Як можна бути в опозиції до протоплазми?!

Під час правління Петра Порошенка на думку не спадало, що я могла б стати кращим Міністром оборони, ніж Степан Тимофійович. Чи могла б порулити Міністерством охорони здоров’я ефективніше за Уляну. Чи виступити з трибуни ООН переконливіше за Петра Олексійовича. Ну це ж дикість, правда? А тепер такі думки виникають. Можна бути в опозиції до влади з ідеологічних причин. Можна критикувати владу за неправильну тактику чи стратегію. Щоб з цими дискутувати, потрібно якось опуститися на їхній рівень. Ви зможете? Бо я не уявляю, як це технічно можливо.  

Читати далі

Антиколомойський закон – не панацея

В “Узеленського” не країну рятують, а в першу чергу свої дупи, це треба чітко розуміти і не сподіватися на улучшеньїце по прикладу ошуканого виборця “слуґ”. Тому просто вимагати взяти кредит в МВФ і зупинити боротьбу за Приват вже якось і замало, це просто відтермінує агонію клоунократії. Час ставити питання про відповідальність за цей колапс, у якого є конкретні посади, імена та прізвища.

Читати далі

Яка руїна залишиться після врядування цієї влади?

Ви собі як хочете, але ознак, що до влади прийшли перекрашені риги, розбавлені колабораціоністами з молодих картонних реформаторів, більше ніж достатньо. І це тільки початок… Проте щось підказує, що Віктор Федорович Зеленський не досить до кінця свого першого строку.

Читати далі

Ідейний ідеалізм, або Чому хода – це не парад

Вчора ввечері підійшов один із організаторів ходи ветеранів і спитав, чи я досі вважаю, що треба було робити не так? Так, досі вважаю. Я обіцяв після акції пояснити, чому. Це буде багато літер, але вони важливі для розуміння – що є чим. Отже, давайте почнемо з уточнення термінів, на жаль, багато хто так і не розуміє, чим парад, марш і хода відрізняються один від одного.

Читати далі

Шоу з боярою

У них немає нічого від України. Вони навіть зіграти “діяльність в інтересах України” толком не можуть. Тому що “бояришнік” споживають в Малоросії. А для України це токсичний напій. Тому зараз все пропахло боярою. Вони заляпали їм навіть прапор. Навіть війну. І не чекайте, що вони навчаться ставитися до війни і втрат, як до реально своїх. Це інцидент. Який заважає основному шоу. І що далі? А ви теж сприймайте їх як інцидент. Бо це не ми – інцидент. Це вони – інцидент.

Читати далі

«Мавр зробив свою справу, мавр може йти…»

Не розумію, чому журналісти згоріли від того, що команда презедента сказала, що вони їм більше не потрібні? Журналісти мали можливість стати реальною владою після Майдану, доносити до суспільства правдиву інформацію, доносити до влади суспільні запити. Але цього так і не сталося. Країна 5 років прожила в маніпуляції, фейках, кривлянні та репостах кремлівських ЗМІ. Журналістика зробила свою справу. Вона привела до влади фейки. Вона більше не потрібна людям, які прийшли до влади.

Читати далі

Вперед до янучарства-модерн

Таке буде наше майбутнє. Без реформ. Без Томосу. Без заведення світових інвесторів. Без сотень нових заводів. Без дитячих садків у формі сот. Натомість – з популярним шоу без початку і кінця. Повірте, народ балдітиме. Якийсь час – так точно. Навіщо народу Європа, коли є таке привабливе янучарство-модерн?

Читати далі

До побачення, Європо! Вітаємо проросійського диктатора!

Немає ніякого самостійного Зеленського. Це російський проект білорусизації України. Хочете бути Слугами народу? Будете. Російського. З кордонами на заході, велосипедами «Україна» між ногами та відпусткою раз в п’ять років на морі. У Крижанівці.

Читати далі

Нові обличчя. Частина перша

Якщо поставити за мету уважно передивитись перебіг електоральних кампаній за останні 15 років, можна дійти дуже неприємного висновку. Майже всі кампанії були побудовані на двох китах. Перший — популізм. Тобто обіцянки едемського саду для всіх і кожного, без будь-якого бажання виконувати ці обіцянки. Ба більше, навіть не маючи можливості їх виконати. Другій — чорний піар, «чорнуха».

Читати далі