Легше зрозуміти росіян з ватніками ніж зрадофілів

Знову переконався, що легше зрозуміти росіян з ватніками ніж зрадофілів.

У перших хоч дрімуча, але ідеологія нафталінових скрєп про “загнать всєх в стойло (особєнно бандєровцев) і побєдіть Амєріку”. І заради цього вони готові жрать берьозовую кашу та цілувати чекістський сапоґ, аж поки не пропаде їжа і з’являться джинси або айфони, та Америка не починає слати гуманітарку, і так по колу.

А от кодекс зрадофіла заплутаніший. В ньому радість від ями на дорозі, як доказ поразки Майдану, поєднується зі святкуванням виходу в другий тур Тимошенко з Зеленським, бо так написав Шрайк.

На щире питання: “Окей, Майдан програв, Зєлєнскій побєділ – що далі?” освічений зрадофіл чомусь ображається і каже: “ну ми же всє агєнти Крємля, раскачиваєм лодку, нєльзя так с народом, таріфи, Крим просралі, ЄС розвалітся, корупція, война вигодна олігархам, ротердам+, Кононєнко, порохоботи…”

Спіймати думку неможливо.
Мети ніякої.
Визнання будь-якого досягнення немає.
Вдячність за мирне (поки що) існування відсутня.
Стійкості нуль.

Нахрін такая жизнь?