Обзор дезинформации пропагандистских СМИ – 25.01.2021

Оперативная рабочая группа по стратегическим коммуникациям Европейской службы внешних связей European External Action Service – EEAS подготовила регулярный обзор дезинформации, в котором содержатся примеры прокремлевской пропаганды, распространенной в европейских странах. Скачать обзор дезинформации можно по ссылке.

25 января 2021

ТРЕНДЫ НЕДЕЛИ
Большая ложь, маленькая ложь и очернение вакцины

Недавно знаменитый историк Тимоти Снайдер опубликовал размышления о захвате Капитолия и власти лжи. Он напомнил о печально известном понятии «большой лжи». По этой технологии пытаются распространить ложь столь «огромную», что никто не поверит в существование человека, «имеющего смелость обезобразить действительность так бесстыже».

Исторический пример такой лжи — история о том, что Германия на самом деле не проиграла Первую мировую войну, а ее ударили ножом в спину. При помощи этой тактики были посеяны семена недовольства, которые позднее дали всходы фашизма. Связанной с ней, и столь же печально известной, является антисемитская ложь тех времен: евреи закулисно правят миром, контролируя его при помощи банков, промышленности и СМИ, а выдающиеся евреи организовывают «цветные революции». Понимание того, что за последние годы, согласно информации из нашей базы данных (на английском), эти нарративы вновь заполонили пространство, действует отрезвляюще.

У большой лжи — большая способность сеять распри. Рассматривая захват Капитолия, Снайдер подчеркивает, что для того, чтобы понять мир, в котором украли президентские выборы, необходимо недоверие к журналистике, экспертам и правительству. Это охватывает всех, от членов избирательной комиссии, подсчитывавших голоса, до государственных служащих нацбезопасности, вплоть до Верховного суда. Следовательно, все, кто не поддерживают ложь, — участники заговора.

Прокремлевские СМИ уже многие годы распространяют огромное количество большой лжи. И эта неделя не исключение.

Например, мы отметили вариации на знакомые темы о том, что Запад якобы жаждет мирового господства. США оккупировали Германию и Японию. Польша стала вассалом и протекторатом Америки, принимающим непостижимые решения касательно безопасности лишь бы угодить господам из Вашингтона. Увидели мы и классику; Запад обещал России, что НАТО не будет распространяться на восток. НАТО угрожает Приднестровью. И вдобавок, вступающая во власть администрация Байдена сделает из России врага номер один. Этот список можно продолжать.

Читая это, можно задаться вопросом: уж не изменяет ли нам память. Разве не Россия недавно нарушила суверенитет своих соседей, Грузии и Украины? Это замешательство вполне понятно, поскольку мы видим противоречивые дезинформационные нарративы с прокремлевской стороны; незаконная аннексия Крыма не была аннексией, ведь Крым проголосовал за воссоединение с Россией путем законного референдума. И даже если это была аннексия, то она была оправданной, поскольку Крым является частью России на законных основаниях, и Крым присоединился к России в соответствии с международным законодательством.

Еще одна большая ложь России — отрицание ответственности за отравление Алексея Навального, несмотря на явные улики и прямое признание! Но на этой неделе мы определили нарратив, согласно которому реакция Германии на дело Навального не доказывает факта отравления. В другом нарративе заявляется, что Запад вернул Навального в Россию, чтобы он не утратил свою значимость!

Большая ложь логична только если верить, что весь мир против России. И чтобы объяснить это существует мета-большая ложь: Россия является оплотом стабильности, а весь мир повержен в хаос, но завистливо преследует Россию, ее достижения и не попранные ценности.

Очернение вакцины

К сожалению, мир до сих пор переживает вторую волну заражения Covid-19. Тем временем продолжает свирепствовать «инфодемия».

Нарратив о Covid-19 является составляющей более глобального нарратива, декларирующего, что Россия борется с пандемией успешнее, чем западные демократии, поддерживая тем самым доверие к российской вакцине «Спутник V» и подрывая доверие к другим (западным) вакцинам.

Осенью мы наблюдали немало случаев дезинформации, в которых дискредитировалась вакцина Oxford/AstraZeneca. Например, ее прозвали «обезьяньей вакциной». Это позволило прокремлевским СМИ предположить, что британская вакцина превратит людей в обезьян, а, следовательно, позволило максимально использовать критику со стороны борцов за права животных и противников вакцинации.

В последнее время внимание переместилось с оксфордской вакцины на вакцину Pfizer. На прошлой неделе мы отметили ложное заявление, что от вакцины Pfizer умерло 6 человек. На этой неделе появился нарратив, ложно заявляющий о том, что высшие официальные лица ЕС надавили на Европейское агентство лекарственных средств, чтобы одобрить вакцину Pfizer. Зачем так спешить, спрашивается в ложном материале? Вакцина Moderna также подверглась нападкам: заявлялось, что ничего не известно о зарегистрированной на бирже NASDAQ компании.

Хотя мы неоднократно предоставляли четкие доказательства того, что прокремлевская дезинформация дискредитирует западные вакцины, прокремлевские СМИ заявляют диаметрально противоположное; это якобы Запад пытается создать негативный ореол вокруг российской вакцины, едва ли не сравнивая российских ученых с террористами.

С другой стороны, дезинформацию и пропаганду используют для улучшения репутации «Спутника V»:

Расскажи мне ложь, милую маленькую фашистскую ложь

Есть большая ложь, а есть и маленькая. К сожалению, на этой неделе некоторая ее часть связана с фашизмом.

Например, попытка Светланы Тихановской совершить переворот в Беларуси на самом деле нацелена на возрождение нацизма. А согласно другому материалу Демократическая партия официально стала фашистской партией. Официально. Мы также нашли нарративы о том, что нынешняя идеология латвийских властей подобна идеологии СС, а вот еще — президент Молдовы Санду начала визит в Киев с лозунга нацистов.

Поражает, сколько нарративов на этой неделе содержат фашистский компонент. Возможно, имеет место стратегическое координирование. А может, глава дезинформационной службы Кремля совсем недавно посмотрел«Бункер»?

Хотя эта ложь по природе своей весьма помпезная, ее нельзя квалифицировать как большую ложь. Пока у нее нет большой способности сеять распри. Это не значит, что ее не нужно воспринимать серьезно, поскольку позднее она может попасть на более плодородную почву и одновременно сформировать эту почву.

СВЕЖАЯ АНАЛИТИКА
Новое излюбленное «соломенное чучело» Кремля

Риторический прием «соломенное чучело» — это палочка-выручалочка Кремля в любых дебатах: метод нападения на взгляды или идеи, которые оппонент даже не высказывал. Новым излюбленным чудищем стал термин «неолибералы».
Подробнее

В ожидании прихода пятого Сталина

Писатель-националист инициирует мессианскую православную сталинистскую религию.
Подробнее

Источник

Поділитися:

Як склепати провокацію?

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Як виваляти у лайні фракцію “Європейська солідарність”, якщо доколупатися нема до чого? Слідкуйте за руками.

Є такий депутат Олексій Гончаренко. І от якось до нього звернувся Йосип Райхельгауз, засновник театру «Школа сучасної п’єси» з Москви. Цей митець родом з Одеси, і Гончаренко знав його раніше, ще в часи життя в його рідній Одесі. Тоді митець був (принаймні в розмовах) цілком проукраїнський. Але у 2015 р. цей митець на російському радіо висловив радість, що “Кримнаш”, а потім кілька разів їздив до Криму не через нашу територію.

(кликабельно, посилання відкриється в новому вікні)

Чи знав про все це Гончаренко? Не знаю. Я знаю, що я мав кількох дуже гарних знайомих, від яких я був у шоці, дізнавшись, що вони поперлися в банди ДиРи. А ще в шок і прострацію мене привела хороша знайома, яка у 2015 році (коли я вже побував на фронті) поперлася в Росію на гастролі, хоча я ніколи не подумав би. Війна взагалі принесла багато сюрпризів. Чимало людей, в порядності яких я раніше не сумнівався, виявилися брехунами, донощиками, фейковими волонтерами тощо, і це лише серед тих, кого наше суспільство досі патріотами вважає.

Але як би там не було. Гончаренко НЕ просив пустити їх до України. Він НЕ сприяв їхньому приїзду. Він НЕ організовував гастролі російським митцям. Він направив до СБУ прохання ПЕРЕВІРИТИ, чи дозволений цим особам в’їзд в Україну? СБУ і Держприкордонслужба відповіли, що ні, ці особи – вата. В’їзд їм заборонили. Більше Гончаренко до теми не вертався і ніякої допомоги не надавав. Крапка.

Але тут прокинулися медіа-шльондри з програми “Схеми. Корупція в деталях”. Вдумайтеся в глибину глибин. Той факт, що нардеп Гончаренко подав прохання перевірити, чи дозволений митцям (за списком) в’їзд до України, в програмі “Схеми. Корупція в деталях” назвали “Нардеп від ЄС допомагав російським артистам-“кримнашистам” із в’їздом до України”. Слабо?

Без жартів, у своїй смердючий передачці ці медіа-шльондри не навели ЖОДНОГО доказу, крім власне запиту Гончаренка і смакування біографій осіб, які містилися в списку. Це для них підстава для звинувачення. А чому не неправильний перехід вулиці?

Мені кортить запитати в програми “Схеми. Корупція в деталях”, а якщо я позавчора пройшов повз російське посольство, – це означає, що мене вже завербували ФСБ або ГРУ? А якщо я переписуюся періодично зі знайомими, які проживають в Росії, – все, я вже російський диверсант? Так ДПСУ, до якого апелювали медіа-лярви, з ними не погодяться – ДПСУ мені нагороди вручала, за фронт.

Дожилися. Журналісти-розслідники оперують доказами рівня сталінських трійок. Хоча нагадаю, саме “Схеми. Корупція в деталях” наклепали передачки про страшного Кононенка, жахливого Грановського і “Порошенко має спільний газовий бізнес з Медведчуком”. Саме їхні смердючі “розслідування” до місця і не до місця тулили хейтери Петра Порошенка. Саме медіа-шльондри зі “Схеми. Корупція в деталях” доклали сил, аби владою став колишній комік. Чого дивуватися?

Головне – медіа-ресурси Коломойського брехню поширять. А різні ЗЕботи, які плачуться, що їх у Новий рік дістали підлітки з петардами і водночас просторікують, що фронтовики мусять переконувати блогерш, що верзуть російську пропаганду рівня Гіркіна, підтявкнуть. Ні, ну а чьо?

Поділитися:

Ненависть, емоції, страх. Як російська деза торік використала події в Україні та підлаштувалася під ковід

Ця стаття — підсумок моніторингу російської дези незалежним виданням ТЕКСТИ.org.ua. Хоч екстраординарні події 2020-го року несподівано підкинули кремлівським брехунам козирі емоційності та страху, їхні звичні прийоми й цілі мало змінились.

Автори: Надія Романенко, Петро Боднар, Юлія Дукач.


Головна мета російської дези — послабити ворога, тобто нас, підірвати нашу здатність чинити опір і відстоювати незалежність. Для цього українцям, які вважають Росію агресором, поширюють тези, що знижують довіру до співгромадян та інституцій української держави, а (про)російську аудиторію заливають мовою ворожнечі щодо українців. У цих текстах наші північні сусіди не приховують, що хочуть нас вбивати, що вони неодноразово і робили протягом минулого століття. Ось одна із сотень подібних цитат, які ми бачили торік: «А вся та нечисть, которая уже тридцать лет морочит голову украинцам… — вся эта нечисть заслуживает только того, чтобы их нечестивые тушки болтались на фонарях Крещатика».

В їхній картині світу українці — це ті, хто просто живе «на Україні», перебуваючи в російському культурному просторі, а всім іншим потрібно висіти «на фонарях Крещатика».

Усе, що пов’язано з українською ідентичністю: мова, етноодяг, державний гімн, національні страви тощо зображують як неотесане, нечисте та ультрарадикальне, а самих українців — як дурних жорстоких дикунів:

«Тогда как «мирные» вышиваночники и всякие там девы в веночках — и есть те самые «берегини»-нацистки, готовящие в свободное от «мира» время коктейли Молотова не куражу ради, а с конкретной целью — убивать».

«С порога извинюсь перед обезьянами за то, что буду сравнивать их с дикарями-скакуасами [відсилка на забаву-стрибання у перші дні Майдану, коли так грілися і веселилися — ред.], выбравшими свой «особый украинский» метод борьбы с эпидемией».

Такі висловлювання не можна публікувати на провідних проросійських медіа, які виходять в Україні чи Росії, однак ними рясніють маргінальні російські націоналістичні сайти та видання, спрямовані на жителів окупованих територій. Мета таких емоційно накручених публікацій — поповнення лав російських гібридних військ на Донбасі. В теорії накручений і злий від бідності та безробіття споживач такої інформації має рознервуватися, записатися в «армію Л/ДНР» (де зарплата трохи вища, ніж на місцевих роботах), взяти зброю в руки і піти вбивати. Без жалю, адже українців показують «дикунами-фашистами», нелюдами. Ця ненависть просочується в усі теми дезінформації, навіть якщо прямо не згадують «нечестивые тушки … на фонарях Крещатика».

Ложка правди в діжці брехні

Дезінформація, спрямована на нейтрально або проукраїнськи налаштованих громадян, більше прив’язана до реальності. Найчастіше бачимо перебільшення негативних тенденцій, використання внутрішніх протиріч та зміни трактування певних подій.

Наприклад, просування російської вакцини від ковіду (яка не пройшла всі етапи випробувань і для виробництва якої немає достатніх потужностей — ред.) використовує здоровий страх перед вірусом та бажання закінчити епідемію в країні. Справді, український уряд досить невдало вів переговори про закупівлю вакцини у провідних виробників, і зараз, коли більшість сусідів України почали вакцинацію, у нас нічим її робити.

На цьому ґрунті російські дезінформаційні війська поширюють тезу, що РФ хоче надати вакцину Україні, бо Росія не ворог, а друг. А справжнім супостатом є Захід, Америка, Сорос, МВФ, котрі нав’язали Україні «зовнішнє управління». (Тут знову нагадаємо про брак потужностей для виробництва «Спутник V», а також про відсутність вакцинації у самій Росії).

Подібним чином просувають тезу про «країну-провал» (це Україна) і «зубожіння» населення, використовуючи як аргумент будь-які внутрішні проблеми. Тут тонка межа: нас не раз запитували українські журналісти, коли ми називали певне твердження російською дезою: «А хіба це неправда?»

І хоча межа між дезінформацією та обґрунтованою критикою дуже тонка, її можна визначити. Ознака дези — саме трактування подій та узагальнення. Коли журналісти показують, як олігархи заробляють на підвищенні тарифів, і розкопують махінації — це критика. Натомість висновок, що зростання тарифів зупинить лише відновлення співпраці з Росією — дезінформація. Так само, як і пояснення економічних проблем тим, що в нас відбувся Майдан в 2013–2014 роках.

Нескінченні розмірковування про «розвал країни» через децентралізацію або «розпродаж країни» через відкриття ринку землі — це теж деза.

Наявність правдивих елементів маскує дезінформацію та збільшує шанси, що у неї повірять і поширюватимуть. Не дивно, що російські принципи поширення дези передбачають глибоке вивчення противника саме для того, щоб грати на його проблемах, роздувати їх і радикалізувати дискусію навколо них. Особливо вдало розходиться деза, якщо питання викликає емоції.

Догори дриґом

Інша поширена тактика продукування дезінформації — створити контрнаратив, в якому чорне — це біле, а біле — чорне.

В історії із землею чи децентралізацією ми бачимо й інший прийом — як позитивні зрушення у житті країни, котрі мали б надихати і викликати гордість за свою країну, подаються як абсолютне зло. Це особливо добре видно на децентралізації, адже її результати — більше грошей місцевим бюджетам — бачать багато мешканців міст і сіл, але їм вливають у вуха тисячі «коментарів експертів», що це дуже погано.

У випадку з відкриттям ринку землі використали схожу тактику. Можливість продавати є реалізацією права власності, тобто ринок землі укріплює власність громадян на землю через розширення можливостей розпоряджатися нею. Проте дезінформатори трактували ринок землі як «Украина продана: чернозем пойдет с молотка», прямо ігноруючи факти. Такі тези підтримували не лише (про)російські дезінформатори, а й українські політики, які виступали проти права на продаж землі. Таким чином наратив виходив за межі каналів Медведчука та проросійських сайтів.

Щодо війни, то можна прочитати таке:

«Бездействие на украинском направлении предоставляет киевскому режиму главные ресурсы — уверенность и время, необходимые для разворачивания полномасштабной пропагандистской, разведывательной и террористической деятельности против Российской Федерации».

Тобто автор цитати не виправдовується, що «їх там нєт». Навпаки, у нього вже є причина для нападу Росії на Україну, бо ми, українці, «самі винні». Суть прийому полягає в тому, щоб неочікувано і радикально змінити місцями об’єкт і суб’єкт агресії.

Або змінити героїв та злодіїв місцями, як сталося з білоруськими протестами. Мітинги обурених фальсифікаціями білорусів, які викликають захват в усіх людей з нормальними етичними орієнтирами, російська дезінформація називає спровокованим ззовні «переворотом», а замість місцевих громадян там опиняються «українські радикали» (про це нижче).

Далі на прикладі минулорічних тем дезінформації розгляньмо, як використовували прийоми змішування правди з брехнею та радикальної підміни понять.

Вакцина: «Судьба России — помогать человечеству и спасать его во время различных бед»

Дезінформація ставить під сумнів саме існування України як незалежної держави, водночас просуваючи тези про велич Росії. Прямо так і заявляють:

Росія єдина у всьому світі «в переговорах и процессах, связанных с посткризисным переделом мира, будет готова взять на себя ответственность за эту странную, постоянно кризисную Украину, которая связана с революциями, дерибаном и т.д.»,

а ще: «Хотелось бы, чтобы коронавирус привел к гибели украинского государства».

У першому півріччі велич Росії демонстрували, засипаючи повідомленнями про гуманітарну допомогу Італії (хоча насправді це була розвідувальна операція), низький рівень захворюваності (відверта брехня) та нібито ідеальну медицину (це вже навіть не смішно, але дехто вірить).

Коли світові компанії наблизилися до фінальної стадії випробування вакцини, у Кремлі вирішили скористатися моментом і заявили, що в них вакцина вже є. До речі, «Спутник V» зовсім не випадкова назва. Запуск першого супутника в космос, як і апарата із першим космонавтом та переважна більшість інших космічних рекордів СРСР відбулися за однаковою моделлю: знаючи про плани США, СРСР у 60-ті роки намагалася за будь-яку ціну зробити те саме, але трохи раніше. Вся радянська космічна програма почалася після того, як у СРСР дізналися про плани США вивести перший літальний апарат на орбіту Землі. Як завжди, до людей ставилися як до витратного матеріалу: коли у США підготовка до першого польоту одразу двох астронавтів вийшла на фінішну пряму, у СРСР запустили свій апарат, проте прибрали дублюючі системи, чим зробити його набагато небезпечнішим для пілотів, ніж американський аналог. Про це докладно можна прочитати у книжці «Радянський космічний блеф».

І от вже російські пропагандисти слідом за Путіним називають «Спутник V» першою в світі вакциною проти коронавірусу. Все це просували поруч із текстами про передбачений Вангою коронавірус та порятунок світу Росією:

«Россия-матушка, Россия соберёт всех под своё крыло. Россия всем поможет».

А вже від моменту «появи» вакцини коронавірусний дискурс остаточно звужується до двох основних тез:

Перша — російська вакцина єдина, що здатна врятувати Україну. Це логічне продовження тези про смерть української медицини. Її ж активно підтримує і відтворює Медведчук, його партія, медіа та псевдоексперти. Водночас повністю нехтують швидкістю виробництва вакцини, кількістю населення самої Росії і невтішною епідемічною ситуації на її території. Нещодавно вони запустили фейк (розбір тут) про начебто можливість запуску виробництва російської вакцини в Харкові невеличкою місцевою фармкомпанією.

Виглядає так, ніби Медведчук про все домовився, треба просто вийти з-під контролю США, купити вакцину, щепити населення, виробити ще на продаж іншим країнам, і настане щастя та економічний добробут.

Друга теза — світова змова проти Росії. З одного боку — зарубіжні фармкомпанії, які «намерены получить сверхприбыли, заставив весь мир покупать их вакцину от коронавируса, используя для этого методы шантажа и недобросовестной конкуренции». Тут-таки відтворюються фейки про побічні ефекти, спотворюється інформація про загиблих, висміюється занизька температура зберігання. Тут же — один із улюблених образів Росії як жертви, що дає їй право «захищатись».

Цей образ до блиску відпрацьований на темах протистояння з НАТО та «вимушеної потреби» для Росії захищати свої кордони за допомогою військового вторгнення в Україну.

Як і завжди, сигнал «вороги навколо» має викликати емоції і страх та заглушити голоси тих, хто сумнівається, що російська вакцина справді може когось врятувати.

Також образ «Росії-жертви» постає як пропагандистська альтернатива конкуренції на ринку вакцин, зводячи ринкові механізми до конспірології:

«Запад использует пандемию, чтобы помешать развитию России» або «цель Запада — как раз не дать нам возможность сформировать внешние благоприятные условия для внутреннего развития России».

Обидві тези підкріплюють звичними методами — залякують усіх українськими націоналістами, акцентують на «постійній економічній кризі» в Україні та проблемах у сфері охорони здоров’я, насичують образливими і легко запам’ятовуваними словами типу «соросята» чи «майданутые», вигадують утиски російськомовних. Також малюють Україну як цілковито заідеологізовану країну, в котрій панує ледь не фашизм (це при президенті Зеленському), яка пояснює відмову від російської вакцини лише тим, що „успешная вакцинация украинских граждан этой вакциной разрушит имидж России как «страны-агрессора»“.

Ці тези дуже швидко поширюються українським медійним полем. Одне — це читати подібне на маргінальних сайтах типу «Фронт Новороссии». І зовсім інше — бачити, як фейк про налагодження виробництва російської вакцини в Україні поширюють одні з найпопулярніших інтернет-ЗМІ в Україні.

Як коронавірус полегшив створення фейків

Із коронавірусом пов’язана більшість торішніх відвертих фейків. Один із них — повернення конспірології про таємні лабораторії, в яких американці начебто розробляють віруси, що вб’ють усе людство (або тільки російськомовних, або лише слов’ян, є різні версії). Єдиним «справжнім патріотом», який передбачає страшні наслідки того, що Україна отримує від США фінансову допомогу на знищення залишків радянської біологічної та хімічної зброї (а саме цей реальний факт взяли за основу своєї фантастики дезінформатори) є, звісно, Віктор Медведчук.

Самою конспірологією не обмежилися. Крім заяв ватажків терористів та коментарів пересічних депутатів ОПЗЖ для російських видань із фразами штибу «лаборатории смерти», «все сотрудники лабораторий являются гражданами США», «вспышки заболеваний», були і серйозні спроби перейти в офлайн. До Окружного адмінсуду Києва навіть подали позов про «бездіяльність МОЗ, МЗС та Посольства США в Україні стосовно відсутності їх офіційних заяв щодо визнання чи спростування оприлюдненої в ЗМІ інформації про існування на території України 15 військових біологічних лабораторій США» (хоча до подання позову були заяви-спростування).

Рецепт цього фейка — взяти факт і повернути його на 180°, щоб вийшла повна брехня. Якщо є угода між урядами України та США про підтримку знищення біологічної та хімічної зброї, російська дезінформація заміняє слово «знищення» на «створення» і поширює повідомлення лояльними медіа.

Варто згадати, що байка про страшні лабораторії не нова, її повторюють щоразу, коли треба продовжити згадану вище угоду між урядами. Дезінформація про штучне походження коронавірусу та загальна паніка створили плідний ґрунт для абсурду про біолабораторії.

Інша вигадка, яку складно уявити в звичайні часи, була про голод. Українці добре пам’ятають кілька голодів у XX столітті, які були пов’язані з радянським правлінням. Голодомор 1932–1933 років — це тяжка психологічна травма, яка передається від покоління до покоління. І дезінформатори грають на ній. Вони знову і знову, десять тисяч разів повторюють, що справжнє зубожіння в Україні тут і зараз, а за Сталіна чи, тим паче, у часи застою українці нібито жили в достатку.

Для Росії важливо захиститися від звинувачень у геноциді, тому щороку ми бачимо пропагандистські публікації до Дня пам’яті жертв голодоморів. У 2020 році їх було більше, ніж у 2019-му.

Піки у кінці листопада — це і є День пам’яті жертв голодоморів (23.11.2019 та 28.11.2020). Торік за 27-ме, 28-ме та 29-те листопада слово «голод» згадали у 58 текстах із 17 російських сайтів, які пишуть здебільшого про Україну (що склало на піку 12–13% від всіх публікацій про Україну за день). 2019-го року за три дні навколо Дня пам’яті було 25 публікацій, це 8% від усіх публікацій про Україну в сам День пам’яті. Пік згадок голоду в 2019-му взагалі не стосувався Дня пам’яті. Він був приурочений до візиту ізраїльського прем’єра Біньяміна Нетаньягу до Києва, коли Зеленський закликав Ізраїль визнати Голодомор геноцидом.

Як бачимо з графіка, у 2020-му про голод писали більше, ніж у 2019-му, незважаючи на відсутність інформаційних приводів.

Не всі публікації торік стосувалися Голодомору. Говорили про економічну кризу, можливий дефолт і, як наслідок, зубожіння на межі голоду. Помічаємо хвилю згадок навесні — початок пандемії коронавірусу. Суворий локдаун змусив заговорити про ускладнення роботи гуманітарних місій у всьому світі, а отже, й ризик голоду для дуже бідних країн. Також був острах перебоїв у міжнародній торгівлі продовольством.

Ковідна економічна криза і загальні апокаліптичні настрої у світі відкрили нові горизонти для дези: «Голодная смерть детей и родителей – не эфемерная угроза, а жуткая реальность, которую обеспечивает героическая борьба с коронавирусом». Кожен протест малого бізнесу з вимогою відкрити приміщення без достатньої вентиляції (де часто працює цей бізнес і де вірус активно передається), дезінформатори зображують як «голодні бунти». Активно використовують діяльність «антиковідного» руху, який був створений за останній рік із низки проросійських антинаукових, конспірологічних груп.

Бачимо черговий випадок, коли дезінформатори беруть реальну подію — економічний спад через світову пандемію і карантин — та чіпляють до неї вигідні тези, які можна підсумувати заголовком «Голодные бунты, исчезновение пенсий»: на Украине предрекают уничтожение страны».

Але були і справжні вигадки. Не надто популярний, проте яскравий фейк «экспортеры зерна и масла бьют рекорды по отправке еды за рубеж», якщо вдуматися, припасовує сталінський геноцид до українського сьогодення: за сценарієм країні загрожує голод, а вона продає залишки їжі за кордон (цього разу не для того, щоб будувати заводи, а вкрасти у людей останнє).

Перед тим, як дати відверту брехню, людину слід дезорієнтувати і налякати, щоб вона перестала мислити та сприймала лише емоційні сигнали. Цю роботу за пропагандистів зробив коронавірус, тому і з’явилась надія на те, що замкнені вдома люди, які читають багато новин на своїх до блиску продезинфікованих гаджетах, можуть повірити в нісенітницю про голод.

«Бессловесные рабы заокеанских хозяев»

Один із головних наративів російської пропаганди — це те, що Україна: «бесправная колония», а українці — «бессловесные рабы заокеанских хозяев». Список цих «хозяев» може різнитися, але зазвичай туди входять США та ЄС, міжнародні фінансові інституції, західні інвестори та інші. Прикметно, що це саме ті гравці, які найбільше підтримують Україну у військовому протистоянні з Росією, яке триває понад 6 років.

Росія не залишає спроб їх дискредитувати, викликати зневіру і розчарування у партнерах та союзниках України. І якщо на початку 2020-го в дезінформації домінувала тема «Україну залишають напризволяще», то під кінець року вона перетворилася на стрімку атаку на все, що в Україні пов’язано із Заходом.

Почалося із плівок Гончарука, які стали приводом для його відставки та розгортання кампанії проти «соросят» (читайте докладніше наш матеріал із цієї теми). Далі пішли інші плівки, вже із записів начебто розмови Байдена і Порошенка. В обох випадках записи оприлюднили проросійські діячі, а потім їх багато тижнів цитували дезінформатори.

Не дивно, що «радикальные участники беспорядков в Беларуси прошли подготовку в Украине».

А польоти американських літаків над Україною, спільні навчання з Британією та допомога останньої в розбудові українського флоту взагалі порвали Кремль:

«Прощупывают» с целью последующего взлома или уничтожения не какой-либо участок противовоздушной обороны России, а ее основы, главные компоненты».

А у будівництві баз вони побачили відгомін британського колоніалізму. Хоча насправді колонізатор України і значної території Євразії є ніхто інший, як Росія.

У кінці року до теми «зовнішнього управління» долучився Конституційний Суд України. Він своїм рішенням паралізував антикорупційну інфраструктуру країни.

«Решения Конституционного суда Украины о разгроме антикоррупционной системы, выстроенной по приказу США после майдана, вызвало настоящую панику в грантоедских кругах и в метрополии».

Дезінформатори всіляко захищали це рішення і називали суддів захисниками країни від «зовнішнього управління», яке відбувається із США. Україну ж називають їхньою «колонией».

«Феодалізація» місцевих виборів

Яка ж Україна без «федералізації»? Нагадаємо, що вперше масово просувати цю тему почали в далекому 2004 році під час виборів президента, тоді ще на тлі цих тез балотувався Янукович. І місцеві вибори — гарний привід знову навалити багато тексту про «федералізацію».

Результат виборів вони, використовуючи свою стандартну схему брехні, звели до старої пісні: «Успех региональных партий указывает на отсутствие в государстве политической партии государственного масштаба, и в этих условиях продолжится «феодализация» Украины». Ще стверджували, що влада навмисно вводить суворі обмеження, щоб «покарати непокірні регіони», зокрема Галичину.

Рік коронавірусу в Україні, або «Хотелось бы чтобы коронавирус привел к гибели украинского государства»

Коронавірус у 2020-му став ідеальною платформою для дослідження розвитку пропагандистського наративу, так би мовити, «з нуля». Ми в живому режимі стежили за логікою дезінформаторів — як вони підлаштовуватися під розвиток подій, появу нових наукових знань та зміну епідемічної ситуації в Україні та Росії.

Від моменту появи COVID-19 і до весни (а з нею — і перших зареєстрованих випадків хвороби) коронавірус від самого початку був радше інструментом (а потім і приводом) нагнітати паніку та посилювати дискредитацію уряду Гончарука й української влади загалом.

Варто відзначити, що у російської дезінформації не так багато основних наративів. Наприклад, будь-які події в українській зовнішній політиці стають свідченням західного управління, внутрішньополітичні події перетворюються на підтвердження тотального зубожіння в Україні-недодержаві, а поширення світом коронавірусу стало чудовим приводом поєднати два попередніх і нагадати про медичну реформу Уляни Супрун та її наслідки — «разруху и развал в украинской медицине».

Водночас активізувались і стандартні лякалки: то хтось «пригрозил русскоязычным коронавирусом», то «Украинские нацики привезли в Донбасс опасный вирус из Китая» (що, до речі, стало одним із улюблених фейків російських сайтів на початку 2020-го).

І навіть зважаючи на те, що вся ця кампанія зі створення штучної паніки та дезінформування на початковому етапі ще не мала системності, проте разом із комунікаційними й організаційними проблемами української влади перетворилася на потужну зброю. Її наслідком (а водночас і кульмінацією періоду безпідставної паніки) стали події в Нових Санжарах.

Селище на Полтавщині та його жителі буквально стали полігоном для випробування проросійськими ботами різних методів дестабілізації. Наслідок ми спостерігали ще довго — десятки красномовних емоційних цитат, колективний сором через реакцію на евакуацію («День коронавируса. День Позора. День мертвого государства»), дискредитація Революції гідності та пам’яті про неї («Эвакуация из Уханя стала эвакуацией «гидности» (достоинства) нации, которая была потеряна шесть лет назад на майдане») та делегітимізація влади (і відставка уряду як короткотерміновий результат).

І саме з того моменту можна сказати, що тема коронавірусу набуває дедалі більшої системності та впізнаваних (від моніторингу до моніторингу) форм.

«Геноцид против украинского народа». Або карантин, сезон перший.

Цікаво спостерігати за логічними пастками та протиріччями у дезінформаційних текстах. Наприклад, одночасно пишуть, що впровадження карантину не мало підстав і що його розпочали занадто пізно. Коронавірус смертельно небезпечний і водночас не вартий збитків від карантинних обмежень.

Протиріччя інтерпретацій супроводжують усі наступні події. «Коронавирусный трындец» не став на заваді пропаганді того, що святкувати Великдень потрібно саме в церкві, висміювань «Бога онлайн» із боку РПЦ в Україні та перетворення карантину на «репрессии против православных».

Та хоч екстраординарні події 2020-го року несподівано підкинули кремлівським брехунам козирі емоційності та страху, їхні звичні прийоми й цілі мало змінилися. Тож продовження триватиме.

* * *

Ця стаття — підсумок нашого моніторингу російської дези. Інтерактивну графіку з основними темами дивіться тут, щотижневі моніторинги ворожої дезінформації, які виходили торік, читайте тут. Плануємо продовжити випускати моніторинги з лютого цього року.

Джерело

Ілюстрація © VoxUkraine

Поділитися:

Ми навіть не програємо інформаційну війну. Ми взагалі не воюємо

Костюк Олександр

В інформаційній війні, яка в активній фазі ведеться проти України з початку 2000-х, ми воюємо партизанськими загонами. Проти добре озброєної, навченої, натренованої кадрової армії. Проти інформаційної важкої артилерії та градів – любительськими дописами і розмовами на кухні.

Інформаційними методами підірвано Крим та Донбас. Звалено владу патріотів-державників. Сьомий рік гарячої війни.

Ми сподіваємось, що правда переможе сама собою? Наївно…

Ворог має єдиний штаб, ієрархічну структуру, розвідку, аналітичні центри. Добре оплачувані кадрові війська, розвинену мережу псевдопатріотичної та псевдонаціоналістичної агентури в нашому тилу. Діє по всіх існуючих каналах. Централізовано формує підривні популістські міфи, пакети фейків та маніпуляцій. Вивірено та дозовано змішує правду з брехнею. Діє по цільових аудиторіях відповідними пакетами меседжів.

Що ми протиставляємо? Відповідь надто сумна.
Потрібен системний, централізований опір.

1. Потрібен штаб. Центр аналізу, систематизації та напрацювання контрмеседжів.
2. Потрібна кадрова (тобто оплачувана) армія. Тому що волонтерство – це чудово, але як допоміжний засіб. Потрібні платні, кадрові інформаційні війська. Ні не боти. Солдати правди.
3. Потрібна ієрархічна структура: організація, керування, аналітика, напрацювання контртез та контрмеседжів, робота по різних каналах інформації.
4. Отже потрібне фінансування.

На жаль, державні інститути України зараз не контролюються патріотичними силами. Центром опору агресору, єдиною державницькою силою в Україні є ЄС. Тому організація має йти звідти. Але можливості ЄС обмежені. Тому наш опір бачиться як частина загального інформаційного опору західного світу.

В Україні це може бути якась громадська організація, підтримана західним фінансуванням.

Думаю, нова адміністрація США дає нам саме таку можливість, такий шанс. Тим більше саме інформаційними методами просто на очах підриваються державні засади США, наймогутнішої держави світу. Укус кремлівського інформаційного енцефалітного кліща ледь не вбив американську демократію. Думаю, там це розуміють. Саме звідти може бути надана допомога (фінансова, аналітична, організаційна) для цієї війни. Мені важко оцінити, наскільки це реалістично. Але інакше перспективи сумні.

Звичайно ж, посиплються звинувачення про «мережу проплачених порохоботів». Цим методом кремль з самого початку агресії ефективно блокує будь-який інформаційний спротив. Абсолютно так само, як намагається блокувати військовий спротив звинуваченнями в «гражданской войнє» .

Так ці звинувачення все одно є і будуть. То, на мою думку, краще вже не займатись толстовством, «непротивленням злу». А чинити організований, регулярний, фінансований інформаційний спротив. І відкрито заявляти про це.

Україноботи, солдати правди та незалежності.
Далі потрібно:

1. Аналіз та систематизація популістських міфів, які підривають державні засади (і не тільки в Україні, між іншим).
2. Розробка методів протидії цим міфам.
3. Аналіз та систематизація фейків, спрямованих проти державницьких політичних сил та лідерів, розробка протидії по кожному ворожому меседжу.
4. Розробка методики виявлення та протидії ворожим ботам, їх нейтралізації.
5. Систематизація інформаційних каналів і системна робота по них.
6. Виявлення явних та прихованих агентів ворога в Україні, методів їх роботи.
7. Аналіз стратегії та тактики колабораційних та псевдопатріотичних політичних сил в Україні, ефективна протидія їх стратегіям та тезам.
8. Перенесення війни на територію ворога. З одного боку, це не просто, через контрольованість інформпростору РФ. З іншого боку, населення РФ надзвичайно вразливе до популістських міфів і впливів. Які здатні просто розірвати РФ зсередини.

Війна так війна.

Поділитися:

Вимагаємо негайної реакції СБУ і нацрегулятора телерадіомовлення щодо антиукраїнських заяв Олени Бондаренко

«Європейська Солідарність»

Служба Безпеки України і Нацрада з питань телебачення та радіомовлення мають негайно відреагувати на пропаганду тероризму в ефірі телеканалу «Наш».

Телеканал регулярно просуває у своїх ефірах спікерів, які займаються неприхованою антиукраїнською пропагандою, однак всі можливі межі телеканал перейшов, поширивши слова одіозної діячки, поплічниці Януковича Олени Бондаренко, яка назвала Збройні Сили України «злочинцями».

Переконані, що подібні висловлювання не просто неприпустимі, вони є частиною російської гібридної війни проти України, вони підривають безпеку та обороноздатність країни. Жодна цивілізована держава під час війни не може допускати пропаганду тероризму та безпідставні обвинувачення на адресу захисників суверенітету і територіальної цілісності. «Європейська Солідарність» вимагає негайної реакції СБУ і національного регулятора телерадіомовлення щодо антиукраїнських заяв Олени Бондаренко.

Вважаємо, що ігнорування таких інцидентів демонструватиме слабкість української держави та заохочуватиме організаторів гібридної війни до подальших актів прямого інформаційного тероризму.


Сергій Кривонос

Щодо звинувачень військовослужбовців Збройних Сил України у злочинах від колишнього депутата ВРУ Бондаренко.

Я, як військовослужбовець, вже 7 рік віддаю себе повністю боротьбі з Російською агресією проти України;
керував обороною Краматорського аеродрому;
під моїм командуванням було взято в полон не один і не два кадрових російських військових та багато іншого.

Можу перераховувати докази присутності регулярних збройних формувань РФ на території України навіть лише з власного досвіду, не кажучи вже про сотні опублікованих результатів журналістських досліджень, відкритих кримінальних проваджень за даним фактом та багато інших задокументованих випадків.

У жодній країні світу будь-які висловлювання проти національної безпеки держави і, тим більше, обвинувачення Збройних сил країни, вважаються злочином.

Коли ж це висловлювання, що відкрито лунають з вуст колишнього депутата у прямому ефірі одного з телеканалів, в такому разі має бути негайна реакція Служби безпеки України, правоохоронних органів та Нацради з питань телебачення та радіомовлення.

В країні, проти якої сьомий рік відбувається збройна агресія, в якій окуповано Крим та частину Донецької та Луганської областей, яка має тисячі загиблих і поранених та більше мільйона біженців, відкриті обвинувачення воїнів у “злочині” – це перейдені навіть не червоні лінії, а всі межі!

Чи хтось має позицію іншу?! Іншу мають тільки ті, хто проти нашої України, вільної і незалежної. Іншу мають «московські воші та українські гниди»… але ми знайдемо гас, аби вивести цю гидоту…

Слава Україні!

Поділитися:

Агенти впливу вищого ґатунку

Костюк Олександр

Є в Україні агенти впливу вищого, так би мовити, ґатунку.

Їх розкручують і легендують для найважливіших завдань. Для влучного, ефективного і дуже важливого пострілу в потрібний момент. Бережуть, не розмінюють на дрібниці.

Вони дуже хитрі, слизькі та майже не вразливі. Займають патріотичну позицію, дуже активно борються зі зрадою та корупцією. Майже ніколи (або дуже рідко) брешуть напряму, очевидно. Завжди прикриваються «патріотизмом», «викриттям зради», «боротьбою з корупцією».

Один з таких контролює типу «патріотичний» сайт. Активно критикує зелену владу, позиціонує себе як військовий експерт, активно і правильно критикує провали зеленої влади в ЗСУ та оборонпромі.

Але в свій час виконав дві надзвичайно ефективні кампанії з підриву обороноздатності України.

1. Розкрутив «справу генерала Назарова», тим самим під крики про «зраду штабних»:

– переклав провину за збитий в Луганському аеропорту ІЛ-76 з ворога, РФ, на українського бойового генерала;
– підірвав довіру бійців до власного командування;
– підірвав рішучість та сміливість офіцерів та генералів діяти в бойовій обстановці, приймати потрібні оперативні рішення, посилати бійців на необхідну на війні небезпеку. «Краще відсидітись, нічого не вирішувати, не віддавати накази. Бо засудять як Назарова», – це тепер сидить у свідомості кожного українського офіцера. Позбавляє волі до битви, до опору ворогу.

Ефективно? Ще й як.

2. Розкрутив справу «Іловайського котла». Більше того, сам був одним з безпосередніх організаторів тієї поразки. Більше того, гарна інформованість ворога про сили та переміщення наших добробатів наводить на думки про невипадковість настільки точного виконання ворогом операції на нашій території.
Тим же методом, під крики тепер уже про «зраду найвищого керівництва»:

– Переклав провину за загиблих бійців з ворога на вище українське військове керівництво;
– Підірвав довіру бійців до власного командування;
– Підірвав підтримку великої частини патріотичних українців до влади патріотів-державників;
– Посприяв реваншу в Україні промосковських сил, обранню влади колаборантів.

Ефективно? Надзвичайно.

Тепер знову активно пише патріотичні дописи, викриває, мало вже не порохобот, набирає бали і довіру патріотичної спільноти. З єдиною метою – користуючись довірою, знову ефективно вдарити в спину.

Яка наступна задача? Можливо, провокування хаотичного, анархічного бунту для повного знищення державних інститутів. Можливо, ще якась.

 

Фото © Mykola Swarnyk / Wikimedia

Поділитися:

Хто підставив Зе?

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Ой як негарно вийшло! Невже ролик “Зеленський і діти” на Новий рік в інтернет виклали політтехнологи Банкової? 🙂

Дивіться самі.

Вже кілька днів ЗМІ намагаються перебити відпустку буковельського лижника новинами, мовляв, Петро Порошенко відпочиває десь в Еквадорі на приватній яхті. Уявіть на мить, що ви показуєте фото наркоманських притонів на околиці Кривого Рогу і підписуєте їх “Тепер ми знаємо, де проводить вільний час президент Зеленський”.

Вам смішно? А от відомі ЗМІ виставляли такі новини, з посиланням на анонімний (!) телеграм-канал, на якому виклали фото яхт, але ніде не виклали фото власне Петра Порошенка на яхті. Слабо?

Політтехнологічні партачі з Офісу президента навіть не потурбувалися, аби перевірити, фото якої власне яхти вони викладають? Бо яхта “Archimedes” на тому фото справді коштує захмарні $100 мільйонів. Але в оренду вона НЕ ЗДАЄТЬСЯ. Це приватна яхта мільярдера Джеймса Саймонса (статки – $23,5 мільярдів), власника компанії “Renaissance Technologies”. Серед іншого Саймонс відомий своїм непублічним способом життя, очевидно, ця яхта – його персональна зона комфорту.

Облом згаданого анонімного ТГ-каналу був такий, що там терміново виклали фото Петра Порошенка з родичами в якомусь магазині за кордоном, мовляв, от він доказ того, що Петро Порошенко був в Еквадорі. У мене одне питання – а чому лише в Еквадорі? Чому не в Каракасі або у Тегусігальпі? Там що, магазинів нема? Чи кримінал полягає в тому, що Порошенко відпочиває НЕ на курорті Коломойського, височайшею волею звільненому від карантинних обмежень?

До чого тут новорічний ролик “Зеленський і діти”? А до того, що джерелом всіх цих дивовижних новин став анонімний телеграм-канал “Карточный офис”.

Це унікальний канал! Лише вдумайтеся, це канал, на який посилаються відомі ЗМІ як на реальне джерело новини! Якщо завтра ці ЗМІ пошлються на напис на паркані, я не здивуюся, я знаю, за порадами якої установи ЗМІ йдуть на такі кричущі іміджеві збитки.

А ще цей канал за період від 29 грудня по 12 січня наростив кількість підписників від 8200 до 40300. Якщо маєте знайомих фахівців з реклами на телеграмі, спитайте їх, як взагалі реально зробити таке? Всі, з ким говорив я, відповіли стандартно: “Накрутка ботами”. Є такий спосіб наростити “відвідуваність”, аби надати собі більшої значущості.

Але прикол у тому, що саме цей канал зараз видає цікаві деталі відпочинку судді Тупицького (позбутися якого – блакитна мрія ОПУ), цей канал публікує казочки про родину Порошенка (до якого ОПУ повністю байдужий – він це по 3-4 рази на день повторює), і цей же канал першим оприлюднив новорічний ролик “Зеленський і діти”.

Очевидно, ролик “Зеленський і діти” за кілька годин до Нового року в мережу злили самі ж політтехнологи ОПУ, аби популяризувати свій зливний бачок. Чим (як довелося почути) вони до нестями розізлили президента Зеленського – той навіть наказав дізнатися, хто це зробив?

Я радив би Володимиру Олександровичу просто озирнутися. Дивне поруч. Його ролики, схоже, в мережу зливають ті самі люди, які додумалися попіарити відпочинок Зеленського в Буковелі прямо на початку локдауну, з усіма його обмеженнями. Таку неоковирність не сплутати ні з чим.

І ще. Хотів би порадити Володимиру Омано-Буковельському. Якщо на якомусь анонімному телеграм-каналі раптом викладуть його хоум-порно, не треба шукати винуватців серед опозиції.

Поділитися:

Самое манипулятивное дело – это статистика. Всегда!

Елена Подгорная

Этот пост тоже из телеграм, писался на тему опросов КМИС. Для опросов Рейтинга, собственно, тоже годится. Потому что единственные реальные цифры рейтинга партий и политиков мы видим на выборах. Именно поэтому политики охотно линяют на залоги и тратятся на рекламу для участия в выборах, даже если знают, что могут не пройти. Эта реальная информация не дешёвая, но стоит того.

Второй день наблюдаю граждан, таскающих по всему фейсбуку социологию от КМИС. Граждане с разными настроениями. “А мы говорили…”, “пока Зе с ПП скубутся…”, “лохи года…”, “ура! наши выходят вперёд…”, “рыги будут первыми, ужас…”.

Я всем вот что хочу сказать.

Не стоит недооценивать рыгов, конечно. Как и россию с её медведчуком. Но стоит помнить, что самое манипулятивное дело – это статистика. Всегда. Статистика – это не математика. Это другое. Статистикой можно доказать общественности две абсолютно противоположные версии событий.

А опросы – это ещё более странная штука. Опросы делают под клиента, под запрос, под событие, под пропаганду. И когда вы смотрите эти все показатели, то задавайте себе вопрос – кто заказчик этого опроса? Кому принадлежит эта компания? Это как с партиями и с политиками. Кто девушку кормит, тот её и танцует.

Вот тот же КМИС – единственное соцагентство, которое регулярно тулит на первое место ОПЗЖ. У других это периодически бывает и легко объясняется сменой электоральных настроений у людей. А тут прям с завидным постоянством, в любое время суток.

Вот и сейчас. У всех других агенств ОПЗЖ на втором-третьем месте, а у КМИС – лидируют.

Я глянула кормильцев наших агентств, и, по моему мнению, самыми объективными можно было считать опросы Центра Разумкова, как ни странно. У них заказчиком был немецкий фонд Конрада Аденауэра. Так что версия о том, что Европа держала руку у нас на пульсе, вполне имеет место быть.

А КМИС давно продался Медведчуку. Это было видно раньше, ничего с тех пор не изменилось – это видно сейчас.

Ничего личного. Просто бизнес. Показатели КМИС выдаёт в границах статистической ошибки, ну манипулирует слегонца, ну такие у них методы опросов – штош поделать? Кушать всем хочется.

Так что не расстраивайтесь заранее. Не радуйтесь и не злорадничайте. До следующих выборов президента у нас ещё куча времени и столько событий, что предсказывать их сегодня – дело абсолютно пустое.

Поділитися:

Борщова пропаганда

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Історія з індексом борщу від каналу «1+1» – дивовижна ілюстрація того, як колись шанований інформаційний канал перетворився на типовий пропагандистський майданчик, що обслуговує чинну владу. Канал «1+1» заявив, що овочі борщового набору за рік подешевшали на 30%. Логічний висновок – жити стало краще, стало веселіше. Логічно? А тепер, як то кажуть – деталі.

Сам собою «Індекс борщу» – показник вельми умовний і ненауковий. По суті, це демонстрація споживчої інфляції в Україні. Борщ – найбільш поширена українська страва. Тож по ціни компонентів борщу можна визначити – подорожчало життя в Україні чи ні?

У 2017 р. канал «1+1» голосив, що життя в Україні подорожчало шалено. Вартість борщу склала 81 грн., причому левову частку вартості (74%) склало м’ясо. Взагалі, борщ, в який увалили 600 гр. м’яса на 500 гр. картоплі і таку ж кількість буряка, сам собою викликав питання. Але що сказали «плюси», те почули ¾ українців. А поскаржитися на життя злиденне в нас – майже національна традиція.

А от рік 2020-й. Ті самі плюси заявляють, що борщовий набір за рік… здешевшав на 30%. До 32 грн проти 42 грн торік. Але. Знову таки слідкуйте за деталями. У повідомленні «1+1» сказано було не про борщ, а про «овочі для борщового набору». Тобто легкою рукою редактори «плюсів» прибрали з рецепту м’ясо і сметану.

Та фокус в тому, що якщо рахувати борщ зразка 2017 р. за методою 2020-го, п’ятірка овочів борщового набору (картопля, цибуля, буряк, капуста і морква) коштували не 81 грн, а 9,1 грн! Слабо? Тобто насправді ціни на овочі з борщового набору, навіть за розрахунками «плюсів», проти часів Петра Порошенка не впали, а зросли у 3,5 рази!

Як це все називається? Це називається маніпуляція фактами. А ще простіше це називається пропагандою, тобто підтасовкою фактів з метою досягнення певного інформаційного впливу на людей і створення певної громадської думки. А це означає, що канал «1+1» – не об’єктивне ЗМІ. Це агітаційний майданчик, на кшталт радянського ТАРС. Інформацію він дає таку, яка вигідна його власникам. І діючий український владі.

Але може борщ справді за той час, але дещо не так пишуть «плюси»? Для цього звернемося до іншого видання, яке так само проводить замір «індексу борщу», і яке точно не запідозриш у симпатіях до п’ятого президента Петра Порошенка.

За виданням «Слово і діло», у 2014 р. собівартість каструлі борщу обсягом у 5 л. становила 30,96 грн, у 2017 р. – 45,29 грн., У 2018 р. – 59,36 грн., у 2019 р. – 74,01 грн., у 2020 р. – 74,85 грн. Тобто борщовий набір від 2017 р. не здешавшав. Він подорожчав. Ба більше, проти 2019 р. він подорожчав, хоч і незначно.

Але й ці цифри будуть неповними, якщо не нагадати, що у 2014 р. країна зазнала болючого економічного удару, через бойові дії, втрату територій і практично втрату ринку Росії. На початку 2015 р. стався потужний стрибок інфляції. Натомість борщ дорожчав не синхронно зі стрибком курсу долара, а поступово.

Останні ж два роки інфляції офіційно в країні не спостерігалося. Натомість ціни на харчі ростуть і ростуть відчутно.

Що про це каже влада? Вона нічого не каже. Українська влада живе у якійсь іншій Україні, з паралельної реальності. Президент знімає бравурні «видосики». Голова фракції СН у ВР Давід Арахамія бадьоро рапортує про виконання передвиборчої програми на 70%. А канал «1+1» розповідає про подешевшання борщу, але це не точно.

Поділитися:

«У меня сестра в Москве, брат в Крыму, тетка в Донецке, с кем мне воевать?!»

Елена Кудренко

Мы такое много раз читали и слышали. От людей с проблемой взаимоотношений в семье. От людей, которые такими возгласами прикрывают собственную слабость. Да, мне “хорошо говорить”, у меня на россии никого нет. Но я также сталкиваюсь с противоположными мнениями там, где я живу.

И искренне не понимаю:

Правда одна. Она ОДНА. Только мнения разные. И кто-то просто считает себя наглее, достойнее, увереннее, для того, чтобы жить не в войне. А вот ты, живущий в Киеве, Виннице или Одессе, живи. Тебе же с 2014 года уже все-равно, у вас там Украина уже давно под внешним управлением, навыбирали черт знает что… Не то, что сестра в Москве. Брат в Крыму… Тетка в Донецке…

И тот, кто сегодня воспитывает детей в Украине, но пересказывает позицию условной сестры из Москвы, не задал себе вопрос: а что же сестра? Почему же ОНА не желает узнать и понять? Но требует это от тебя? Что же брат? Почему ОН не захотел осознать, но “нагибает” именно тебя? И если сама война идет именно на твоей земле, а “прогнуться” под российский мир должен именно ты, а твои родственники лишь понижают твою самооценку, навязывают свое видение ситуации, то в какой момент в вашей семье случились проблемы? Явно задолго до прихода российской армии в Крым и на Донбасс.

В тот момент, когда родня, имея интернет, фото и видео, заявления ООН посчитала менее доказательными, чем вещание пропагандистов на собственных телеканалах – такая родня забыла о твоих детях. Твоих, живущих в Виннице, Одессе или Киеве. Не дай, Бог, во Львове. И мнимое отсутствие выбора в твоей ситуации является именно мнимым.

Потому что правда ОДНА. И пусть у тебя будет собственное мнение. Твое, а не сестры из Москвы, брата из Крыма, тетки из Донецка… Похоже, им на тебя давно наплевать.

Достоинства каждому. Силы воли посмотреть фактам в лицо. И мужества не идти на поводу у того, кто просто больше боится за себя, чем за тебя. Боится, но тем не менее это ЕГО войска на пороге твоего дома.

И добавить здесь нечего.

 

Карикатура © Daryl Cagle

Поділитися:

«Чудодійна російська вакцина» – пропагандистський фейк і загроза здоров’ю

Сергій Марченко

Володимир Зеленський, ви тут інтерв’ю давали американцям і розказували, що будете купувати російську вакцину, бо Україна за останні 30 років втратила свої позиції у світі. І оце ваше бажання купити у Путіна вакцину виглядає дуже зашкварно через те що:

1. Отримання нормальної вакцини НЕ ЗАЛЕЖИТЬ ні від яких позицій України у світі. Воно залежить виключно від спроможності вашої влади домовлятися з виробниками. Ні Кравчук, ні Кучма, ні Янукович не винні, що ви призначили міністрами ідіотів, неспроможних домовитися про поставки нормальної вакцини в Україну. Бо домовлятися треба було на етапі розробки, а не тепер, коли вони сертифікувалися, і в них черга на три роки вперед стоїть.

2. Немає ніякої російської вакцини від COVID-19. Є вакцина Спутнік V, кінцеві дослідження якої фальсифіковано, а повний клінічний протокол не опубліковано. На це звернув увагу авторитетний Lancet, а 37 вчених підписали відкритий лист до розробників вакцини, щоб ті пояснили невідповідності в опублікованих даних.

3. Коли ви в інтерв’ю розповідаєте про фейкову російську вакцину як про реальну, ви авторитетом президента України підтримуєте російських виробників фуфломіцину і ФОРМУЄТЕ ПОПИТ своїх виборців на це фуфло. І мені буде дуже цікаво подивитися, як ви будете викручуватися із ситуації, коли смертей стане більше, і люди будуть вимагати у вас купити путінське фуфло.

4. Може, ви не знаєте, але за минулого президента прийняли закон, що не дозволяє торгівлю з агресором. Відміните цей закон чи порушите?


Олена Монова

В той самий час, як весь притомний світ відмовляється від закупівлі російської вакцини «Спутнік», лапті не можуть примиритись з таким станом речей і розгорнули потужну інформкампанію. З російських сайтів, орієнтованих на українську тематику, за останні тижні вилилась ціла ніагара дезінформації, спрямованої на дискредитацію американської (і не тільки) вакцини і просування своєї. Балалайну дезу щотижня гарненько препарують на Текстах.орг, я там регулярно пасуся і вивчаю, так би мовити, дезінформаційні тренди, а зараз лише хочу коротко зупинитись конкретно на темі Спутніка, бо щось дуже вже голосно з цієї сторони, а коли голосно, то це завжди не просто так.

Отже, які основні наративи, що їх просуває Кремль в українське інфополе, а наші ховрахи слухняно носять у защічних мішках.

1. Програма COVAX, учасником якої є і Україна, паплюжилась тим, що її російські пропагандони видають за випробування невідомо чого, а не щеплення сертифікованою вакциною. Стверджується, що Україну збираються зробити полігоном для випробувань, Штати буквально змушують українців робити щеплення, наприклад, один з гучних заголовків кричить «Американскую вакцину в Украине испытают на атошниках и стариках», а другий «США заставляют Киев прививать украинцев».

2. Активно просувається фейк про те, що начебто від побочки вакцини Pfizer померли шестеро добровольців. Це розійшлося так широко, що Рейтерс було змушене провести фактчекінг і опублікувати в себе на сайті спростування цього фейку.

3. Ну і улюблена фішечка лаптєй, так це зробити з Росії жертву, а з абстрактного Заходу монстра, що використовує пандемію, аби завадити розвитку вєлікой і могучєй. Ну і отримати надприбутки, змушуючи весь світ купувати американське, куди ж без цього.

Але найцікавіше те, що вони писали власне про свій Спутнік.

1. Тут вже пішла в атаку чиста ідеологія: балалайки аргументують відмову України купувати російську вакцину тим, що українці не купують, аби не зруйнувати імідж Мордору як країни-агресора. Ну дійсно, який вже тоді в сраці агресор, якщо рятує життя українських хворих на коронавірус. І хєр з ними, з окупованими територіями, головне, що живі залишились, спасіба братушкам, спаслі, радімиє.

2. Не вщухають й досі спроби нав’язати в українському суспільстві думку, що російська вакцина буде виготовлятись в Україні на українських потужностях. Було навіть названо підприємство — АО «Біолік», але там оперативно опублікували офіційне спростування. Сюди ж додам історії про «підпільні поставки російської вакцини в Україну».

3. Ну і улюблена кремлівська тема — висміювання і дискредитація критиків Спутніка. Ось ця цитата з кремлівської помийки є дуже показовою: «Если есть возможность производить вакцину в Украине, а не дожидаться мифических поставок из стран «развитой демократии», то почему надо выбирать вариант “хочу умереть патриотом”?».

Не забуваємо, що гібридна війна продовжується, тому споживаємо інформацію відповідально, особливо в тих випадках, коли мова йде про гострі і резонансні теми.

P.S. Писала цей текст ще наприкінці минулого тижня, але не виклала в зв’язку з певними сімейними обставинами. І от за той час, як я була на паузі, з’явилися відео, як вакциною Пфайзер роблять щеплення Майк Пенс і Беньямін Нетаньяху. Х*йла, що робить щеплення Спутніком, я поки що не бачила, хоча животне дуже любить зненацька заголятися в непристосованих для цього місцях. А так був би шах і мат акулам імперіалізму, звісно.

 

Карикатура © Сергей Ёлкин / DW

Поділитися:

Вибачення гірше за проступок

Валерій Прозапас

Можна б було повірити Арестовичу, що він помилково опублікував версію окупантів про загибель бійця ЗСУ “від алкоголю та наркотиків”, а не від тортур, якби кілька тижнів тому цей же позитивний блогер не розповідав про “однакову відповідальність бойовиків і українських військових за військові злочини”, тим самим урівнюючи в “злочинах” нас та окупанта і ставлячи під сумнів роботу українських армійських органів правопорядку.

Вони вже тупо знущаються, бо впевнені, шо перетворили українське суспільство на акваріумних рибок.

Такі “помилки” невипадкові, після них подібних посадовців треба відправляти назад в кабаре ногами дригати, але цьому ще й медаль дадуть.


Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Вечір перестає бути томним.

З’ясувалося, що українська делегація в ТКГ намагалася ПРИХОВАТИ факт насильницької смерті українського вояка, який “за невстановленими обставинами потрапив на тимчасово непідконтрольну територію”. Простіше кажучи, був захоплений ворожою ДРГ.

Вчора тіло мертвого солдата передали українській стороні. Українська делегація у ТКГ повідомила:

“українській стороні було повернуто тіло військовослужбовця однієї з механізованих бригад ЗСУ, який, за попередніми даними, 14.12.20, перебуваючи у стані сп’яніння, здійснив самовільний перехід на бік противника (без зброї) та помер від алкогольної або наркотичної інтоксикації”.

Тобто чувак сам винний. Зрадив Україну. Втік до ворога. Там залив очі собі якимось скломоєм – і гайки. Ну, буває. Але…

В мережу потрапив висновок судмедекспертизи. Очевидно, цинізм чинної влади дістав уже навіть службовців українських спецслужб. Бо, за висновком судмедексперта, українського вояка довго і жорстоко КАТУВАЛИ. Його били довго і по-звірячому. А потім задушили. А потім передали назад Україні, мовляв, він пиятику не пережив.

Подія вражаюча за своїм цинізмом. Нині можна говорити що завгодно. Гарантію даю, терористи ДиРи зараз будуть волати, що українська судмедекспертиза – фейк, а що не фейк – створено з уже мертвим тілом, коли воно потрапило на українську територію. За допомогою фахівців НАТО, звісно.

Москва ж взагалі включить режим “я – не я, і хата не моя”. Офіційно їх там нєт. Але мова не про русскій мір.
Мова про українських можновладців. Бо очевидно, факт насильницької смерті українського вояка влада намагалася ПРИХОВАТИ. Чому? Відповідь очевидна. Аби перед Новим роком не псувати преЗЕденту образ великого миротворця.

Бо зараз він виглядає не миротворцем. Він виглядає головнокомандувачем, солдат якого абсолютно безкарно можна красти, катувати, душити і повертати назад з янгольським личком. Коротке містке слово, яке описує таких командувачів, я не наводитиму, бо забанять.

Наразі всю провину за зроблене на себе взяв, хто? Правильно. Арестович. То він, мовляв, переплутав повідомлення. Зразу, як висновок експерта з’явився в мережі.

Висновків не буде. Висновки робіть самі. Ми дожилися до часу, коли треба захищати уже наших захисників. Якщо не життя, то хоча б добре ім’я їхнє. Таке життя.


Владимир Завгородний

Начнём с исторического анекдота.

Некогда эмир Бухары услышал выражение “извинение хуже проступка” и не понял, что имелось в виду. Тогда он призвал своего советника ходжу Насреддина и потребовал объяснить.

Бился-бился, старался-старался Насреддин, но так и не смог втолковать эмиру смысл выражения. Отчего эмир рассердился и сказал: “Даю тебе пятнадцать минут, чтобы ты объяснил мне, что значит «извинение хуже проступка», и если не справишься — велю тебя казнить!”

Тогда ходжа задумался ненадолго, а потом взял да и ущипнул эмира за задницу. “Что ты себе позволяешь?!” — разъярился эмир. “Прости, о великий. — отвечал ходжа. — Я задумался, и мне показалось, что ты — это твоя жена”.
И когда от такого ответа у эмира глаза налились кровью, ходжа подытожил: “Вот это и есть извинение, которое хуже проступка”.

Так вот.

Объяснение Арестовича о том, что он случайно перепутал, не сработал копи-пейст, случайно опубликовал версию оккупантов о гибели солдата, — это натурально извинение хуже проступка.

Как ты их перепутал?! Голову со сракой ты не перепутал?! Откуда ты вообще знаешь так хорошо их версию?! Какого хрена она у тебя делала в буфере обмена?!

Что ты несёшь, бл*дь, что, бл*дь несёшь?!

 

На заставці фотожаба © Олег Соколов

Між українцями та війною опустилася інформаційна завіса фейків (фото, документ)

Поділитися:

«Нові обличчя» продовжують повторювати наративи Кремля

Ірина Геращенко

Вечірнє шоу на каналі «Україна 24». В студії нове обличчя від слуг – пані Галина Янченко. Тиждень тому в одному ефірі вона мило щебетала з представником бойовиків Мірошником про конфлікт на Донбасі. З Мірошником, причетним до здачі проукраїнських журналістів терористам .

А сьогодні… вона звинуватила Порошенка в тому, що він напав на Україну, що він як Верховний Головнокомандувач дозволив собі віддавати накази обороняти країну, що він «послав моряків на забій».

Нові обличчя продовжують повторювати наративи Кремля, навіть не усвідомлюючи в своєму примітивізмі, яким зручним інструментом в гібридних війнах вони є.

Потім не дивуйтеся, що зростає кількість громадян, які думають, що на Донбасі «громадянський конфлікт», і мріють про російську вакцину. Їх свідомість формують ось ці хлопці та дівчата від влади, що кочують із шоу на шоу.

 

Кремлівські помийки перейшли всі дозволені межі (відео)

Поділитися:

Обзор дезинформации пропагандистских СМИ – 11.12.2020

Оперативная рабочая группа по стратегическим коммуникациям Европейской службы внешних связей European External Action Service – EEAS подготовила регулярный обзор дезинформации, в котором содержатся примеры прокремлевской пропаганды, распространенной в европейских странах. Скачать обзор дезинформации можно по ссылке.

11 декабря 2020

ТРЕНДЫ НЕДЕЛИ
«Нет, это мы – жертва!»

Примеры дезинформации на этой неделе обеспечивают панорамный обзор тем, связанных с Россией и СССР. Там, где надлежит просить прощения, раскаяния не наблюдается, одни обвинения.

Ярким тому примером является отравление российского оппозиционера Алексея Навального. Одно из пророссийских СМИ пишет, что Германия нарушила Конвенцию о запрещении химического оружия, отказавшись сотрудничать с Россией. Иными словами, жертва тут не Навальный, а Россия.

Касательно трагедии MH17 прокремлевские СМИ стенают, что цель судебного процесса — не установить истинных виновников. Согласно этому заявлению, хотя были убиты 298 человек, с точки зрения прокремлевских СМИ единственная жертва — Россия.

Ту же логику применяли и применяют касательно Украины. Вместо того чтобы признать, что причиной Голодомора послужила непосредственная деятельность советских властей, прокремлевские СМИ обвиняют Украину в создании «хайпа» касательно этой темы. А, следовательно, вместо 7 миллионов человек, умерших от голода, прокремлевские СМИ… ну, вы догадались.

Бряцание саблей

Возвращаясь к делам нынешним, прокремлевские СМИ заявили, что Румыния и США проводили военные учения вблизи Крыма, поскольку это хорошее место для того, чтобы разыгрывать сценарий вторжения в Крым. Россия вновь жертва, это же очевидно.

Возьмем санкции ЕС — согласно радиошоу, ведущим которого является Владимир Соловьев, они являются доказательством того, что Германия и Европа жаждут войны с Россией. Жертва… ну, да, однако жертвы все те бедолаги, которые слушают это радиошоу.

Свежайший пример этого синдрома жертвы связан с Молдовой, где новоизбранная Майя Санду потребовала вывода примерно тысячного контингента российских войск с территории Приднестровья и попросила об их замене миссией гражданских наблюдателей ОБСЕ. Московские чиновники назвали это решение «безответственным», прокремлевские СМИ сгустили краски и безосновательно заявили, что это может привести к силовой оккупации Приднестровья, чтобы спровоцировать столкновение с российскими войсками, а затем одобрить интервенцию НАТО на этой территории.

Подытоживая дезинформацию из рассмотренных выше примеров, становится очевидно: их основная цель — доказать, что Россия — жертва, подразумевая тем самым, что она не может быть виновницей. Создание этого самообраза жертвы позволяет Кремлю манипулировать общественностью, избегать ответственности за агрессивную внешнюю политику и использовать подконтрольные государству СМИ для распространения этого нарратива. Для достижения успеха в доведении информации, руководство RT «внушило зарубежным журналистам, работающим в RT UK [Великобритания] и RT America [США] образ России как жертвы политики Запада».

21 год «обиды»

Но выставление себя в качестве жертвы также указывает на существование когнитивного диссонанса, произрастающего из того, как Кремль ведет себя по отношению к оппонентам, и того, каким он считает себя. Это становится очевидным, если проследить, как находящиеся в собственности Кремля СМИ изобразили Кремль в качестве рыцаря без страха и упрека по его же приказу. Например, кремлевские секретные договоры с Гитлером не угрожали соседям и не подготовили почву для войны. И оккупация Россией соседних стран никогда не была оккупацией, ведь соответствовала международному праву минувших времен. Нельзя также упустить тот факт, что незаконная аннексия Крыма Россией и незаконное нападение на Украину были результатом волеизъявления местных жителей в ответ на финансированную США «цветную революцию».

Но есть и более простое объяснение. Год назад мы писали, что культура «обиды» является обдуманным маневром по отвлечению россиян от насущных проблем и внутренних неурядиц в стране. Еще в январе 2020 года мы пришли к выводу, что двадцать лет правления Путина были двадцатью годами обиды. А скоро будет уже 21 год.

СВЕЖАЯ АНАЛИТИКА
Прокремлевские СМИ как средство маркетинга: Продвижение вакцины «Спутник V» в Латинской Америке

«Залог отличного маркетинга теперь не в том, что вы производите, а в том, как вы об этом рассказываете», — так считают гуру маркетинга, и прокремлевские СМИ взяли это на вооружение.
Подробнее

И победителем становится…

Прошел месяц после президентских выборов в США, а кремлевские СМИ все еще продолжают транслировать заявления о зомби-избирателях, манипуляциях, недостатках, нарушениях и мафии, поддерживающей Байдена.
Подробнее

Источник

Поділитися:

Не пей с ворами, не играй с шулерами

Олексій Петров

Искать своих (карманных, придворных, дрессированных) блогеров они начали давно. Фактически начиная с того дня, как Украина была отдана «на щит» так называемым Слугам народа. Как только Зеленский судорожно вцепился в булаву, на Банковой организовали встречу. С одной стороны – Володя, с другой стороны – ветераны войны с россией. Нужно было через фразы на кшталт «Парни, я такой же как вы, и цели у нас общие» влезть, втиснуться в легион «Військо», куда вход левым пассажирам закрыт. Встреча не получилась. Вернее, не получилось Володе поплескаться в тёплой ванне. Душ был холодным и очень неприятным. Аж камеры пришлось выключить. Мало того, некоторые ветераны демонстративно не пожали руку новоизбранному. Да, военные, они люди такие. Злые и память хорошая. Сравнение украинской армии с баранами, и то, как границу отодвигали вглубь страны, они запомнили хорошо…

С этими не вышло. Про этих забыли. Стали искать подступы к другим. Докатились до того, что завуалированный клич кинули посредством вырванного контекста из интервью Подоляка. Мол, так и так, в ОПу зело требуются штатные блогеры. Работа не пыльная. Нужно лишь писать хвалебные оды каждому дню правления «величайшего». Оплата… Ммммммм. Договоримся. Не ссыте, не обидим.

Странно, но, судя по всему, мало кто отозвался на такое вкусное предложение. А ведь какую приманку бросили, фактически придворный баснописец. Может, даже дадут на Володю посмотреть. Издалека, конечно, но тем не менее. Говорят, начали аккуратно «прощупывать» некоторых топов. Безрезультатно. Ведь репутация завоевывается годами, а просрать её можно за секунду. Информационную репутацию и подавно.

Правда, одного всё же переманили. Что наобещали, можно только догадываться. Хотя возможно почесали ЧСВ в нужном месте, и вуаля. Но там игра стоила свеч. Специалист околовсячеческих наук и разведчик всех возможных разведок. Нет, я сейчас серьёзно. Если разведчик на весь фейсбук кричит о том, что он разведчик. Мало того, талдычит на каждом углу о том, сколько раз он ходил в разведку, и даже выкладывает фотографии наградных документов за разведку, то он безусловно самый настоящий разведчик, а не вот этот вот всё. Короче, Леопольд Треппер нервно курит айкос в сторонке.

Но одного блогера мало. Даже если он разведчик. Тем более, что он не совсем надёжен… То бросается в крайности и заявляет на всю Фейсбучную «Я вас два года обманывал»… Понимаете, не вчера или позавчера тиснул фейк, а целых два года свистел (а где гарантия, что сейчас не свистит?). То намекает о лояльности к «величайшему» через… через отборные матюки… В общем, ненадежный, хоть и старается. Нужны ещё лидеры мнений. Без изъянов. Середняки, которых слушают. Срочно нужны…

Вот и собрали втихаря собрание. Вот и пригласили лидеров мнений, без изъянов…

Сейчас небольшое отступление. Многих из тех, кто был на том собрании, я знаю лично. И моё мнение к этим ребятам не изменилось по одной простой причине, они с оружием в руках защищали свою родную Украину. Так что, если вы дочитали до этих слов, воздержитесь от хейта в комментариях. Лучше промолчите. От себя скажу, если они завтра решат стать придворными блогерами, чтобы писать хвалебные оды, – это их право. Право на выбор. И в то же время их ответственность. Лично я просто пройду мимо. Время нас рассудит. Наверное.

Поехали дальше…

Информация о тайном собрании быстро просочилась в сеть. Семён Кабакаев написал пост, где рассказал о встрече и дал ей свою оценку. В тот же момент он не проболтался о других присутствующих. И вот, конечно же, совершенно случайно (так всегда происходит) в сети оказался весь список участников. И понеслась… Парням начали прилетать не совсем приятные плюхи от френдов. Бинго. Цель достигнута.

Нет, я не знаю, зачем ребята согласились на эту встречу. Любопытство? Предварительное «Эта встреча принесёт только пользу»? Или ещё что-то? Не суть важно. Но если ты садишься за стол с карточным шулером, ты проиграл. Даже если ещё не распечатали карточную колоду. Вообще, не доставали её. Даже про карточные игры не заикались. Ты проиграл всё равно. Потому что шулер (в нашем случае информационный) точно знает, зачем он сел за этот стол, а ты понятия не имеешь. Да и про шулера ты узнал уже постфактум.

Сомневаюсь, что информация об участниках случайно оказалась в сети. Чем не манипуляция? Человека вполне ожидаемо начинают хейтить, «продался», «переобулся» и так далее, тем самым на каком-то этапе вызывая обиду на весь мир. И он падает в руки информационных шулеров словно переспевшее яблоко. Не упадёт – в сети окажется «липа» с расценками. Докажи потом, что ты не верблюд. Ведь на встрече был и сразу о ней не рассказал.

Задушевная беседа была подмазана нужными тезисами. Про то, что нужно объединяться. И не просто для побухать на рыбалке, а ради Украины (да кто бы сомневался). И про отсутствие коммуникации вкрутили нужную фразу. Дескать, мы же все с вами за Украину. Очень преочень за Украину, только вот порой трохи перегибаем палку из-за отсутствия точек соприкосновения. Нужно чаще садиться за общий стол… И тех самых точек станет больше, а факапов в коммуникации меньше. Видите, как всё просто?!

Повторюсь. Каждый имеет право на выбор. Но и ответственность за выбор лежит на человеке. Тем более за такой важный… очень важный выбор.

Отвечу за себя. Лично для меня переступить порог Офиса президента Украины нынешнего разлива – это заведомо проиграть. Вот прямо на пороге. Даже если пригласят (всё равно не пойду, но тем не менее) обсудить совершенно правильные вещи, как, например, вопросы противостояния российской информационной агрессии. Да в конце концов посмотреть на портреты Героев на первом этаже. Пока я как гражданин Украины не знаю, в каком кабинете на Банковой сидит российский «крот»… Пока я как гражданин Украины не знаю, кто слил дело «вагнеровцев»… Даже совместное разгадывание кроссвордов в тех стенах неприемлемо. Ведь лично тебе это потом выйдет боком. Тебя сыграют так, что никогда потом не отмоешься. Они переступили и пошли дальше, а ты… Да кто потом вспомнит про тебя? Но это моё мнение… Любой другой человек волен поступать так, как считает нужным.

А вот на счёт отсутствия коммуникации было смешно. Хотя сказано правильно и витиевато закручено, но всё равно смешно. Особенно Офис президента интересовало отсутствие этой самой коммуникации, когда, например, вся страна гадала «Где же на девятнадцать часов пролюбился Президент по пути из Омана в Киев? С кем встречался? Что подписывал? В каком состоянии?». О том, что он вообще там делал, – это уже совсем другая коммуникация. Тоже, кстати, проваленная. Но она тоже тогда никого не интересовала. Как и сейчас никого не интересует просранная коммуникация в вопросе срыва Государственного оборонного заказа, что НАПРЯМУЮ играет на руку Кремля. Этим будут заниматься потом… После Нового года. Когда уляжется. Просто соберут очередное собрание из очередных блогеров, чтобы рассказать им очередную сказку про очередное отсутствие коммуникации и очередное непонимание вызовов перед страной. Красиво же звучит? Ну вот и чудненько!

«Если ты пьёшь с ворами, опасайся за свой кошелёк» ©

 

«Узбагойтесь, порохоботікі, нє всє так однозначно»

Зелена вербовка порохоботів

Поділитися:

«Узбагойтесь, порохоботікі, нє всє так однозначно»

Заступник керівника Офісу президента (ОП) України Роман Машовець, радники глави ОП Михайло Подоляк і Олексій Арестович 4 грудня провели зустріч із блогерами, які пишуть про національну безпеку і оборону. «Бабель» отримав цей список від учасників зустрічі. Блогерів просили не писати про результати зустрічі…


Валерій Прозапас

Перша методичка “естественной сети позитивных блогеров” імені Єрмака-Подоляка озвучена та пішла в мережу.
То такі тіпочки як Арєстовіч-Іванов грають роль “поганого поліцейського”, концентровано кидаючись зеленим лайном в Порошенка і “ЄС”, а болєє лудшые блогери просуватимуть тези “ну не все ж зрада” та “просто провалена комунікація”.

Наприклад, зрив оборонного замовлення, скасування харчової реформи та зупинка будівництва житла для військових – це не зовсім “зрада”, ЗСУ ж поки що не розпустили, треба й позитив бачити.
І генерала Марченка для залякування тримали в клітці, а Ріф в СІЗО вже рік без єдиного доказу – то теж не “зрада”, просто “комунікація провалена”, буває.
Як і таємна поїздка в Оман, справа “вагнерівців”, портновщіна, закупка чеського металобрухту для армії, розкрадання антиковідного фонду – теж проблема “комунікації”, а не те, що ви подумали.

Узбагойтесь, порохоботікі, нє всє так однозначно.

І що чиновник ОП Татаров став говорити словами кремлівської пропаганди про “внєншєє управлєніє”, то “естественним блогерам” не підозріло, головне, що ВІН! ЇМ! РУКУ! ТИСНЕ!
ВАУ!

Заради цієї величі, натурально, варто біле пільтішко приміряти, тим більше, і унікальне виправдання є, яке підкупає своєю універсальністю – “у нас к Порошенко многа вапросав”, “пачіму він всіх не побідив, а тільки червоні лінії окреслює? Ганьба!”

Тільки знаєте що.
Зрада є зрада, бо ця влада не є українською, тому ваш “синдром Колумбєта” виглядає паршиво.


Mason Lemberg

З приводу закритої зустрічі проукраїнських блогерів з представниками злочинного прокремлівського режиму.

Якщо описати речі з правильними епітетами, то ситуація сама по собі вже виглядає огидно. Правда?
Але я не буду настільки категоричним як інші, відрікаючись від цих людей. Причина проста: режим вчора злив їх сам, вони цього не чекали. Отже можна зробити висновок, що вони не вели себе так, як на це сподівались представники прокремлівських злодіїв.

І це дає сподівання на те, що, може, люди дійсно лоханулись. Але не відкидає претензій в надмірних амбіціях учасників (а нах ви туди взагалі лізли? щоб потім виставити себе героями, які порішали за Ріфа?) і претензій світоглядного характеру.

Бо якого хріна взагалі зустрічатись з цими утирками і при цьому розказувати ще й за те, що в ОПІ не зняли портрети героїв? Це не заважає їм відпускати вагнерівців, торгувати державою, брати на роботу гуснявих скотів.
І якщо ви на 7-му році війни, в тому числі інформаційної, досі не зрозуміли, що найгірший ворог не той, що йде у відкритий наступ, а той, що маскується під свого і вбиває зсередини, то ви погані блогери. Кісєльови з соловйовими не зробили й десятої долі тих втрат, які спричинили Україні Маша Кольчуга та її виводок ручних шалав, що маскувався під антикорупціонерів. Скабєєва – ніхто проти Славіка Вакарчука з його любов’ю до нетакіх русскіх і нетвоєю війною. Єдина Росія – сопляки проти Самопомочі, розповідей про план мореля, неконституційність захисту України та іншої брехні, що роз’їдала і деморалізувала, вбивала народ гірше смерчів і градів.

Тому коли ви на 7-му році війни розказуєте, що не зняли (пздц, досягнення – “не зняли”) портрети героїв, при тому, що коридорами ходить і в кабінетах сидить відкрита неприхована худоба, то ви виглядаєте нємножко по-дебільному.

Так само виглядають і аргументи про Ріфа, як мотив вашої участі на зустрічі. Типу вони не знають про Ріфа, типу не чули? Ні, вони все знають, чули. Це мерзенні подонки. І зрештою, на що ви сподівались? На те, що ви поговорите з якимись третьосортними клоунами подонків в рожевих сукнях і небритих пиках, і вам відпустять Ріфа? Зрештою, хто сказав, що якщо його відпустять через розмову з вами, а не розмову сашка пожинського і єрмака пів року тому з того ж приводу?

Кароч.
Я не відрікаюся від цих людей і досі вважаю їх нашими. Хоч буду тепер пильним. Але відчуття неприємні. Наче дивишся на індіанців, які повелись на скельця і віддають гвалтівникам своїх дружин і дочок, все те, над чим вони працювали останнє десятиліття.


Тамара Горіха Зерня

Ну що, дожилися. Один-єдиний похід в Офіс президента на зустріч блогерів ставить репутаційний хрест на блогері.
Не рятують ні заслуги, ні добрі наміри, ні «ми тільки запитати», ні «я там навіть води з кулера не попив». І навіть не в тому справа, що підписники на ФБ відразу обвалюються на третину. Це таке діло, наживне. Завжди можна за рахунок ботів розігнати, кількість не критична.

А проблема у тому, що твоя думка для людей, у яких ти був (була) opinion leader, відразу множиться на нуль, незалежно від того, скільки одиниць перед нулем у тебе стояло ще вчора. І вся твоя цінність як активу тут же втрачається. Бо ті, на кого ти впливав, від тебе тихо відписалися, а метати бісер перед новою зеленою аудиторією… Ну це таке, на любителя.

І я не злорадствую насправді. Я вважаю, що для країни це дуже погано. Якби ми пливли різними човнами, то я б просто заблокувала у ФБ, помахала ручкою на прощання і викинула з голови. На щастя, у нас є кого почитати і без ходоків до Єрмака. Але так сталося, що ми всі в одному човні, та вискочити немає можливості.

І я розумію, що жоден тямущий спеціаліст, для якого важлива репутація, не піде на співпрацю із Зеленським. Як би не було боляче дивитися на те, що вони творять. Як би не було страшно від усвідомлення наслідків. Як би не хотілося підскочити затикати їхні дірки, бо ж тонемо всі разом! Але ні, немає можливості.

Ступаєш на Банкову і перетворюєшся на соляний стовп. Спопеляєшся, як вампір на сонці.

Поділитися: