Що відбулося 22 червня 1941 року?
Послідовна історична політика? Ні, не чули.
В ніч з 13 на 14 березня 1939 хортистська Угорщина, за підтримки гітлерівської Німеччини, розпочала відкриту агресію проти Карпатської України. По суті, для України почалася Друга Світова війна.
17 вересня 1939 року, о п’ятій годині ранку, два угруповання радянських військ на підставі секретного пункту пакту Молотова-Ріббентропа між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною вторглися на територію Польщі, в складі якої тоді була Західна Україна.
До 22 червня 1941 року було півтора роки червоного терору на землях, які не знали колгоспів. Півтора роки забитих тюрем і ідеологічних чисток.
А що відбулось 22 червня?
Один окупант встиг випередити іншого, тільки й усього.
Тоді чому Україна досі оперує штампами радянської ідеологічної машини?
До 22 червня 1941 року СРСР одночасно з Рейхом окупував Польщу, анексував Литву, Латвію та Естонію, напав на Фінляндію та відторгнув частину Румунії, розмістив на своїх західних кордонах найбільше в історії армійське угруповання і розспівував пісні типу “Только советская нация будет, только советской нации люди”.
Нагадаю, якщо хто забув, що трохи раніше Україна з її мрією про незалежність була розтоптана чистками та Голодомором.
І хоч про це не прийнято говорити вголос, але “вєроломноє нападєніе” закінчилося радянською окупацією половини Європи, а не всієї, як планувалося в Кремлі.
А так “траґєдія”, да. “Неочікувана”.
“Т-щу Меркулову.
Может послать ваш «источник» из штаба Герм. авиации к еб-ной матери. Это не «источник», а дезинформатор.
И. Ст.”
Харро Шульце-Бойзен, германский антифашист, обер-лейтенант Люфтваффе и советский агент “Старшина”, пытавшийся предупредить верхушку СССР о немецком вторжении за 5 дней до его начала, был казнён нацистами спустя полтора года.
Последний эшелон с зерном для “дорогого друга Адольфа” пересёк советско-германскую границу за полтора часа до “вероломного нападения”.
Из протокола.
Гражданин Г. и гражданин С. – оба имели ранее криминальное прошлое. Убийства, изнасилования, грабежи, разбой.
Однажды, вступив в преступный сговор, гражданин Г. и гражданин С., с целью завладения имуществом, вместе убили и ограбили старушку.
Затем, не желая делить награбленное, гражданин Г. пырнул гражданина С. кухонным ножом.
Полдо.
Без объявления.
22 июня. Ровно в 4 часа утра.
Ужасная вещь.
Самый подлый и мерзкий поступок за всю эту историю.
22 июня СССР широко отмечал, как дату начала войны. Хорошая попытка замазать свое союзничество с нацистской Германией, свое вступление во Вторую Мировую войну в сентябре 1939-го на стороне Гитлера. Хорошая попытка. Для внутреннего употребления. Мир знал и помнил даты 1 сентября 1939 года – 2 сентября 1945 года.
Хотя, говоря откровенно, 1 сентября 1939 – это тоже попытка замазать сотрудничество. Замазать попытки умиротворения за чужой счет, замазать Судеты, Австрию и Чехословакию. Сейчас принято думать, что Европа просто молча отвернулась и сделала вид, что не заметила. Ну, вот примерно как Меркель и Олланд “не заметили” Дебальцево в 2015-м.
Нет, тогда “не замечали” по-другому. Вот, например, эпизодик:
“В марте 1939 года более 2 тыс. золотых слитков стоимостью 5,6 млн фунтов стерлингов, находившееся в Лондоне, были переданы со счета Национального банка Чехословакии на счет в Банке международных расчетов (Bank for International Settlements), управляемый от имени Рейхсбанка” © Википедия.
1 сентября 1939 г. в качестве даты начала войны – такое же лицемерие, как и 22 июня 1941 г. Ранее в сентябре 1938 года – марте 1939 года к Германии была присоединена Чехия (Мюнхенское соглашение 1938 года) и Клайпедский край.
Еще раньше в марте 1938 года был осуществлён аншлюс Австрии.
В 1935 году Германия объявила о разрыве Версальского договора – итогового договора Первой мировой войны. Но еще раньше Германия фокусом с плебисцитом вернула Саар – территорию, находившуюся под управлением Лиги Наций. Перед этим осуществив выход из Лиги наций – это случилось 14 октября 1933 года, через полгода после прихода к власти Национал-социалистической немецкой рабочей партии (НСДАП) 23 марта 1933 года.
Вот это, пожалуй, и есть начало Второй мировой войны. Приход к власти в Германии левых популистов, рассчитывающих удерживать власть за счет захвата более слабых соседей и делающих это при молчаливом согласии, а то и с помощью, лидеров мировых держав, раскормивших жадного до крови монстра.
В очередной раз раскормивших. И, увы, не в последний.
22 червня через імперські амбіції совків гітлер довбанув по своєму другу сталіну. Сталін хотів напасти на Європу, совкам дуже хотілося розповсюдити совок на весь вільний світ, і для цього сталін намагався використати гітлера як криголам Європи. Два друга дружили, цілувалися, пили горілку разом, але один розгадав плани іншого і пирнув розочкою на випередження. В результаті десятки мільйонів загиблих, серед яких величезна частина – українці.
Ось що означає бути бездержавним гарматним м’ясом. Ніхто твоє життя не цінує – окупант використовує тебе за принципом “бабы еще нарожают”.
Всього за 20 років до того українці свою державу втратили. Бо не цінували й не розуміли її важливості, вірили таким же балаболам, як і зараз, про буржуїв-бариг-поміщиків при владі. Повірили, допустили розвал під час війни і стали ресурсом окупанта. І всього за 20 років втратили більше 10 мільйонів своїх людей. А скільки ще виселено, а скільки перетворено на перевертнів-совків…
Твоя українська держава, нехай в твоїх очах погана, але вона твоя. Ти можеш вийти й скинути януковича. А коли тут окупант, то це вже не твоя держава. Виходь, кричи ганьба, падай на підлогу й бийся в істериці – все. В кращому разі вишлють в якесь чергове Лабитнангі.
Ось головний урок з 22 червня, що має винести українська нація.
На заставке авторская работа © Aliaksiej
