«Допомагаючи Україні, світ допомагає собі» — інтерв’ю Міністра оборони України Степана Полторака
Міністр оборони України Степан Полторак переконаний: повноцінні та адекватні процеси реінтеграції окупованих територій можливі за умови сильної армії та потужної міжнародної підтримки.
«Урядовий кур’єр» зустрівся із очільником українського оборонного відомства генералом армії України Степаном Полтораком. Розмова йшла про останні тенденції в безпековій ситуації, сучасні загрози й те, як вдається реформувати військо та підготувати його до виконання своєї головної місії — визвольної.
Допомагаючи Україні, світ допомагає собі
— Степане Тимофійовичу, одразу розпочнемо нашу зустріч із найбільш насущного питання порядку денного в Україні. Яким є Ваш погляд на перспективи уведення миротворчого контингенту ООН на сході нашої держави, і як це вплине на конфлікт?
— Найбільш логічним, з огляду на весь комплекс причин і наслідків, які сформували та підживлюють конфлікт на українському Донбасі, є політико-дипломатичний мирний вихід із ситуації. Які засоби формують цей коридор можливостей? На моє переконання, це дотримання Мінських домовленостей і наполегливе досягнення рішення про розміщення миротворчої місії ООН на прийнятних для України умовах.
Чітко розумію, що на досягнення цієї мети потрібен час. Але у нас немає іншої альтернативи, окрім як одночасно укріплювати Збройні Сили. Причому настільки, щоб вони були готові не лише до оборони, а й до звільнення окупованих територій, на що наше військо має право і ніколи його не втрачало.
У світі справді все більшої підтримки набуває ініціатива української влади до започаткування миротворчої місії, як засобу відновлення суверенітету й територіальної цілісності нашої держави. Саме на її розвиток ми покладаємо наші значні сподівання. Ми тільки на початку шляху. Вже стартували перемовини, дискусії та пошуки прийнятних варіантів розміщення, складу та мандату такого контингенту. Говорячи про потенційний вплив місії ООН на перебіг конфлікту, варто зауважити, що іще невідома кінцева конфігурація контингенту в жодному з її компонентів. Але зауважу, що ця місія тільки тоді матиме сенс, якщо призведе до роззброєння незаконних збройних формувань, взяття під контроль 400-кілометрової ділянки українсько-російського кордону, зупинить інфільтрацію російських військ та озброєння на окуповану територію. Тоді вже можна буде говорити про повноцінні і адекватні політичні процеси та реінтеграцію теперішніх Донецька і Луганська. Звісно, у миротворчому процесі не повинні брати участі представники країни-агресора. Тобто, нам критично важливо, щоб Росія не була залучена до складу миротворчої місії.
І зараз багато країн починають висловлювати свою згоду на участь у такій місії під егідою ООН. Приміром, таку пропозицію я почув від Фінляндії, де нещодавно перебував із офіційним візитом. У Гельсінкі ми із главою фінського оборонного відомства, а також із президентом Фінляндської республіки обговорювали можливість залучення Сил оборони Фінляндії до миротворчої місії ООН на сході України. І фінська сторона погодилася, що така місія повинна працювати відповідно до існуючих правил і норм міжнародного права на всій окупованій території, а не тільки на лінії зіткнення сторін. Таку ж підтримку ми одержали і від Швеції.
— Українці так само активно цікавляться питанням, коли нам таки доставлять зброю із США, і що вона означає для наших військових?
— Україна має безпрецедентну підтримку в світі. Особливо цінна допомога наших партнерів у розбудові ефективного війська, яку нам надають країни НАТО. І це не тільки аспект озброєнь. Це технології, стандарти, рішення та консультації, тренінг і використання партнерського ресурсу. І це теж своєрідна зброя — вона не менш чутлива та дієва. Ви подивіться, наскільки важливіше мати армію, наповнену сержантами та офіцерами, сповненими лідерських якостей, професійно навчених, аніж просто володіти значними обсягами озброєнь. Без духу і знань навіть досконала зброя не принесе війську жодної відчутної користі.
США були однією з перших країн, яка підтримала нас у прагненні захистити свій суверенітет і ця допомога є дуже важливою та ефективною. Так, ми очікуємо від США «Джавеліни» — і вони будуть у нас вчасно — тоді, коли все буде готове для цього. Ні на день раніше, але й ні на день пізніше. Як уже недавно висловився Президент України, відповідно до досягнутих із американськими партнерами домовленостей. І це буде ціла низка поставок. Ми матимемо протитанкові ракетні і антиснайперські комплекси, засоби електронної боротьби й повітряної оборони й деякі інші речі. Путін нещодавно заявив про наявність у них низки нових зразків озброєнь, зокрема ракет. Риторика щорічного звіту Путіна свідчить, що вектор зовнішньополітичної діяльності РФ є агресія. Тому рішення Вашингтону про надання нам озброєнь в такій ситуації важко переоцінити.
Ця зброя є сигналом про підтримку клубом демократичних країн, що вони сприяють нашій боротьбі за спільні цінності від одних і тих же загроз. Але із приємністю зазначу: наш оборонно-промисловий комплекс також нарощує потужності й окремі зразки української військової техніки, зброї та обладнання здатні конкурувати навіть із кращими світовими виробниками. Це додає упевненості і цього нам дуже бракувало у 2014-му році. Це є також сигналом закордонним партнерам допомагати нам у прагненні захиститися. Допомагаючи Україні, світ допомагає собі.
— Росія використовує Донбас як полігон бойового випробування військової техніки. Ваш загальний прогноз конфлікту і ситуації на українському сході?
— Україна і надалі залишатиметься відданою курсу політико-дипломатичного врегулювання конфлікту на сході держави. Водночас ми можемо і будемо використовувати суверенне право України на самооборону. Тому наша країна діятиме в рамках комплексу політико-дипломатичних, санкційних й інших заходів задля відновлення територіальної цілісності України та відсічі і стримування збройної агресії РФ.
За нашими даними, Російська Федерація не збирається відмовлятися від продовження збройної агресії на сході України. Про це свідчить російська військова присутність в окремих районах Донецької та Луганської областей і ведення бойових дій проти Збройних Сил України. Лише торік наші позиції на сході ворог обстріляв понад 15 тисяч разів. Російське керівництво шукає шлях, аби агресію, ними ж організовану, перетворити на заморожений конфлікт, а не вирішити його. Більш того, режим Путіна іще сподівається на повернення нашої держави до так званого «русского мира» і відмову України від євроатлантичної інтеграції. Москва так само не збирається виконувати Мінські угоди — це не входить до їхніх планів, так само як і виведення окупаційних військ з нашої території та повернення українській стороні контролю за ділянкою українсько-російського державного кордону. І Кремль категорично не сприймає формат миротворчої місії ООН, діяльність якого призвела б до нівелювання впливу та влади контрольованих ним місцевих окупаційних режимів. Останні наразі тримаються на багнетах двох армійських корпусів загальною чисельністю близько 40 тисяч осіб, які є невід’ємною частиною Південного військового округу збройних сил Росії. У них одна модель підготовки, забезпечення, логістика спільна, система бойового застосування. І якщо є бажання, а це ми неодноразово бачили практично, вони можуть припинити вогонь і виконати перший пункт мінських угод. Тому цей контингент є серйозним інструментом силового впливу на Україну. А всі «мирні» ініціативи агресора є насправді «шубкою вівці» на тілі «вовка».
Ми знаємо і про те, що, окрім уже згаданого угруповання, оперативні плани противника містять багато варіантів ведення бойових дій на нашій території. Росія використовує Донбас не тільки для вишколу військових, які потім воюють в інших гарячих точках, зокрема, Сирії, а і як полігон бойового випробування військової техніки. Також ця наша відкрита рана не дає Україні можливості розвиватися і реформуватися в максимально швидкому темпі.
Цілком очікуваним є продовження агресивних дій на сході України. Більш того, існує ймовірність переростання конфлікту в повномасштабну агресію Кремля. Це правда, яка не дозволяє мати ілюзій щодо відмови Росії від окупації частини нашої території і виведення своїх військ у найближчій перспективі. На нашому кордоні вона зосередила 19 батальйонних тактичних груп першого і другого ешелонів чисельністю понад 77 тисяч чоловік. У склад угруповання входить майже 1 тисяча танків, 2,3 тисяч бойових машин, понад 1,1 тисяча артилерійських систем і приблизно 400 систем залпового вогню.
Про п’ять стратегічних цілей модернізації війська
— Які проблеми та успіхи існують у процесі модернізації війська? Які сфери потребують розвитку?
— Передусім, ми розмежували функції та провели реорганізацію органів військового управління відповідно до принципів НАТО. Значно підвищено оперативні (бойові) спроможності Збройних Сил України. Зокрема, завдяки вищій інтенсивності командно-штабних, бригадних і льотно-тактичних навчань за стандартами Альянсу. Розширено мережу військових навчальних закладів та науково-дослідних установ. У навчальних центрах впроваджено систему багаторівневої підготовки сержантського та старшинського складу, розроблено програми курсів лідерства, запроваджено єдину програму Базової загальновійськової підготовки для військовослужбовців всіх категорій, затверджено Концепцію підготовки та застосування снайперів, посилено роль іноземних тренувальних місій в підготовці Збройних Сил України.
Більший фінансовий ресурс дозволив суттєво наростити темпи забезпечення Збройних Сил озброєнням, військовою і спецтехнікою, вдосконалити військову інфраструктуру, системи логістики й медичного забезпечення. Ми будуємо як необхідну нам оборонну інфраструктуру, так і навчальні центри та житло для військових.
Про наші плани на майбутнє у сенсі модернізації війська докладно може розповісти Державна програма розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року, де визначено п’ять стратегічних цілей на основі прийнятих у НАТО принципів і стандартів:
перша — розвиток системи управління Збройних Сил;
друга — вдосконалення системи оборонного планування, впровадження в Збройних Силах прозорого і ефективного управління ресурсами;
третя — набуття спроможностей ЗСУ для гарантованої відсічі збройній агресії, оборони держави та участі в підтриманні миру та міжнародної безпеки;
четверта — створення єдиної системи логістики та удосконалення системи медичного забезпечення Збройних Сил;
п’ята — професіоналізація та створення необхідного військового резерву ЗСУ.
Саме на реалізації цих пунктів ми зосередимо наші головні зусилля на шляху досягнення Збройними Силами спроможностей для ефективного реагування на загрози національній безпеці у воєнній сфері, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
Потрібно пам’ятати: якісна оборонна реформа — річ дуже коштовна. Відносно невеликий ресурс іде на переформатування органів військового управління, підготовки, організацію нової системи логістики. А от переозброєння війська на нові зразки потребує багато часу й колосального фінансування. Навіть окремі країни НАТО, які 20 років назад вступили до Альянсу й були оснащені радянською технікою, досі повністю не переозброїлися. Але, усвідомлюючи масштабність наших завдань, ми не маємо права зупинятися на роздуми. Наш ОПК виробляє нову техніку і озброєння, які стають досконалішими. Якщо порівняти бронетехніку, випущену на початку бойових дій, і сучасну, можна сказати, що вона була доволі низької якості. Для прикладу візьмемо БТР-4Е, який у ході модернізації отримав понад 100 доопрацювань. За підсумками використання на лінії зіткнення, він перетворився на один з кращих у світі у своєму класі. Таку ж роботу проводимо щодо безпілотників, станцій РЕБ, технічної розвідки, засобів ППО. Успіх цієї роботи критично важливий.
— Які перспективи у військовому сенсі відкриває ухвалений закон «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях»?
Він створює передумови повернення окупованого Донбасу. Цей закон уможливлює ефективне утримання занятих нами позицій, не даючи ворогу шансів до захоплення нових територій. І він сприяє підготовці до звільнення українських земель. Зауважу: ми не плануємо проведення широкомасштабних наступальних дій та здійснювати захоплення території так, як це робила Росія в Чечні, знищуючи тисячі мирних жителів. Україна — країна цивілізована й у цивілізований спосіб вона вирішуватиме і проблему повернення всіх окупованих загарбником теренів.
