за якими цей рейтинг складається. А як складається рейтинг Transparency International?

Точної відповіді вам не дасть ніхто, і в першу чергу, сама Transparency. Дещо плутано представники Transparency пояснюють, що рейтинги складаються на підставі опитувань експертів і представників ділових кіл – тобто їхньої думки про те, існує корупція в країні чи ні? За більш ніж 15 років роботи у бізнесі мені не вдалося побачити представника ділових кіл, який сказав би, що він бере участь в опитуваннях для Transparency. Проте сумніватися в словах організації теж підстав нема. Питання лише в тому, яких саме представників ділових кіл вони опитують? Щось підказує мені, що в часи президентства Януковича топ-менеджмент холдингів Ахметова та Фірташа в таких опитуваннях участі не брав – інакше рейтинг України був би принципово іншим. Очевидно, у першу чергу Transparency цікавить думка пересічних підприємців – від ФОП і вище. Саме вони з корупцією стикатися мусять найбільше.

А тепер питання, чи впливає на їхню оцінку корумпованості країни та інформація, яку вони чують зі ЗМІ? Очевидно – більш ніж. Підприємці різні бувають. Хтось більш конфліктний, хтось – менше. Хтось з комісіями і перевірками постійно свариться, а хтось їм наливає та «підсовує», усвідомлюючи, що офіційним шляхом все буде набагато дорожче – знаю таких. Хтось з судами стикається регулярно, а хтось – раз на кілька років. Зрештою, перевіряючи, працівники податкової і судді теж бувають різні (мені везе, як правило). Проте коли про корупцію вам у вуха з телевізора та Інтернету вливають щодня, очевидно, покладатися ви почнете не на власний досвід, а на загальний інформаційний фон навколо вас.

З експертами теж не все гладко. Повністю незалежних експертів нема і бути не може – всі вони або виконують чиїсь замовлення, або існують на допомогу з Заходу, оті самі гранти. Повністю незалежний експерт – це щось типу блогера, який заробляє на життя роботою десь, а у вільний від роботи час експертствує на ФБ. Очевидно – опитують не таких. Очевидно й те, що опитування Transparency не проходять серед експертів, які виконують замовлення для правлячої партії. Опитують когось типу «експертів» з ЦПК Шабуніна і подібних. Тобто осіб які зацікавлені міру корумпованості органів влади в країні перебільшувати, бо падіння рівню корупції, вочевидь, призведе до зникнення сенсу їхнього існування та до втрати грантів. Логічно?

На оцінки експертів вочевидь впливають і перспективи «прильоту» від держави за не в міру жорсткі оцінки. Вас ніколи не цікавило, чому диктаторська КНДР за корупцією на 174 місці, а диктаторська Білорусь на 79-му? Чому, за відсутності в Україні полковників з квартирами для мільйонів доларів і ситуацій на кшталт тої, що відкрилася навколо справи Магницького, Росія та Україна за корупцією – на одному рівні? Очевидно, існує різниця між експертами: російським, білоруським і Шабуніним.

Звісно, можливо, методика опитувань Transparency виглядає якось інакше, але як – невідомо, сама організація своєї методики не розкриває.

А тепер згадуємо головну перемогу Саакашвілі в часи його президентства – Грузія різко опустилася в рейтингу сприйняття корупції за Transparency. Зі 133 місця вона переїхала на 48, і цей результат – один з козирів фанатів Саакашвілі перед всіма опонентами. Всім їм мариться – от прийде Міхо, подолає корупцію, пересадить бариг – і потечуть молочні ріки з кисільними берегами. Проте, варто розібратися – як же вдалося Саакашвілі досягнути цього результату?

Міхо й справді вдалося сильно зменшити побутову корупцію. Як?

По-перше, шляхом її ЛЕГАЛІЗАЦІЇ. Гроші, які раніше громадяни тягли до шкіл та лікарень, вони продовжили тягти так само, але тепер до відповідних кас (школи та поліклініки були приватизовані). Чимало послуг, які раніше офіційно були безкоштовні, але надавалися за хабар, тепер стали надавати за відповідну платню до каси. Легалізована корупція – уже не корупція, хіба ні?

По-друге, шляхом переведення чималої кількості послуг в електронний формат, електроніка – хабарів не бере. Найулюбленіша теза фанатів Саакашвілі – суди та покарання пересічних корупціонерів. Тут можна заперечити, що навіть на тлі реформ Саакашвілі корупція у Грузії таки була.

Как в Грузии водительские права получают, или миф про 5 минут

До цього, судять і садять корупціонерів середньої ланки у нас не менше, ніж у Грузії, але натовпів задоволених громадян якось не спостерігається.

Чому? Бо тема корупції у нас топова на телебаченні й в більшості ЗМІ. Журналісти ночами не сплять, вишукуючи, що «отаке» і бажано – наближене до президента та його оточення. У Грузії ж Саакашвілі журналісти тричі думали, перш ніж братися за тему корупції на високих щаблях. Бо перед їхніми очима був приклад телеканалу «Імеді», який влада закрила, а коли громадяни вийшли на захист опозиційного ТБ – громадян розмазали бандами грузинських тітушок, дії яких забезпечувала та прикривала грузинська поліція, а тих хто продовжував обурюватися й після – виставили посіпаками путінської Москви.

Як ви гадаєте? Коли ділові кола з одного боку бачать певні зміни (на своєму рівні), а з іншого преса, яка не хоче втратити частоти, трафік і роботу, вдуває їм у вуха про дивовижні переміни і нечувані реформи – якою буде реакція ділових кіл? Скажуть вони, що корупції нечувано поменшало?

Водночас топ-корупція в Грузії нікуди не поділася – про це говорить саме ж Transparency.

Олігархи стали «інвесторами». Замість відкатів з’явилися «внески у відповідні фонди». З тими, хто не хотів коритися беззаконню, провели розмову хлопці Сакварелідзе – стиль його роботи ми можемо оцінити по українському досвіду. Убивці співробітника банку, що насмілився посваритися з керівниками МВС, відскіпалися легким переляком…

Але це – не межа. Лишалися ще й експерти, яких теж опитує Transparency. Дивним чином у Грузії всі, хто могли претендувати на це звання, стали або палкими прибічниками Саакашвілі, або посіпаками Кремля. Не в останню чергу ще й тому, що Саакашвілі несподівано став героєм для політичних експертів прозахідного спрямування у… Росії. Чимало російських лібералів раптом покинули все і ринули до Грузії, аби повернутися в легкому шоці й заходитися співати дифірамби великому реформаторові. Ще б їм не поїхати?! Їх же – запросили! Їх же – возили країною! Їх же годували, поїли, тішили! Їхні ж статті та книжки у Грузії заходилися видавати чималими тиражами (цікаво, скільки тих тиражів реально продали?)!

Крім пестощів грузинської влади, російські ліберали мали й ще один мотив вихваляти Саакашвілі – він для них став живою альтернативою Путіну! Борець із корупцією в якого вийшло, ще й орієнтований на захід, – для російського ліберала це просто мрія. Для пересічного росіянина, який своїм корупціонерам влаштувати експропріацію експропріаторів мріє не менше люмпена українського, Саакашвілі став героєм з казки. Для нас – теж. Результат – мої знайомі з Одеси (учасники Майдану), які були зачаровані Саакашвілі з солодких казочок Юлії Латиніної, люто розчаровані Саакашвілі реальним.

А тепер питання – якщо Саакашвілі ТАК вилизував «експертів» російських, уявіть, як він вилизував грантові структури у самій Грузії? Відповідь – якісно вилизував, мав я нагоду колись поспілкуватися з їхніми громадськими активістами. Показовий факт, до самої відставки Саакашвілі, їхні гранітоїди примудрялися НЕ помічати 190 політичних в’язнів, випущених на свободу після його відставки, при тому, що наступників Саакашвілі симпатиками Росії не назвеш аж ніяк.

Transparency опитало ділові кола та експертів… І рейтинг Грузії щодо корупції різко пішов угору. Все просто.

Єдина проблема. Рейтинг Transparency класно переконує західних донорів і українських простаків, що з радістю розвішали вуха для дифірамбів про великого реформатора. Він чомусь аж ніяк не переконав пересічних грузинів.

Саакашвілі програв і президентські, і парламентські вибори, і відтоді не вигравав їх жодного разу.

Тож практика свідчить, боротися з корупцією за рейтингами Transparency – справа, ой, як ненадійна.

Поділитися:

Відбулася зустріч Генпрокурора України та заступника Генпрокурора Грузії

12 січня 2018 року у Генеральній прокуратурі України відбулася зустріч Генерального прокурора України Юрія Луценка з заступником Генерального прокурора Грузії Георгієм Гогадзе.

Під час заходу сторони обговорили найбільш актуальні питання двосторонньої співпраці, зокрема щодо міжнародно-правової допомоги під час кримінального провадження та екстрадиції.

Учасники зустрічі позитивно оцінили існуючий формат взаємодії у цій сфері та можливість обміну напрацюваннями на експертному рівні.

Підбиваючи підсумки зустрічі, сторони відзначили її конструктивний характер та висловили сподівання на співпрацю у майбутньому.

Джерело

Поділитися:

З життя реХВорматорів. Саакашвілі приговорили до 3 років за гратами

Дмитро Вовнянко

Розповісти вам як Великий РеХВорматор покривав убивць?

28 січня 2006 р. Тбілісі. Співробітник банку Сандро Гіргвліані і його товариш Лєван Бухаідзе зайшли до кав’ярні. Там же розслаблялися:
– Дата Ахалаія – керівник Департаменту конституційної безпеки МВС Грузії,
– Олег Мельников – заступник Ахалаії,
– Василій Санодзе – начальник Генеральної інспекції МВС,
– Гурам Донадзе – начальник Служби по громадських зв’язках МВС,
– Тако Салакія – дружина міністра МВС (тобто – Вано Мерабішвілі),
– Тамара Майсурадзе – просто дівчина. І – знайома згаданого вище Сандро Гіргвліані.

Стався скандал, між Сандро Гіргвліані і Гурамом Донадзе спалахнула суперечка.

Того самого дня Сандро Гіргвліані зник. Того самого дня його труп з наслідками насильницької смерті було знайдено на околиці Тбілісі.

Винних ніяк “не могли знайти”, але 12 лютого 2006 р. (за 15 діб після загибелі Гіргвліані) опозиційний телеканал “Імеді” показав сюжет, де заявив, що до вбивства можуть бути причетні перелічені вище особи з керівництва МВС.

Реакція міністра МВС Вано Мірабішвілі була істинно реХВорматорська – він відмовився відстороняти від посад будь-кого з керівництва МВС.

Але Грузія була ще не до кінця реХВормована, опозиція здійняла крик, і 6 травня 2006 р. були заарештовані чотири співробітники Департаменту конституційної безпеки МВС Грузії (тобто – підлеглі Дати Ахалаії): Гіа Аланія, Автанділ Апциаурі, Александр Качава та Міхаіл Бібілурі. Заарештовані зізналися, що вивезли Сандро Гіргвліані в ліс і там його сильно побили. Гадаю, далі – зрозуміло.

Ніби, хеппі-енд? Та не дуже. Ані Дата Ахалаія, ані жоден з присутніх у кав’ярні керівників МВС Грузії не постраждав. Залишився на своїй посаді і Вано Мерабішвілі, чия дружина була присутня при сварі. Телеканал “Імеді”, який насмілився показати бяку про реХВорматорів, уже 7 листопада 2007 року був захоплений тітушнею, дії якої прикривала грузинська поліція.

А четверо засуджених співробітників Департаменту конституційної безпеки МВС невдовзі вийшли на волю – президент Міхеіл Саакашвілі помилував їх в обхід Комісії по помилуванню, тим самим кричуще порушивши закони Грузії.

От саме за це – за злочинне помилування винуватців вбивства, суд Грузії щойно впаяв Великому РеХВорматору три роки за гратами. І думаю, попросить Україну надати нелегалу Саакашвілі почесне право відбути заслужений термін на батьківщині.

Я так розумію – далі буде…

Фотоколаж ©  NEWS INFO

Додатково

17.03.2006. Саакашвили поддерживает министра ВД, несмотря на нарастающую волну протеста

02.05.2006. Семья Гиргвлиани: За молчание нам предложили деньги

27.04.2011. Страсбургский суд вынес решение по делу Сандро Гиргвлиани

Поділитися:

В Одесі судитимуть друга Гіві і Мотороли, який особисто катував полонених на Донбасі (фото)

Прокуратура Одеської області направила до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, розслідування в якому здійснювали слідчі Управління Служби безпеки України в області, щодо підозрюваного в участі у терористичній організації.

Під час розслідування з’ясовано, що громадянин Російської Федерації, у 2014 році увійшов до керівного складу терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР» та до червня 2017 року приймав активну участь у бойових діях проти українських військових. Слід зазначити, що підозрюваний мав значний досвід ведення бойових дій на території Республіки Молдови та Грузії.

Також слідство володіє інформацією, що вказаний іноземець особисто катував військовополонених, а також агітував місцеве населення на вступ до лав незаконних збройних формувань.

Чоловік був викритий та затриманий співробітниками УСБУ в Одеській області у червні 2017 року, коли намагався незаконно по підробленим документам громадянина України перетнути територію держави для виїзду до Республіки Молдови.

За клопотанням прокуратури Одещини підозрюваний перебуває під вартою.

Довідково: Законом передбачено до 15 років ув’язнення за вчинення злочину за ч.1 ст. 258-3 КК України (участь у терористичній організації, організаційне сприяння її створенню та діяльності).

Джерело

 

Фото з відкритих джерел

Додатково

За гратами: жизнь и приключения “полковника” Гратова

Поділитися:

Україна запустить паромне постачання вантажів в Грузію в обхід Росії (відео, інфографіка)

Україна готується запустити постачання товарів у Грузію поромним сполученням в обхід Російської Федерації.

Про це повідомила заступник міністра економічного розвитку і торгівлі – торговий представник України Наталія Микольська на своїй сторінці в Facebook.

“Важливо відновити об’єм торгівлі, який був з Грузією до військової і торговельної агресії Російської Федерації. Історично складалося так, що товар з України до Грузії рухався залізницею через територію РФ. Тому, першочергове завдання – налагодження прямого паромного сполучення між Україною і Грузією для того, щоб українські товари могли постачатись до Грузії, Азербайджану, Казахстану, Китаю та інших країн Закавказзя та Азії.

Перспективні сектори для експорту товарів і послуг до Грузії: продукти харчування та напої, машинобудування, креативні індустрії, легка промисловість.”

Інфографіка про торгівлю з Грузією.

Джерело

Додатково

Поділитися:

Прем’єр-міністр України взяв участь в роботі міжнародного логістичного форуму “Tbilisi Belt&Road Forum” (фото)

Україна готова до широкої співпраці в питаннях розвитку власних транспортних можливостей, а також поглиблення логістичних зв’язків з державами–сусідами, державами транскаспійського та інших регіонів. Про це сказав Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман під час міжнародного логістичного форуму «Tbilisi Belt and Road Forum», який відбувся у столиці Грузії. Глава Уряду взяв участь у заході в рамках офіційного візиту до Грузії.

Він підкреслив, що Форум – є вкрай важливою ініціативою, і від рішень учасників зібрання залежить «майбутнє зв’язків  між Європою та Азією».

«Перед нами сьогодні стоять багато викликів, і ми розуміємо, що в майбутньому торгівля між державами буде більш лібералізована, і ми маємо зробити все, аби інфраструктура наших держав, регуляції були максимально синхронізовані, аби забезпечити якість, оптимальні строки та високий рівень безпеки для переміщення товарів», – сказав Володимир Гройсман.

Не менш важливим, на його думку, є й розвиток  внутрішніх можливостей країн. Глава Уряду повідомив, що Україна як держава з надзвичайно вигідним географічним положенням, демонструє поступовий і стабільний економічний підйом.  «Україна буде надійним партнером і буде якісно виконувати свої завдання, – сказав Володимир Гройсман. – Сьогодні  Україна стрімко розвивається. Цього року ми матимемо більше 2% економічного зростання, а наступного року ми прогнозуємо понад 3% ріст. Ми сконцентровані на доволі різкому збільшенні економічного зростання. Для цього ми продовжуємо структурні зміни».

Прем’єр-міністр нагадав, що однією з таких змін є орієнтація на ринок Європейського Союзу, який займає вже 40% в структурі українського експорту.

«Зрозуміло, що все потребує чіткого фокусування на залучення інвестицій, а відтак – формування належної інфраструктури. Саме тому ми займаємося відновленням доріг, модернізацією залізниці. Ми відкриті для подальшої взаємодії задля покращання транспортних та логістичних зв’язків. Ми і далі будемо сконцентровані на тому, аби українські регуляції відповідали високим європейським стандартам. Наше завдання – якісна дерегуляція. Повна синхронізація норм з учасниками цього шляху, і ми й надалі будемо робити все, аби наші потенціальні можливості були готові до збільшення переміщення товарів та вантажів», – підкреслив Володимир Гройсман.

Довідково: Міжнародний Форум «Tbilisi Belt and Road Forum» є продовженням започаткованої у 2015 році традиції зустрічатися та обговорювати розвиток ініціативи побудови Нового шовкового шляху. Зазвичай Форум продовжується два дні – в перший день відбуваються тематичні дискусії,  в другий – презентації інвестиційних можливостей держав та окремих підприємств в форматі «бізнес-до-бізнесу».

Цього року учасниками Форуму стали понад 1000 учасників, серед яких – лідери Урядів декількох держав, дипломати, експерти, представники міжнародних організацій та ділових об’єднань. Кількість лише урядових делегацій становила 34.

Серед тем дискусій – посилення взаємної торгівлі в регіоні, розвиток е-торгівлі та цифрових комунікацій, транспортної інфраструктури та енергосектору. 

Форум організований за підтримки Міністерства економіки та сталого розвитку Грузії та МЗС Грузії. 

Україна займає одну з ключових позицій у перевозках між Європою та Азією. Через Україну проходять 6 міжнародних транспортних коридорів, а загальний обсяг товарів, які можуть транзитом проходити через нашу державу, за підрахунками економістів, становить не менше 300 млрд дол. Причому Україна здатна організовувати логістичні маршрути, як в напрямку Євросоюзу, так і в напрямку Китаю. 

Саме тому Україна приділяє велику увагу розвитку інтермодальних перевозок в Чорноморському регіоні з поєднанням з Балтикою, а також контейнерних перевозок сполученням Європа – Азія. Перспективні транзитні напрямки:   Порти Чорного моря – кордон Східної Європи, транзит по Дунаю, Новий шовковий шлях, Транскаспійський міжнародний транспортний маршрут. У цьому контексті Україна веде активні переговори на рівні експертів та відповідних міжурядових комісій, а також докладає зусиль для формування сприятливого ділового та інвестиційного клімату, передусім, в секторі логістики.  Не менш важливим є започатковане Урядом оновлення дорожнього господарства країни, а також формування Національної транспортної стратегії до 2030 року.

Джерело

Поділитися: