Петро і Мазепа

Дмитро Вовнянко

Існує така байка, ніби під час походу шведів Карла ХІІ в Україну між шведами та українцями виник непримиренний релігійний конфлікт, бо шведи були лютерани, й тому православні ікони та обряди в них викликали огиду та сказ. Те, що найбільше цю тезу обсмаковувала російська наука, гадаю, сумнівів не буде ні в кого.

Цитата: «… от веры православной и церквей христианских отлучить, обращая оные в кирхи свои Лютерские и унияцкие, как он то в Кролевстве Польском и Великом Княжестве Литовском чинил и церкви православныя грабить и оскверняти допущал, а именно: в Минску, в Борисове, а особливе в Могилеве».

Це антимазепінська грамота Петра І до населення України від 6 листопада 1708 р. Взагалі-то лютерани – такі самі християни, як католики та православні, але Москва перманентно християнами вважала тільки себе коханих та своїх союзників. Інші – то таке…

А тепер, як то кажуть, – деталі. У Могильові шведи справді були, і там стояла ставка самого короля. На момент, коли шведи зайшли до міста, воно ВЖЕ було добряче пограбоване. Доти там стояла ставка Меншикова, якого міщани були змушені годувати, і який за харч та послуги платити вважав нижче своєї гідності, про що залишилися згадки у документах місцевої ратуші. Могильов – то вам не Гусь Хрустальний, грамотних людей там у ті часи не бракувало, і історикам залишився чималий літературний спадок.

Після Меншикова у Могильові квартирували полки Шереметьєва, які теж багато жерли і мало платили.

Під час постою у Могильові шведів ті справді зажадали, аби місто видало їм 9 пудів і 4 фунти срібла, через що мешканці міста віддали шведам серед іншого церковне приладдя: ризи, кадильниці, панікадила, чаші та навіть оклади з ікон. Але дуже схоже на те, що все це міщани-білоруси віддали шведам добровільно, без всякого насилля з боку норманів.

Чому?

Та тому що, по-перше, мешканці Могильова шведів зустрічали як визволителів, з хлібом і сіллю, про що пишуть навіть білоруські історики.

По-друге, за документами тих часів (Записки ігумена Ореста) на момент виходу шведів із Могильова, будинки, ятки та церкви у місті лишалися цілими та непограбованими – Карл ХІІ, до речі, безжально карав своїх солдат за несанкціоноване мародерство.

По-третє, з поверненням пацаків Петро І був дико розлючений тим, що міщани «провианты и денежные контрибуции шведской армии давали», і наказав татарському та калмицькому полкам, які перебували серед пацаків, місто Могильов спалити к свиням. Що й було виконано, при чому крім ґвалту, пограбування купців та терору мешканців, татари та калмики спалили ще й православні церкви, з іконами та банями – про це ад’ютант Ф. Бартенєв написав Петру І листа, який нині відомий історикам.

Все це НЕ завадило Петру не тільки списати пограбування та знищення Могильова на шведів, а ще й подати Могильов як приклад бузувірства лютеран-шведів щодо православного населення та їхніх релігійних святинь. І якась кількість наївних українців таки розвісили вуха.

Логіка проста. Де Україна – а де Могильов? Хто побіжить перевіряти, правду каже цар пацаків, чи бреше? Фразу «чим зухваліша брехня – тим швидше в неї повірять» приписують Геббельсу, але на практиці Петро І її застосовував на сотні років раніше. Головне було вбити клин між лютеранами-шведами та православними-українцями, а за моральний бік справи можна не турбуватися – історики потім підправлять як треба.

Це було 300 років тому. Відтоді методи обдурення прекраснодушних тубільців Москвою перманентно вдосконалювалися.

Пам’ятайте цей приклад щоразу, як чуєте чергову сенсацію від пацаків безпосередньо, або від осіб, зловлених на співчутті Москві.