The Insider, Le Monde і Bellingcat випустили спільну статтю, у якій довели, що російські представництва брендів «Auchan» i «Leroy Merlin» допомагали російській армії. Російське представництво «Ашана», крім постачання товарів для російських військових на окупованих територіях України, сприяло мобілізації своїх співробітників.
Читати далі
Сьогодні українську спільноту сколихнуло питання абсолютно безглуздого обшуку силовиків та прокурорів у компанії MacPaw та безпосередньо вдома у власника компанії. Треба щоб після перемоги в Україну стояла черга інвесторів та бізнесменів. А виглядає так, що робиться все, щоб черга стояла З України.
Читати далі
Ми можемо і мусимо посилювати організм країни вже зараз. Укріплювати слабке, формувати нове, покращувати і будувати. Ми заслужили на нову Україну. Дійсно заслужили.
Читати далі
Після війни у нас буде величезна кількість роботи. Але буде одне завдання, яке стане перевіркою. Чи за всіма проблемами, за політичними сварками, за тисячами дрібних щоденних викликів ми знайдемо сили збудувати інституцію, яка буде карати військових злочинців?
Читати далі
За півтисячі років будуть нові казки. У мого народу. Про окопи під Бахмутом. Про день, коли Київ був у осаді. Про богатирів у камуфляжі, які розірвали між деревами двоголового орла.
Читати далі
Не буде точної дати, коли все стане добре. Завжди буде щось, що треба ще зробити. Щось пофарбувати, полагодити, пореформувати, покращити. І все нам буде здаватись, що ще не за(ши)бісь. Але потім ми подивимось на попіл, що залишився від країни-агресора, і скажемо: «Хоча…».
Читати далі
Бісять спроби і пропозиції «залишити росіянам хоч щось». Крим, Донецьк, Луганськ, переговорну позицію, можливість зберегти обличчя. Я не хочу залишати їм нічого. Ані Криму – а він мій. Ані Донецька з Луганськом. Ані обличчя.
Читати далі
Мені не дуже цікаво, яким ти був, стотисячний «двохсотий». Єдине, що мені цікаво знати про тебе, стотисячний «двохсотий», – чи був ти у Бучі. Або у Маріуполі. Я сподіваюсь, що був. Бо це означає, що наша робота після кінця війни стала трохи простішою. Знайти і винести вирок. Знайти і винести вирок. Кожному з них.
Читати далі
Проєкт «Незламним POHUY» – це якісний одяг на липучках, який пораненим бійцям набагато легше вдягати на себе. І це волонтерський проєкт. Ми з вами можемо зробити життя незламних – справжніх незламних – трохи легшим.
Читати далі
Будет бедность. Будет позор. Тебя будут винить во всём. Тебя, солдата, проигравшего войну. И всё это время на глазах у тебя и таких как ты будет хорошеть моя страна. Нам тоже не будет просто. Нам будет очень тяжело. Но мы похороним своих мёртвых и оживим разрушенные города.
Читати далі
Зрадники та колабораціоністи на окупованих територіях. Російські солдати, що прямо зараз риють окопи у Криму. Ті, хто скоював військові злочини у Бучі. Вони всі знають. Вони все знають. Вони приречені долею і людьми. Вони це знають. І ми знаємо. Це неминуче.
Читати далі
Призначення Венедиктової послом у Швейцарію, а до цього екс-міністра оборони Тарана послом у Словенію – це системні помилки. Українська дипломатія має вирішувати безліч проблем нашої держави, а не тільки проблему того, куди подіти колишніх членів владної команди.
Читати далі
На території Києво-Печерської Лаври у 262-й день повномасштабного російського вторгнення моляться за росію. Назвіть хоч одну причину, через яку у Києво-Печерській Лаврі досі сидять московські попи. Боїмося помсти Москви? А за що була помста 24 лютого? Не хочемо провокувати? Смішно. Якийсь договорняк? Лавра – це символ, він не має ціни.
Читати далі
Нахріна ви прийшли і принесли стільки горя? Нахріна ви підірвали все в Херсоні? Це помста кому? Собі за власні слабкість і дурість? Ми все відновимо, але про вас нам і світові вже точно все зрозуміло. Яке принизливе, але справедливе покарання вони зараз отримують.
Читати далі
Ми маємо ніколи не відпускати Росію із зони контролю. Ніколи не віддавати ініціативу. Ми стали дорослими. Ми такими ніколи не були. Нам доведеться вчитися своїм новим обов’язкам. Ми навчимося. Ми впораємося. Наш новий девіз – не «Ніколи знову», а «Тільки спробуй, с*ко».
Читати далі
Я не розумію, чому депутати проросійської партії ОПЗЖ сидять у Раді, а не в тюрмі. Я не розумію, чому представники ОПЗЖ, «Партії Шарія», інших проросійських сил сидять у міських і обласних органах влади. Я покладаю на них частину провини за війну. Я вважаю, що вони з ніг до голови забризкані кров’ю українців. Я вважаю, що вони винні.
Читати далі
