Ні загиблі та поранені на фронті, ні поховання закатованого в полоні не завадили президенту відвідати концерт Кварталу 95, де його було зустрінуто заслуженою овацією, та всі добре повеселилися. Про демонстративне ігнорування заходів річниці отримання історичної автокефалії ПЦУ годі й казати.
Читати далі
«Претензія до мене одна – моє прізвище. Я ношу його понад тридцять років і пишаюся ним. Воно увійшло в історію України, і ніхто – ні нинішній президент, ні міністр культури, – викреслити його не зможе. Тож прізвище міняти не збираюсь. І боротися за посаду – також не буду. Я маю честь!», – наголосила Марина Порошенко.
Читати далі
Річниця Об’єднавчого собору, який поклав початок створенню помісної автокефальної Православної церкви в Україні, знову здійняла в мережі хвилю бурчання штибу «релігія віддалена від держави, чому держава займається справами релігії?» та «21-е сторіччя на дворі, а вони в церкви граються». Чому ж так важливо було Україні здобути власну помісну церкву? Викладу погляд, ніяк не пов’язаний з догматами віри, чисте раціо.
Читати далі
Акцентування на “злочинах ветеранів” є дикою маніпуляцією. Адже для значної частини таких правопорушників служба в зоні АТО стала лише епізодом у їхньому житті. Мотивами їх участі в окремих злочинних діях найчастіше були не короткі армійські епізоди, а весь перебіг попереднього життя, сповненого кримінального присмаку або ж депресивної побутової невлаштованості. Але про це не скажуть на всіляких Ге+Ге та їм подібних. Там чітко роблять акцентацію щодо “злочинів скоєних ветеранами АТО”.
Читати далі
Шість років Україна відбивалася від тавра «фашисти». Шість років за поребриком нас називали не інакше ніж фашистами. Шість років росія вкидала колосальні ресурси у формування іміджу України – фашистської держави, у якій гноблять і переслідують людей за національною ознакою. Виходило так собі. Як не ліпи, воно не ліпиться, коли у «фашистів» – тобто у нас прем’єр-міністр Гройсман. Згадайте свої емоційні реакції на це тавро.
Читати далі
Вчера встречался с другом детства – он сейчас крупный специалист по НЛП и психологии масс. На мой вопрос: “Как же так?” ответил: “Элементарно, Ватсон…” и бросил на стол брошюрку некоего Avram Noam Chomskу (тот ещё фрукт, между прочим, профессора Массачусетского технологического института. Говорит, тем, кто подходит СИСТЕМНО к борьбе за власть, достаточно заполнить пустые клеточки трафарета своими вводными.
Читати далі
Они унижают наших героев – “националисты не дают договариваться!” И ты наблюдаешь, как их “гасят”. Одного за другим, как будто это кому-то пообещали. Они не видят нас сильными. Не видят независимыми. Не видят успешными. Впрочем, как и всех, кто имеет с ними общую границу. В то время как сами не так и сильны. Сами не так и успешны. “Величия” нет, они просто блефуют! Они нас ненавидят, и это елейное “давайте как раньше”, “дорогие братья” – до очередной аннексии очередного куска твоей территории.
Читати далі
Раз уж 73% выбрали шоу, то по крайней мере хотя бы активное меньшинство ОБЯЗАНО понять, что Минские – это бутыль с ядом, предназначенная для врага. Что нужно не избавляться от опасной бутыли, а продолжать поить ядом из нее врага. Не пить из бутыли самим (особый статус на постоянной основе, выборы без вывода российских наемников, вооружения и войск), не выбрасывать бутыль («плохие Минские, плохие, откажемся от них!»), а поить из бутыли врага. Методично и целенаправленно. Иначе проиграем. Мы слишком слабые, чтоб позволить себе быть еще и глупыми.
Читати далі
