«В мене є країна, на неї напали, я її захищаю»

Дивився сьогодні по СТБ щоденник “Ігор Нескорених” Invictus Games 2018. В них беруть участь наші Герої, які пройшли війну.

Сьогодні героєм щоденника став Юрій Дмитренко, який виборов срібну медаль в метанні диску.

Запам’яталися, прямо заділи душу дві фрази, які я почув від нього:

Все просто як двері. В мене є країна, на неї напали, я її захищаю.

Мене б в Україну не впустили без медалі, а не хочу залишатися в Австралії.

Це слова людини, яка пройшла війну, була тяжко поранена та втратила ногу на війні. Абсолютно щирі слова.
Слова, які настільки контрастують з тим, що я останнім часом бачу та чую від тих, хто займається політичними спекуляціями, займається бандитизмом під маскою “патріотизму”, тих, хто ниє про подорожчання газу на 250 грн чи розказує “нам нужен мір любой ценой”.

Я інколи задаю собі запитання – нафіга мені це все, що я отримую у відповідь, окрім погроз, негативу, хамства, тупості?
В мене відсьогодні буде ще одна відповідь на це запитання.
Її в двох фразах озвучив Юрій, який віддав значно більше ніж я.