28 липня. Автокефалія. Приходьте
28 липня 2018 р., тобто у суботу, Українська православна церква – Київський патріархат, Українська Автокефальна православна церква та представники інших церков і громадськість організовують спільну ходу та молитву за Україну. І це важливо. Бо того самого 28 липня в Україні, на запрошення Президента Петра Порошенка перебуватиме делегація Вселенського Патріарха.
Делегація Вселенського Патріарха мусить побачити підтримку громадян ідеї створення в Україні єдиної помісної православної церкви. Це потрібно, серед іншого, для отримання Україною Томосу (грамоти) Вселенського Патріарха про автокефалію (самостійність) Української православної церкви.
Філія Російської Православної церкви патріарха Гундяєва, відома як «Українська православна церква – Московського патріархату» планує свою ходу, з ущент протилежною метою – довести, що ніяка автокефалія Україні не потрібна. Нас мусить бути більше.
Мусимо розуміти, право незалежної держави на власну незалежну церкву визнано Соборними Правилами Православної церкви. Українці не роблять нічого осудного, вимагаючи, аби православна церква в Україні була «сама собі голова», тобто – автокефалією (так це слово перекладається з грецької). Це – нормально. Мати власну православну помісну церкву для православної держави природно так само, як мати власну армію, уряд і валюту.
Московська патріархія, самопроголошена за московського царя Івана Грозного, не має ніяких переваг перед Вселенською Патріархією, і всі протести Москви проти автокефалії Української Церкви для Вселенського патріарха – лише привід для роздумів і не більше. Ба більше, РПЦ проігнорувала Всеправославний собор у 2016 р. Її пропозиції щодо автокефалії там не розглядалися взагалі. Протести Москви зрозумілі. Наразі через церкву Москва намагається утримати свій вплив на українців.
Це чистої води продовження московської імперської політики, наслідок якої – кров на Донбасі.
УПЦ-МП – церква держави-агресора. УПЦ-МП – невід’ємна частина Російської православної церкви, все її відрізнення, це «право самоврядування», дароване Москвою виключно через вимоги автокефалії більшістю українських архієпископів у 1992 р. До речі, чинний митрополит УПЦ-МП Онуфрій (Березовський) і тоді був рішучим противником автокефалії Української церкви. Зрозуміла тепер його поведінка нині?
Навіть це куце «право самоврядування» РПЦ у УПЦ-МП може відібрати просто рішенням Собору РПЦ, і останній раз така спроба була зроблена у 2017 р. УПЦ-МП – підрозділ РПЦ. УПЦ-МП поминає в молитвах як «господина і отця» патріарха Кирила Гундяєва – того самого, що по факту благословив війну в Україні. Те, що попи УПЦ-МП відмовляються благословляти воїнів ЗСУ та НГ, які воюють на Донбасі, те, що попи УПЦ-МП відмовляються їх відспівувати, те, що вони відмовляються відспівувати дітей «хрещених не так», це не ініціатива окремих попів – це абсолютно цілеспрямована політика РПЦ і УПЦ-МП як філії Московської церкви. Якраз ініціативою можна вважати протилежні дії, які вчиняють окремі священики УПЦ-МП. За що й потерпають.
Шановні, в нашій країні панує церква держави-агресора! Вам це про щось говорить? Як на мене – цьому час класти край.
Край класти треба не через мордобій, а через створення Єдиної Автокефальної Української православної церкви, з відповідним правовим статусом. Саме тому Президент Порошенко докладає неймовірних зусиль аби отримати Томос Вселенського патріарха.
28 липня, в суботу, делегація Вселенського Патріарха приїде до Києва. Ми мусимо показати, що автокефалія нам справді потрібна.
28 липня. Субота. 10:30. Біля пам’ятника Тарасу Шевченку у центрі. Приходь. Якщо не ти – то хто?
