НАБУ: піар чи диверсія?

Mason Lemberg

(про те як операція НАБУ привела до сотень мільйонів втрат і залишила армію без пального)

Пам’ятаєте ті гучні події, коли НАБУ арештувало заступника Міністра оборони через зловживання з закупівлею пального в 2016 році?
Його звинуватили в розкраданні 150 млн. грн. Потім суд його випустив.
Так от, ця історія має дуже цікаве продовження…

Справа в тому, що арешт рахунків фірми Трейд Коммодіті в розмірі 150 млн. грн. і судовий процес спричинили зрив поставок пального в МО. Я проаналізував тендери МО на закупівлю ПММ за 2017 рік, і виявилося, що в кращому випадку Міністерство оборони в 2017 році отримало 61,5% від запланованого об’єму. В гіршому випадку – 30,2%.

Розумієте? Армія отримала в кращому випадку 2/3 пального. В гіршому випадку – третину. Тобто воювати може або два танки з трьох, або кожен третій танк. Більш детальні дані по видам пального на скріні 1.

Скрін 1. Поставки пального для армії по видах пального

А тепер про те чому так сталося.
Причини наочно видно в другій таблиці на скріні 2.

Скрін 2. Поставки пального для армії в розрізі постачальників

Бачимо, що причини отримання 30-60% від потреб армії в пальному полягають в виконанні зобов’язань фірмою Газтрейд, яка поставила максимум 41,1% пального від її контрактних зобов’язань. В гіршому випадку фірма поставила 12,9% пального від своїх контрактних зобов’язань.

Чому ж фірма Газтрейд не поставила пальне? Цього знати я не можу напевне, але маю припущення, що причиною є арешти рахунків і судовий процес проти фірми Трейд-Коммодіті, яка є з нею пов’язаною.

Тепер ми маємо цікаву ситуацію.
НАБУ знаходить зловживання фірми Трейд-Коммодіті за 2016 рік, довгий час розслідує цю справу, на що витрачає майже цілий рік, але за 2 місяці до закінчення звітного 2017 року і виконання зобов’язань по контрактах, НАБУ чомусь різко починає “маскі-шоу”, арештовує рахунки, чим в принципі руйнує всі можливості постачання пального і приводить до того, що замовники, зокрема МО, не отримали необхідних поставок пального.

Я би ще розумів, якщо б це вимагало терміновості, але пройшло майже півроку, і зрушень ніяких в справі немає, як і не має пального в армії.

Щоб ви розуміли який удар нанесено армії такими діями, подивіться цю діаграму (скрін 3). Це об’єми постачання пального міністерству оборони в 2017 році.

Скрін 3. Контрактні об’єми постачання пального для армії, в тонах

Основного постачальника просто видалили з поставок. Причому, це не тільки основний постачальник. Цей постачальник ще й постачав пальне, яке застосовується саме на передовій (дизель і А-80).
Зараз багато хто скаже: “А що робити, якщо там схеми, відкати, завищення ціни і так далі? Правильно зробили!”
І я би був згоден з таким формулюванням, якби я не аналізував дані тендерів. Дані по тендерах на скріні 4.

Скрін 4. Виконання контрактів на постачання пального для армії

Що ми бачимо? Ми бачимо, що ціни Газтрейду не вище його конкурентів. І ще ми бачимо, як Газтрейд не виконав контракти з ціною тони дизеля 21-22 тис. грн, натомість закупівля дизеля в жовтні-грудні 2017 року відбулася по цінах близьких до 30 тис. грн. за тону.

Тобто, наскільки я розумію, МО, отримавши дефіцит внаслідок недопоставок пального, в грудні провело повторний тендер і закупило дизель майже по 30 тис. грн. за тону, який Газтрейд мав би постачали по 21-22 тис. грн..

Так, там дизель іншої марки (стандарту Євро-5), але я, як не спеціаліст, не готовий сказати, чи потрібен дизель цього вищого стандарту в армії. Але, як бачимо, Газтрейд збирався поставляти дизель Євро-5 по ціні 23 550 тис. грн. Тобто, навіть відштовхуючись від цієї ціни, закупівельні ціни у повторному тендері виросли на 26%. Якщо дизель Євро-5 купляли тільки тому, що постачальники не могли запропонувати Євро-4, то ціни виросли на 37%.

Тобто, що ми маємо? НАБУ каже, що Трейд-Коммодіті вкрало 150 млн. грн., починає “маскі-шоу”, арештовує рахунки, зриває поставки пального, підриває основи безпеки держави, МО проводить новий тендер, де ціна пального зростає на 26%-37% у порівнянні з тою ціною, яка була закладена в договорах с нечесним (на думку НАБУ) постачальником.

В абсолютних цифрах це трансформується в наступні дані:
Газтрейд не виконує контракти на загальну суму 745 млн. грн.
Ціни в нових контрактах на 26-37% більше.
Тобто, щоб закупити ту ж кількість пального, потрібно витратити на 194-276 млн. грн. більше.
Таким чином, прямі збитки від такої операції НАБУ (за умови, що в попередніх контрактах дійсно виявлені порушення) становлять 50-150 млн. грн.

Вище ви могли порівняти ціни, але я хочу, щоб ви ще раз порівняли їх. З закупівельними цінами на пальне самого НАБУ. Ось вони.
В липні 2017 НАБУ закупило 133 тис. літрів дизпалива за 2,62 млн. грн., тобто по 19,70 грн. за літр. Переведемо в ціну за тонну. Густина дизеля близько 850 кг/куб.м. Отже виходить 23 176 грн. за тону. В липні 2017 Газтрейд уклав контракт на постачання дизелю по 21 957 грн. за тону (Євро4) і 23 550 грн. за тону (Євро5).

Підсумуємо:

  1. НАБУ виявляє злочинні схеми в тендерах МОУ, проведених в 2016 році. Рік вовтузиться. А потім раптове “маскі-шоу” під час сезону постачання пального, затримання, арешти грошей, півроку нічого по справі…
  2. Зриваються поставки пального. МОУ отримує в кращому випадку 60%, в гіршому випадку 30%, пального від потреби. Тобто, з трьох танків воювати може один або два танки.
  3. На нових тендерах ціни виростають на 26-37% в залежності від того, чи потрібен для військової техніки дизель марки Євро-5, чи достатньо Євро-4.
  4. Додаткові витрати на закупівлю того ж об’єму пального по нових цінах, внаслідок зірваних контрактів, становлять 50-150 млн. грн. (за умови, що претензії НАБУ до чиновників МОУ в розмірі 150 млн. грн. є законними). Якщо ні – втрати 200-300 млн. грн.
  5. НАБУ закупляло дизель по ціні не нижче ніж у фірми, яка є учасником “злочинної групи”. Тут або щось з логікою не те, або з НАБУ.

Я не знаю, якими мотивами керувалося НАБУ, коли здійснювало ці “маскі-шоу”, але дії цього державного органу завдали шкоду державі в розмірі не меншому, ніж ті суми, які НАБУ інкримінує чиновникам. Але найгірше те, що такі дії фактично підривають основи національної безпеки в умовах війни, а це диверсія.
Не виключаю, що свідома, зважаючи на те, що дії відбулися не після поставок пального, а під час них, а після “маскі-шоу” і зриву поставок справа не зрушила з місця.

Не знаю, чи повинні відповідати чиновники МОУ за тендери 2016 року, і чи є їх вина в цьому, але за те, що 65% постачання палива для МО і контракти на 1,5 млрд. грн. здійснювала фірма з статутним капіталом 1000 грн. – це така ж диверсія.