Ніхто не прийде тебе захищати, Володимире Зеленський

Володимир Ар’єв

Що тепер скажете, фальсифікатори?! Коли відпустите Ріффмастера, тварі?!

Відомий білоруський канал Nexта Live отримав записи розмов лукашенківських карателів, які зробив колишній працівник білоруського спецназу Ігорь Макар. Аудіозапис 2012 року містить плани ліквідації опонентів Лукашенка, і один з епізодів присвячений Шеремету. Читайте.

Мало?! Що ще треба?! Звільняйте Ріффа, відпускайте Кузьменко і Дугарь. Інакше самі потім сядете. За фальсифікацію і незаконне позбавлення волі.

* * *

В распоряжении NEXTA оказались материалы, доказывающие причастность высшего руководства Беларуси к устранению политических оппонентов

В аудио также упоминается ненавистный для Лукашенко журналист Павел Шеремет, который «зае*ал, б**дь»


Андрій Смолій

Вбивство Шеремета готували спецслужби Білорусі. Аудіозаписи про це передали МВС іще у грудні. Лише зараз ця інформація була оприлюднена бельгійськими ЗМІ та опозиційним білоруським виданням. Згідно з цими аудіозаписами, саме Лукашенко розглядав можливість ПІДРИВУ Шеремета ще у 2012 році.

Але кого звинуватили в Україні? Військових, волонтерів… Андрія Антоненка, Юлію Кузьменко, Яну Дугарь…
Версію про замовне вбивство з РФ чи Білорусі влада Зеленського навіть не розглядала. Але брехала в очі всьому суспільству про наших військових та волонтерів.

Пам‘ятаєте, як Зеленський вийшов на прес-конференцію і перед всією країною призначив винних? Антоненко досі в СІЗО. Кузьменко під домашнім арештом.

Чи вистачить у цієї влади совісті вибачитись? Якщо за півтора роки знущань над людьми не вистачило, то і зараз не буде. За такі дії однозначно мають іти у відставку.

Але Зеленський досі заглядає в очі Путіну, мовчить про кривавого Лукашенка. Головний «борець» з корупцією та епохою бідності перетворив країну в безправну Росію-2.


Валерій Прозапас

Цікаво, як тепер діятиме Нацполіція по “справі Шеремета”.

Скоріше за все, намагатиметься прив’язати Антоненка, Кузьменко та Дугар до ультранаціоналістичних ідей арійської величі Лукашенка.

А може, краще, поки не з’явиться ясність з діями білоруського КДБ щодо того підірваного журналіста, нехай учасники ганебного “брифінга” самі в тюрмі посидять?

* * *

Я думаю, одним з основних варіантів “розслідування” “справи Шеремета” було хоч тушкой, хоч чучелом притягнення до нього прізвища Порошенка.

Саме через це на той “брифінг” і приперся цілий президент Зеленський, який потім багатозначно натякав, що “дуже скоро назве замовників”.
Саме тому вкидалися конспірологічні чутки про причетність до справи “колишніх співробітників СБУ”.
А ідіотські формулювання про “ультранаціоналістичні ідеї” та “велич арійської раси” мали ще більше демонізувати “войовничу меншість” та її лідера в очах втомленого населення.

Важко сказати, на що вони розраховували, але ж і за Томос відкрили справу, і за напад в Керчинській протоці, і навіть на Байдена примудрилися.

Як бачите, вийшов глобальний косяк, і я не уявляю, як з нього вийде національна міліція без радикальних кадрових змін в своєму керівництві.
Те саме стосується і освятившего все це бл*дство ОГПУ, а заодно і портновського ДБР.
Ну, і того, хто напризначав на ці посади людей, які перетворили правоохоронні органи України в мафіозну малину.


Alex Noinets

А тепер давайте спробуємо спрогнозувати, яким чином ці факти вплинуть на хід розслідування і долю Ріфмайстера.

Можливо, Зеленський згадає, як йому було важливо знайти вбивць та замовників? Чи, можливо, засуне язик в жопу і промовчить, тому що називати Ріфа вбивцею це йому неважко, а Луку замовником це вже ойойой?

Можливо, Аваков, який у нас уже два роки плутає, чим внутрішні справи відрізняються від зовнішніх, почне розслідування стосовно згаданих у плівках осіб, щоб встановити, якими саме ультранаціоналістичними ідеями вони захопилися? Чи, можливо, засуне язик в жопу і згадає, що він у державі людина не друга, але й не перша ж цього разу?

Венедіктова, можливо, згадає, що вона за птиця, і прокурори її якось врахують нові факти, які служать буквально в якості алібі всім раніше підозрюваним? Чи, можливо, засуне язик в жопу і продовжить замість вбивства розслідувати свою свинячу голову?

Лайк, якщо ставите на “засунуть язик в жопу”. Подивимось, скільки нас, бл*дь.


Володимир Омелян

Бідний Зеленський, зараз ще виявиться, що не лише Лукашенко замовив вбивство Шеремета, але й Путін – серійний убивця.

Кому йому тоді в очі дивитися?

Як це все дітям пояснити?

І чому сидить Антоненко, а не Єрмак?


Ірина Геращенко

13 грудня 2019 на ефірі у Савіка Шустера, де були присутні міністр Аваков і люди з команди Зеленського, де крутили і крутили сумнозвісний брифінг, на якому Зеленський, Рябошапка і Ко назвали Яну, Юлю і Ріфа вбивцями, я запитала, на якій підставі в цьому брифінгу брав участь той, хто мав би бути гарантом Конституції, чи усвідомлюють вони всі, що це публічний тиск на слідство і майбутній суд, і що буде, якщо доказів вини зацькованих на всю країну людей виявиться недостатньо.

Відповіді не почули.

Вже рік спікер Разумков блокує створення ініційованої «Європейською Солідарністю» ТСК по вбивству П. Шеремета. Як і по « вагнерівцям». Вже рік члени нашої команди ходять в суди, аби підтримати Юлю і Ріфа, й останнього не віддають на поруки.

Сьогодні після шокуючої інформації про можливу причетність до вбивства Павла білоруських спецслужб, думаю, те ж тріо має вийти на брифінг і дати суспільству вичерпну відповідь: чи є в слідства хоч якісь докази, що люди, обвинувачені у сповідуванні «величі арійської раси» , співпрацювали зі спецслужбами сусідньої країни. Чи справа розвалюється на очах, і Ріфа рік тримають в тюрмі тільки тому, що його призначили винним на найвеличнішому брифінгу.


Ігор Артюшенко

МВС України ще в грудні отримало аудіозаписи розмов, на яких глава КДБ Білорусі інструктує елітний контртерористичний спецпідрозділ “Альфа” і обговорює організацію підриву Павла Шеремета.

Сьогодні аудіозаписи оприлюднили бельгійські ЗМІ, опозиційні білоруські видання та українські інтернет-ресурси.

Чому, не дивлячись на те, що ніяких нових доказів про причетність до вбивства Андрія Антоненко немає, він понад рік перебуває у в’язниці? Чому триває слідство проти Юлії Кузьменко та Яни Дугар? Чому жодні інші версії вбивства не оприлюднені, а українці дізнаються інформації з закордонних ЗМІ?

Це черговий раз доводить, що справа Шеремета – політичне замовлення Зеленського правоохоронцям, які виконують завдання по переслідуванню опозиції, ветеранів та волонтерів.

І ті, хто ставив підписи під підозрами, ті, хто маніпулював доказами та спотворював результати експертиз, ті, хто ухвалював незаконні рішення, всі ці очільники Генпрокуратури, МВС та судів мають понести покарання. На чолі з самим Зеленським.

Бо непокаране зло зростає.


Лариса Вакульницька

Тоха Геращенко втомленим голосом (ах, оставьтє міня с етімі вашімі глупастямі) прокоментував Прямому публікацію на УПячці зливу з білоруського КГБ по Шеремету.

Виявляється, поліція про це знала декілька тижнів як. (І шо, шо зробила? ). А УПячці хто передав плівочки?

І ще – нічого не змінюється, бо це мова йде про замовника, а не про виконавців. Хіба що може версія про раптову расову ненависть до білорусів знімуть? Вона, правда, і так купи не трималась, як і все це невеселе і ганебне слідство Нацполіції, але кого це бентежить?


Helgi Sharp

КГБ Беларуси готовил убийство Шеремета – аудиозапись.

1. Кто наиболее вероятный инициатор и исполнитель данной акции?

На 90% – ФСБ России, которая держит под организационным и техническим контролем спецслужбы Беларуси. Цель – сбор компрматериалов на руководство страны – авось, пригодится. Пригодилось…
ЦРУ, МИ-6 или БНД “слили” бы запись раньше.

2. Почему эту запись опубликовали только сейчас?

Лукашенко стал “хромой уткой” не только для Запада, но и для Кремля. Где осознали, что долго тот на штыках у власти не продержится, а потому лучше начать его постепенно “сливать” сейчас – пока международная токсичность “бацьки” окончательно не экстраполировалась на Москву, а протесты не наращивали русофобские настроения белорусов (в данный момент они не достигли критической массы и вполне обратимы). Условная Тихановская особой опасности для Путина в данный момент не представляет – думаю, договорятся.
Уверен, это не последний “слив” компромата на Луку.
Плюс Пу косвенно давит Зе в пользу своего кума.

3. Кто убил Шеремета?

Если аутентичность записи подтвердится западными экспертами, вектор расследования приобретает международный характер и разворачивается на 180% от тех, кого Зеленский с Аваковым “назначили” убийцами.

4. Каковы среднесрочные последствия?

Весомый удар по репутации Зеленского и Авакова. Они постараются максимально придерживаться своей линии, но предвижу действия, направленные на то, чтобы спустить это дело на “тормозах”. Его педалировать себе дороже выйдет.

5. Наши действия?

Держать в информационном напряжении Зе-банду. Считаю, что “ЕС” нужно выходить на своих американских и европейских симпатиков с целью максимального международного давления не только на власти Беларуси, но и на Зеленского. Который больше года держит за решёткой невиновных людей.

На всех пабликах, под всеми постами ОПУ, ОГП, ДБР, МВС и других силовых органов.
Так вижу…


Сергій Марченко

Сьогодні, коли з’явилися плівки з Білорусі, які прямо вказують на замовника вбивства, я хотів би нагадати не тільки про роль Авакова, Зеленського і пдара Рябошапки у фальшуванні справи Шеремета.

Я хотів би нагадати про тих професійних активістів, що роками вили про причетність української влади до вбивства Шеремета. Хотів би нагадати про сволоту, яка за гроші або з власної тупості розігрівала протестні настрої, щоб привести до влади людей, що фальшують справу Шеремета і посадять невинних людей до тюрми.

Цікаво, хоч одна тупа тварина вибачиться за свої пости з накидами по справі Шеремета у 2016-18 р.р.?


Олексій Петров

Абаждите, абаждите…

А как же собранные доказательства и то, что «Підозрювані захоплювались ультранаціоналістичними ідеями і культивував велич арійської раси»?..

Куда теперь деть нетипично отключённые футболки с характерным принтом?

А этого мутного пизд*ка Оманского, который торговал таблом на брифинге, куда сейчас прицепить?

Думаете? Ну, ну… Главное, не забудьте собрать воедино три половинки одной мины. Это очень важно…


Юрій Гудименко

На суді над Зеленським буде багато людей. За великим рахунком, це будуть ті ж люди, що ходять на суди по Ріффмастеру.

Захищати Зеленського не прийде майже ніхто. Може, дві-три пенсіонерки. Може, якійсь міський навіжений. Буде родина, мабуть.

Не прийде ніхто з колишніх депутатів «слуги народу». Не прийде ніхто з тих, кого він призначав на посади. Не прийде Єрмак, але з поважної причини – він буде або також у камері, або – якщо нам не пощастить – у Москві.
Може, прийде Гео Лерос, але з іншої причини.

Ніхто не буде битися за нього, як б‘ються за Ріффа, Дугар і Кузьменко пліч-о-пліч консерватори, ультраправі і праві ліберали. Ніхто не буде блокувати суд. Ніхто не буде зупиняти автозаки. Ніхто не буде битися з ментами за нього – хіба що аби потрапити у залу засідань.

Буде багато журналістів. Але майже не буде емоцій.
Ми будемо дивитися спокійно. Бо те, що буде зроблено, має бути зроблено.

Ніхто не прийде тебе захищати, Володимире Зеленський.
Ніхто.

#FreeRiff

 

Фото © ОПУ, 12 грудня 2019 року

Поділитися:

Погляньте на Білорусь і побачте різницю

Джон Сміт

Народ, а повідомте мені, як там білоруси? Скинули вже свого Януковича без такої трійки опозиції, яка ото у нас лише “жувала соплі”? Як у них там? Народ наче соплі не жував. І сотнями тисяч виходили.

А картопляний фюрер все сидить.

А причина в тому, що у диктатора є організація, а у протестувальників нема. Немає у білорусів Сотень Самооборони. Не знайшлося того, хто закликав їх створювати і створив. Якби були Сотні Самооборони з дерев’яними щитами, то з мусорами було б кому битися. Пес режиму одразу отримував би у зуби черенок від лопати, якби спробував хапати на вулиці людей. І якби стали у центрі Мінська під будівлею уряду напіввійськовим табором з барикадами, створили б для влади умови, коли влада змушена діяти, а ми зобов’язані лише тримати оборону. В якийсь момент у влади ресурсу не вистачає розігнати табір, і влада програє.

Фантастика? Ні. Саме так Майдан переміг в Україні. Опозиція закликала будувати барикади, Парубій організовував Сотні Самооборони, за що зараз отримав справу від зелені, Порошенко і інші фінансували господарські потреби, а політичні лідери ходили до Яника і вели з ним переговори, аби свита пахана постійно бачила, що пахан вимушений йти на поступки. І в якийсь момент свита пахана пахана злила.

Україні щастить на сильних політиків, здатних брати на себе відповідальність. Але українці не цінять цього. Українці повторюють тупі цитатки, підкинуті їм ворогами.

Погляньте на Білорусь, побачте різницю.

Поділитися:

Рада нарешті спромоглася визначитися щодо подій в Білорусі (фото, документ)

Ірина Геращенко

ВР нарешті спромоглася прийняти заяву по фальсифікації виборів в Білорусі та неприпустимості насильства, придушення мирних протестів. Доволі беззубу заяву, в якій немає ключової позиції – невизнання результатів виборів. Але навіть за такий беззубий текст дав голоси тільки… 151 слуга.

Проти – традиційна група в кокошниках, але до них доєдналися, наприклад, Леся Забуранна, викладачка, мажоритарниця з Києва. Не перше «цікаве» голосування цієї пані. Так само вона була проти заяви ВР до роковин закінчення Другої світової війни, якою засуджувалися два тоталітарні режими.

Мені страшно, хто навчає наших студентів. Кого обирають кияни… Пані Забуранна є співголовою групи дружби з Канадою. Як член цієї групи дружби буду ставити питання про її переобрання, бо надто далека вона до усвідомлення, що таке права людини, демократія, цінності цивілізованого світу.


Роман Кулик

Нарешті Рада дала офіційну позицію на революційні події в Білорусі: заледве вистачило голосів проголосувати відповідну постанову (228 депутатів).  Засудження фальсифікації виборів, терору проти власного населення, підтримка позиції ЄС та персональних санкцій проти людей Лукашенка, вимога звільнення усіх затриманих.

Передостанній абзац тексту постанови:

“Вважаємо неприпустимим будь-які наміри залучити сили РФ та ОДКБ для врегулювання ситуації в Білорусі. Вважатимемо такий крок прямою загрозою для загальноєвропейської безпеки та безпеки України”.

Нот бед постанова. Запізніла на кілька тижнів, щоправда, але краще так.

Проєкт Постанови зареєстровано за №3053а.


Nick Vest

Истерика сейчас у ватных, пророссийских и провластных телеграм-каналов. 😆

Сегодня в Раде 228-ю голосами было проголосовано решение о признании выборов в Беларуси сфальсифицированными, и, по сути, Рада признала лукашенко нелегитимным.

“За” голосовали Голос, ЕС, проевропейская часть Слуг и часть БЮТ. Из ОП сигнала за это голосовать не поступало!

Прошариевские каналы вопят о новой коалиции в Раде. Медведчуковская “Страна” вопит о внутреннем вмешательстве в дела Беларуси. 😆

В общем, что-то пошло не так у ватных тварей, истерикой удовлетворен.

Власть увидела, что слишком много слуг проголосовало без их указки за это решение и уже начала разгонять по своим каналам методичку, что так и было задумано – 151 слуга проголосовал. 😆


Ігор Артюшенко

Слідкую за подіями в Білорусі з моменту останніх президентських виборів. Протести не зменшуються.

Є підрахунки, що в акціях непокори беруть учать близько 10% населення, а це дуже високий показник, який свідчить про велику ймовірність перемоги протестів.

Лукашенко перетворюється на південноамериканського диктатора середини 20-го сторіччя — знищує лідерів опозиції, користується послугами тітушні та кримінального “світу”. Правоохоронні органи вже приходили до нобелівського лауреата з літератури Світлани Алексієвич, а вчора МВС визнало недійсним паспорт голови білоруської католицької церкви Тадеуша Кондрусевича.

Тобто зрозуміло, що Лукашенку байдуже на думку цивілізованого світу, економіку власної країни та, тим більше, на права людини. Він, як і інша маріонетка Кремля Башар Асад готовий знищити все це тільки заради однієї хворобливої мети — залишитися при владі.

За цей час Лукашенко вже не один раз звинувачував Україну в організації протестів, недоброзичливо висловлювався про лідерів нашої країни та поводився явно недружньо. Зате вчора він зустрівся з лідером Російської Федерації, яка вже більше 6 років веде проти нас війну, та отримав від Путіна кредит на 1,5 мільярда доларів.

В цій ситуації мене все більше дивує імпотентна позиція України. Верховна Рада має повні повноваження визначати зовнішній вектор, але не може сформувати власну позицію.

Я розумію, що Зеленський боїться Путіна. Я розумію, що в Верховній Раді цього скликання достатньо колаборантів та агентів ФСБ, але позицію необхідно сформувати. Інакше ми ризикуємо не тільки отримати на північному кордоні територію, яку будуть утримувати російські військові, але й образ країни боягузів в очах Європи.

Поділитися:

Прабачце, сябри

Ростислав Павленко

Протести у Білорусі тривають.
Попри репресії, тиск, затримання.
Саме собою не розчиниться. І “не робити нічого” – це не найкраща стратегія для України.

У світі відомі кілька сценаріїв, за якими такі суспільні процеси розвиваються.

Може бути жорстке силове придушення (як приклад часто згадують Таньаньмень). Але Білорусь – не Китай, і жорсткий силовий шлях означатиме розчинення у Росії та остаточне перетворення білоруського народу на заручника геополітичних фантазій Кремля. Особливо якщо Росія нарощуватиме градус втручання і в якийсь момент перестане стидатися.

Лукашенко може спробувати впоратись сам, як робив це у попередні роки. Але зараз протест сягнув небачених раніше масштабів, заторкнув різні суспільні верстви.

Тож, навіть якщо буде спровоковане протистояння, після якого влада спробує повернути громадську думку проти протестуючих (як було під час “України без Кучми” у нас), далі протестний рух лише організовуватиметься (що й було в Україні). А тоді проблеми для режиму не закінчаться, і режим далі перебуватиме під загрозою розчинення в Росії. Або діалогу з опозицією.

Адже протести можуть і не згаснути, як того сподівається Лукашенко. Румунія, а зовсім нещодавно Єгипет, Туніс, Лівія та інші, показують, що доля режиму може бути незавидною. Але тоді потрібна організована сила, здатна взяти на себе відповідальність за ситуацію в країні… Бо ані хаос, ані “наведення порядку” Росією не потрібні ані Білорусі, ані Україні, ані будь-кому, хто співчуває Білорусі.

Щоб уникнути такого сценарію, режим мав би йти на переговори (“Круглий стіл”) з опозицією (як було в Польщі чи Угорщині наприкінці 1980-х). І елементом виходу з кризи мали би бути вибори під наглядом міжнародної спільноти. Саме такий сценарій відразу пропонував Петро Порошенко. Саме він дозволив би піти шляхом деескалації та дав би поштовх розвитку суспільства і демократичної держави у Білорусі. І у переконанні керівництва Білорусі прийняти такий сценарій дуже важлива позиція сусідів. Якщо вона проактивна і переконлива, а не невиразно-ніяка.

Нинішнє керівництво України з Зеленським на чолі упустило шанс посилити позиції України в регіоні, стати миротворцем для сусідів і піднести свою суб’єктність і авторитет у світі. Це не відосики записувати.
Тож без лідерства Україна має йти в фарватері – і добре, що Європи, а не Росії.

Прабачце, сябри.
Маємо навести лад у себе. Тоді будемо спроможні допомогти друзям.


Татьяна Худякова

Ну хватит уже меня долбить в личку, что, мол, ты, падлюка, ничего за Беларусь не написала ни разу, не проявляешь свою гражданскую позицию. А ещё блогер называется!

Видитили, котики.
Иногда лучше жевать, и для меня это как раз такой случай.

С одной стороны, я думаю, что в этот раз беларусы свой шанс уже упустили. Потому что притормозили, не пошли в атаку по горячей крови, по свежим эмоциям. Кровь остывает, и вместе с ней остывает ярость. Необходимый драйв для за3,14дячить в ответ в условный Беркут.

С другой стороны, прыгать по только-только родившемуся чафильному пока росточку их НЕрабства – это попса голимая. Тупая самоутверждаловка с дивана и “я танки грыз как барбарис”. Это не моя тема.
Я и в Майдане поучаствовала всего лишь немножечкой шовного материала, присланного из Донецка. Все. Схерали я могу себе позволить кого-то поучать майданить правильно?

С одной стороны, они пока что пытаются поменять одного ватника на другого. А с другой, ну, бля, мы ваще Вовочку выбрали, есличе. Да и попытка сломать закаменелое мамонтово говно не может быть молниеносно успешной.

Кароче, котики, у меня такая позиция: не можешь помочь – завали еб*ло. Собирать какой-то очень условный капитал авторитета за счет пока ещё стоящих на коленях беларусов я не планирую. Вам надо – фпиред, а я себя не на помойке нашла.

Навеки ваша Таня.

Поділитися:

Результати Саміту ЄС щодо ситуації у Білорусі зважені і збалансовані – Петро Порошенко

Петро Порошенко

Цілком зважені і збалансовані результати Саміту ЄС (відео) щодо ситуації в Білорусі.

Ключове – лише білоруський народ має вирішувати майбутнє своєї країни, недопущення зовнішнього втручання, передусім з боку Росії, невизнання результатів виборів. Не менш важливим є також акцент на підтримці громадянського суспільства та вільних ЗМІ, на що в ЄС планують спрямувати ще більше уваги.

Підтримую розумний підхід щодо санкційної політики: лише цільові санкції проти осіб, причетних до фальсифікацій та репресій, тоді як економіка країни не має постраждати. У правильності саме таких підходів особисто переконаний з перших днів політичної кризи в Білорусі.

Моя порада європейським політикам – пильно стежити за кожним кроком Росії, за кожним рухом її керівництва. Неприхована мета Кремля – аншлюс Білорусі. ЄС же, як і Україна, зацікавлені в незалежній демократичній білоруській державі. Сподіваюся, це допоможе і українській владі нарешті чітко визначити свою офіційну позицію.

Жыве Беларусь!

Поділитися:

Лукашенка потроху заганяють в глухий кут. Невідворотно

Олена Монова

Спочатку країни Балтії (першою була Литва), Польща, потім європейські лідери, Штати, підтягнулася й Україна. І якщо перші українські меседжі були дещо розмитими, то останні вже не залишають сумнівів. Відкликання українського посла поставило остаточну крапку. Цей крок (який в дипломатичній спільноті вважається демаршем і містить конкретну конотацію) був зроблений вперше за всю історію українсько-біларуських відносин.

Вчора в Європарламенті випустили заяву, в який говориться про те, що лідери Європарламенту не визнають перемогу Лукашенка на виборах і оголошують його персоною нон-грата в ЄС.

Звісно, все те, що відбувається зараз в сусідній країні, може мати (і матиме) той чи інший вплив на Україну, навіть досить істотний. Сценарії можливі різні, особливо з огляду на те, що Росія аж ніяк не відмовиться запхати туди свій свинособачий п’ятак і утнути щось гібридне, як вона любить. І хоча в тому самому Європарламенті закликали Росію «утримуватись від будь-якого втручання, прихованого чи відкритого, в Біларусь після виборів», всі ми прекрасно знаємо (і відчуваємо на собі вже шість років поспіль), що Путін мав в гебістській сраці всі заклики. Тому внутрішньополітичне загострення в Біларусі буде мати неминучі наслідки у вигляді зовнішньополітичного загострення. Та, власне, воно вже має.

І загнаний в кут щур, який вже попросив воєнної допомоги у старшого щура, наразі стає вкрай небезпечним. На те, що він погодиться під зовнішнім тиском на мирну передачу влади, я не сподіваюсь. Зараз йдеться про те, який сценарій він обере: залити країну кров’ю чи обрати варіант «хто кого перемітингує».

І наостанок: коли два кончених ує*ана заварюють криваву кашу у тебе під боком, годі сподіватись, що тобі не прилетить. Тому треба бути готовим. Завжди.

Поділитися:

Життя – не фестиваль Майданів

Віктор Трегубов

У 2003-му році в Грузії відбулася Революція троянд – одна з перших деконструкцій радянського режиму на пострадянському просторі.

В 2004-му в Україні відбулася Помаранчева революція. Грузини приїжджали до України, підтримували Україну, грузинські прапори майоріли на помаранчевому Майдані. Український та грузинський народ скріпили дружбу, яка триває й досі.

Тепер уявіть, що було не так.

Уявіть, що грузини, замість того, щоб просто нас підтримали, почали:

– розповідати, що ми неправильно майданимо – треба не квіточки беркутам дарувати (так-так, то був 2004-й), а відразу будівлі захоплювати;
– розповідати, що Ющенко – такий собі кандидат, мямлить, а Тимошенко взагалі, схоже, проросійська шахрайка. А ще там на сцені комуняка Мороз. І взагалі Азаров;
– розповідати, що це ж українці, там же більшість совки совками, в них Компартія ще нещодавно перемагала, в них же цілі регіони російськомовні та проросійські, вони ж від Росії економічно залежать, в них же політики слово проти Росії прямо сказати бояться (станом на 2004 все правда) – нащо їх підтримувати, якщо там шило на мило?
– постійно порівнювати українців, недолугих, та себе, класних і гордих.

Скажіть, будь ласка, чи було б від цього краще українцям?

Скажіть, будь ласка, чи було б від цього краще грузинам?

Скажіть, будь ласка, чи було б від цього краще будь-кому, окрім Кремля?

Я про що.

Шановні співгромадяни, які прагнуть якнайшвидше дати критичну оцінку білоруському протесту, розповісти, як там все не так, починаючи від самих білорусів і завершуючи тим, що вони роблять.

Чи не була б ваша ласка ПОЗАКРИВАТИСЯ?*

Дякую за увагу.

______________________

* цензура задля репостів

Поділитися:

Петро Порошенко: Українська влада має твердо заявити свою позицію щодо подій в Білорусі

Петро Порошенко

Продовжую уважно слідкувати за розвитком ситуації в Білорусі. Після 9 серпня країна перебуває у новій політичній реальності. Наша відповідальність як сусідньої держави, як справжнього друга і, нарешті, як законодавця демократичних правил в регіоні – твердо заявити свою позицію.

Українська влада має надати чіткі відповіді на всі питання, які нас турбують.

По-перше, чи визнає Україна президентські вибори у Білорусі як такі, що не були ані вільними, ані справедливими, ані демократичними?

По-друге, чи визнає Україна Лукашенка демократично обраним главою держави і буде далі розвивати з ним відносини?

По-третє, чи підтримує офіційний Київ позицію цивілізованої спільноти і білоруського народу щодо проведення нових президентських і парламентських виборів у Білорусі?

По-четверте, що планує робити України для забезпечення національних інтересів під час обговорення питання Білорусі на екстреному саміті ЄС вже цієї середи? Чи так і не побачимо активну дипломатію президента України у співпраці з лідерами ЄС та його держав-членів для координації наших підходів?

По-п’яте, чи підтримує офіційний Київ запровадження цільових санкцій ЄС проти осіб, причетних до брутального порушення прав людини та застосування сили проти мирних громадян? Якщо так, то чи запровадить Україна аналогічні санкції на національному рівні?

По-шосте, чи не час було б скликати засідання РНБО для затвердження комплексу заходів з метою забезпечення національної безпеки України, включно із зміцненням наших північних рубежів, в умовах посилення російської військової присутності в Білорусі?

По-сьоме, чи не час Україні переглянути політичні відносини з авторитарним режимом, який здійснює репресії проти власного народу і сфальсифікував результати виборів?

По-восьме, в умовах антиукраїнської істерії з боку білоруського режиму та зрадницької позиції в питанні передачі «вагнерівців», чи аналізує влада плюси і мінуси зміни Мінська як переговорного майданчику Тристоронньої контактної групи?

Якщо аналізує, то хотів би нагадати: свого часу я особисто лобіював Мінськ як місце для перемовин з Москвою щодо миру на Донбасі, прагнучи сприяти припиненню міжнародній ізоляції Білорусі, її європеїзації та демократизації.

І ще одне – не менш важливе. Як українська влада планує протидіяти спробам Кремля анексувати Білорусь, зробити її російською провінцією?

Офіційний Київ повинен якомога швидше визначитися в своїй позиції та підтримувати білоруський народ, який демонструє мужність і твердість та вимагає змін заради майбутнього своєї країни. Так само переконаний, що у наших міждержавних відносинах обов’язково буде і завтра, і післязавтра. Однак, з якою саме Білоруссю ми хочемо це «завтра і післязавтра»?

Жыве Беларусь!

* * *

I keep closely monitoring how the situation in Belarus is developing. After August 9, the country entered into a new political reality. Of our responsibility as a neighboring state, a true friend and, indeed, as a legislator of democratic rules in the region is to declare our position firmly.

The Ukrainian authorities has to give clear answers to all the questions of our concern.

First, does Ukraine recognize the presidential election in Belarus as one that was neither free, nor fair, nor democratic?

Second, does Ukraine recognize Lukashenko as a democratically elected head of state and would it keep developing relations with him?

Third, does official Kyiv support the position of the civilized community and the Belarusian people as regards the new presidential and parliamentary elections in Belarus?

Fourth, what does Ukraine plan to do to ensure its national interests during the EU emergency summit discussing Belarus this Wednesday? Won’t we witness an active diplomacy by Ukraine’s President in cooperation with leaders of the EU and its member states to coordinate our approaches?

Fifth, does official Kyiv support the introduction of targeted EU sanctions against those involved in brutal human rights violations and the use of force against peaceful nationals? If so, would Ukraine also impose similar sanctions at the national level?

Sixth, isn’t it time for the National Security and Defense Council to convene and approve a set of measures to ensure Ukraine’s national security, including strengthening our northern borders, as Russian military presence in Belarus is growing?

Seventh, isn’t it time for Ukraine to rethink its political relations with an authoritarian regime that resorts to repressions against its own people and falsifies election results?

Eighth, against the backdrop of anti-Ukrainian hysteria coming from the Belarusian regime and its treacherous position on the transfer of Wagner mercenaries, do the authorities analyze the pros and cons of changing Minsk as a negotiating platform for the Trilateral Contact Group?

If so, let me remind you: at certain point of time I was personally lobbing Minsk as a place for negotiations with Moscow on peace in Donbas seeking also to help ending the international isolation of Belarus, and assisting in its Europeanization and democratization.

And one more thing, which is no less important. How do the Ukrainian authorities plan to counter the Kremlin’s attempts to annex Belarus and turn it into a Russian province?

Official Kyiv has to make up its mind as soon as possible and support the Belarusian people displaying courage and firmness in their demand for change for the sake of their country’s future. I am also convinced that in our interstate relations there will be place for tomorrow and the day after tomorrow. However, with what kind of Belarus do we want this “tomorrow and the day after tomorrow”?

Long live Belarus!

Автор фото: Vasily Fedosenko / Reuters

Поділитися:

Сжатая пружина, которая наконец выстрелила

Отто Йорк

Приходится признать: четверть века мы считали соседнюю Беларусь застойным и безнадёжным болотом, а оказалось, там скрывается сжатая пружина, которая наконец выстрелила.

И, судя по всему, этот факт может серьёзно осложнить жизнь не только своему, домашнему и окончательно слетевшему с катушек мини-фюреру, но и ещё кой-кому немного севернее.

Исход событий абсолютно непредсказуем. Но сюжет закручивается настолько лихой и жёсткий, что возможны любые варианты развития событий. И никакая ванга не взялась бы их предвидеть.

В любом случае происходящее там как нельзя более вовремя и на руку Украине. Кремль вынужден будет переключить своё внимание, финансовые, материальные и людские ресурсы на подавление внезапно вспыхнувшего восстания в союзном государстве.

А сила действия, как известно, равна силе противодействия. И силовое решение вопроса (вплоть до введения туда “зелёных человечков”) может привести к весьма неприятным для кремля последствиям (как минимум, к серьёзному ужесточению санкций).

Как бы там ни было, лично я целиком и полностью на стороне протестующих. Чем бы ни закончились нынешние события в Беларуси, ясно одно – беларусы проснулись, и “последней диктатуре в Европе” приходит конец. С этого момента эта страна уже не будет прежней.

В общем, спасибо, граждане восставшей Беларуси. Держитесь. Воюйте. Мы с вами.


Віктор Трегубов

Ті, хто стверджує, що Росія підтримує білоруську опозицію, досі не вивчили, як працює Росія.

Ті, хто стверджує, що Росія підтримує Лукашенка, досі не вивчили, як працює Росія.

А працює вона в усіх конфліктах останнього часу так: кладе яйця в обидві корзини та намагається перевести протистояння у форму системної кризи для максимального ослаблення опонента. Тактика контрольованого хаосу. Після чого діє з напівмертвим супротивником по ситуації.

А в чому слабке місце всіх російських планів?

В тому, що в їхніх розрахунках, і так завжди, бо це основа їхнього світобачення, народ, маси, люди – завжди об’єкт. Завжди бидло, яким можна крутити, як представник ромської національної меншини сонцем.

Тому коли народ виявляє себе як суб’єкт, як спільнота, що має власний інтерес та здатна да самоорганізації, значно виростає вірогідність, що російські плани підуть по олені бондаренко.

Саме тому я вітаю білоруські протести.

Бо будь-який Майдан, навіть якщо в Кремлі щиро вірять, что все схвачено, насправді виробляє імунітет проти московських планів.

Єдиний можливий імунітет.


Helgi Sharp

Как и обещал, ставлю результаты опроса на своём ТГ-канале: своё мнение высказали 2360 человек – довольно репрезентативное число.

Не буду особо комментировать. Просто поставлю текст (спасибо Отто Йорк за наводку), который написал рядовой беларус – Стась Карпау.

Прочитав его, треть из проголосовавших традиционно скажут: “Фигня, Москва против ещё бОльшей Москвы, и по-любому выиграет Москва; они нас не поддерживали – так пускай получают дубинками по рёбрам; побузят – разойдутся; вот как будут сносить памятники Ленину – тогда меня и разбудите.”

Две же трети респондентов, поверив, что Беларусь уже не будет прежней, пожелают ей найти свою настоящую цель и настоящих лидеров. Да, такие мы, украинцы, разные. А теперь с небольшим сокращением сам текст – синтаксис и грамматика сохранены:

Мои знакомые из России, конечно же, в последние дни постоянно спрашивали меня: что у вас происходит?.
Собственно, для этих людей (ну и для себя в том числе) я отвечу, что.
Наверное, нет смысла подробно останавливаться на общей атмосфере захвата страны какой-то ОПГ. Тем более, что и метафора не очень точная. Поскольку между ОПГ и “беспределом” даже по уголовным понятиям есть большая разница.
Всевозможных видео на эту тему полный интернет, от себя могу добавить только, что раньше менты хотя бы могли поговорить, “прежде чем”.
Теперь, когда садистам стало можно всё, их детские мечтания наконец реализованы. И, кстати, в тот самый момент, когда я пишу вам буквы, люди, стоящие под стенами изоляторов, слышат, как кричат их избиваемые родственники.
Так что если вы хотели себе представить что ваши ребятки устроили на Донбассе – то можете начать вот с просмотра роликов общения милиции белоруссии с народом Беларуси, а потом возвести это в квадрат.
Но я хочу поговорить не об этом. Поскольку происходит у нас не только скотство и ужас. Происходит одна важная и очень хорошая вещь.
Беларусами у вас принято было считать милое, затюканное и беззлобное население, некоего геополитического недоразумения, которое к тому же неизвестно как называть, то ли беларусью, то ли белоруссией, то ли – ну там много вариантов.
В коллективном восприятии это были какие-то то ли хоббиты, то ли результат скрещивания картохи с партизаном. Смешные колхозники, которые не против стать приложением к смоленской области, которые целыми днями смотрят Дом 2, мечтая получить возможность в этом всём поучаствовать.
Но внезапно выяснилось, что беларус – это (записывайте) представитель европейского народа, который разделяет основные ценности европейской цивилизации. Это человек, чья национальная идея – свободная страна, где во главе законность и право. Это человек, который осознает себя гражданином и ценит права сограждан. Уважает их право на неприкосновенность собственности и поэтому даже во время протеста не позволит себе никому причинять ущерб.
Этот человек готов отстаивать свои права, даже не имея особой надежды на победу – просто потому, что чувство собственного достоинства не позволяет ему поступать иначе.
Их можно победить. Любого можно победить пулей и дубиной. Но их уже невозможно разучить любить свободу и добиваться этой свободы. Эта огромная новоприобретенная солидарность беларусов, чувство локтя и общности – она куда заразнее коронавируса и моментально просочилась за границы страны. поэтому внезапно быть и ощущать себя беларусом стало модно.
Километровые очереди диаспор от Москвы до Торонто на участки для голосованя и красно-белая цветовая гамма последних дней по всему земному шару, где живут беларусы – вот, что произошло.
Всю свою жизнь я ощущал себя маргиналом. Занудным говорителем “истин”, на которые всем наплевать.
И вот выходя на плошчу 9-го и 10-го числа, я увидел вокруг себя тысячи людей куда более смелых. Я увидел по всей стране десятки тысяч куда более отважных, куда более европейских, чем я.
Что же у нас происходит? Происходит то, что мне некому больше проповедовать свои истины. Они всем очевидны.
Я больше не носитель тайных знаний, я обыкновенный беларус, который понимает то же, что и все остальные.
Вы знали меня как такого неправильного беларуса. Слишком беларуского. Слишком сосредоточенного на Беларуси. Слишком.
Так вот с радостью сообщаю вам, что с недавних пор я тут обыкновенный. Очень обыкновенный беларус. Вот, что у нас происходит.

Прочитали? Ничего не напоминает? Да-да, вспомните, сколько романтики и гордости за свою страну было у нас во время Революции Достоинства. Почему всё больше и больше нас засасывает зелёное болото зелёной власти и совковые идеалы ОПЗЖ? Чтобы почувствовать свою европейскую субъектность, нужен ещё один Майдан? Но не хватит ли крови? Почему при Порошенко в Евросоюз хотели 70% украинцев, а сейчас около 50%? У меня ещё много риторических “почему”, но на сегодня… Off!

* * *

Президенти Литви та Естонії відмовились від електроенергії з білоруської АЕС в Островці (що будується росіянами) та домовилися спільними зусиллями добиватися єдиної позиції Балтійських країн в питанні про відмову купувати електроенергію з БелАЕС. Про це зазначено в повідомленні на сайті президента Литви від 14 серпня.

А Україна, навіть після того, як її цинічно “кинули” з вагнерівцями, вустами преЗЕдента мимрить щось беззубо-конформістське та продовжує періодично купувати електроенергію з Білорусі.

  • Першим кроком повинно бути невизнання результатів лукашенківських “виборів”.
  • Другим – відмова від Мінську у якості майданчика для перемовин по Донбасу.
  • Третім – відмова від візиту Зе до Білорусі, запланованого на жовтень. Саме в якості демаршу, а не “допоки ситуація не стабілізується”.
  • Четвертим – персональні та економічні санкці, синхронізовані з ЄС.

В іншому випадку наша зовнішня політика, яка при цій владі деградувала до рівня піар-відділу 95 кварталу і стала іграшкою у маніпуляціях Єрмака, в черговий раз продемонструє свою об’єктність та несамостійність.
Безглуздо за таких умов вимагати від наших західних партнерів бути більш проукраїнськими аніж Київ. Піднімайте вже там свої дупи!


Ірина Геращенко

Зараз час не емоційних ПОСТІВ в фб.
Зараз час негайних консультацій з НАШИМИ ЄВРОПЕЙСЬКИМИ ПАРТНЕРАМИ.

МЗС і ОП мають негайно провести консультації, а Зеленський – телефонні переговори з європейськими лідерами, й виробити заяву, що ми доєднуємося до оцінки цих виборів Європейським Союзом і також НЕ МОЖЕМО визнати їх РЕЗУЛЬТАТ.

Також час поставити в ОБСЄ та Нормандському форматі питання перенесення майданчику мирних переговорів в більш нейтральну і незаангажовану РФ країну. Після відданих РФ «вагнерівців» переговорів в Мінську бути НЕ МОЖЕ.

Міжнародна ізоляція Білорусі фактично пом’якшилася в серпні 14-го, коли вперше за багато років туди приїхали європейські чиновники високого рівня, а потім і найпотужніші європейські лідери. Для участі в мирних переговорах по врегулюванню кризи на Донбасі. Лукашенко страшенно тішився своєю роллю «миротворця» і не приховував, наскільки для нього це важливо. Це було важливо і для Білорусі, для її повернення в коло цивілізованих краін.

Ситуація змінилася. І перенесення майданчику – це додатковий потужний сигнал Лукашенку, елемент міжнародного тиску на диктаторський режим.

Очевидно, що особливих консультацій і узгодженості потребує сценарій можливої неадекватності РФ на наших північних кордонах. Але й про це вже зараз потрібно говорити з нашими міжнародними партнерами, заручитися їх підтримкою й доєднатися до цивілізованого світу в їх оцінці «виборів» в Білорусі.

 

Постер © Andriy Yermolenko

Поділитися:

Звернення Петра Порошенка щодо ситуації в Білорусі (відео)

 

Петро Порошенко

У ці дні увага України та всієї Європи і світу прикута до подій у сусідній Білорусі, де розгортається глибока політична криза. Для України і для мене особисто Білорусь завжди була і буде особливо важливою країною.

Білоруси — традиційні друзі і партнери українського народу, щирі, миролюбні та добропорядні брати по крові і духу. Демократична, стабільна, процвітаюча і незалежна Білорусь є одним із ключових чинників безпеки та добробуту України.

Тому я не можу мовчки спостерігати за тим, як Білорусь сповзає у вир хаосу і політичної невизначеності. Білоруська влада повинна знайти відповідь на вимоги білоруського суспільства, яке прагне і готове до демократичних змін у житті держави. Насильству, масовим репресіям не місце в сучасному цивілізованому світі.

Вважаю, що білоруській владі необхідно негайно припинити насильство проти своїх громадян і водночас не допустити провокацій і підбурювань до насильства. Це — перше.

По-друге, звільнити із в’язниць і місць утримання політичних в’язнів та мирних протестувальників і припинити переслідування політичних опонентів.

По-третє, забезпечити інклюзивний та відкритий діалог влади із білоруським суспільством. Поважати право на свободу ЗМІ та думки, як і безперешкодного доступу до всесвітньої мережі Інтернет.

По-четверте, оголосити про проведення дострокових президентських виборів у Білорусі з широким залученням БДІПЛ/ОБСЄ та Ради Європи, запросити для спостереження представників провідних міжнародних організацій і структур, що точно сприятиме довірі виборчому процесу.

По-п’яте, закликаю українську владу у контакті з партнерами по Люблінському трикутнику призначити Спеціального представника щодо Білорусі, який повинен активно сприяти врегулюванню ситуації та підтвердити стратегічну роль нашої держави в регіоні.

Необхідно також напередодні запланованого на п’ятницю засідання Ради міністрів ЄС організувати контакти представників ЄС із МЗС Білорусі для з’ясування та вирішення проблемних питань, пов’язаних із політичною кризою у Білорусі.

І вкотре закликаю міжнародну спільноту: пильнуйте за діями російського агресора, який лише чекає зручної нагоди для того, щоб покінчити з білоруською державністю та незалежністю. Говорю про це, адже точно знаю, що тривалий час увагу агресора на себе замикала Україна. Сьогодні Європа має думати і діяти стратегічно.

Ми не маємо права втратити Білорусь. Нікому, ані білоруській владі, ані білоруському народу, ані Євросоюзу, і тим паче Україні, не потрібна Білорусь як західна провінція Російської неоімперії. Ми не маємо дати жодного шансу мародерству Кремля.

Політична партія Європейська Солідарність продовжить координувати подальші дії з міжнародними партнерами у рамках Європейської народної партії, Міжнародного демократичного союзу та міжпартійної взаємодії.

Європейська та демократична Білоруська держава у наших спільних інтересах!

* * *

These days, almost complete attention of Ukraine, Europe and the world is being focused on the developments in the neighboring Belarus, where a deeper political crisis is unfolding.

For Ukraine, and for me personally, Belarus has always been and will always be a country of a particular importance. Belarusians are the traditional friends and partners of the Ukrainian people, being sincere, peaceful and decent brothers in blood and spirit.
A democratic and stable, prosperous and independent Belarus is one of the key elements for Ukraine’s security and prosperity.

Therefore, I cannot silently follow how Belarus is sliding into a maelstrom of chaos and of political uncertainty. The Belarusian government has to find an answer to the demands of the Belarusian society, which strives and is ready for a democratic change in the life of their state.

There is no place for violence and mass repression in the modern civilized world.
I believe that the Belarusian authorities have to immediately stop exerting violence against their citizens and at the same time prevent any provocation and incitement to violence. This is the first.

Second, they have to release political prisoners and peaceful protesters from prisons and detention centers and stop persecuting political opponents.

Third, they have to ensure an inclusive and open dialogue between the authorities and Belarusian society. As well as to respect the right to freedom of media and expression, including ensuring an unimpeded access to the Internet.

Fourth, they have to announce early presidential elections in Belarus with the broad involvement of the ODIHR/OSCE and the Council of Europe, and to invite representatives of leading international organizations and structures to observe those elections, which would assist in confidence as regards the electoral process.

Fifth, I call on the Ukrainian authorities, in contact with the Lublin Triangle partners, to appoint a Special Representative for Belarus, who should actively assist in resolving the situation and reaffirm the strategic role of our state in the region. On the eve of the meeting of the EU Foreign Affairs Council this Friday, there is need for urgent contacts between EU representatives and the Belarusian Foreign Ministry to clarify and resolve issues related to the political crisis in Belarus.

Yet again I reiterate my call on the international community to watch closely after the activity of the Russian aggressor, who is there waiting for a comfortable opportunity to do away with the Belarusian statehood and independence.

I’m talking about this, because I know for sure that for a long time Ukraine was drawing away the aggressor’s attention. Today, is it time for Europe to think and act strategically.

We have no right to lose Belarus. No one, neither the Belarusian authorities, nor the Belarusian people, neither the European Union, nor Ukraine, needs Belarus being a western province of the Russian neo-empire.

We should not give any chance to the Kremlin’s plunder. The European Solidarity political party will continue to coordinate further actions with its international partners within the framework of the European People’s Party, the International Democratic Union and inter-party cooperation.

A European and democratic Belarusian state is in our common interest!

Поділитися:

Російська нафта – по $4…

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Дивовижну новину повідомили щойно стрічки економічних новин. Білоруські нафтопереробні заводи почали укладати контракти на закупівлю російської нафти по ціні 4 долари США за барель. Це не помилка – $4 за барель. Це практично трохи більше ніж даром. Як повідомили ЗМІ, під час укладання угод ніяких протиріч між сторонами не виникло. Йдеться про контракт на 2 мільйони тон. Враховуючи, що по нафтопроводу «Дружба» Росія донедавна поставляла Білорусі 50 мільйонів тон, з яких Мінськ без мита отримував 24 мільйони, обсяг ніби й невеликий. Але показовий. І от чому.

По факту ця подія означає, що Москва вдалася до тактики «не до жиру – бути б живу». Москва погодилася продавати Мінську нафту навіть дешевше ніж російську нафту Urals беруть у Європі – 10,5 доларів за барель. Хоча й ця ціна зробила російську нафту збитковою – вона менше ніж витрати на доставку до портів, податки та інші витрати для поставки нафти до Європи. І от для Білорусі Росія погодилася продавати нафту собі у збиток, причому у чималий збиток. Що відбувається?

Історію про те, як Росія зірвала підписання угоди «ОПЕК+» з саудитами я переказувати не буду – описано вже в кольорах і барвах. Широко відомо й те, що менше ніж за місяць саудівські нафтовики практично віджали у Росії ринки Європи. Якість середземноморської нафти Brent значно вища ніж російської Urals, а саудити безжально вбивають російських нафтовиків чималими знижками.

Результати не забарилися. У березні держбюджет країни-агресора недоотримав $290 мільйонів. У квітні міністерство фінансів РФ очікує недоотримання доходів у сумі $736 мільйонів.

Чому ж в таких умовах Росія починає продавати Білорусі нафту по ціні ледь не удвічі дешевше ніж вона продає Європі? Та банально тому, що президент Лукашенко ще у січні заявив про намір зменшити обсяг нафти з Росії до 30-40% від потреб. Все решту білоруський президент хоче купувати через країни Балтії та транзитом через Україну. Транзит через Україну запрацював з 17 березня – для нашої економіки це аж ніяк не зайве. Очевидно, на тлі падіння цін на нафту у саудитів транзитний шлях через Україну Білорусь завантажить на всі можливі обсяги, а закупівлю нафти в Росії навпаки зменшить до мінімуму.

Керівники українського Нафтогазу вкотре довели – свої премії вони отримують не даремно, і їх патріотична позиція не міняється від того, хто в Україні президент.

Очевидно, Москві залишився тільки один шлях протистояння цим білорусько-українським намірам – демпінг. Що ми й побачили щойно. Москва зменшила ціну на свою нафту до мінімуму, аби бодай зберегти ринок Білорусі, – про прибуток вже не йдеться як таке. Недалекий той час, коли Білорусь може стати єдиним покупцем російської нафти, явно не за ціною саудівської.

Президент США Дональд Трамп заявив, що сприятиме угоді між Саудівською Аравією і Росією про зменшення ними обома обсягів видобутку нафти, і це призведе до стабілізації цін на нафту, – це вже викликало підростання цін на нафту Brent. Але не на російську Urals. Очевидно, Росія тепер не в тому становищі, аби качати права на переговорах із саудитами. Так що чим ті переговори завершаться – ще бабця надвоє сказала. А співвласник і президент компанії «Лукойл» Леонід Федун уже назвав ціну російської нафти, нижчу за $25 за барель, катастрофічною для економіки РФ.

І це не єдина біда, яка наразі спіткає Росію. Там наразі вже зареєстровано 4731 випадів зараження на COVID-19, з яких 76,5% (3617 випадки) припадають на Москву та Московську область. Що ясно говорить – тестування наразі ведеться переважно у Москві та області, а заМКАДью пропонують рятуватися самому. Зате Росія з помпою хвалиться допомогою Італії та постачанням російських тест-систем до країн СНД. Як завжди. Далі буде.

Поділитися:

Завтра Білорусь, а післязавтра… Україна?

В Білорусі найбільші акції протесту за останні кілька років.

Вже завтра, 8 грудня, Лукашенко та Путін в Сочі можуть підписати остаточне злиття Білорусі під Росію. Воно, нагадаю, передбачає: єдині уряд, парламент, податкову та фінансову системи. Тобто де-факто єдину державу, в якій Білорусі не існує.

А вже після завтрашнього бліцкригу Путін переїжджає до Парижу, де, схоже, може бути зраджена та злита наша держава.

Білоруси роками мовчали, коли знищувалась власна мова, культура, історія, економіка, коли зливалось під «русскій мір». Тепер вони знаходяться за крок до втрати країни, яку одним розчерком пера завтра можуть знищити два диктатори. Білоруси вийшли, проте їх мало. Кілька тисяч людей, які ще можуть мати свою гідність.

Чи зможуть втримати свою країну українці? Чи будуть дивитися Шустерів та мовчки спостерігати, як теперішні «монобільшовики» нищать все: від законів та парламенту до армії та безпеки країни?

Поділитися:

2021. Фінішна пряма зникнення Білорусі

Андрій Смолій

Росія кінцево поглинає Білорусь. До 2021 року планує об‘єднатися в «союзну державу» з одним парламентом та урядом. Про це заявив посол Білорусі в Росії Володимир Семашко.

Як я вже писав у вересні, планується уніфікація податкового законодавства, створення єдиних ринків газу та електроенергії, а також єдиний парламент та уряд.

За різними даними вже узгоджено 20 дорожніх карт з 31. До 2021 року така «союзна держава» повинна утворитися.

Перш за все, це фактична ефективна окупація Білорусі. Держави як такої вже фактично не існує. Залишається каркас. Без незалежних органів, без зовнішньої політики, без культури, мови, ідеології.

По-друге, це можливість Путіна очолити вже нову державу, оскільки його теперішній термін останній.

Зрештою, це ще один показник, що може статися з Україною, якщо нас розвернуть назад. Це ще один сигнал суспільству. Росія не відступиться від своїх планів створити новий Радянський Союз. І в ці плани 100% входить Україна. Питання лише в тому, чи дамо ми знищити себе шляхом Білорусі.

Наступною в цьому плані Путіна може бути Україна…

* * *

2019-й. Білорусь на межі зникнення

Проте, чому так сталося? Як держава знову розчиняється в лапах «русского міра»? Чому мовне та культурне питання передували фактичному знищенню держави?

1995-й. В цей рік російська мова стає державною в Білорусі. Поступово білоруська зникає з телебачення, освіти, культури, державної сфери, зрештою, з побутового спілкування. За цей час в країні відбувається зачистка під московську культуру: в країні не розвивається музика, кіно, національне телебачення. Все це «імпортується» з Росії.

Кремль довго готувався поглинути сусідню державу. Для цього їм потрібно було спочатку стерти національну пам’ять, історію, мову, національні цінності, культуру, пісню. Станом на зараз, за допомогою експансивної московської політики понад 85% білорусів використовують виключно російську мову, користуються російськими ресурсами та є в системі координат кремлівської пропаганди.

Чи не це хотіла і наразі хоче зробити Росія в Україні за допомогою своїх адептів? У 2012 році був ухвалений схожий Закон про засади державної мовної політики, який фактично витіснив українську на маргінес. Знищив її в регіонах півдня та сходу. Було знищене дійсно українське телебачення та радіо. Медійна та культурна сфери вщент зрусифіковані. Лише у 2015-2016 роках розпочався рух на відновлення всього українського. У 2019 прийнятий Закон про мову. Це зупинило московську експансію та повернуло Україну в сторону цивілізованого світу.

Не надовго. Вже сьогодні є аналогічна загроза повернення країни до стану Білорусі, а отже до можливого зникнення в майбутньому.

Роками в Україні, як і в Білорусі, працювала пропаганда «русского міра». Це і сумнозвісні «свати» з «кварталами», які тоннами вливали російський порядок денний в голови українців. Ці люди тепер створюють порядок денний в Україні на найвищому рівні та говорять про «мир» з агресором.

Проте відповідальність за свою країну лежить на кожному. Адже кожного дня саме від нашого вибору, від вибору кожної сім’ї залежить, чи будемо ми жити в «русскому мірі». Чи вибираєте ви російські серіали та виконавців-рашистів, чи користуєтесь російською медіа-індустрією, чи дозволяєте порушувати свої мовні права.

Білорусь вмирає не від інфаркту. Спочатку в неї забрали мову.

Україна ж розпочинається з кожного з нас.
Думайте, поки не пізно.

 


Валерій Прозапас

На думку доброго українського обивателя, в Білорусі все краще – економіка, дороги, тарифи, чисті карови, ніякої корупції, та взагалі порадочєк.

Але попри такий парадіз, незабаром цієї держави чомусь не стане, вона вже безвольний сателіт Кремля, а її нащадки рано чи пізно знову підуть у московське військо воювати як не Польщу, так Литву.

Просто сусіди давно відмовились від своєї армії, мови та віри в обмін на газ та “пєнсії как в росіі”.
Самі, добровільно, своїми руцями – як наші втомлені/зубожілі за два десятиліття потому.

А найсмішніше – наші очікують іншого результату.

Поділитися:

Укрелектропрофспілка: Імпорт електроенергії з РФ зробить безробітними 100 тисяч українських енергетиків

Ініційований Герусом імпорт електроенергії з Росії та Білорусі спровокував кризову ситуацію в енергогалузі та загрожує виникненням соціальної напруженості через звільнення близько ста тисяч працівників. Про це йдеться в зверненні профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України до президента, прем’єр-міністра, секретаря РНБО, голови НКРЕКП, міністру енергетики.

Автори звернення закликали представників влади зупинити імпорт електроенергії, зазначивши, що він вже завдає економічної та соціальної шкоди українським підприємствам ПЕК і може привести до соціальної напруженості та акцій протесту.

Нагадаємо, 18 вересня Верховна Рада прийняла закон “Про внесення змін до деяких законів України у сфері використання ядерної енергії”, в який глава енергетичного комітету парламенту Андрій Герус пролобіював правку – дозволити закуповувати українським споживачами імпортну електроенергію за двосторонніми договорами.

За словами Геруса, імпорт повинен був здійснюватися з Білорусі. Однак з 1 жовтня почалася поставка електроенергії з Росії в режимі імпорту. За даними джерела на ринку, імпорт здійснюється компанією “Юнайтед Енерджі”, яку пов’язують з Ігорем Коломойським.

 


Поділитися:

До побачення, Європо! Вітаємо проросійського диктатора!

Микола Княжицький

Немає ніякого самостійного Зеленського. Це російський проект білорусизації України.

Що робив Лукашенко? Переміг на виборах з антикорупційними гаслами. Отримав у першому турі у 1994 році 44 відсотки, а у другому 80. Найменше голосів Лукашенко набрав у Мінську і у західній Гродненській області. Перемога стала можливою через конфлікти між демократичними політиками. Лукашенко відразу провів русифікацію і скасував початки декомунізації: зробив російську державною і повернув радянський білоруський прапор.

Для цього він постійно наполягав на проведенні референдуму. І провів його у 1995 році після виборів. Стояло 4 питання:

– про надання російській мові статусу державної,
– про повернення прапора і герба БРСР ,
– про посилення співпраці з Росією і
– про право президента розпускати парламент.

Він сказав, що у парламент мають прийти «нові обличчя», і привів їх. Олігархів немає.

Все державне: лукашенківське за російські гроші. Церква російська. Те саме, що говорять і чинять Зеленський і Узеленського. Те, що зараз відбувається на наших очах, а багато хто з українців і далі не ставиться до цього серйозно.

Наслідок цієї лукашенківсько-кимченірівської поведінки Зеленського з його хамством, незаконними діями під час «керівництва на місцях» очевидні. Безвіз скасують, про Європейський Союз можна забути. У Європейський Союз диктаторів не беруть. Різка реакція послів G7 на спробу безпідставно усунути від влади тих, хто був на Майдані, проводив проєвропейські реформи в економіці та армії, – перші ластівки.

Хочете бути Слугами народу? Будете. Російського. З кордонами на заході, велосипедами «Україна» між ногами та відпусткою раз в п’ять років на морі. У Крижанівці.

Поділитися:

Президент зустрівся з екс-лідерами країн Балтійсько-Чорноморського регіону (фото)

Президент Петро Порошенко провів зустріч із колишніми лідерами країн Балтійсько-Чорноморського регіону, які 22-23 лютого в Києві братимуть участь у IV Балтійсько-Чорноморському форумі «Солідарна безпека країн Балтійсько-Чорноморського регіону як консенсусна стратегія для великої Європи».

На Форумі, організованому Національним інститутом стратегічних досліджень, Україну представлятимуть Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко, Білорусь – Станіслав Шушкевич, Болгарію – Петар Стоянов, Литву – Вітаутас Ландсбергіс, Латвію – Валдіс Затлерс, Молдову – Петру Лучинський, Польщу – Александр Квасневський. Президентом Форуму є Геннадій Бурбуліс.

Глава держави відзначив тверду і принципову позицію лідерів країн Балтії та чорноморського регіону у підтримці територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України.

Президент також особливо наголосив на важливості забезпечення солідарності усього світу з Україною та підтримки нашої держави.

Учасники зустрічі обговорили проблеми регіональної та глобальної безпеки та акцентували на неприпустимості порушення норм міжнародного права.

Співрозмовники наголосили на необхідності підвищення ефективності механізмів забезпечення безпеки в світі і в Європі, в тому числі, передбачених Статутом ООН та програмними документами ОБСЄ.

Під час зустрічі також обговорювались безпекові питання у Балтійсько-Чорноморському регіоні, зокрема спроби дестабілізації ситуації в країнах регіону. Глава Української держави підкреслив, що ціль Росії не лише Україна, а регіон в цілому.

Президент також поінформував про ситуацію на Донбасі та відзначив важливість продовження санкцій проти Росії до повного виконання нею Мінських домовленостей.

Джерело

Поділитися: