Нафтогаз України: Увага, неправдива інформація!

Нам прислали однобоку статтю Associated Press про проблеми одиниць тепловиків із 1200, яку передрукували у Washington Post.

Стаття містить декілька помилок. Одна з них – що Нафтогаз начебто залишив запит Юрася Карманау без відповіді. Це неправда. У нас не було і немає запита від Юрася. На жаль, російськомовний журналіст, який живе у Мінську, також не знайшов нашу позицію у новинах чи на головній сторінці вебсайту компанії.

Звернемо увагу ще на декілька спірних моментів:



*Юрась: «Криза охоплює переважно центр, схід, то південь України» (далекий від наших реалій читач зробить висновок: «тобто, майже всю Україну, лише захід в порядку», запам‘ятаємо цей момент).

Насправді: на час виходу статті не отримали номінації 22 виробника тепла з приблизно 1200. Зараз більшість з них вже зняли усі питання та купують газ у Нафтогазу на пільгових умовах. Абсолютна більшість виробників тепла у центрі, сході та півдні на той час проблем не мали (як і на заході), і люди були в теплі всюди, де добросовісно відпрацювали тепловики та місцева влада.

НАМ ДУЖЕ неприємна ситуація з опаленням в цих населених пунктах, якими б поодинокими ці випадки не були. Навіть один будинок без опалення – це погано. Тому ми зробили і робимо все від нас залежне, щоб у кожній родині було тепло. Закупаємо достатні обсяги газу, б’ємося у судах з Газпромом за нижчу ціну і компенсацію збитків, платимо понад 100 млрд грн податків та дивідендів. Крім того, з нашої ініціативи уряд пом‘якшив вимоги до рівня розрахунків. Ми не можемо своїми силами вирішити усі ситуації, як у Смілі, чи коли нам не доносять документів. Але ми робимо набагато більше, ніж звичайний постачальник, бо ми національна компанія і нам не все одно.

*Юрась: деякі міста не змогли платити за газ, бо Нафтогаз «підняв ціни так, що вони більше не можуть оплачувати газ». «Нафтогаз вимагає у них погасити борги або зробити передплату».

Насправді: по-перше, Нафтогаз не встановлює ціни на газ для населення та тепловиків. Для цих категорій діє регульована ціна, яку встановлює уряд, і зараз вона на 30% нижче, ніж та, за якою продають усі інші постачальники газу в Україні (а їх декілька сотень).

По-друге, ми не вимагаємо передплату у ЖОДНОГО покупця газу для потреб населення (ані у газзбутів, ані у ТЕЦ чи ОСББ). Пільговий газ ми надаємо покупцям, які виконали умови уряду щодо документів і боргів, БЕЗ ПЕРЕДПЛАТИ.

По-третє, ми в жодного проблемного тепловика не вимагаємо повністю погасити борг. Для того, щоб отримати газ зі знижкою у 30% і без передплати, необхідно розрахуватися за ВЖЕ отриманий газ хоча б на 90% (з 1 грудня – хоча б на 60-78%).

Що сталося б з боржниками за комунальні послуги на Заході, куди пише Юрась, він не згадує (два місяці неоплати на 100% – відключення, тому платять усі).

В статті є ще декілька некоректних висловів про «конфлікт з сепаратистами на сході», «український уряд, який купував газ у Росії» та умови МВФ.

Звичайно, ми звернемося до редакції АР за можливістю опублікувати нашу позицію.

Однак у цієї ситуації є одна особливість. Попередня стаття Юрася про Україну – про націоналістичні табори, де 8-ми річних українських дітей вчать стріляти, не сприймаючи противника за людину. При чому платить за ці табори начебто український уряд. Минулого тижня вона розійшлася в західних ЗМІ бомбою, бо нема нічого огиднішого за мілітарізацію дітей (ми не знайшли жодної статті Юрася про офіційні мілітаризовані дійства у кримських школах, на жаль). Кабмін, так само, як і ми зараз, спростовував маніпуляції у цьому матеріалі, але у західній пресі їх не побачили.

Ця стаття пана Карманау також була підхоплена багатьма західними ЗМІ та розтиражована слово-в-слово. При цьому навіть якісні газети не стали звертатися за уточненнями, перевіркою деталей, контексту та позицією іншої сторони. Ймовірно, беззастережно довіряють бренду АР.

Ще Юрась писав про те, що «народження української церкви викликає побоювання насильства». Починається стаття з опису молодика «з кастетами та битками», який прийшов до Києво-Печерської Лаври «очевидно, завадити молитві».

Тепер на черзі ми.

Якщо праворадикали не мають широкої підтримки українського суспільства, то треба створити видимість, що вони всюди. Якщо в Україні жодна з ультраправих партій не пройшла в парламент, на відміну від багатьох західних європейських країн, треба сказати, що ті, хто пройшли і при владі, насправді ультра-праві. А там і санкції з Росії можна зняти, і business as usual відновити.

Спробуємо достукатися до АР, Washington Post і особисто до пана Карманау на ФБ. Сподіваємося задружитися, бо людині явно бракує живих контактів в Україні.

Будьте уважними, перевіряйте факти, думаємо, такі статті про Україну будуть ще.

Будемо вдячні за поширення.

Джерело

Поділитися:
Share

Share