Мавпи і зикурати
Люди – це кізяки й глина, з яких виліплюється суспільство. Американці, корейці чи українці однакові по своїй суті. Однак їх дуже легко розмочити тупим примітивізмом і почати будувати зикурати. Хмарочоси не вийдуть.
Читати далі
люди
Їм неможливо співчувати
Кілька вражень, що випливають із мого вже досить тривалого досвіду перегляду фільмів про росію та її людей на каналі “Настоящее время”. В кожному фільмі – безнадія і численні приклади засвоєної безпорадности.
Читати далі
Фантастичні люди героїчного Херсона (фото, відео)
Їх оптимізм і стійкість вражають. Вони мріють про звільнення всієї Херсонщини. Це щось неймовірне – від людей, в яких немає роботи, туго з грішми, і не завжди є вода та продукти, слухати, як вони вже складають допомогу для сіл в окупації, які обов’язково будуть звільнені.
Читати далі
Тут жили люди
Ми проходимо через села і містечка. Ми бачимо руйнування та безлад, залишені війною. І що найгірше – ми часто бачимо багато ознак того, хто жив у цих хатах. Тоді. До цього жаху. До того, як сюди прийшла війна. Мати Божа, якби на війні можна було повністю вимкнути уяву та емоції! Я маю багато сільських родичів і не з чуток знаю сільське життя. Тому, коли я бачу чергову хату, уява сама собою нагадує. Тут жили люди.
Читати далі
Село та люди
Для чого я це пишу? Щоб зробити суспільство трохи більш стійким і благополучним? Щоб примирити моїх знайомих та друзів, які якогось дурня кидаються вибудовувати барикади поміж своїми? Я не настільки наївний. Людина не походить від обізяни – вона обізяною залишається. А обізянам толерантність видана дуже невеликими дозами. Ми – ієрархічні соціальні тварини. Це в наших генах. Єдина надія, що ми зможемо вистрибнути в космос раніше ніж самоліквідуємося. На цих віддалених частково ізольованих колоніях сформуються нові види людини. І, можливо, з’явиться той, який не матиме нашої атавістичної незбалансованості.
Читати далі
Гусячі історії, або Операція «Крила Помсти!»
Шеф Департаменту Гусячої Безпеки протиснувся в вузькі двері кабінету Верховного Гуся, плюхнувся в солом’яне сідало і втомлено витер піт.
– Щось трапилося? – запитав Верховний. – Ти сам не свій і потієш як ссавець.
– На жаль, Ваше Гусиньство, трапилося. Зараз розповім – ви теж спітнієте.
– Ну давай, що у нас там? – скривився головний гусак і сьорбнув міцної кави.
– Не у нас. У людей, – помовчавши, відповів Шеф. – У них як завжди. Тяга до самознищення, притаманна домінуючому виду. І політика. Але раніше це не стосувалося нас..
