Якийсь дивний «кінець епохи»

Олена Монова
Олена Монова

Быть победителем — тяжелая ноша. Для некоторых она становится непосильной.
Ведь победителя ненавидят побежденные. И тогда, чтобы заглушить голос ненависти, победитель уводит голос мести в красное. Месть и глум затыкают ненавидящие рты лучше всякого кляпа. Так ведут себя бытовые садисты.
Им мало подчинить. Им нужно унизить. Поймать кураж и сначала избить. Потом изнасиловать.
А потом вытолкать к гостям в разорванном платье, с наспех замазанным фингалом и разбитым в кровь лицом.
Чтобы показать: это — мое. И я сделаю с этим все, что захочу. А вот вы мне нифига не сделаете. Просто потому, что это — уже мое.

Да, я об интервью бабушки Бени Бигусу.
Посмотрите, там интересно.


Роман Доник
Роман Доник

Зеленский – это общая победа Коломойского и Авакова ©



Поход на Зугрес и по итогу Иловайская трагедия – это тоже их общее?

Что, они тоже это хотели сделать общей победой?


Валерій Прозапас
Валерій Прозапас

Население доведено до нужной кондиции, можно и врезать правду-матку зачем-то.

Да, с Аваковым и всем, что к нему прилагается, включая целое эмвэдэ и “русских националистов”.
Да, месть “Пете” – это было главное.
Да, 1+1 – инструмент пропаганды.
Да, “гражданский конфликт”, а то лето 2014-го с российским вторжением забудьте.
Да, победа Зеленского – это моя победа, праздную.
Да, общаюсь с Портновым, вчера.
Да, это Майдан привёл к потере территорий и смертям, хотелось бы просто поменять Януковича, а вы себе какую-то Украину придумали.

Между строк – что захотим, то с вами и сделаем.

Какой-то странный “кінець епохи”.


Іван Виговський
Іван Виговський

Зебіл, а ну знайди в цій фразі зменшення тарифів, підвищення пенсій і зарплат…

Зебіл, ти просрав усе, окрім інтересів Коломойського.

Зато Порошенко програв, а тепер хоч камні с нєба.
Будуть тобі і камні, буде тобі й серпом по яйцях.

“Меня не интересуют интересы государства Украина, меня интересуют мои интересы” © Беня


Алла Комарова
Алла Комарова

Поки новий, більш україномовний, спікер Гідрант Ссанича опановує географію країни, вивчаючи довжину кордонів із точністю до метра, сам приЗЕдент-інфант воліє зібрати увесь бізнес разом, аби обговорити “празрачниє правіла работи на страну”. Вочевидь, це ті самі празрачниє правіла, завдяки яким його медіа-концерн “95 квартал”, розкиданий по десятку ФОПів, які щорічно по документах показують суцільне зубожіння та збитки, не сплачуючи державі ані копійки. Або ті правила, за якими дружина приЗЕдента-інфанта, жіночка, неспроможна дочитати жодну книгу до кінця, і для якої благодійність то занадто складно, володіє нерухомістю, яка або не внесена до їхніх декларацій, або придбана за дивовижно наднизькою ціною, або два-в-одному.

Поки під свіжим, більш україномовним, постом спікера Гідрант Ссанича про спільні з Рашкой кордони вибухають все нові й нові ватні петарди, випущені тією частиною зелюків, які щиро сподівалися на миттєвий адіннаротний розворот, протилежна їм частина зелюків, тих, що щиро вірила у договірняки Пороха з хуйлом, які нібито не давали повернути Донбас за три дні, а Крим – за п’ять, у повній кататонії, наближеної до катарсису, читають/слухають свіжі одкровення Бенціона про те, що на Донбасі у нас, виявляється, громадянська війна. Хоча ні, спочатку вони бачать, що “перемога Зе – то “общая побєда Коломойського та Авакова”, а вже потім – про громадянську війну. Для закріплення набутих знань.

У проміжках між цими полюсами бігають дрібні “у-зеленського-заявітєлі”, які то вимагають показати їм людей, які позбавили Україну ядерної тактичної зброї, то міряють рівень негативної енергетики на Банковій та прикладають виміряне на шкалу доктора Комаровського, то рахують вартість переїзду усього кагалу до опенспейсу і знову щось міряють, то радісно повідомляють, що інструкцію щодо президентських прав та обов’язків Гідрант Ссанич обов’язково прочитає, але вже після свят, тобто тільки після клоуногурації, яка пройде з фішкамі, шуткамі-прібауткамі та на вільному подвір’ї. Сам приЗЕдент-інфант вперто тримає інтригу щодо того, хто з цього численного табору “у-зеленського-заявітєлєй” такі да, а хто чіста мімо прахаділ.

Хаос, одночасне вкидання протилежних меседжів, обманні рухи та дії, гучні відволікаючі об’яви – звична стихія для клоунів, коли вони працюють у парі з кишеньковими злодіями.

На жаль, наш кишеньковий злодій, з яким Гідрант Ссанич у парі, вміє виймати не кишенькові 100 гривень на обід, а цілих 6% від ВВП країни.

На щастя, ми всі попереджені та вміємо трішки більше за емоційного глядача.


Alexey Petrov
Алексей Петров

Доброго ранку, люба Хунто. Почувши учора деякі тези з чудового інтерв’ю Ігоря Валерійовича, чомусь згадалась радянська телепередача «Очевидное невероятное». Навіть не стільки сам продукт блакитного екрана, скільки фраза Олександра Сергійовича Пушкіна, яка і лунала на початку:

«О сколько нам открытий чудных
Готовят просвещенья дух
И Опыт, сын ошибок трудных,
И Гений, парадоксов друг»…

Щось нове особисто для себе я не почув. І зараз я хочу, друзі, щоби ви звернули увагу не на тези одіозного олігарха стосовно подій на Майдані, війни на сході України та фан-клубу Зеленського. Люди такого рангу ніколи не кажуть аби сказати. Кожне слово, кожне речення максимально виважене. Та й це інтерв’ю не випадковість. Воно чомусь було потрібно Ігорю Валерійовичу. Але я зараз за інше… Спробую звернутись до тих прихильників Зеленського, хто ще зберіг можливість думати та аналізувати події.

Дивиться, що виходить… Після слів про спільний фан-клуб і таке інше вже почали лунати голосні заперечення явного зв’язку шостого президента та олігарха. Мовляв, немає ніяких доказів. Вони просто знайомі, а юрист саме цього олігарха в передвиборчому штабі Зе – то лише випадковість. Насамперед вони друзі з Богданом, а чий він там юрист – то вже справа тридцята. Нагадаю, що чутки саме цьому другу-юристу пророкують посаду глави АП в новій команді. Коротше… Дійсно, немає ніяких доказів тісних зв’язків новообраного президента та одіозного олігарха. І все те, що ви самі придумали, відповідно ви самі й придумали. А тому відчепитися від порядної людини і таке інше. Він сказав – ніяких зв’язків із старою системою, значить, ніяких зв’язків. Що не зрозуміло?

«Они сказали, что верят на слово! Тут мне карта и повалила!».

А ось зараз, друзі, я пропоную повернутись на декілька місяців назад і згадати гучне розслідування Бігуса стосовно сина Гладковського. Нагадайте мені, будь ласка, бо я щось забув, а які були докази того, що діючий Президент Петро Порошенко мав причетність до махінацій в Укроборонпромі? Не факт його знайомства з самим Гладковським (Свінарчуком), а саме причетність до схем? Але ж тоді на це ніхто не звернув уваги, і галас стояв до неба.

P.S. І ще… Чомусь саме Бігусу олігарх дав розгорнуте інтерв’ю. Ні, ніяких натяків… Мабуть, теж випадковість. Буває…

Гарного усім дня!


Тарас Чорновіл
Taras Chornovil

Отака ось маленька деталька від нового хазяїна страни. А ще “у нас на востоке не война, а гражданский конфликт” і Путін уже не х… ла-ла-ла, а щось цілком сприйнятне. Це лише зловредний Порох не давав дорогому ВВП показати, як він любить Україну…

Ігор Валерійович дуже активізувався. Коментує, пояснює, виправдовує, спрямовує, доказує невинуватість Зеленського у кримській афері з нерухомістю та ще багато всього іншого. За що боролись, на те й напоролись. І якось з гіркотою відчув, що не вперше не відчув болю й тривоги за країну. Добре, що хоч злорадство зумів задушити в зародку.

Напевно народ, який такою фатальною більшістю хоче все це отримати в повному російсько-олігархічно-клоунському асортименті, мусить вигребти по повній. Це завжди несправедливо, бо є ж відповідальність перед минулими поколіннями й нинішніми героями, які не за таке лайно свої життя віддавали, є до чверті народу, які зберегли здоровий глузд. Вони ж на таке не заслужили. Але є непереборна логіка в тому, що коли така переконлива більшість несеться до “світлого минулого”, то зупинити їх не зможе ніщо окрім запізнілого усвідомлення, куди ж вони приперлися. Та й то слабо помічне, бо повноцінних висновків усе одно не зроблять. До вічно й у всьому винного Порошенка добавлять ще один антиобраз Зеленського. А себе – кінчених зебілів, як і тих, хто їм полірував мозкові звивини, винити ніколи не стануть…

Шкода, але ми стрімко повертаємося в не таке вже й далеке минуле. Суди знову виносять рішення за телефонним правом, мєнти поступово розправляють плечі та потирають руки: вони ж “вибори зробили”, тепер можна й “лохів постригти”. Повертаються впливи олігархів, регіонали навіть не приховують своєї радості, хіба що слово РЕВАНШ іще соромляться вголос виголошувати. Та що там говорити про значиме – навіть євробляхери масово на вулиці вернулися… І сам путін на дитячу браваду новоізбранного по-батьківськи без образи відповідає, що “это же именно то, чего и мы хотим, Володечка”. У школах (навіть у Києві) уже проводять лінійки пам’яті за “мучєнікамі Дома профсоюзов в Адессе”. Але чому б таких уроків та лінійок не провести в “новых русских гарадах” Івано-Франківську та Тернополі? Вони ж також за цю Зекраїну боролися.

Ви вже вибачайте за цей песимізм. Але іноді нападає. Я розумію, що ми ще маємо своє Ватерлоо попереду, восени. От тільки чи вдасться за кілька місяців виплекати з плебеїв аристократів?


Alexandr Noinets
Alex Noinets

Дивіться, Ігоре Валерійовичу, там треба прослідкувати, щоб ваша з Аваковим спільна перемога під час інавгурації на Конституцію поклала руку, а не як завжди.

Поділитися:
Share

Share