Не залякаєте
Эээ… в общем, странное утро, неординарное. И вообще, слово “странно” меня сегодня весь день преследует.
24 июня меня (в рамках списка партии Європейська Солідарність) зарегистрировали кандидатом в народные депутаты.
24 июня Бориспольский горрайонный суд выдает текст решения, в котором санкционирует обыск. Ну, это ж типа совпадение, да?
В решении суда очень много странного. Уголовное производство по части 2 статьи 364 УК, это про злоупотребление властью и служебным положением. Осталось только понять, как можно злоупотреблять служебным положением сотрудника патронатной службы, единственным полномочием которого является возможность подавать рапорты на имя министра обороны Украины. Странно и то, что ДБР, вообще-то, должно заниматься госслужащими, а я им не был никогда. То есть они фактически превысили свои полномочия. Что и подтвердил следователь – он НЕ ЗНАЛ, почему они пришли ко мне, и как я могу превысить полномочия, которых нет.
Странно то, что наибольший интерес вызвала моя собственная форма, которую собрались изымать. Прямо вот уже мешок принесли, нитки-иголку, печать-протокол. Потом (блинский Віталій Гайдукевич спугнул) передумали, сказали, что уже не нужно.
Странно то, что очень большой интерес вызывал Приказ министра обороны о нормах вещевого обеспечения. Прям, тоже хотели изъять, но потом увидели, что это Приказ за подписью Гриценко и Януковича, да и передумали.
Странно, что искали “нормативну документацію на речове майно – ТУ”. Это, ну возможно, страшная улика. Тогда делаю признание – все ТУ висят на сайте МО с 2015 года, это была одна из самых главных реформ в обеспечении армии, когда мы сломали многолетнюю монополию нескольких “избранных” поставщиков, которые ТУ оформляли на себя и делали потом поставки на условиях “эксклюзива”.
Странно, что надеялись найти какие-то залежи денег и прочего дорогого барахла. Хотя, нет, не странно – да, я видел фотки с обысков и знаю страсть коррупционеров к слиткам золота и пачкам денег. Но я прошел фронт, пусть и не в статусе военного, а волонтера. Я хоронил друзей. Я рыдал потом под табличками с их фамилиями в Зале памяти. И за пять лет работы в МО мне нечего стыдиться и не за что бояться.
Начался реванш. И увы, он начался около армии.
Обыски идут у “пиратов” Dmitry Marchenko, обыски идут у офицеров, которые 4 года ломали схемы, вскрывали поставки дерьма в армию, находили воровство топлива и писали ТУ…, которые теперь ищут следователи.
Дальше, как я понимаю, займутся продовольственным обеспечением и пайками – “старожилы” поставок ненавидят новую систему питания, а следователи ДБР у нас… странные. Странные и не знающие подследственности.
А там и до общаг дойдут.
Брифінг стосовно шаленого розкрадання в речовому забезпеченні армії.
Ладно, що форма з поганої тканини, бо коштує 854 гривні (приблизно), але в магазині ціни ніхто не дивився. І тут є перерострата 🙂
Ладно інших елементів не озвучили, але назвали страшну ціну розкрадання – аж 100 мільйонів гривень!
Ладно, коли директор ДБР Труба говорить, що слідство триває РІК, договір, на закупку броніків складений на початку 2019 року, але потім заявляє, що раніше не було нас, ДБР, бо ми створені та отримали права в кінці ЛИСТОПАДА 2018 року.
Це ладно, забув, що розслідування зовсім свіже, а ухвала суду на 40 обшуків опирається на, увага, відкрите кримінальне провадження, яке зареєстроване через два дні після першого туру президентських виборів!
Але ж чого все так тупо?!
Ціни визначає Департамент Державних Закупівель. Кількість – Тил ЗСУ. Ми розробили ці елементи речового забезпечення. І прийняли їх якість, поштучно. Поламавши десятки схем декілька років тому і змінивши монополію деяких виробників. Але прийшли до нас. До реформаторів і патріотів.
До цього додам, щоб було точно Бінго.
Директор ДБР Роман Труба однокашник глави АП Богдана.
Портнов передав привіт ПОРОШЕНКО (а він тут при чому до закупок?!) і вказав тільки броніки, на яких і був побудований брифінг Труби.
Усі обшуки, особливо у нас, в ГУРСМЗ проводяться з порушеннями та пошуками броніка в мішку з тканини кольору ММ-14.
Мені соромно, бо я думав, що наше ДБР буде українським ФБР, а вийшло черговим антикорупційним дітищем з директором, схожим на Навального…
П.С. Станом на 18:30 – обшуки у нас тривають…
Включила брифинг главы ДБР.
— Закупки неякісної продукції для ВСУ відбулися на початку цього року.
— Слідство триває вже більше року.
Выключила брифинг главы ДБР.
Основна задача ворога – залити брудом все те світле та хороше, що було зроблено в ЗСУ!
Оскільки ЗСУ – це той самий оплот, який захищає незалежність і територіальну цілісність України.
Їм треба знищити силу та міць, яка була здобута за останніх 5 років.
Щоб те, що було зроблено, не вартувало нічого, і це, видумане ними “Нічого”, взяти голими руками!
І тут вже не про державні інтереси, не про державність загалом, тут про їхні особисті інтереси та допомогу ворогові!
З такою швидкістю і жадібністю, злобою та ненавистю до всього українського ми скоро побачимо, як будуть причисляти до злочинців всіх активістів, а може, і не всіх, всіх учасників війни, волонтерів… Всіх тих, хто був і є рушійною силою нашої країни, всіх тих, хто захищав і захищає її існування!
Для когось готується плацдарм… Для кого?
Я думаю, не важко здогадатись.
Но это ещё не всё… Обыски проводятся в том числе и у… генерала Дмитрия Марченко. Ага, у того самого Марченко, который возглавил Центр розвитку, супроводження та матеріального забезпечення ЗСУ. Позже центр был переформатирован на Главное Управление, но сейчас не об этом. Именно после создания центра дивным образом стали лететь в тартарары доселе привычные схематозы, когда, например, акты приемки формы подписывались, «закрыв глаза».
Именно с приходом в МОУ людей не из старой системы технические условия на пошив трусов, маек, бронежилетов, формы и так далее перестали быть тайной за семью печатями, доступной только избранным. Кому же это понравится, когда ты вдруг перестал быть обладателем той информации, которая недоступна другим?! Правильно, многим не понравится. Ведь всё ж было понятно. Правила игры действовали десятилетиями. Ты мне, я тебе. А потом пришли эти. Волонтёры. И началось…
Кстати. Всё это дивным образом совпало с триумфальным возвращением в страну птенцов януковича. Случайность, поди, не иначе…
Вдома у волонтера та кандидата в депутати від ЄС Юрія Бірюкова відбувся обшук…
З Юрієм Бірюковим особисто я познайомився у 2016 р., коли групу блогерів запросили до підрозділів тилу Міноборони, до Центру розвитку і супроводу матеріального забезпечення збройних сил (Центру Марченка) та на завод «Талан», де виробляли для ЗСУ берці – відомі нині «коричневі талани – демісезонки». Покликали нас тоді з двох причин. По-перше, у пресі тоді було розв’язане цькування харчової реформи у Збройних силах. По-друге, виник тоді важкий конфлікт між Міністерством оборони та представниками швейних компаній, які за всяку ціну намагалися шити форму для війська за старими ТУ (і в принципі, формально були праві). Зустрічей тоді було кілька. В результаті галасу, здійнятому блогерами, тоді МО і «швейники» зуміли прийти до порозуміння. Результат – нинішня форма «укропіксель», яку носять і Збройні сили, і СБУ, і ще багато хто.
Ще запам’яталася розмова про реформу харчування. Бірюков нам тоді сказав із сумною відвертістю: «Знаєте, я не вірю, що провести цю реформу нам вдасться. Надто великі гроші на кону – навряд чи вдасться переломити таке об’єднання інтересів». Зараз ми знаємо – палки в колеса реформи харчування тоді ставили навіть на рівні міністра Данилюка. Ще ми знаємо – переламати вдалося. Вдалося спершу по сухих пайках – і фронт отримав «сухпаї у вакуумі», які нині стали брендом. Потім вдалося переломити в питанні харчування військових частин. Я знаю від волонтерів – вони балділи, коли бачили, як на фронт привозять хлопцям овочі та круасани. А тоді…
Не скажу, що моє спілкування з Юрієм Бірюковим зразу було простим – справа в тому, що ми були знайомі ще й заочно. Восени 2014 р., зразу після історії з оточенням 32-го блокпосту на Луганщині, з якого противники президента Порошенка зробили дивовижний піар напередодні виборів, мені довелося перед Юрієм Бірюковим вибачатися. Чому? Тому що на той час про Бірюкова я чув неймовірні обсяги чорнухи. У волонтерському середовищі про нього розповідали чимало гидоти, причому задовго до того, як він став радником президента. Мерзоту про нього писали в той самий час, коли Бірюков вивозив поранених з Південного мішку (оточення), коли знаходив шляхи до оточених частин і возив їм забезпечення, коли розгортав нові й нові проекти для допомоги війську.
Зачепило це й мене – в одному дописі я взяв і розповів деякі байки, які чув на волонтерських посиденьках. І от в коменти прийшов Юрій, кількома фразами заперечив все мною викладене і поцікавився, чи не хочу я вибачитися? Що зробив я? Я кинувся до тих, хто мені оте все про Бірюкова розповідав, аби підтвердили. У відповідь… коротше, з того, як ті люди м’ялися та ламалися, я збагнув, що мені просто набрехали. Я тоді все зрозумів і перед Бірюковим вибачився. Але осад залишився.
Обидві ситуації гарно характеризують цю людину. Юрій Бірюков часто кидався вирішувати питання, які, здавалося, вирішити неможливо. Вирішити примудрявся. Але постійно мав проблему – роти за спиною, які смердять. Які не заткнеш. Про Бірюкова розповідали чимало мерзоти. Тому що виділявся. Тому що на виду. Тому що не боявся говорити те, що думав. Тому що успішний, у першу чергу. Він завжди діє масштабно та з розмахом – і у «Крилах Фенікса», і з реформою форми, і з реформою харчування, і з гуртожитками для військових. Він робить те, що робити мусили професіонали протягом попередніх 26 років і ні чорта не робили. А ще Бірюкова завжди не любили за те, що не грав на дві сторони. Прийнявши бік президента Порошенка, він залишився одним з найстійкіших його прибічників.
Обшук у Юрія Бірюкова, вже кандидата в народні депутати за списком партії «Європейська солідарність», – це більш ніж виразні дія та месидж. Дія – проти партії «Європейська солідарність». Удар по найбільш видному, експансивному та успішному кандидату мусить уповільнити (а в ідеалі паралізувати) цілі напрямки передвиборчої кампанії. Це очевидно. А месидж цей – лідерам громадської думки, порохоботам. Месидж прозорий – ми Бірюкова під статтю підвести не боїмося, подумайте, що буде з вами усіма?! Вже повірте, подумаємо. Маємо такий досвід – посіпаки Москви на фронті теж не раз пропонували подумати. Зліші будемо.
Ні, не даремно старий знайомець голови АП (чи ОПУ) Андрія Богдана приїхав до України і тепер спокійно розсікає вулицями. Відчувається стиль і почерк. Все як в добрі старі часи Віктора Федоровича. Не даремно ДБР, яке провело у Бірюкова обшук, очолює давній товариш Богдана Роман Труба… Проте…
Знаєте, партії, які мають надійні шанси взяти у Верховній раді однопартійну більшість, до таких прийомів не вдаються. До них вдаються інші партії – які обвально втрачають рейтинг і бояться на фініші опинитися на бобах. Такі дії влади щодо кандидатів у депутати парті-конкурента – прояв слабкості. А слабких боятися гидко.
