Мовчазний зрадник

Валерій Прозапас

Минулого року, коли багато хто зачарувався вигодами перебування біля липового “слугІ народа”, Гройсман брудно відтоптався по діяльності президента Порошенка та ньому самому, повторивши про свого недавнього партнера по розбудові держави повний набір пропагандистських кремлівсько-коломойських штампів.

Мабуть, розраховував таким чином привернути увагу нових “хозяєв жизні”, бо головною ознакою “еліти” в Україні завжди була рабська здатність швидко зрадити, а стійкість – то не про них, бо невигідно.

Але тоді не склалося, Коломойському на тому етапі були потрібні не розумні (а Гройсман розумний), йому були потрібні недорослі типу Гончарука-Мілованова, щоби разом з іншими акціонерами Зеленського спокійно обідрати країну до нитки, тому Володимира Борисовича посадили в запас.

Тепер же, коли грабувати вже нічого не залишилось, населенню влаштовують кастинг на “рятівника” і з лави запасних починають крутити різних персонажів, в тому числі й Гройсмана, який тепер віщає з кожної праски.
Зате, коли цілий рік неприховано переслідували Порошенка та влаштовували реваншистський шабаш, мовчав.
Тому професійні управлінські його якості не перекривають підленької поведінки та мовчання під час відвертого руйнування країни – він виявився черговим персонажем, який любить себе в Україні, а не Україну в собі, таких Вакарчуків у нас в кожного олігарха на цілу партію.

А до того ж колишній власник “Укрбуду” Микитась стверджує, що через посередників передав у власність Гройсмана нерухомість на сотню мільйонів в якості хабаря за кадровій рішення, і цей факт вже зафіксовано в рішеннях Вищого антикорупційного суду.

Так що не все так просто з цим “пай-мальчіком”, який робив успішну кар’єру при президенті Порошенку, але розміняв її на мовчазну зраду заради дрібних політичних амбіцій, до того ж не без багатомільйонної вигоди для себе.
Все як завжди.

 

Микитась підкрався непомітно

Поділитися:

Микитась підкрався непомітно

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Фраза Володимира Винниченка, що українську історію не можна вивчати без заспокійливого, стає актуальною для української політики. Без заспокійливого – ніяк. Інакше можна луснути від сміху. Вищий антикорупційний суд назвав екс-прем’єра Гройсмана хабарником, а НАБУ провела в його офісах обшук. Чому? Слідкуйте за руками.

Від 2017 р., тобто від часів прем’єрства Гройсмана, НАБУ розслідує можливі зловживання та розкрадання грошей під час будівництва житла для Нацгвардії. Будівництво вела компанія «Укрбуд» бізнесмена і депутата Максима Микитася. А Нацгвардія – це одне з відомств у сузір’ї міністра Авакова.

З жовтня 2019 р. пан Микитась перебуває під арештом з перервами. З перервами тому, що кілька разів він виходив під заставу, знову вертався «до діда Лук’яна», знову виходив і навіть намагався улетіти в Лондон. Зняли з рейсу. Прямо як у голлівудських трилерах.

2 грудня пан Микитась знову вийшов на свободу. «Українська правда» з посиланням на свої джерела повідомила, що пан Микитась пішов на угоду зі слідством – він розповів НАБУ дуже багато цікавих історій про дуже цікавих осіб із минулої та теперішньої влади.

І от сьогодні журналіст Юрій Бутусов повідомив, що НАБУ по справі про хабарі в компанії «Укрбуд» провела обшуки в структурах екс-прем’єра Володимира Гройсмана. Ніби Микитась передав НАБУ свій телефон і документи з компроматом на Гройсмана (колишня влада) та радника голови ОПУ Олега Татарова (нинішня влада). Ба більше, за словами Бутусова, Микитась особисто дав Гройсману хабар на суму 75,5 мільйони грн. У НАБУ пресі відповіли, що не можуть прокоментувати інформацію, бо то таємниця досудового розслідування. Проте. Постанову Вищого антикорупційного суду про те, що Гройсман отримав 75,5 мільйонів грн. хабара від Микитася оприлюднив журналіст Владислав Сидоренко (див. нижче – ред.).

Це що ж виходить? Гройсман на своїй посаді брав хабарі від крупних забудовників? Чи існує якась інша причина обшуків? Речник Володимира Гройсмана Василь Рябчук заявив, що причина існує, – згідно останнього рейтингу від групи «Рейтинг», Гройсман посів третє місце в рейтингу довіри українців з результатом 31%. Мовляв, все це – брудна політична кампанія. Тобто опосередковано пан Рябчук у переслідуваннях звинуватив діючу владу!

І от це вже щось нове. Бо Володимир Гройсман останнім часом перетворився на справжню телезірку. Гройсман на ICTV. Гройсман у Савіка Шустера. Гройсман на «Україні 24». Гройсман переконує, ніби створення ВАКС – саме його заслуга! Оцініть іронію! Гройсман переконує всіх, що саме він, а не Порошенко, створив ВАКС, а ВАКС в той самий час називає його хабарником!

Нарешті. Гройсмана називають кандидатом у прем’єр міністри України в разі відставки уряду Шмигаля. Гройсман на ефірах доводить, як він готовий працювати з командою Зеленського. І тут такий дарунок.

Все вказує на те, що у даному випадку ні про які політичні переслідування не йдеться як таке. Схоже, Гройсман таки брав хабарі від Микитася. І це, до речі, багато чого пояснює. Це пояснює дивні оборудки, які почалися біля уряду Гройсмана в період між відставкою Порошенка та відставкою Гройсмана – світловідбиваючі жилети для дітей коштом бюджету пам’ятаєте? А ще це пояснює, чому Гройсман під час парламентських виборів почав працювати проти Порошенка.

От як тут не луснути від сміху? Без заспокійливого – ніяк. Тільки в Гройсмана рейтинг довіри зросте, тільки про прем’єрство зайде розмова, а тут підкрався непомітно… Микитась.

 

Колаж © Слово і Діло

Поділитися:

Забронируйте столик… Гуляем!

Николай Ильинов

Это, наверное, первое лето, которое переходит в осень очень по-украински, когда порывы ветра гоняют по улицам желтую листву вперемешку с голубыми, изрядно поношенными, месяцами служившими верой и правдой, одноразовыми масками. Наиболее скучное лето уходит вместе с таким же скучным политическим сезоном, когда невнятные теракты сменялись таким же унылым PR в стиле позднего Януковича. В этой унылости я всё чаще и чаще замечаю, что наш гарант начал копировать меня. «Хорошо, что теща в прошлом году законсервировала огурцов и томатов, нужно открыть», – думал я. «Хорошо, что Порошенко с Гройсманом настроили тут всяких школ и дорог, нужно открыть», – думал преЗедент.

Кадровый голод начал давать свои скудные, худосочные плоды, и, чем сильнее становился голод, тем шире становилось лицо, вещавшее с экрана, то в роли самолетного бомбиста, то в роли потерпевшего каратиста. Оно то и понятно, там, где должны были работать стратеги, экономисты, финансисты, работали сценаристы, сценаристы и сценаристы. А где ты их столько возьмешь? Когда одни и те же люди пишут и для Квартала, и для Сватов, и для Офиса преЗедента. Как говорится: «семья-то большая, да два человека всего мужиков-то» – Ермак вот да я.

А тут с этим Кварталом попадос вышел. Раньше как шутки писались? Берешь любую проблему: коммуналка, образование, медицина, коррупция, полиция, добавляешь к ним «виновата власть» и всё, шутка готова. А теперь берешь любую проблему: коммуналку, образование, медицину, коррупцию, полицию и нужно каким-то образом вставить слово Порошенко. А хрен его знает куда его вставить: спереди или сзади? А может вообще посредине? Вот вам и непростая задачка. И не просто вставить, а так, чтобы простой человек и не вспомнил, что это слово вставляется уже 16 месяцев подряд, но и так, чтобы последующие 3,5 года оно звучало как-то по-новому, как в первый раз. В общем, из Зеленского вышел такой же президент, как из Порошенко вышел бы глава «Ассоциации по борьбе с производителями сладостей и мучных изделий».

И только изумленный зритель смотрит на всё это, как бедный родственник на новые ворота, вроде и порадоваться нужно и жаба не даёт, «зробили-то разом», а живут только «слуги», господам всё никак не перепадает кусочек счастья.

Но ничего, не переживайте, будет еще и на вашей улице праздник, не все улицы называются «95-й квартал», будет еще и «73-й просрал». В конце концов, завтра 1 сентября, минималку повышают на 277 гривен, что после уплаты подоходного налога и военного сбора будет аж 223 гривны!!! Так что, пока не поздно, забронируйте на завтра столик в вашем любимом ресторане. ГУЛЯЕМ!

Поділитися:

Точка відліку початку проблем в економіці

Валерій Прозапас

Як не відноситись до політичних кульбітів Яценюка та Гройсмана з їхньою моральною нестійкістю в часи реваншу та хаосу, але в якості прем’єрів вони забезпечували ріст економіки та за політичної підтримки президента Порошенка реалізовували поступовий рух країни до європейських стандартів, – це факт.

А от коли товаріщ Гончарук намагається видати себе за “успішного реформатора” і сує свою радісну профанську фізіономію як приклад “нового ліца”, то виглядає дивно.

Бо ми маємо точну точку відліку початку проблем в економіці та повернення епохі олігархічних схематозів – знамените фотографування прем’єра Гончарука з членами уряду в кабінеті президента Зеленського під головуванням досточтімого Коломойського.

Відтоді й розпочалося повернення впливу рєшал на держпідприємства, згортання реформ, тиск на інвесторів та повернення кадрів розвитого паханату, в результаті чого задовго до коронавірусу промисловість стала падати, держпідприємства накопичувати борги, бюджет перетворюватись на чорну діру тощо.

Під ширмою сімпатічнєйших (для 4/5 населення) Зеленського-Гончарука досвідчені акціонери нової влади під керівництвом Богдана заклали економічну кризу та фіаско “кінця епохи бідності”.

Переважна більшість наших теперішніх проблем штучні, вони мають прізвища, ім’я та по-батькові, які перебували на конкретних посадах і менш ніж за рік просрали здобутки “попередників”, майже все, що країна надзусиллями здобувала з 2014.

Всі ці гончаруки-оржелі-мілованови-дубілєти-богдани рано чи пізно мають відповідати на незручні питання, як і їхній “духовний лідєр” Голобородько, але це станеться не раніше, ніж населення нарешті перестане довіряти аферистам і взивати до них традиційним “вєрім-молімся”.

Поділитися:

Припиняйте скиглити

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Недорогі шанувальники ЗЕ. Я вже бачу, ви збагнули, що економічна криза для України – неминуча, і що винним у цій кризі народ призначить того, кого й завжди – президента. Ви дотямили нарешті, що конкретно преЗЕденту говорити буде нічого – він мав і монобільшість, і власний уряд і своїх силовиків… І от саме тому ви вже волаєте: «Криза буде такою, з якою не впорався б ніхто – навіть Адам Сміт і Ілон Маск».

Так от, сонечки, криза, з якою не знає, як впоратися, ніхто і ніколи, – це агресія сусіда учетверо більшого і численнішого за нас в стані, коли він готовий воювати, а в нас 100К в скарбниці та армія – спадок від совка. І от як раз у нашій країні існують люди, які з тої кризи країну вирулили, – Порошенко, Яценюк, Гройсман, Гонтарева, Полторак тощо. Вирулили, та так, що 75% населення примудрилися втомитися від війни, не сповзши з дивану.

Але. Саме ви, зраднюки і всепропадли, що поставали ЗЕктантами, всіх цих людей оголосили «баригами і мародерами». Тож тепер будьте послідовні. Припиняйте скиглити про «ніхто не зміг би» – жеріть кризу у два горла і показуйте нам клас вирішення проблем країни. Ви ж «не крадете»! Ви ж – «нові обличчя»! Хіба ні?.. А як не можете показати клас, то наматуючи шмарклі на кулак і ковтаючи сльози, вибачайтеся перед тими, хто вміє вирулювати з криз, і звільняйте для них місце. Вам самим так краще буде. Побачите.


Сергей Марченко

Думаю, скоро нам покажут видео из Теслы, как простые криворожские пацаны борют мировой экономический кризис. Что кризис пришел к нам из Америки, и с этим ничего не поделаешь. Но мы к нему готовы и сильны, как никогда. Сначала, конечно, будет плохо. Зарплаты упадут, а безработица вырастет. Но всего через несколько лет, благодаря активной работе кума Юзика в парламенте, министров Януковича в правительстве и самого Зеленского президентом, зарплаты все-таки достигнут уровня 2019 года. Тогда заживем! А пока мы едем в спортзал тренироваться, бо у нас в марте незаконченный отпуск в Омане, а в мае мы едем на недельку в Хорватию. С государственным визитом.

Чуда не произойдет. Большинство с энтузиазмом навесит новую лапшу на уши. Напомню тем, кто думает головой. Промышленное производство существенно сокращается с осени прошлого года. ВВП упал в январе, когда никакого мирового кризиса не было и близко.

Думай.Те! Если есть чем, конечно.

Поділитися:

До дефолту залишилося 2 місяці та 6 днів?

Виктор Федорончук

На замітку віруючим в призеденський геній Зеленського і його команди:

Коли український уряд очолив Яценюк після втечі окупаційного уряду Януковича-Азарова, в казні держави було аж 100 ( сто) тисяч гривень. Це приблизно як в кишені людини залишилося би 10 коп.

Коли Яценюка попросили піти, він залишив уряду Гройсмана казну – 90 млрд гривень (дев’яносто) мільярдів.

Відповідно, коли уряд Гройсмана завершив свою роботу, він залишив Зекоманді казну, в якій на той момент було майже 130 млрд гривень.
Сто тридцять мільярдів гривень.

Через півроку геніального правління Зекоманди на рахунках Казначейства залишилось аж… 12 млрд грн.
Дванадцять мільярдів гривень.

І як вишеньки на тортик: бюджет за січень недовиконаний на чверть. А держборг України від квітня 2019 року збільшився майже на 6 млрд доларів США. І це при тому, що за 4 роки до квітня 2019 років він не тільки не збільшувався, а поступово зменшувався. А тут за якихось 7 місяців нова народна влада встигла набрати 6 млрд доларів боргів і при цьому ще й розікрасти державну казну.


Татьяна Худякова

Ну что, уважаемые кроты, вы не против немножечко посчитать?
Мы же с вами, в отличие от зелёных дИпутатов от сохи, школы позаканчивали. И даже может ВУЗы.
Конечно, удивляет, что у такого мудрого нарида получились такие кривенькие депутаты, и хотелось бы им хоть какого-нибудь образования, но тут уж штош.

Сначала цифры.
Держказначейство нам пишет, что

«залишків на Єдиному казначейському рахунку станом на 1.02.20 становить 12,07 млрд гривень, скоротившись ЗА МІСЯЦЬ на 5,5 млрд або на 31%»

Это В ТРИ РАЗА меньше, чем оставалось на 01.12.19.
То есть когда бюджетом «барыжили» проклятые казнокрады и вот эти все олигархи, на ЕКС государства осенью остались рекордные суммы в почти 63 млд гривен.
Но хуже же не будет?
Зубожилий нарид захавал полвареника, закинулся третью таблетки от/для головы и волеизъявился в урны.
По итогу пришли плодожорки, склепали бюджет с бодуна по принципу «похрен – пляшем!», и теперь минус треть бабла за месяц.

А теперь задачка.
Мы тратим 5,5 млрд за месяц. Всего у нас на счету 12,07 млрд. На сколько месяцев нам их хватит?
Кто голосовал за «уЗеленского» – возьмите калькулятор, это сложно для вас будет – в столбик если считать.
Посчитали?
Да. Денег нам хватит на 2 месяца и 6 дней.
А потом там останется примерно столько же, сколько не успел 3,14дить беглый Овощ.
Для тех, кто не в курсе, ЕКС – это счет, куда поступают налоги, сборы и прочие обязательные платежи госбюджета. Обнуление ЕКС означает дефолт.

Беглый Овощ и его ручной Азиров оставили нам 108 тысяч гривен. После этого Азиров исполнил песнь, что мол это всё не страшно, что ЕКС часто вальсирует у ноля и даже падает в минус, но потом опа – и снова пришли деньги.

Но в ситуации, когда политику Украины определяет Путин, а экономику – Беня, когда монобольшинство средним IQ не дотягивает до спаниеля, я бы скорее поставила на хромую лошадь, чем на новых экономических стратегов.
Даже на труп хромой лошади.
Ну в общем, денег нет, но вы держитесь.

И тут я бы хотела предостеречь новых политиков и экономистов. Неожиданно для всех избегнув словосочетания «3,14дить ногами».
Вам бы самое время задуматься о том, что следы грубого физического насилия нисколько не украсят ваши лица, без малейшей тени интеллекта на них. Вместо ожидаемой лавины инвестиций вы вполне можете получить лавину фекалий перорально с последующей обтурационной асфиксией.

Видите, как длинно получилось? Маты значительно лаконичнее.

Поділитися:

Поздравляем с выдающимся антикоррупционным достижением

Светлана Самборска

«26 октября 2017. Система “откатов” в возврате НДС преодолена. Об этом Премьер-министр Украины Владимир Гройсман сказал на встрече с представителями горно-обогатительных комбинатов в Полтавской области, сообщает Depo.ua.
“Все компании в Украине, которые должны получать из бюджета автоматическую компенсацию налога на добавленную стоимость – это миллиарды гривен – не могли этого сделать, потому что существовала система тотальных взяток. Надо было вернуть от этой суммы 10, 20, 30% средств во власть, и только тогда можно было получить сдачу. Мы сломали эту систему. Сегодня копейка в копейку, минута в минуту средства, которые вы заработали, попадают на ваши счета, и это дает возможность развиваться”, – отметил Премьер».

Проклятый коррупционер Гройсман (к которому я отношусь крайне скептически) два года назад закрыл одну из самых масштабных коррупционных кормушек – систему возмещения НДС по принципу “Сначала тем, кто занес, потом когда-нибудь остальным”. Два года назад НДС стал возмещаться автоматически без участия ценного мнения чиновника.

Но вчера это позорное наследие кровавых барыг было преодолено. И теперь хипстеры-бессребренники-антикоррупционеры вернули старую систему, кормившую ворье от времен Кравчука до времен Януковича.

Всех поздравляю с этим выдающимся антикоррупционным достижением

 

Заява Укрметалургпром щодо несплати ПДВ низці великих промислових підприємств

Поділитися:

Халявщиків знов обдурили

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Нарешті сталася подія, за яку я можу похвалити ЗЕкоманду. Уряд Гончарука відмінив постанову прем’єра Гройсмана №560 від 29 червня 2019 р. «Про граничні тарифи на опалення і водопостачання». Уряд Гончарука прилюдно і офіційно визнав – казка закінчилася. Коні перетворилися на щурів, карета – на гарбуза, а Попелюшка – на служницю-бридулю.

Халяви – не буде. Про тарифи Зеленський таки жартував. Не даремно про зменшення тарифів на комуналку (а цього на момент президентських виборів бажало 40% населення) в передвиборчій програмі Зеленського – ані мур-мур.

Власне, уряд Гончарука зробив правильно. Стається те, про що порохоботи криком кричали напередодні виборів, зменшити тарифи на комуналку не можна. Єдиний шлях зменшення тарифів на комуналку – це влягтися під Москву і покірно віддатися на її волю і бажання. Тарифи на комуналку як у Європі (а ми і зараз їх не платимо) – це ціна за Незалежність. І ще це стимул для розвитку газових родовищ та альтернативних джерел енергії. Що й відбувалося протягом 5 років.

Казка закінчилася – на заміну їй прийшла сувора реальність. Тарифи на комуналку не зменшилися – вони зросли. З пільгами на комуналку вже під маркою «монетизації» почався мухльож – ветерани про це уже криком кричать. Разом з пільгами, пішов мухльож із субсидіями під виглядом перевірок, а скільки обурення викликав сам факт впровадження субсидій? Все це – нові обличчя. Всім цим наш народ, який бажав казкаря, муситиме ласувати до кінця опалювального сезону. І наступні роки.

Казок не буває. Бувають ефективні і неефективні керівники. Економікою треба ВМІТИ керувати. Той, хто горлає «вас дурять», як раз і мріє вас обдурити, а винні в тому ви, бо замість запитати «які ваші докази?» ви зразу ж вірите нахабній брехні. Тож, опинившись в дурниках, не дивуйтеся.

І так. Ще одна сувора реальність полягає в тому, що українці НЕ здатні економічно утримувати власну країну. Рок за роком ми позичаємо-позичаємо-позичаємо… Так борги ми віддаємо – президенти, які забезпечують повернення боргів (Ющенко, Порошенко) для українців стають ворогами №1. Жадаючи отримувати всі переваги від Незалежності, українці категорично не хочуть нести зобов’язання і жертвувати. Саме через це раз за разом вони стають ошукані та пошиті в дурники. Щоразу як вірять веселим хлопцям і дівчатам, які обіцяють їм неміряні обсяги халяви. Інакше не буває.

Постанова, яку щойно відмінив уряд Гончарука, – доказ. І так, не вийде прив’язати до тої постанови п’ятого президента Порошенка, на 29 червня 2019 р. Петро Порошенко не був президентом ані де-юре, ані де-факто. Постанову прийняв прем’єр Гройсман, аби попіаритися перед виборами до Верховної ради, але профіт з неї отримала партія «Слуга народу» Зеленського.

Можна було б порадіти з того, що народ здобуває важкий, але вкрай необхідний урок. Але… Халявщика вухо до навчання глухо. Рейтинг Зеленського зменшується, натомість рейтинг Петра Порошенка не росте. Ростуть рейтинги Бойка та Тимошенко. Народ-халявщик думає не про те, що не так зробив він. Він продовжує шукати нового казкаря на заміну казкареві «несправжньому». Здається, саме так народ-халявщик свого часу знайшов врешті решт казкарів в образі московських царів та більшовиків.

Гірко усвідомлювати, що за сотні років не змінилося нічогісінько.

Поділитися:

Йдіть собі, хлопці, спати

Алла Комарова

Ітогі падвєдьом.

Виходить дружина ГоловСерванту (чи хто там з них у якій ролі?) і мовить своїми пухлощічками типу “всьо, Віталік, 3,14да тобі настала, завтра на засіданні тебе Кабмін пожене на мороз, бо ти корупціонєр і падлюка!”. І папірцями так гнєвна потряс для ефекту.

На що Віталій у стилі I`l be back-Термінатора відповів “ссишиш, ти, притарабанив оті свої маляви у суд – там і поговоримо”.

А Кабмін у особі прес-секретаря прем’єр-міністра чайкою по імєні покружляв десь зверху і меланхолійно так додав “а ми всі взагалі-то на морі, у сенсі – відпустка в нас, які такі засідання? Нема нікого, йдіть собі, хлопці, спати”.

Тобто, якщо завтра Гройсман вийде з відпустки на нараду заради звільнення Кличка, значить теплого місця під зеленим сонцем він ще й досі не знайшов, тому й стелеться, наче той провінівшийся сабік поперед суворого дома.

Або навпаки – таки знайшов, і звільнення Кличка стане першою оплачуваною роботою на новій посаді молодшого підтиральника старшого помічника двірника 2-го та 4-го прихолєрних бараків.

Вірогідність 50 на 50, як і у випадках зустрітися з динозавром на вулиці Круглоуніверситетській 🙂

Поділитися:

Прес-служба ЄС: погрози прем’єр-міністра на адресу партії – це грубе застосування адмінресурсу

Протягом усієї виборчої кампанії «Європейська Солідарність» поводилася максимально коректно по відношенню до партії Гройсмана, як і до всіх учасників перегонів з демократичного табору.

Ми ніколи не реагували на агресивні випади Володимира Гройсмана на адресу команди (відео), якій він цілком і повністю зобов’язаний своїм кар’єрним ростом.

Кілька років тому його критика могла б виглядати як сміливість. Але тепер, коли лунає в спину, свідчить про зовсім інші риси характеру. Очевидно, ці риси зрозумілі і виборцям.

Про те, що партія Гройсмана не долає п’ятивідсоткового бар’єру, переконливо свідчать опитування усіх провідних соціологічних центрів.

Головне, щоби, обманюючи виборців, Володимир Борисович і сам не обманувся з фейковими дослідженнями, які малюють йому недосяжний поріг. В останній соціології навіть вийшло так, що загальний відсоток голосів за підтримку усіх партій склав 100,6%.

Партія Гройсмана належить до кола тих політичних партій, які розпорошують голоси проєвропейськи орієнтованих виборців і збільшують бонус для п’ятої колони.

На початку кампанії Гройсман сам відхилив пропозицію діяти спільно на фоні тих нових викликів, які постали перед країною.

Вважаємо, що подальша полеміка вже не має сенсу, позаяк вже за лічені дні нас розсудять виборці. А погрози прем’єр-міністра на адресу одного із лідерів перегонів ми розглядаємо як грубе застосування адміністративного ресурсу.

Джерело

Поділитися:

Що пообіцяли Гройсману?

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Скажіть, а вас не дивує останнім часом поведінка прем’єра Гройсмана? Не дивує те, що прем’єр, якого всі останні роки президентства Порошенка сприймали як надійну руку президента в Кабміні, тепер став, що називається, «викидати коники»? Порошенко «заважав йому боротися з корупцією». Порошенко – те, Порошенко – се…

От і мене це здивувало. Всі останні півтора місяці я сушу собі голову питанням – що сталося? З якого лиха? Чому раптом Володимир Борисович вирішив іти на вибори окремою колоною? Перше, що спадає на думку – вирішив відкусити шмат від успіхів свого прем’єрства. Не секрет, за часи президентства Порошенка зроблено було чимало. Досягнення економічні так чи не так, але реалізовував уряд. Україна має чимало прецедентів, коли успішні прем’єри боролися за президентську посаду – Кучма, Ющенко, Янукович, Тимошенко… Проте…

Існує суттєва відмінність. Українська культура менеджменту дуже персоніфікована. Українською це перекладається так – українці не сприймають складних систем керування, всіх їх вони зводять до простого і зрозумілого – батька-отамана. А батько-отаман буває або гарний (тобто суворий, але справедливий), або – поганий (всі інші варіанти). Дотримується при цьому закону батько-отаман чи ні – українцям до лампочки. Успіх виправдовує все, а неуспіх не виправдовує ніщо. Це – реальність, з якою доведеться миритися ще багатьом поколінням керівників в Україні. Які б складні системи керування Україною за порадами західних експертів не придумували б політики, український народ питатиме завжди лише з одної персоналії – батька-отамана. Тобто з особи, яка найбільше підходить під таке визначення в уяві українців. Як правило це президент. Але.

Ющенко та Янукович реалізували свої амбіції тоді, коли президент Кучма вже не міг повернутися у владу. Юлія Тимошенко прем’єрствувала на тлі відверто слабкого президента. Все це дало змогу їм в уяві людей стати або повноцінними батьками-отаманами, або певними їх замінниками. Це – історія не про Гройсмана. Він не може претендувати на звання батька-отамана в свідомості людей, які цінують успіхи досягнуті за Порошенка.

Порошенко все ще в політиці, і, безумовно, він – сильний лідер. Гройсман завжди йшов у фарватері Порошенка, жодних гучних конфліктів між ними не було, тож тепер для противників Порошенка Гройсман – лише тінь Порошенка. А для більшості з тих, хто підтримував Порошенка, Гройсман – це особа, яка обкрадає згорілу хату – краде шмат успіху, користуючись важкими часами у Порошенка. В таких умовах успіху Гройсману не досягти. І рейтинги це підтверджують – партія Гройсмана непрохідна. Вона лише відриває відсотки в партії Порошенка.

Чи розуміє все це сам Гройсман? Складно сказати. Але мав би якщо не розуміти, то відчувати. Все ж таки Гройсман дуже довго керував українцями, аби розуміти їхній масовий психологічний портрет. Але якщо на успіх він не розраховує, тоді чому?

Може йому пообіцяли прем’єрство після виборів? Можливо. Але «обіцяти» в Україні ніколи не означало «одружитися». Пообіцяти йому можуть що завгодно, але от не буде моно-коаліції у «Слуги народу». І що тоді?

Певно я ще довго сушив би собі голову, якби не деталь, яку помітили підприємці-кравці. Нещодавно прем’єр Гройсман нагадав, що уряд передбачив у бюджеті 226,6 мільйони грн. на закупівлю світловідбивних жилетів для школярів 1-4 класів. І от кравці звернули увагу на те, що тендер по тих жилетках не об’являли, а за півтора місяці, що лишилися до 1 вересня, повести тендер, укласти угоди та пошити жилети вже ніхто не встигає. Відтак очевидно, що жилети купуватимуть у іноземного виробника (Китай – ? В’єтнам – ?). Відразу запитання – у кого і в якій кількості? У роздріб такий жилет наразі коштує біля 120 грн. Враховуючи, що йдеться про учнів 1-4 класів, ніби все нормально, закладених грошей вистачає для купівлі 1,9 мільйона жилетів при загальній кількості учнів в закладах середньої освіти у 3,91 мільйона осіб. Але. Коли йдеться про такі оптові партії, ціни на товар добряче знижуються. І ще – усім батькам очевидно, носити такі жилети буде, дай, Бог, аби половина від учнів. Чи всім їх видадуть? Тож знову таки питання – у кого закуповують, в якій кількості і за якою ціною? І ще – куди дівається надлишок грошей, а йтиметься очевидно, мінімум, про мільйони гривень? Простіше – ми маємо класичну корупційну схему. І це лише те, що помітили кравці. Скільки ще таких схем, насправді – знає один Господь Бог.

Уряд цей намір не приховує – навпаки. Він на ньому піариться. Він не боїться, що деталі оборудки зацікавлять спадкоємців. Все це дає припустити, що мотивація команди Гройсмана брати участь у виборах проти Порошенка має примітивно просту причину – Гройсману дали бабла. Частково – напряму. Частково – давши добро на от подібні схеми з бюджетними коштами. Про якесь майбутнє не йдеться, йдеться про профіт тут і зараз.

Все не просто. Все набагато простіше.

Поділитися:

Кто пригорел? Я пригорел

Антон Швец

Усаживайтесь поудобней, заваривайте какаду, в смысле каркаде, это Антон, и это (почти) лонгрид.

Гройсман и его Винницкая Школа Экономики продолжают нас радовать и окешиваться перед уходом в небытие. В этот раз порадовал глава Минэнерго Игорь Степанович Насалик, проффесиональный (не ошибка) чорт и гнида.
Многие, наверное, слышали, что сейчас идут конкурсы на газовые месторождения. При этом Минэнерго проводит конкурсы в очень сжатые сроки – 2 месяца, вместо традиционных по миру 6-8 месяцев. Из-за чего многие нормальные компании, не имея никакой возможности подать документы и прикинуть модель в такие сроки, просто не принимают участия.

Зато участие принимают всякие там рога и копыта.

Так уже произошло с месторождением Дельфин. Его по итогу получит американская фирма Frontera Resources, но к фирме есть обоснованные претензии (планово-убыточная) и обоснованные сомнения в их способности выполнять обязательства по инвестициям (фирма всюду входит, но сама ничего не делает, а условия требуют полтора миллиарда гривен и пять скважин в первые пять лет). Кроме того, именно Фронтера были инициаторами конкурса, ну и понятно, единственные были к нему готовы. И история их работы в Молдове и Грузии как бы мало кого радует.

По ним делали расследование Схеми: корупція в деталях – RFERL и даже, по-моему, Бигус.

У меня есть обоснованные подозрения, что Frontera Resources просто возьмет россиян в долю, и мы получим, по сути, легализацию захвата Кремлем шельфа в Черном море, начатого в 2014.

Насалик же наоборот говорит, что вслед за Frontera Resources в Черное море придет американский авианосец, лол, и покажет россиянами. Так прямо и сказал. План неплох, но Фронтера не похожа на ЭксонМобил, Шеврон, Коноко или даже какой-нибудь Халибертон. Они похожи на шнырей, а за шнырями не ходят авианосцы, за ними ходит питун.

Но оставим пока в стороне Дельфин.

Там нового рака подвезли.

Выбор, кому отойдет месторождение, делает Межведомственная комиссия по разделу добычи в нефтегазовых соглашениях.

Почти все ее члены – сотрудники Министерства Энергетики (подчиненные Насалика) и Кабмина (подчиненные Гройсмана). Конкурс на девять новых месторождений кроме того что был назначен опять-таки на два месяца, так еще и содержал такие правила своего проведения, что победитель по сути определялся ринопенисуальным методом. В смысле самим Насаликом.

Это вызвало возмущение, и на конкурс высадились эксперты из профильных ассоциаций, подключился Юсейд, в состав комиссии впихнули посторонних людей. Были разработаны правила оценки и выставления баллов, процесс оценки был сделан публичным.

В тот момент, когда стало понятно, кто по-честному выигрывает в конкурсе, на комиссию внезапно пришел советник Насалика господин Владимир Игнащенко и в режиме абсолютного беспредела раздал участникам комиссии свою таблицу победителей. И тонко намекнул членам комиссии на толстые последствия.

ДА ВОТ ТАК ПРОСТО. А ЧТО ТЫ ЕМУ СДЕЛАЕШЬ?

А почему вот эти победили? Потому что иди в жопу, вот почему.

Почему Игнащенко – такой максимальный чорт? Да он всегда был такой. Они вместе с Насаликом отдали право на разработку месторождения лития (14 миллионов тонн) на фирму сына Игнащенко. Опять-таки в режиме пренебречь-пляшем.

В итоге, сейчас Насалик давит на членов комиссии, чтобы некоторые месторождения достались ноунейм-фирмам из его родного Калуша.

И, кстати, так как наш министр энергетики плотно общается с россиянами, есть большое подозрение, что фирма из Калуша сидит на бабках Лукойла.

Причем еще важный момент для тех, кто читал бокс по переписке между Насаликом и УГВ. Насалик недавно пообещал прописать люлей (буквально) прошлому начальнику Укргазвыдобування. На что уже нынешний начальник УГВ сказал окей, ринг так ринг, дата такая-то, место такое-то – приходи и огребай.

Знаете, почему произошел это конфликт? Потому что сначала Насалик выдает месторождения хрен пойми кому (себе, ага), а потом ноет, что Укргазвыдобування не может нарастить добычу. Конечно, блд, не может, откуда им газ добывать, если вы все месторождения себе и своим родным выписываете?

Перейдем к резулятивной части.

Господа Зеленский и Баканов. Шо там посоны контрабанду уже победили? Как там СБУ К? Как там экономическая контрразведка? Пока вы там голландский штурвал друг другу устраиваете вприсядку, ребята тут газовые месторождения пилят. Выдача газовых месторождений министром себе в задний карман – это вполне себе дело для СБУ, тут и коррупция, и превышение полномочий и даже государственная безопасность есть. Бинго прям.

Я понимаю, что это мутят Гройсман и Насалик. А Гройсман вам сейчас нужен, чтобы минусовать результат Порошенко. Но хрен у вас выйдет сказать, что это при старой власти месторождения украли. Это при вас хотят украсть, а вы делаете вид, что ничего не знаете, хотя на самом деле всё вы знаете. Месторождения украдут при Президенте Зеленском и при бездействии назначенного Зеленским главой СБУ К Баканова, и хрен вы от этого отмажетесь.

Артем Сергеевич и Назар Иванович, а у вас как дела? Я прекрасно знаю, что НАБУ у нас работает в лучших традициях правоохранительных органов «когда убьют, тогда и приходите» и профилактикой не занимается. Что вот когда украдут, тогда будем расследовать. Ну, так отправьте кого-то сейчас на комиссию, ЗАДОКУМЕНТИРУЙТЕ ХОТЬ ВСЁ НА БУДУЩЕЕ. От вас там, говорят, требовали Зеленскому что-то показать в кратчайшие сроки. Отличный повод. Мне не верите, спросите хотя бы у программы по энергобезопасности Юсейд, кто из нас тут от посольства сидит?

Татьяна Локацкая, прошу обратить внимание на ситуацию. Кроме того членам комиссии будет психологически легче видеть кого-то из активистов рядом.

Можете считать этот пост заявлением о совершении преступления.

Я считаю, что министр Насалик пытается выделить месторождения своим фирмам. Я считаю, что министр Насалик – коррупционер и осуществляет давление на членов комиссии, угрожает им и членам их семей.

Господа Насалик и Игнащенко. Можете на меня в суд подать, упыри, вы даже не представляете, что такое угрожать, и какой, блдь, бывает черный пиар. Вперед.

Заседание комиссии, завтра (24.06.2019 – ред.) в 10:00 утра в Министерстве Энергетики (точней где и как, я пока хз). К сожалению, я быть не смогу, и Марк Савчук не в Киеве.

Пригласите туда известных вам журналистов (тегните Бигуса, азаза).

Подробная инфа кратко тут.

Плотно в теме Oleksandr Kharchenko.

На фото министр энергетики и угольной промышленности Игорь Насалик, даже не смыв грязь после смены в шахте, отчитывается о рекордах добычи угля.

А теперь репост, очень я хочу, чтобы на меня подали в суд, или чтобы Артем Сергеевич наконец-то делом занялся.


Богдан Кузьмич

Вчора Антон Швец написав текст (див. вище – ред.) про чергову зраду в міністерстві енергетики, а саме про любителя анбандлінгу очільника Міненерго Ігоря Насалика, який намагається без вазеліну всунути своїх чєловєчків у список операторів родовищ газу. Як саме? Чинить тиск на комісію, що визначає переможців конкурсу видобувачів.

Сьогодні мало бути засідання тої самої міжвідомчої комісії. Тому сьогодні зранечку я пішов розворушити гніздо першого українського бодібілдера, котрий накачався не на протеїнах, а вуглеводнях. І от що ми маємо.

Власне, нічого нового – журналістів на комісію не пустили. Так-то мене теж не повинні були пустити – міністерство відмовилось надати мені дозвіл на прохід. В результаті, я штурмував міністерство кілька разів, і востаннє допомогли проявлені хоробрість, хитрожопство і відповідь «так-так, це мене» на фразу охоронця «там за когось звонили, просили пропустити».

Все засідання зводилося до того, аби ввести в склад комісії нових експертів. Два з них – за рекомендацією члена комісії депутата Лопушанського. Їх ми теж обов’язково знайдемо і перевіримо. При голосуванні за кожного експерта Насалик запитував у присутнього там представника Зеленського в Кабміні Андрія Геруса, чи норм?

А потім почався треш. Розглядати самі заявки на родовища газу, звичайно ж, не стали – перенесли їх на майбутні закриті засідання, щоб без палива. Потім виявили, що нововведені експерти тупо фізично не зможуть переглянути всі деталі нинішнього аукціону – часу обмаль, масив документів для опрацювання достатній для того, аби ними цілий сезон опалювати Баришівський райсуд. Для чого їх тоді вводили в склад комісії? Легальним чином дізнатися нереально – всі інші робочі групи та засідання експертів наглухо закриті від громадського сектору. Тож кому вони підсолодять участь в грандіозному розподілі родовищ газу, можна лише здогадуватися або розслідувати.

До речі, розслідування було (точно у Схем і, наче, у Бігуса). Розслідування принесли й на саме засідання міжвідомчої комісії. Далі в діалогах між експерткою в комісії та міністром:

– Тут розслідування. Ми зібрали всю інформацію по зв’язках учасників аукціону і конфліктах інтересів…
– Засекретити!
– Але це ж це було зібрано з відкритих даних та ЗМІ, авторитетність яких не змушує сумніватися. Ми хотіли б з цим ознайомити всіх членів комісії. Тут відсутня закрита конкурсна інформація.
– Ну роздайте потім в закритому режимі й обов’язково засекретьте!
– Але це ж легко знайти в ЗМІ, що заважає зараз цим ознайомити присутніх?
– Роздайте це зараз лише членам комісії й обов’язково засекретьте!

Штош, в Радянському союзі не було сексу, а в Міненерго немає корупції.

А тепер сама м’якоть – на засіданні хтось обмовився, що погане держпідприємство «Укргазвидобування» в силу гарної інфраструктури може виграти, якщо не кілька, то навіть усі аукціони. Реакція Міністра Насалика була блискавичною – ми їх приберемо, як? занизимо бал!

Прочитайте це ще раз — бали, які виставляють компаніям-учасникам аукціону незалежні члени комісії, мають сумуватися і по сумі балів визначатися переможець. Але тільки не в нашому випадку, тут головне – це бажання самого Насалика вигадати причину. Причиною зробили відсутність фінансового плану від «Укргазвидобування».

Тут ступінь охрєнєванія Насалика і всього Кабміну мала вивести з ладу всі дозиметри в радіусі 5 кілометрів. Чому? А тому, що «Укргазвидобування» вже подавало до Кабміну фінплан, який успішно був посланий в утилізацію. За нього не проголосував сам Кабмін.

– Алло, ми викидаємо вас з аукціону, бо у вас незатверджений фінплан.
– Але ж я його подавав, а ви самі його відмовились затверджувати!
– Нічого не знаю *йдуть короткі гудки*

В результаті. Що ми маємо на сьогодні.

Перше — вибір переможців буде відбуватися в закритому режимі.
Друге — міністр боїться розслідувань антикорупціонерів.
Третє — ДП «Укргазвидобування» намагаються викинути з аукціону, порушуючи при цьому закон.


Alex Noinets

Я вообще-то всё это не очень люблю, ОСИНТ этот, расследования эти сложноподчиненные, НО ВЫ ЖЕ МЁРТВОГО ДОЕ*ЁТЕ ТУПОРЫЛИЕМ СВОИМ БЕСКОНЕЧНЫМ.

Итак, фабула. Сегодня с утра Богдан Кузьмич с большим трудом, интригами и обманом проникает в Минтопэнерго (читать выше – ред.), где сегодня на комиссии министр Насалик и шнырь Герус согласовывают новых членов комиссии.

Казалось бы, Господи, чего сложного, почему такая секретность. Но тем не менее. Секретность.

На мероприятие попадает ровно один журналист. 1 (прописью – один). Зовут его Владимир Дольник.

Я, кстати, думал, там вообще журналистов не будет. Знаете, как я узнал, что там был Владимир Дольник? А он об этом написал в комментариях к посту Кузьмича. Говорит, подумаешь, пришёл, и никаких проблем у меня не было, чего вы сразу.

И мне аж прямо интересно стало – чего мы сразу? Чего наш член РГК НАБУ должен попадать обманом, а простой журналист с улицы попадает легко и непринуждённо.

Какого он, кстати, издания журналист? А он журналист издания “Нефтерынок”.

А каких избрали новых членов комиссии? А двух человек. Кобаль и Сиренко их фамилии.

А кто такой Сиренко? А он как раз главред издания “Нефтерынок”.

Правда, уже гораздо интереснее становится, да? Журналиста, главреда издания принимают в члены межведомственной комиссии, которая распределяет газовые месторождения.

Так, давайте ещё раз. Что ж это за издание такое?

Это издание “Нефтерынок”. В разделе “О нас” на сайте этого издания написано, что их кредо – достоверность, а их профессия – пиар и GR на энергорынке.

И это здорово, что у нас есть government relations пиар-контора, которая занимается решаловом на энергорынке. Правда, это здорово. Я не вижу ничего плохого в пиар-конторах.

Я вижу плохое, когда лоббисты начинают притворяться журналистами. Я вижу плохое, когда лоббисты становятся членами комиссий по распределению месторождений.

Тем не менее, они ими становятся.

И вот ещё сверху про “Нефтерынок”. Нефтерынок – издание Константина Бородина. Константин Бородин – пресс-секретарь Юрия Бойко. Того самого, который “вышки Бойко”, да.

По сравнению с этой новостью новость о том, что эта контора является фигурантом 18 криминальных ришень, в которых она, вместе с грядкой других аналогичных контор указывается, как фиктивная отмывочная – это даже мелочи.

Потому что я ещё раз повторю. Главред издания, которым владеет пресс-секретарь Юрия Бойко, стал членом межведомственной комиссии, которая занимается распределением газовых месторождений.

В свете этого первоначальная претензия Богдана Кузьмича, что свежепринятые члены комиссий не успеют разобраться в массиве информации, полностью дезавуирована и снимается.

Отлично эти черти разберутся в месторождениях. Уже разобрались. Где не разобрались – Бойко им подскажет.

P.S.: И всё это, главное, с одного тупого коммента одного тупого пиарщика, который притворяется журналистом, понеслось. Вот правда. Сидели бы молчали. Качал бы ты, чувак, своего блад эльфа, глядишь, и сэкономил бы конечному бенефициару три метра нервных окончаний.

А так теперь все репостнут, и родина узнает, что оказывается, сегодня с утра Насалик и Герус проставили доверенного человека Юрия Бойко рулить газовыми месторождениями.

Все же репостнут?

Поділитися:

Чи правильно критикувати «Голос» та інших «союзників»?

Mason Lemberg

Вчора спілкувався з одною людиною і почув, що я не правильно роблю, критикуючи партію Голос, мовляв, це союзники.

І я би, чесно, не хотів би цього робити, але знову побачив уривок інтерв’ю Вакарчука, і там знову купа гівна на Порошенка та його партію.

Чуваки, а вам мало 75%, включно з голосами нулячих Гриценка, Самопомочі та Смешка, що вам так хочеться залізти в потенційні 25% Порошенка?

Сьогодні Гройсман всрався. Стара партія БПП, не можна за неї голосувати.
Тебе, бл, ця партія породила, підтримувала впродовж всього прем’єрства. Звісно, були якісь абідки, але хрен би ти щось зробив без її підтримки. І чим ти такий молодий, що хочеш затусуватися до Голосу та СУ? Невже вмієш грати х*єм на гармошці? Бо інакше ти їм не партнер…

Чуваки, вам мало 43% Зелі, які голосували за нього через комуналочку? Лупіть йулю, ляшка. Чи думаєте, що через таке гниле накидування потенційні виборці Порошенка перейдуть до вас? Думаю, що навпаки.

Я не проти проходження цих партій в парламент, але майте трохи поваги до людей, які тримали країну ці 5 років, до їх виборців, і хоча б пробуйте віджирати в реваншистів, бо нах ви тоді такі потрібні зі своїми маргінальними тусовками, які розділять 25% Порошенка і нічого не будуть вирішувати?

Поділитися:

Якій партії віддати свій голос?

Никита Соловьев

Не знаю, насколько с моей стороны корректно комментировать происходящее в других партиях, но общее впечатление хочу высказать. Тем более, что мы не идем на выборы партсписком, а значит я точно так же как и все остальные избиратели буду для себя решать, какой партии отдать свой голос.

I. ЕС

1) Основным электоральным активом партии является личность Порошенко и уверенность в последовательном и однозначном внешнеполитическом курсе. Грубо говоря, основная электоральная база, это голосовавшие за Порошенко в ПЕРВОМ туре, скорее их часть.

2) Список. Первая десятка хороша. Для более детальной оценки нужно увидеть не первую десятку, а всю потенциально проходную часть списка, скажем первую тридцатку. Судя по Березенко и многим другим “новым лицам” на съезде, нас во второй и третьей десятке ждет масса открытий.

2а) Очень много разговоров о проведенном в ЕС праймериз. Судя по частотности этого аргумента, технологический ход с праймериз в ГО сработал. При этом праймериз в ЕС не проводились и близко. Праймериз в стандартном определении это прямые выборы сторонниками партии кандидатов от партии, имеющие обязательную силу для партийных функционеров. (Могут быть некоторые исключения, как с супер-делегатами в Демпартии США, но в любом случае основной пакет голосов всегда у рядовых сторонников.) Так вот ничего подобного не было в ЕС ни по одному из пунктов, они даже не заявляли подобного. Правильно будет сказать, что через ГО “Справа громад” был проведен консультативный опрос сторонников, результаты которого были в какой-то степени учтены руководством партии при формировании списка. Никакой передачи полномочий по формированию списка вниз в ЕС не произошло.

3) Программа. Посмотрим, что выложат. Но в случае ЕС она не настолько критична, так как в целом прекрасно понятна по позиции Порошенко и БПП последние годы. Последовательный вектор на отстаивание суверенитета в вопросах внешней политики и военном строительстве, “шаг вперед и два назад” во внутренней политике и по экономическим вопросам. Буду приятно удивлен если ошибусь, но ожидаю очередной документ “за все хорошее, против всего плохого”.

4) Организационная структура на местах есть, это и старые структуры БПП, и самоорганизовавшийся актив ГО. Насколько они окажутся эффективными, покажут выборы. Финансирование по всей видимости достаточное. В конце концов, Порошенко и еще ряд лидеров имеют возможность оплатить всю предвыборную компанию из своих личных легальных состояний.

II. Голос

1) Основной актив это сам Вакарчук, а так же запрос на “новых лиц”.

2) Список. По первому впечатлению вполне достойный. Причем первая двадцатка при их электоральных перспективах, это практически все, кто пройдет. Во всяком случае большая часть. Есть некоторое количество лично для меня и для нас как партии неприятных персонажей, но готов списать на вкусовщину. При этом хватает и заведомо достойных людей. Жесткого негатива не вызывает никто.

3) Программа. Прочел внимательно, очень красивый документ. Что обидно, очень тщательно обходящий острые углы и без конкретных ответов на практически любые вопросы. Зато предлагающая в качестве ответов вещи, реализуемость которых в короткой перспективе крайне сомнительна. Отсутствие внятной последовательной идеологии или как минимум ее сокрытие с целью не оттолкнуть. Если это и есть их реальные цели, то на мой взгляд однозначно минус.

4) Организационной структуры, насколько я понимаю нет. Во всяком случае, ее сейчас только начнут строить в регионах с нуля. Что реально только или дикими совершенно деньгами, или инкорпорацией каких-то готовых местных структур. Источники финансирования непрозрачны, хотя расходы партия несет уже весьма значительные.

Об остальных партиях, выдвинувших партсписки, писать просто не вижу смысла. Глумиться лень, а всерьез обсуждать жаб из СН или гадюк из ОБ можно только джаст фо фан. Во всяком случае с моими подписчиками.


Іван Хомяк

Хор в білих пальто
(дуже довгий текст – спеціально, щоб відфільтрувати недумаючих)

Заходите на базар, а там в коробках червоніє духмяна полуниця. Вона спокусливо виставляє перед вами свої округлі боки і шепоче: “Візьми мене…” Тільки ваше око зачепилося за неї, підскакує продавець і починає розхвалювати товар із запалом барберської свахи. Ви зачаровані. Ви бачите ці прекрасні, здорові, стиглі тіла і не можете встояти перед спокусою: “Відро! Ні, два відра”… Прилітаєте додому в передчутті акту насолоди, висипаєте з відра, а там… А там в рожевій каші з запахом раннього бродіння плавають незрілі полуничини. Виявилося, що за рядами гарної полуниці ховалася купа неякісної. Ви розчаровані, біжите назад на базар, але нікого не знаходите, бо продавець, який розповів, що продає власну полуницю, виявився одноразовим перекупником…

Усе, що ви прочитали вище, написано про партію “Голос”. Мене часто звинувачують, що я не подаю аналізу із достатньою кількістю доказів. І не подам. По-перше, я нічого нікому не винен. По-друге… По-друге, читайте супровідний текст першого запису Ферма щодо його Великої теореми. По-третє, це для тих, хто обирає, думаючи, а не за допомогою ендокринної та лімбічної систем. Той, хто думає, знайде факти і перевірить їх, тому, хто вірить, хоч “в очі”, хоч “кілка на голові”.

Чому про “Голос”? Нормальна партія, кажуть мені, подивись, які люди, патріоти, волонтери, незаплямовані в політиці. Поглянь, це буде ще одна проукраїнська партія в парламенті, вони заберуть голоси в “Слуги урода”…

Дивлюсь. І що я бачу? Це наче дежавю. Колись у лісі зустрів грибника, який брав усе підряд, а потім сів на розкладний стільчик і, гортаючи десятигривневу книжечку, відділяв отруйні гриби від їстівних. Так ось, шановне панство, якщо ви приготуєте печеню з усіх грибів підряд, то отруїтеся незалежно від наявності в ній кількох симпатичних білих.

1) Почнемо з аналізу списку. Я запитую вас – кого ви там знаєте? Більшість назве лише Вакарчука й Притулу. А хто решта? Більш продвинуті виборці зможуть вказати ще 2-3 достойних прізвища. І я знаю чотирьох нормальних. А решта хто? Так ось, в верхніх частинах списку домінують “шабунінські” та “ТІшні” (Трансперенсі Інтернешнл Україна – ред.). Це люди, Всесвіт яких усі попередні п’ять років був обмежений навколо двох сингулярностей – в Україні найвища корупція в світі та найнижча свобода слова в світі. Ці люди приватизували та монетизували боротьбу з державою часів Порошенка. І непогано так монетизували. Відлуння їхніх скандальних фінансових оборудок чутно ще й досі. Але як щодо головного питання – агресії Московії? Ніяк. Ці люди не публічно промосковські. “ТІ” колись заявляла, що в РФ і рівень свобод вище, і корупція нижча ніж у нас. Патріоти з них, як із валянка тромбон. Співвідношення між “патріотами” і “незрозумілими” там 2 до 4. Це я не розглядаю регіональних представників, де в різних областях зустрічаються такі персони…
Кажете, незаплямовані в політиці? Почекайте. Вакарчук був депутатом від НУ. По мажоритарці йдуть теперішні депутати від БПП і “Самопомочі”. До речі, “Самопомочі “в “Голосі” купа.

2) Лідер. В Україні усі партії лідерського типу. Є спроба і надія ГО “Справа Громад” перетворити ЄС на ідеологічну партію, однак, чи це нам вдалося, дізнаємося лише через півроку. Давайте проаналізуємо. Який із Вакарчука політик? Не політолог, не аналітик, а саме діючий політик. Ніякий. Був присутній лише на 66% засідань і через десять місяців накинув біле манто та покинув депутатство. Де політична боротьба, де депутатська робота? Що, зараз буде легше, чистіше та чесніше ніж у 2008? Зараз бруд змішається з кров’ю. Кожен проукраїнський депутат повинен бути готовим залізти в цю пекельну суміш по самі вуха і рвати ворогів зубами. Тут покинути поле бою в білому манто – це зрада. Вакарчук цього не розуміє? Чи у нього є свій план? І тут мені “Голос” знову нагадав “Самопоміч”, її позицію щодо війни і соціально-економічної кризи.
Однак, “Втомлені від війни” будуть голосувати за Вакарчука, а “люди війни” за Притулу, та про останнього в наступному розділі.

3) Політика. Потрібно весь час втокмачувати в голову виборців, що ми голосуємо не за музику, не за гумориста, навіть не за волонтера. Ми голосуємо за політика. І йому прийдеться не світити мордочкою з екрана чи розважати нас, а займатися політичною діяльністю. Прийдеться приймати політичні рішення і робити політичні заяви. Політичні рішення приймає політик обраний, а політичні заяви робить кожен. Чи чули ми від Вакарчука і Притули політичні заяви? Від Вакарчука щось таке популісько-нейтральне лунало. А Притула? А Притула намагався всю дорогу не виказувати свою позицію і залишатися “над схваткой”. Він – класний волонтер! Якби проходив праймеріс в міністерство волонтерів, він увійшов би в мою ТОП-5. Але ми обираємо не “волонтер року”. Ми обираємо політика, який повинен мати чітку позицію щодо важливих політичних подій. І тут у мене питання – ви чули від лідерів “Голосу” чіткі позиції щодо незаконності розпуску парламенту, незаконного призначення голів АП і ГШ, ще десятка незаконних рішень Коломойського і півсотні скандальних заяв зекоманди? А яка там реакція на заяви Пінчука-Кучми? До речі, від ще трьох знайомих мені достойників, які є в списку “Голосу”, я також не читав таких заяв. Вони класні фахівці та громадські діячі, але невідомі мені як політики. Немає такої професії “гарна людина”. Наприклад, коли на праймеріс ГО “Справа громад” ми обирали кандидатів до партії ЄС, то там був десяток знаних ветеранів. Однак, вони не просто ветерани і не просто відомі як письменники чи блогери. Вони політики, тому що я читав чи чув їхні політичні заяви на кожну політичну подію. А тут вакуум, який після отримання мандату заповниться чим завгодно. Знову згадалася Самопоміч.

4) Влада чи опозиція. В умовах домінування президента Коломойського потрібно не просто говорити “про високе в політиці”, потрібно чітко позначати місцеперебування. “Ми будемо допомагати в кожній гарній ініціативі”. Це ні про що. А жорстко критикувати за “негарні” ініціативи? За місяць ми спостерігали купу зашкварів – де реакція? В парламенті буде так само? Готові йти в опозицію і, наприклад, ставати живою стіною між Нацгвардією і протестувальниками? Якщо ви навіть зараз рота боїтеся розкрити для критики, то що буде в парламенті? У білому пальто думаєте відсидітись?
Коли мені кажуть, що “Голос” забирає в “СУ”, то я відповідаю – дурня. Він відриває голоси в ЄС. Ви скажете: “яка різниця – це все будуть проукраїнські депутати”. Впевнені? Якби вас повернути в 2014, то ви передали б голоси від НФ і БПП до “Самопомочі”? Знаєте що було б? Так отож. Немає політичної позиції, немає позиції щодо злочинної влади Коломойського, більш того – немає ідеології.

5) Мені з ідеологією просто – я меритократ. Влада буде гідною лише тоді, коли це буде влада гідних. Дорога до меритократії пролягає через республіканство. Тому я підтримую українських республіканців (ГО “Справа громад” з партію ЄС). Хто такі за ідеологічними принципами “Голос”? Ліберали, бо заяви їхнього лідера це “в общем, обо всем и ни о чем”? Соціалісти, бо “першим законом буде закон проти олігархів”. З позиції ідеології партії “Голос” не існує. Хоча ні, існує. Потрібно лише додати в ідеологічну класифікацію “прихильників білого манто”. Оце і є їхня ідеологічна основа – залишитися чистенькими. І це в наших авгієвих конюшнях?!

Висновок. Зберуться процентів з десять біломантових та виберуть “своїх” до парламенту. Однак, вони забувають про одну важливу річ – хто там за спиною. Нікого? Ну, ну… Ще одна історія. Торгувало українське підприємство трубами з РФ. Нормальний бізнес. І тут бачить його власник, що до влади в Україні приходить земляк-беспредельщик. “Потрібно вибудовувати противаги”, – подумав власник трубного заводику. Не від один – той, хто тримає РПУ (Радікальна партія – ред.), також. Почали олігархи створювати систему опору, а тут бац – РФ закрила доступ до свого ринку. Їде трубник до… Ні, не в Москву. Їде в АП. Потім виступає з проросійськими заявами. Його тесть ці заяви посилює в Мінську… Тільки сліпий не бачить, як Кремль підігрує президенту Коломойському, прибираючи конкурентів. При чому тут “Голос”? В розпал трубної кризи з’являється заява Вакарчука в стилі “услышь Донбас”.

Звичайно, не усі одночасні події пов’язані, але за сукупністю доказів, голосуючи за “Голос”, ви голосуєте за Пінчука-Кучму або за “Самопоміч -2”.


Mason Lemberg

В принципі, якщо проаналізувати списки основних претендентів на парламентські крісла, то ніяких несподіванок не відбулося.

Риги показали, що крокодилячі сльози в 2014 році були крокодилячими, і так до них відноситися не можна.

Смешко, розкачаний гордоном і гуснею для того, щоб відібрати голоси у ПП на президентських виборах, показав, що він не даремно був одним з учасників отруєння Ющенка. І, виконавши свою функцію на президентських виборах, цей проект просто став комерційним. Що очевидно навіть оленям і білоножкам. В раду вони не пройдуть, але гордон заробить. Заслужив. Без іронії.

Гриценко буде говорити щось завтра. Але говорити там вже нема про що. І слухати нема кому.

Те ж саме стосується й садового.

Список партії зелені продовжує дивувати мене флешбеками і повторенням шляху янека. Навіть борця жана беленюка всунули в список. Нагадаю, що в янека подібну функцію виконував борець ельбрус тедеєв.
Правда, поки не зрозуміло, хто в майбутньому буде виконувати роль чечетова, олійника і царьова. Але відповідних кандидатур там достатньо.

Вакарчук показав те, що говорив всі 5 років “Не твоя війна”, провівши в список невідомо кого. Багато хто вчора мені апелював, що в його списку є волонтери, добровольці, Притула. Вони то є, але важливі пріоритети. Кіборг Шараскін (Богема) на сумнівному 20-му місці, а в десятці “не твоя війна”. Ось і всі пріоритети.

Десятка Порошенка приємно здивувала. Звісно, я би й так голосував за партію Порошенка, якою б не була та десятка. Тільки тому, що там присутній національний лідер. Але набагато приємніше голосувати за правильних людей. Сподіваюся і інша частина списку буде адекватною.

Висновків не буде.
Це та ситуація, коли висновки очевидні.


Тарас Чорновіл

Купа з’їздів. Буде що аналізувати, хоча не фоні суспільного регресу виникає питання: а кому все це потрібно?

Після такого шуму й пафосу списки Слуги урода й Голосу ще років 5-10 назад з таким складом викликали б цілковите розчарування та мусили привести до неминучого провалу. Натомість, не думаю, що сірий і непроривний список Вакарчука дуже загальмує його тенденції з набору голосів. А суміш нулів з мінусами у Зеленського взагалі його виборців не цікавить – ті, доки кайф не минув, голосують без вмикання мозку.

Свій аналіз буду в подальшому тут публікувати, зараз ще хочу побачити трохи більше фактажу. Ну, хіба дещо з перших вражень:

1. Список Європейської Солідарності.
Гідно й серйозно. Але зараз почнеться купа невдоволень та обурень. Усі, кого нема в списку, але з амбіціями, зараз почнуть критикувати. Ну то подивіться на мене. У мене амбіції є? Є. Досвід є? В списку я є? Ні. Але до 21 липня запрягаюся й буду старатися допомагати, чим зможу. Бо так потрібно, бо інакше, через тупість одних і амбіції інших, можемо втратити все. Тому закликаю всіх невдоволених: за цей список не соромно, а лідер узагалі найкращий, тому давайте зараз просто підтримаємо, а критикувати будемо вже в кінці липня. Повірте, я тоді теж від себе багато що добавлю. Але не зараз. Нам усім потрібна перемога Порошенка. А те, що під якимось прохідним номером буде Х, якого я не долюблюю, а не У, яким захоплююся, – це зараз не на часі.

2. Слуга Урода.
Усе краще підтверджує таку народну назву партії. Там купа сірих і мало кому відомих виконавців чужої волі. Зате є Ткаченко з “полюсів”. Оце вам і маркер – хто замовлятиме музику, а хто диригуватиме. Там ще багато таких передаточних механізмів, але хочу краще розібратися. Адже список формували дуже хтиво й підло: щоб ніхто спершу не розібрався (для того ж і домінують безликі), зараз їх ніби й критикувати нема за що – на це й робиться ставка. А коли все стане зрозуміло, вже виявиться запізно. Але принцип маркерів таки мусили зберегти, бо хазяїн безликим не довіряє. Тому й на шкоду зеленому мусять то не голову адміністрації Богдана сунути, то в список Ткаченка вносити. Єдине, поки бачу якісь натяки на поліваріантність впливу олігархів, що, звісно, тільки посилює олігархічні впливи.

3. “Голос” Вакарчука відверто розчарував.
Там направду є хороші й компетентні люди, а є й відверті мінуси. А ще купа сірих персонажів без особливих прикмет. Я не кажу, що вони погані. Я про те, що мені чомусь здається: більшість запрезентованого списку в наступній Раді працюватиме приблизно так, як сам Вакарчук “дерзав” у Раді 6-го скликання. Зараз не буду лізти в деталі, просто такі перші враження від перегляду списку. Щодо мінусів, які руйнуватимуть можливості для співпраці проєвропейських сил, то мені вже Рахманіна та Устінова з ЦПК достатньо. А ті хороші люди, які там є, без сильної координації (ну не будуть же мене переконувати, що Вакарчук – сильний і вмілий лідер!) підуть хто в ліс, хто по дрова. Мені направду шкода, але Вакарчук, як мені здається, почав операцію спалення своїх перспектив. Шкода, його серйозно готували до майбутньої політичної кар’єри. Міг стартувати в 2024, навіть восени цього року… Але такий фальстарт йому не пішов на користь. Голосів, попри все, набере, але це буде певне розчарування.

4. Українська Стратегія Гройсмана.
Тут я таки зумів своєчасно зібрати правильну інформацію та надіслати замовникам коректну аналітику. Усі чутки про похід на вибори по мажоритарці чи виключно власним списком виявилися лише відгомоном проміжних рішень. Уже за кілька днів до з’їзду визначилися: лише списками, лише під лейблом Гройсмана, але 50:50 з Народним Фронтом. От тільки, враховуючи, що завдяки Яценюку НФ мінусує будь який спільний проект, а через одіозну персону Авакова взагалі обнуляє, домовилися Яценюку пообіцяти якийсь пам’ятник поза парламентом, а решту його команди акуратно розчинити в списку Гройсмана. Але перелік виглядає так, ніби це Гройсмана розчинили в Народному Фронті. До списку особливих претензій не маю: є люди гідні, є дещо контраверсійні. Але ж це класична “братська могила”! А коли я побачив, як у Гройсмана почали маніпулювати з фальшивими рейтингами, зрозумів, що справи й зовсім безнадійні. Зате свої 2,5% візьмуть і надкусять чистий електорат Порошенка. Не хочу каркати, але не бачу я там потенціалу для зростання.

Поки досить цих. Решту ще перегляну, тоді теж дечим поділюся. Там одна лише Партія регіонів у всіх своїх відламах чого вартує! Викладене вище – це не аналітика, а тільки загальні враження. Аналізувати будемо пізніше.

Поділитися:

Шах и мат вам, бабушка

Олена Монова

Со злорадным удовлетворением могу уже констатировать, что бабушкин блицкриг по захвату энергорынка, или, говоря по-женевски — хапок — потерпел фиаско. Не могу сказать, чтобы сокрушительное, потому что армия Коломойского пока не бежала с поля боя, а отступила на заранее укрепленные позиции, но повод для радости определенно есть.

Ведь последние несколько дней на минувшей неделе выдались нервными, информационное поле было раскалено добела, умело подогреваемое бабушкиными спикерами.

Братва подбиралась к цели давно, тщательно все рассчитав. С помощью парламентского лобби в Раде удалось зарегистрировать два законопроекта о переносе старта реформы: первый на 1 октября текущего года, второй — на 1 апреля 2020. Но не получилось, рада не пожелала прогибаться под Бенины хотелки: один законопроект даже не внесли в повестку дня, а потом парламентский комитет по вопросам ТЭК похерил оба законопроекта, не было кворума.

Тогда пустили торпеду с другой стороны: новый замглавы СБУ Иван Баканов разослал руководству парламента и правительства взволнованные эпистолы, в них он пугал угрозой нацбезопасности, которую якобы несет за собой запуск рынка. Было созвано экстренное заседание СНБО, где рассматривался, в том числе, вопрос энергореформы. Накануне заседание от инфополя уже летели искры, многие на своевременном запуске уже ставили крест.

Но тут внезапно что-то пошло не по плану Коломойского: Владимир Гройсман взялся за две недели устранить все шероховатости и недочеты, пообещав, что старт энергореформы состоится вовремя, то есть 1 июля, как того ждут западные партнеры. Кроме того, правительство ловко отбило главный аргумент противников реформы — рост тарифов на электроэнергию для населения, взяв на себя спецобязательства по субсидированию граждан с помощью государственных компаний «Энергоатом» и «Укргидроэнерго». Шах и мат вам, бабушка.

Очевидно, что это не последняя попытка Коломойского откусить пожирнее, отступление в зеленку — это еще не капитуляция. Беня будет качать и тему дефолта, и тему энергорынка. Но по окулярам он уже получил. Больно и обидно.

Сегодня заседание Кабмина. Поэтому далі буде.


Филипп Духлий

Как Зеленский умыл руки на прошлой неделе.

31 мая Зеленский провел первое заседание СНБО. Незадолго до этого вопрос отсрочки введения рынка электроэнергии поднял заместитель главы СБУ Иван Баканов, направив письмо Парубию и заявив об угрозе национальной безопасности в случае введения рынка э/э 1 июля.

Вполне ожидаемо было, что после такого паса СНБО вынесет решение относительно отсрочки вплоть до введения ЧП в отрасли. Но дело в том, что принятые решения СНБОУ подписывает Президент и именно он несет потом ответственность за их результаты.

В итоге оказалось, что Зеленский решил ответственность на себя не брать и… свалил все на Гройсмана. Теперь правительство в двухнедельный срок должно или решить все вопросы с введением рынка, включая сохранение уровня цен для населения, или убедить депутатов принять решение о переносе.

Зачем Гройсман влез в это все – непонятно. Может, решил оказать новому Президенту услугу, завалив своими руками рынок, а может, решил стать героем и попиариться на этом. Вот только электоральных перспектив в этой теме нет. Мало кто оценит среди избирателей важность свободного рынка электроэнергии.

В общем, ждем две недели. Мяч теперь у Гройсмана.

 

Енергомутки зекомандантів

 

Вам – дефолт, а Бені – профіт

Поділитися:

Відмінити не можна впровадити

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

За результатами першого засідання РНБО президент Зеленський вирішив не приймати ніяких рішень по ринку електроенергії. Відповідні рішення він пообіцяв через два тижня. Що це означає?

В часи, коли автор цих рядків працював майстром ремонтників на заводі, він дуже гарно знав термін «сходити за посиланням». Що це означало? Уявіть ситуацію, коли керівництво наказує вам сходити у певний цех або ділянку і шляхом переговорів там чогось добути. А ви точно знаєте, що не добудете там нічого – вас без обговорення зразу пошлють у пішу еротичну пригоду. Що вам робити в такій ситуації? В такій ситуації ви йдете таки куди наказують і озвучуєте там перелік бажань. Звісно, вас посилають. Ви приходите до свого керівництва і, чесно дивлячись йому в очі, заявляєте: «Я ходив, а вони мене послали». І лишається керівництву або цю ситуацію з’їсти, або втрутитися самому, на своєму рівні. Чому засідання РНБО нагадало мені такий «похід за посиланням»? Судіть самі.

Засідання РНБО було анонсоване, як присвячене трагедії на шахті «Лісова» (ДП «Львіввугілля»), там загинули два гірняки. Проте на засідання РНБО, за словами голови Незалежної профспілки гірняків України Михайла Волинця, не був запрошений жоден з профспілкових лідерів шахтарів. Дивне вийшло засідання – про безпеку у гірничій галузі, але без тих, хто на цій самій безпеці знається як ніхто. Про що ж там тоді говорили?

Про це повідомив офіційний сайт президента України. Засідання РНБО насправді було присвячено обговоренню питання, через яке останніми тижнями йде справжня підкилимна боротьба – аж до дзвінків олігарха Коломойського безпосередньо прем’єру Гройсману, звинувачення уряду в прийнятті рішень на користь структур олігарха Ахметова з боку представника президента в Кабміні Андрія Геруса і нардепа Сергія Лещенка тощо. Нагадаю, що закон «Про ринок електроенергії», на підставі якого від 1 липня поточного року мусить бути впроваджений новий ринок електроенергії, розроблений за участі європейських експертів і запроваджує положення Третього енергопакету ЄС. Впровадження конкурентного ринку електроенергії – одне з зобов’язань України, зафіксоване в межах Меморандуму про співробітництво України і ЄС, і є умовою надання Україні допомоги у 500 мільйонів євро.

Відтак зрозуміло, чому на засідання не запросили лідерів профспілок гірняків. Вже згаданий Михайло Волинець – прибічник впровадження ринку електроенергії. Обговорення перенесення впровадження ринку електроенергії на засіданні РНБО пан Волинець прокоментував так: «Перенесення ринку не вирішує проблеми вугільної галузі, а навпаки – посилює її».

Що ж відбувалося на засідання РНБО? Очевидно – зацікавлені особи на чолі з президентом Зеленським намагалися переконати все ще повноважного голову уряду Володимира Гройсмана (у відставку ВР його не відправила) відкласти впровадження ринку електроенергії. Про це прямо заявив голова РНБО Данилюк: «Більшість учасників засідання зійшлися на тому, що дію закону треба відкладати. Питання тільки – на три місяці, на дев’ять місяців, на рік. Але також була й позиція, що треба готуватись до того, що закон буде впроваджений». Данилюк повідомив, що остаточну позицію по ринку електроенергії формуватиме уряд і прем’єр-міністр.

А що сам прем’єр-міністр? А прем’єр Гройсман вже після заяв Данилюка повідомив, що уряд готовий до впровадження ринку електроенергії: «Всі ті підприємства, державні компанії, які мають до цього відношення, сьогодні абсолютно зрозуміли, що вони повинні це зробити, і це буде зроблено. Регулятор повністю підготував нормативну базу». Простіше кажучи, «позиція, що треба готуватися до того, що закон буде впроваджений», про яку говорив Данилюк, – це позиція прем’єра Гройсмана та уряду. Який мусить формувати остаточну позицію.

Так що сталося на РНБО? Стався той самий «похід за посиланням». Група зацікавлених можновладців запитала прем’єра Гройсмана: «Борисичу, ви нас часом не пошлете?» «Пошлю», – відповів їм Гройсман. Після чого можновладці пішли казати «А він нас послав» своєму «босу». Подейкують про олігарха Коломойського. І реакція не забарилася.

Ситуація по ринку електроенергії завмерла на позиції «відмінити не можна впровадити». Поставити кому мусить уряд. Противники реформи заходилися тиснути на прем’єра через ЗМІ – у суботу на самому чесному каналі «1+1» вийшла програма, де на Гройсмана вилили тону чорнухи в стилі… ну власне «1+1». Проте Борисович давно показав, подібного тиску він не боїться. Закликав його Зеленський піти у відставку – Гройсман подав. Відмовилася ВР відставляти прем’єра – закатав рукави і твердо впроваджує свою лінію. Відтак мусимо сподіватися, що кому в питанні енергореформи прем’єр Гройсман поставить таки там, де треба. І керуватися він буде інтересами не власників застарілих енергозатратних підприємств, а інтересами розвитку економіки України.

Поділитися: