Володимир В’ятрович: Через Горбатюка може не бути ані меморіалізації Майдану, ані результатів слідства (фото)
Розміщуємо розмову засновника й керівника сайту “Новинарня” Дмитра Лиховія з головою Українського інституту національної пам’яті Володимиром В’ятровичем про теперішнє становище та ймовірне майбутнє Музею Майдану та Меморіалу Небесної Сотні.
автор: Дмитро Лиховій
“Так не діставайся ж ти нікому” — схоже, саме такий результат маємо після травневого загострення суперечок навколо меморіалізації алеї Героїв Небесної сотні.
Тоді, невдовзі після початку підготовчих робіт із спорудження Меморіалу Небесної сотні, праві активісти знесли будівельний паркан на розі алеї і Майдану Незалежності. Адвокати й правозахисники заявили, що розбір бруківки шкодить слідчим діям, які продовжує управління спеціальних розслідувань ГПУ Сергія Горбатюка. Горбатюк та його прибічники заявили, що будівництво Національного меморіалу та Музею Майдану на місці масової загибелі людей неможливе, доки тут триває розслідування справ Майдану і проходять слідчі дії.
При цьому велика частина “самодіяльних” пам’яток на колишній вулиці Інститутській прибрана. Зокрема, демонтовано великий хрест біля верхнього виходу з метро “Хрещатик”, де пам’ять полеглих майданівців вшановували керівники держави та іноземні делегації. Паркан стоїть на половині алеї — від моста навпроти Жовтневого палацу. На ньому то тут, то там – як таблички з написами типу “Проводяться слідчі дії”, “Місце злочину. Заборонено змінювати обстановку”, так і плакати з роз’ясненнями УІНП і Музею Революції гідності, що і як тут мали б облаштувати. Але не видно ні слідчих дій, ні будівельних робіт.
Представники деяких родин Героїв Небесної сотні та громадських активістів заявляють, що на місці трагедії 2014 року потрібно залишити все як є. Утім, реалії такі, що це неможливо: колишня Інститутська має вже не такий вигляд, як під час кривавих лютневих боїв. І навіть не такий, як рік, два, три по тому. Відбулися відкриті конкурси щодо вибору проектів Національного меморіалу і Музею Майдану, виділені кошти.
Хто має рацію і що буде на алеї Небесної сотні далі? Та й чи буде щось меморіальне взагалі?
Із цими питаннями “Новинарня” звернулася до Володимира В’ятровича — голови Українського інституту національної пам’яті, який ініціював та втілює проекти Меморіалу й Музею. Його головний висновок: при новій владі дві майданівські сторони — учасники суперечки — можуть опинитися перед тим, що не буде ані меморіалізації, ані результатів слідства.
- Володимире, Проясніть ситуацію навколо відносин УІНП зі слідчим департаментом Сергія Горбатюка та загалом навколо Меморіалу Небесної сотні. Там зараз не видно ні будівельних робіт, ні слідчих дій — чого чекати далі?
— Ситуація досить дивна. Ми п’ять років готувалися до спорудження меморіалу і музею. Робили це максимально прозоро і відповідно до українського законодавства. Це забрало купу часу, але ми провели всі необхідні конкурси й обговорення, зробили їх максимально публічними. Залучали до них представників родин героїв Небесної сотні, вони були і в журі, яке обирало проект. Врешті-решт минулого року якраз приблизно в цей час ми дійшли до того, що вже були результати конкурсу, було підготовлено бюджетний запит на 2019 рік — з тим, щоб у 2019 році почати спорудження Меморіалу.
І це нас спонукало врешті зустрітися з паном Горбатюком, щоб узгодити наші дії і почати будівництво, не перешкоджаючи слідству. Зустріч завершилася дуже оптимістично. Пан Горбатюк пообіцяв, що до кінця літа 2018 року на алеї Героїв Небесної сотні будуть завершені всі потрібні слідчі дії, після чого ми зможемо розпочинати будівництво.
На жаль, надалі ця дата постійно відкладалася. Спочатку нам було оголошено, що слідство завершать до кінця вересня, потім — до кінця осені, до кінця року… Зрештою, в лютому 2019 року стало зрозуміло, що з боку слідства нічого не робиться для того, щоб завершити слідчі дії. Ми звернулися до Генеральної прокуратури, провели зустріч за участю генпрокурора Юрія Луценка і Горбатюка. На якій нібито знову узгодили план слідчих дій, яким могли перешкодити наші роботи на території Меморіалу. Ці терміни завершувалися в кінці березня.
І в ці терміни вони також не вклалися. Врешті, у травні ми, вже не маючи жодних юридичних підстав для того, щоб не починати будівництво (яке ми були зобов’язані розпочати відповідно до певних урядових рішень та виділених коштів), почали розгортати підготовчі роботи. І несподівано для себе отримали припис від Горбатюка про негайне припинення будь-яких робіт, бо вони нібито перешкоджають завершенню слідства.
Ми всі роботи припинили, але на той момент уже було споруджено паркан. І, на жаль, пан Горбатюк так напружив суспільну ситуацію, що хлопці з “С14”, нібито захищаючи слідство, повалили той паркан.
Після цього я з ними (“С14”) зустрівся. Пояснив, що для нас однаково важливими є і спорудження Меморіалу, і результати слідства. Але, на жаль, з боку слідства ми не бачимо якихось спроб з нами порозумітися. Хоча неодноразово зверталися до Горбатюка, щоб він назвав хоч якусь дату завершення слідчих дій на алеї. І чітко сказав, чи бодай до кінця 2019 року ці дії буде завершено. Бо ж ми будемо змушені пояснювати, чому не використали виділені на будівництво бюджетні кошти.
Жодної відповіді від прокуратури ми не отримали. І лише зараз, у червні, департамент Горбатюка подав у суд, після чого ми отримали судовий арешт на цю ділянку, який забороняє будь-які будівельні роботи.
Ми й без цього арешту не намагалися якось ламати ситуацію через коліно. І вважаємо за ненормальне проводити якісь дії, які можуть завадити слідству.
Але водночас вважаємо ненормальною й ситуацію, коли пан Горбатюк і частина адвокатів родин Небесної сотні формулюють питання так, нібито Меморіал має споруджуватися для того, щоб завадити слідству.
Це дуже неправильний підхід — ставити суспільство, а особливо родичів загиблих, перед вибором — мати пам’ять чи справедливість. Ми зробимо все від нас залежне, щоб була і пам’ять, і справедливість.
У “С14”, до речі, мою позицію зрозуміли.
- Але ситуація, виходить, заморожена “в обидві сторони”?
— Так, станом на зараз будь-яке будівництво на алеї Небесної сотні призупинено. Як людина, яка майже щодня проходить цією вулицею, мушу констатувати, що водночас і жодні слідчі дії на цій території зараз не відбуваються.
- Є думки, що меморіальний комплекс узагалі не потрібен. Або що він не потрібний у такому вигляді. І що В’ятрович так поспішає з будівництвом, бо треба освоїти кошти.
— По-перше, я не мав жодного стосунку до журі, яке обрало проект Меморіалу. На відміну від родин героїв Небесної сотні.
По-друге, обраний проект протягом кількох місяців презентувався в Києві, зокрема на Майдані, і окремо був представлений родинам Небесної сотні. І жодних різких зауважень за весь минулий рік не було.
Натомість вони з’явилися цього року — і я боюся, що тут також не обійшлося без якогось політичного контексту. Особливо після того, як до захисту вулиці Інститутської (і це теж символічно, що не йдеться про Алею героїв Небесної сотні) долучився мій близький товариш по Майдану Ігор Луценко. Він почав дуже політизувати це питання, представивши його таким чином, що проект Меморіалу не подобається родинам Героїв. Хоча зрозуміло, що жоден проект не може подобатися всім без винятку.
- А освоєння коштів?
— Що стосується коштів, то ми бюджетна установа, яка виборює кошти на свою діяльність. І виборола фінансування на створення Меморіалу. І ми розуміємо, що ці кошти виділено саме на рік. І на наступний рік нам або доведеться вибивати їх по-новій, або — і це швидше за все — їх просто не буде. Саме через те, що наша робота буде представлена як нездатність реалізувати проект, попри наявні ресурси.
Я вже мовчу про те, що ми опинилися зовсім в іншій політичній ситуації. І, боюсь, новий парламент буде дуже далеким від того, щоб підтримувати спорудження Меморіалу Героїв Небесної сотні, в тому числі й матеріально.
І внаслідок усього цього шуму суспільство постане перед тим, що не буде ані Меморіалу, ані результатів слідства.
Таке враження, що пан Горбатюк досить грубо використав усі ці непорозуміння, щоб виправдати свою бездіяльність. Теза про те, що спорудження Меморіалу нібито заважало його слідству, абсолютно нічим не підтверджена.
Хоча зі свого боку, як майданівець, який втратив близьких друзів на Алеї Небесної сотні, я, незалежно від посади, робитиму все від мене залежне, щоб там постав Меморіал, а трохи вище — Музей Революції гідності.
- Чому ви спершу взялися за Меморіал Небесної сотні?
— Тому що це досить короткотерміновий проект, який можна було реалізувати протягом року. Якби не перешкоди з боку департаменту Горбатюка, ми відкрили б його вже у 2019-му. Ішлося про терміни до Дня Незалежності.
Натомість музей потребує значно тривалішої роботи. Проект, який виграв конкурс, дуже масштабний, тому потребуватиме набагато більше коштів і часу, ніж Меморіал.
Тепер же обидва проекти “зависли” й опинилися під загрозою через зміну політичної кон’юнктури.
- Я бачив відібраний проект Музею Революції Гідності зовні, а яким він мав би бути зсередини? Чи міг би він бути схожий не Центр “Солідарності” в Гданську — з інтерактивною експозицією і водночас великими площами для публічних зібрань, дискусій? Скажу від себе: нещодавно вперше був у Гданську, і Центр “Солідарності” справив велике враження. Хотілося б, щоб Музей Майдану в нас був подібний до цього.
— Саме так. Ми багато разів бували в Гданську з цією метою, з Центром “Солідарності” багато контактуємо — він для нас є одним із прикладів того, яким має бути Музей Революції гідності. Інтерактив, артефакти в оригінальній сучасній подачі, майданчики для зібрань і конференцій — все це мало би бути.
