Между войной и миром

Уже не впервые наблюдаю от бойцов хейт на тему “мирного Киева, живущего своей жизнью”. И в чем-то я их понимаю. Потому что, приезжая в Киев, я, как правило, стараюсь сидеть дома. Потому что все вокруг раздражает. Но я понимаю и киевлян, опасающихся бойцов. Я не хочу, чтобы людей, которые не хотят или не могут, заставляли соответствовать образу военного времени. Этому нельзя заставить. Есть вещи, которые должны идти от сердца. “Если у них там все хорошо, то это лишь значит, что мы хорошо делаем свою работу. Просто пусть об этом помнят. Большего мы и не требуем” © Вадим “Барсук” Сухаревский.

Читати далі

Сон у польових умовах

Окреме мистецтво на війні – це сон. Той самий, який в мирному житті ми майже не помічаємо. Але тут… Те, що діюча армія визнає тільки один тип постелі – спальник+коремат, я думаю, уточнювати не треба. За спальник і коремат взагалі треба дякувати небесам, бо літні солдати люблять розповісти про часи, коли «спальником і корематом» були ворсиста ковдра і шинель. А сон… Тут важко. Неймовірно важко. Але ми вистоїмо. Бо попереду ворог, а за спиною у нас – Україна.

Читати далі

Інформований значить озброєний

Наступні дні з фронту можуть прийти дуже погані новини. Звісно, в наших умовах незрозуміло – куди вже гірше? Але буде то явно не перемога. Маєте бути до цього готові. Треба пам’ятати. Коли на війні питання стоїть між збереженням території і збереженням армії, зберігати треба армію. Бо той, хто зберігає територію, втратить і територію, і армію. А той, хто зберіг армію, відвоює територію. Ми виснажуємо ворога. Обороною. Ми примушуємо його кидати в бій всі можливі резерви. Ми примушуємо його наступати і знекровлюватися. Ми воюємо з країною утричі більшою за нас, з повноцінним диктатором при владі. Ми просто не маємо іншої змоги. Але ми переможемо. Треба просто не втрачати віру. У ЗСУ. У нас, солдат і командирів нашої країни. В Україну. 

Читати далі

Как будто и не было этих шести лет

Я не знаю, чем вся эта хрень закончится, и насколько продлится в ней моя история, но точно знаю, что в моей неглубокой памяти отпечатается каждый кадр, каждый звук и каждый запах. Прохлада воды в горле. Первая утренняя затяжка. Толчок в плечо. Хруст этих долбанных кирпичей под подошвами.

Читати далі

Важко, але…

Слово “важко” від військових за 8 років я не чув стільки разів, скільки чую його за останні тижні. І на фоні цього вибішує заколисування від офіційних творців контенту. Прямо все так добре в них, що прямо через неділю війна скінчиться на наших умовах. Я просто хочу нагадати, що саме ці люди казали, що ракет, ресурсів та резервів в росіян на три дні залишилось. Це було місяць тому. Я не знаю, навіщо формуються такі настрої, але вони не доведуть до добра. Розслаблені люди дуже вразливі до поганих новин. А вони ще будуть. Не давайте зробити з себе вразливих. 

Читати далі

Тут всі кимось були до 24 лютого

Бармени. Страйкболісти. Фітнес-тренери. Бухгалтери. Батьки. Дідусі. Одинаки. Віруючі. Тим, кому на те пофіг. Любителі котів. І собак. Всі щось робили до певного дня. У всіх були різні траєкторії, одначе всі зустрілися в цій точці часопростору навколо великого столу з маслом та хлібом, щоб чистити зброю, пити чай та розповідати історії. В перервах між роботою в лісі, розтяжками і засідками, вони дискутують про конституційне право, правові нюанси узурпації влади януковичем, запобіжники в бусах, механізми росту тонких плівок та особливості скління балконів. З ким, скажіть, ці північні орки тут зібрались воювати? Переможемо.

Читати далі

Всі ми так чи інакше в одному окопі

Зараз пішла дуже нездорова тенденція затикати рота всім, хто не на фронті або в бомбосховищі. Прикметно, що частіше всього затикають рота не фронтовики, а звичайні цивільні або тероборона Івано-Франківська. Бо ж є час писати і натхнення є. Не треба так. Давайте не знецінювати інших. Нам доведеться пройти дуже довгий шлях визнання, що кожен, хто допомагає нашій перемозі, – свій. І нема чого ділити, як ублюдочні комуністи під час Другої світової, на героїчних фронтовиків і жалюгідних тилових щурів. І так, єдність – це не згуртуватися навколо Арестовича. Єдність – це берегти своїх і разом йти до перемоги.

Читати далі

Нам украй важливо перезапустити економіку

Перемога не може бути швидкою, перемога буде довгою. Її обов’язковою умовою буде, зокрема, перезапуск економіки. І для цього потрібна сума зусиль людей, бізнесу, держави. Не можуть 100% населення воювати та волонтерити. Воно так не працює. Той, хто приносить у країну валюту та кеш, той, хто вирощує хліб та довозить його до людей, шахтар та ливар, агроном та машиніст не менш важливі для перемоги ніж ті, хто захищають країну в окопі чи на броні. Працюйте – це також захист країни. Тил – це невід‘ємна частина фронту. Дякуємо всім, хто тягне економіку України на собі.

Читати далі

«Красівоє», як і все, що показує Зеленський

Зеленський підписав Указ щодо забезпечення соціальних гарантій для ветеранів війни та сімей загиблих захисників України. “Вы рыбов продает? Нет показываем. Красивое”. Так і цей Указ. Загравання з ветеранської та патріотичною спільнотою. Бо єдине, що він може гарно робити, то показувати. Указ дуже красівий. І дуже потрібний. І, мабуть, колись навіть запрацює. Але не зараз. І не в 22-му. І не в 23-му році. Бо це гроші. Яких нема і не буде. Зеленський робить гарні жести в бік вояків, але не робить ніяких реальних справ. Це як рухи фокусника, який однією рукою відволікає увагу, а іншою вас обманює.

Читати далі

Мы потеряли контроль над силами противника

Тут сейчас зашлись от восторга “блогиры”-позитивщики от Подоляка. Дескать, остановил Владимир Ссаныч, свет очей, активную фазу боевых действий. Зеленский не остановил ничего. Он просто передал инициативу в руки противника. Полностью. Сейчас наемники принимают решение, когда стрелять по нашим войскам, какими видами вооружения, когда, сколько и куда копать, куда, какую и как перемещать технику, где минировать, когда забрасывать наши позиции минами дистанционного минирования ПОМ-2. Куда отправлять ДРГ, а куда снайперов. По сути, Зеленский активно делает нам “приднестровье”, но на нашем содержании и с границей прозрачной для боевиков, но закрытой для нас. Серую зону беззакония в составе Украины.

Читати далі

Візит на фронт – це не поїздка на сафарі за екзотичними враженнями

Зеленський поїхав на лінію зіткнення і залишився з бійцями на ночівлю. Це правильно для Верховного Головнокомандувача. Регулярні уїк-енди в екзотичні країни на фоні ескалації виглядають менш доречно. Зеленський закликав політиків частіше приїжджати на фронт, аби на власні очі бачити правду. Можна вітати і це прозріння людини, яка чотири рази уникала повістки й мобілізації в критичні 2014-2016. Хоч заклик до поїздок до військових теж інфантильно-безглуздий, бо кому болить армія, той регулярно буває на лінії зіткнення. В армії й досі сміються з передвиборчого PR-туру слуг, які начепили на себе військові пікселі, наробили селфі, написали по посту в фб і зникли! І потім прийняли бюджет -2021, де підняли зарплати прокурорам, ДБР, поліції, тільки не військовим!

Читати далі

Добровольці – наш перший надійний щит у війні з російським агресором

Сім років тому на Майдані народився добровольчий рух. І сім років тому ми проводжали наших самооборонівців, які прямо з барикад Революції Гідності вирушили на «дальні барикади» російсько-української війни. Сім років наші добровольці захищають Україну від російської агресії. Вони – у найгарячіших точках, у найзапекліших боях. Бо добровольці не можуть інакше. Пам’ятаємо всіх, хто віддав своє життя, захищаючи Україну! Зі святом, добровольці, нехай Бог береже вас та ваші родини! Слава Україні! Героям Слава!

Читати далі

Озлобленный хорёк в бронежилете

Кто-то изо всех сил пытается слепить из Зеленского своего для армии, эдакого царя Леонида. Типа Фермопилы, стена щитов и пресловутое «Мы будем драться в тени». Вот только зачем? Слепому же видно, чуждо для него это всё. И он чужд войне, армии, парням, многие из которых воюют с самого начала. То есть дерутся с московитами ещё с тех волн мобилизации, от которых Зеленский фактически уклонился. И это знает каждый. Но все же пиарщики Банковой неустанно пытаются слепить из Зеленского Анику-воина, но всё равно получается сплошное черти шо!

Читати далі

Брехня на крові

Дивний різнобій в повідомленні 7 листопада про загибель бійця Олега Свинарика та звітах командування ООС про відсутність втрат може мати просте пояснення – саме в цей день “на передовій” перебував Зеленський. Якщо це підтвердиться, буде зайве підтвердження змови про штучне замовчування ЗМІ та владою реальної ситуації на фронті зокрема та в армії в цілому.

Читати далі

Фронтова правда (відео)

Я проїхав фронт від Маріуполя до Попасної. Я проїхав знакові місця війни, де побував за свої п’ять з гаком років і шість ротацій. Я просто слухав людей. Гідних, справжніх бійців. Людей, які в більшості пройшли цю війну від початку. Людей, які є основою нашої Незалежності та свободи. Їм є що сказати. У них є з чим порівнювати. Два верховних головнокомандувача. Дві сторони однієї  тієї ж війни. При одному – ти повертаєш своє. При іншому – віддаєш відвойоване ворогу.

Читати далі

«Не дайте нас предать» (фото, відео)

Сутки с Александром Погребиським и Глебом Бабичем провели там, где привычно. Всё привычно до интонаций. Буржуйка в тесной комнате может долго рассказывать о боях в Дебальцево. Наслышалась историй вперемешку с матюками. Армия стоит. Вцепившись зубами в ту самую красную линию ВОПов. Ничего-то и и не просит особо, кроме одного… «Парни, передайте там, что за Украину мы любого смешаем с говном! Только одна просьба… Не дайте нас предать. Вы же понимаете… Какая-то хрень не здоровая появилась… Всё чаще оглядываемся назад. Как бы в спину не ударили!»

Читати далі