Або реформи, або рай для раба

Так уже сталося, може, для когось це секрет, але так воно є – Україна географічно знаходиться в самісінькому серці отої самої Європи. Так чи інакше та сама Європа на нас впливає. Її вплив найрізноманітнішій: від моди до політичних процесів.

І я вам скажу, той вплив не завжди такий, як вам хочеться. Чим глибші наші зв’язки з Європою, тим вищі ціни на енергоносії та й на деякі інші товари.

Ні, звичайно можна відгородитися від усіх і зробити економіку на кшталт Венесуели.
Тільки:

• по-перше, у нас немає стільки нафти;
• по-друге, ви бачили ту економіку Венесуели?
• по-третє, ми таки в Європі.

Ми приречені купувати нафту та газ за світовими цінами, і ціни на нафту й газ будуть всередині України світові: хочете ви цього чи не хочете. Або не буде на заправках бензину, а в мережах газу.

Чи є якийсь вихід? Аж цілих два.

Перший – продовження реформ, поступове підняття зарплат і цін на енергоносії до польського рівня, коротше, рівняння на Польщу. Але Польща не сама по собі такою стала, вона пройшла болючий шлях. Часом дуже болючий.

Другий – вибираєм Юльку, Зеленського, Гриценка (там розберіться), входимо до тайожного союзу, самоізолюємось від Європи і всього світу, і часом в щілинку підглядаємо, як страждає Європа.

Ви ж уже проходили той шлях, пам’ятаєте совок?
Бензин дешевий, але автомобілів немає.
Газ дешевий, але він нікому не потрібний, бо села і міста не газифіковані.
Комуналка дешева, але за бетонними стінами 9-поверхівки все одно холодно.
Зате є телевізор Весна та плоскогубці для перемикання всіх трьох каналів.

Рай для раба… Тільки мене ви вже туди не заженете, краще еміграція або кладовище…